Розглянуто суттєву зміну значимості функцій засобів масової інформації (ЗМІ) за сучасних умов. Зазначено, що в інформаційному суспільстві ЗМІ перетворюються на модераторів суспільної думки, всіляко сприяють інтеграції дискурсів окремих політичних сил і різних соціальних прошарків суспільства.

Досліджено роль маніпуляцій як політичної технології у постмодерністському інформаційному суспільстві. Останнє забезпечує функціонування міжсуб'єктних комунікативних процесів політичних суб'єктів, що дозволяє їм співпрацювати, внаслідок чого трансформується структура соціуму.

Дисертація містить теоретичне й експериментальне дослідження професійного становлення кваліфікованих спортсменів як спеціалістів фізичного виховання та спорту. Домінантні рівні сформованої мотиваційної структури є визначальними для регуляції життєвих планів, пов'язаних з професійною діяльністю, для формування ідентичності спеціаліста. Ускладнення мотиваційної структури може здійснюватись або в межах уже усталених утворень завдяки змінам у семантичних підставах життєвого самовизначення, або через становлення нового рівня мотиваційної сфери, пов'язаного з розвитком суб'єктності.

Приведены общие вопросы методики и практики реставрации настенной живописи, в основу которой легла многолетняя практика выдающихся художников-реставраторов Л. П. Калениченко и О. Ф. Плющ, которые, начиная с 1937 года, дали новую жизнь монументальной и фресковой живописи, произведениям известных художников - В. Васнецова, М. Нестерова, М. Врубеля и др., реставрировали Софиевский и Владимирский соборы, Андреевскую и Кирилловскую церкви, Киево-Печескую лавру и другие жемчужины древнего зодчества.

Розглянуто інформаційний вплив як невід'ємну частину складно організованого процесу соціальної комунікації. Запропоновано синергетичну модель ментальної організації індивідуального суб'єкта, яка дозволить аналізувати різноманітні аспекти інформаційного впливу політичних суб'єктів: від розуміння змісту інформації до корекції власної "самоконцепції", що ведуть до свідомої політичної діяльності індивідуального суб'єкта, який бере участь в реалізації однієї з програм модернізації суспільства.

Викладено погляди соціальних психологів на модернізаційні процеси, аналіз існуючих теорій модернізації, моделей інноваційних процесів, особливостей сприймання різноманітних інновацій. Значну увагу приділено питанням психотехнологічного супроводу освітніх і суспільних реформ. Описано інтегровану систему технологій, що мають на меті творення максимально об'єктивного, неупередженого та багатогранного (різнобічного) образу реформ. Зокрема, розкрито сутність технологій збагачення громадської думки, соціального нетворкінгу, рефлексивного управління, акціональні методи (дослідження дією, надання повноважень, розвиток спроможності) тощо. Висвітлено результати емпіричних досліджень сприймання модернізаційних процесів в освіті та суспільстві, а також проблеми формування їх позитивного образу.

Розглянуто відмінні особливості сучасних самоорганізованих радіомереж. Наведено розроблену математичну модель оцінки необхідної щільності радіо засобів самоорганізованих мереж для забезпечення необхідної якісної передачі інформації, а також результати моделювання, які дозволяють оцінити необхідну щільність і кількість радіовузлів в залежності від дальності радіозв'язку на заданій площі мережі при ймовірності зв'язку 0,95 % та 0,98 %.

Проаналізовані алгоритми обробки сигналів в адаптивних антенних решітках стосовно їх використання в системах мобільного зв'язку. Встановлено, що в літературі та при практичній реалізації не приділяється достатньої уваги пошуку та розробці таких простих алгоритмів налаштування, які не потребують присутності опорного сигналу. Розроблено простий алгоритм налаштування антенної решітки що працює у відсутності опорного сигналу. Проведене імітаційне моделювання адаптивних антенних решіток с застосуванням розробленого алгоритму в різних ситуаціях. Підтверджена ефективність запропонованого алгоритму у складній завадовій обстановці.

Розглянуто градієнтні алгоритми адаптації в антенних решітках і проаналізовано їх ефективність з використанням раніше синтезованого алгоритму. Запропоновано застосувати схеми шумового автоматичного регулювання підсилення (ШАРП) в контурах адаптивного управління раніше розробленого алгоритму. Показано, що цей підхід послаблює вплив інтенсивності шумів, що змінюються, без погіршення працездатності антенної решітки. Проведено комп'ютерне моделювання адаптивної антенної решітки на основі алгоритму з ШАРП в різних завадових ситуаціях. Висока працездатність поліпшеного алгоритму була підтверджена за складних завадових умов.

Раніше розроблений градієнтний алгоритм обробки сигналів в адаптивних антенних решітках було досліджено в нетипових ситуаціях, таких як відсутність завад або їх низький рівень. Результати комп'ютерного моделювання алгоритму засвідчили, що хоча і спостерігаються певні відхилення у діаграмі направленості від оптимальної, вони незначним чином впливають на досяжне відношення корисний сигнал/завада. Запропоновано шляхи удосконалення алгоритму за рахунок застосування адаптивного порогового пристрою.

Розглянуто градієнтні алгоритми адаптації в антенних решітках і проаналізовано їх ефективність з використанням раніше синтезованого алгоритму. Запропоновано застосувати схеми шумового автоматичного регулювання підсилення (ШАРП) в контурах адаптивного управління раніше розробленого алгоритму. Показано, що цей підхід послаблює вплив інтенсивності шумів, що змінюються, без погіршення працездатності антенної решітки. Проведено комп'ютерне моделювання адаптивної антенної решітки на основі алгоритму з ШАРП в різних завадових ситуаціях. Висока працездатність поліпшеного алгоритму була підтверджена за складних завадових умов.

Раніше розроблений градієнтний алгоритм обробки сигналів в адаптивних антенних решітках було досліджено в нетипових ситуаціях, таких як відсутність завад або їх низький рівень. Результати комп'ютерного моделювання алгоритму засвідчили, що хоча і спостерігаються певні відхилення у діаграмі направленості від оптимальної, вони незначним чином впливають на досяжне відношення корисний сигнал/завада. Запропоновано шляхи удосконалення алгоритму за рахунок застосування адаптивного порогового пристрою.

Досліджено перехідні характеристики компенсатора бокових пелюсток антени. З аналізу літературних джерел встановлено, що недостатньо приділено уваги вивченню впливу різних власних чисел та відповідних власних векторів кореляційної матриці сигналів каналів допоміжної антени на процеси адаптації. Додатково встановлено, що не в повній мірі висвітлені питання адаптації при різкій зміні завадової ситуації. Виходячи з цього, проведено аналіз як впливу власних векторів кореляційної матриці, що відповідають не виродженим власним числам так і тих, що відповідають виродженим власним числам. Встановлено, що при нульовому значенні початкового вектору вагових коефіцієнтів траєкторія вагового вектору завжди знаходиться у підпросторі, що утворюється власними векторами що відповідають не виродженим власним числам і при цьому забезпечуються добрі характеристики перехідного процесу. Для дослідження процесів проведено імітаційне комп'ютерне моделювання. З його допомогою показано, що якщо початковий ваговий вектор штучно змістити у підпростір, що утворюється власними векторами що відповідають виродженим власним числам, перехідні характеристики значно погіршуються. Показано, що ситуації коли початковий ваговий вектор опиняється в підпросторі, що утворюється власними векторами що відповідають виродженим власним числам, може утворюватися природнім шляхом. Наприклад, це може трапитися коли після закінчення перехідного процесу одне з завадових джерел вимикається. Досліджена одна з таких ситуацій і показано, що адаптаційні процеси можуть сильно загальмовуватися. Для вирішення проблеми запропоновано проводити примусове обнуління вагового вектору. Комп'ютерне моделювання підтвердило, що виграш від такого підходу може складати до 4 - 5 Дб. Запропоновано використовувати процедуру примусового обнуління вагового вектору при різкій зміні завадової ситуації для покращення перехідних характеристик в компенсаторах бокових пелюсток антени, що використовуються у радіолокації та телекомунікаційних мережах.

Проведено дослідження перехідних характеристики оригінального градієнтного алгоритму для критерію мінімуму дисперсії шуму. Синтезований під час попередніх досліджень, оригінальний градієнтний алгоритм для критерію мінімуму дисперсії шуму вигідно відрізняється тим, що він не потребує формування опорного сигналу для налаштування адаптивної антенної решітки. Підкреслено, що для повної оцінки можливостей практичної реалізації розробленого алгоритму необхідним є проведення його порівняльного аналізу з класичним градієнтним алгоритмом найскорішого спуску для критерію мінімуму середньоквадратичної помилки. Порівняння двох алгоритмів здійснювалося для чотирьох різних завадових ситуацій шляхом комп'ютерного імітаційного моделювання. Аналізуючи результати моделювання, встановлено, що час налаштування обох градієнтних алгоритмів в значній мірі визначається параметрами кореляційної матриці завадових сигналів антенної решітки, а саме розподілом її власних чисел. При оцінці перехідного процесу відкрито таку закономірність, що крива налаштування для оригінального градієнтного алгоритму для критерію мінімуму дисперсії шуму складається з чітко виражених сегментів з різною крутизною. Зроблено припущення, що ці ділянки визначаються кількістю та значеннями власних чисел кореляційної матриці завадових сигналів решітки. Головним висновком є те, що оригінальний градієнтний алгоритм для критерію мінімуму дисперсії шуму та класичний градієнтний алгоритм найскорішого спуску для критерію мінімуму середньоквадратичної помилки продемонстрували приблизно однакові результати в різних завадових ситуаціях. Виходячи з результатів моделювання, наголошено, що оригінальний градієнтний алгоритм налаштування антенної решітки для критерію мінімуму дисперсії шуму може використовуватися замість градієнтного алгоритму найскорішого спуску для критерію мінімуму середньоквадратичної помилки, особливо в тих застосуваннях, де формування опорного сигналу є неможливим або проблематичним.

Розглянуто питання забезпечення завадозахищеності та прихованості передачі інформації в телекомунікаційних мережах (ТКМ) інформаційних систем. Запропоновано використовувати для підвищення цих характеристик скремблюючі кодові послідовності (СКП), що здійснюють розширення спектра бітів, що пересилаються. З метою синтезу нових СКП використовується примітивний поліном десятого порядку. Досліджено автокореляційні характеристики синтезованої СКП. Зроблено висновок про певні обмеження, що визначаються цими характеристиками. Для з'ясування можливостей використання синтезованої СКП у каналах передачі даних ТКМ, проведено комп'ютерне моделювання процесу пересилання набору бітів, спектр яких розширено отриманою послідовністю. В процесі здійснення комп'ютерного моделювання формувалася суміш з корисного сигналу у вигляді скрембльованої бітової послідовності, внутрішніх шумів каналу передачі інформації та завадового шумового сигналу. В той час, як потужність внутрішнього шуму та завадового сигналу залишалася постійною, потужність бітової послідовності поступово приймала 3 дискретні значення. Встановлено, що використання синтезованої СКП надає можливість здійснювати виділення бітів, що передаються, в умовах коли потужність шумового завадового сигналу та внутрішнього шуму каналу перевищує потужність корисного сигналу на величину до 18 дБ. Окреслено обмеження, що виникають при використанні синтезованої кодової послідовності. Зроблено висновок щодо можливості застосування синтезованої кодової послідовності при практичній побудові телекомунікаційних каналів інформаційних систем.

Запропоновано підхід до побудови завадостійкого та скритного каналу передачі даних в телекомунікаційних мережах. Підхід базується на виконанні розширення спектру бітів корисної інформації та додатковому її скремблюванні на основі псевдовипадкових кодових послідовностей отриманих з примітивних поліномів восьмого та п'ятнадцятого порядку, що мають гарні авто та взаємно кореляційні властивості. Вивчалися характеристики телекомунікаційного каналу що складається с кадрів тривалістю 128 бітів, кожний з яких спектрально розширюється в 256 разів за допомогою синтезованої короткої псевдовипадкової послідовності. Друга синтезована тривала псевдовипадкова кодова послідовність протяжністю 32768 чипів використовується для позначення меж кадру та додаткового скремблювання інформації. Для забезпечення максимального захисту від перехоплення, в роботі пропонується використовувати десять тривалих псевдовипадкових послідовностей з 128 циклічними зсувами та чотири коротких псевдовипадкових послідовності. При цьому передбачається утворення 5120 різних комбінацій - "коротка псевдовипадкова послідовність - тривала псевдовипадкова послідовність - циклічний зсув тривалої псевдовипадкової послідовності", або триплетів, перехід між якими здійснюється від кадру докадру. Правили переходу може визначатися певним алгоритмом або заздалегідь відомою таблицею переходів. Як алгоритм, так і таблиця, час від часу можуть змінюватися. Для дослідження характеристик побудованого телекомунікаційного каналу використовувалося комп'ютерне імітаційне моделювання. За результатами моделювання, зроблено висновок, що обробка адитивної суміші корисного сигналу с завадами, що перевищують корисний сигнал в два рази по потужності, узгодженими стискаючими фільтрами дозволяє впевнено виявити кадрову структуру інформації, що передається, за рахунок виділення імпульсу початку кадрів, та встановити значення біт корисної інформації. Отримані в роботі результати досліджень дозволяють стверджувати, що побудований телекомунікаційний канал з комплексним використанням десяти тривалих псевдовипадкових послідовностей з циклічними зсувами та чотирьох коротких послідовностей може успішно застосовуватися при реалізації завадозахищених, скритних телекомунікаційних мереж.

Розглянуто можливості використання різних скремблюючих кодових послідовностей у телекомунікаційних мережах інформаційних систем для підвищення завадозахищеності та прихованості передавання інформації. Запропоновано використовувати кодові послідовності, побудовані на основі примітивних поліномів. Зроблено вибір примітивного полінома восьмого порядку та на його основі синтезовано скремблюючу кодову послідовність. Комп'ютерним моделюванням досліджено автокореляційні властивості кодової послідовності та її характеристик під час передавання інформації за наявності внутрішніх шумів каналу та зовнішніх завад. Доведено, що синтезована кодова послідовність дає можливість істотно покращити показники якості передавання інформації. Запропоновано використовувати отриману кодову послідовність для скремблювання бітових сигналів у процесі практичної побудови телекомунікаційних каналів.

У попередній роботі з метою підвищення завадозахищеності та прихованості передавання інформації авторами було досліджено можливості застосування в телекомунікаційних мережах інформаційних систем скремблюючої кодової послідовності, побудованої на основі примітивного полінома восьмого порядку. Хоча зазначена послідовність певною мірою і покращувала показники якості передавання інформації, було встановлено деякі її обмеження, зумовлені кількістю чіпів, що в ній використовуються. Для подолання зазначених проблем запропоновано використовувати для синтезу скремблюючої послідовності примітивний поліном дев'ятого порядку. Методами комп'ютерного моделювання було встановлено, що скремблююча кодова послідовність, синтезована на основі цього полінома, дає можливість істотно покращити показники якості передавання інформації порівняно з попереднім випадком. Так, відношення потужності суміші завадовий сигнал і внутрішній шум до потужності корисного сигналу, при якому можливо виокремлення бітової послідовності, що передається, зросло на три децибели. Зроблено висновок щодо можливості застосування синтезованої кодової послідовності у процесі практичної побудови телекомунікаційних каналів.

Однією з головних характеристик роботи адаптивних антенних решіток із градієнтним алгоритмом найшвидшого спуску в телекомунікаційних мережах інформаційних систем є швидкість їх налаштування. Зазвичай оцінювання перехідних процесів виконується комп'ютерним імітаційним моделюванням. Серед головних недоліків такого підходу є значні витрати часу на створення відповідної моделі, великий обсяг обчислень, що призводить до досить тривалого часу проведення потрібних математичних операцій, та обмежені можливості щодо інтерпретації результатів моделювання. Запропоновано універсальний показник оцінювання характеристик налаштування адаптивних антенних решіток, що оптимізуються за критерієм мінімуму середньоквадратичної помилки і який не потребує проведення затратного імітаційного моделювання перехідних процесів. Інтегральний показник набуває значення від одиниці, що відповідає найшвидшому процесу адаптації, до нуля, що унаочнює відсутність адаптації, і будується з урахуванням розподілу власних чисел кореляційної матриці решітки, квадратів напрямних косинусів оптимального вагового вектора на власні вектори кореляційної матриці антенної решітки та сліду цієї кореляційної матриці. Завдяки комп'ютерному імітаційному моделюванню було встановлено, що розроблений показник дає змогу коректно спрогнозувати швидкість перехідних процесів в адаптивних антенних решітках та здійснити їх порівняльне оцінювання для різних завадових ситуацій. Додатково дані обчислень, що використовуються для отримання цього показника, дають можливість наочно пояснити характер перехідних процесів в адаптивній антенній решітці.

Розглянуті процеси, що відбуваються в імпульсних модуляторах підсилювачів потужності та автогенераторів. Продемонстровано, що форма вихідного імпульсу модулятора практично повністю визначається параметрами штучної довгої лінії, що є складовою частиною модулятору. Показано, що задовольнити вимоги до форми імпульсу можливо при використанні неоднорідних штучних довгих ліній. Розглянуто відому процедуру синтезу такої неоднорідної штучної довгої лінії, що дозволяє отримати потрібну форму імпульсу на виході модулятору. Підкреслено, що при такому синтезі зазвичай робиться припущення, що лінія, яка створює потрібну форму імпульсу струму при короткозамкненому навантаженні буде створювати потрібну форму імпульсу і при розрядженні через узгоджене навантаження. Зроблено висновок про існування проблеми, яка полягає в тому, що зазначене припущення потребує перевірки. Так само вимагають перевірки форма сигналу на виході лінії в часовій області. Виходячи з того, що аналітичні методи дуже важко використовувати для неоднорідних довгих ліній, в роботі запропонована для вирішення зазначеної проблеми комп'ютерна модель. Розроблена комп'ютерна модель була застосована до відомої з літературних джерел штучної довгої лінії, що складається з п'яти елементів, і має за мету формувати вихідних сигнал у формі трапеції. При випробуванні штучної довгої лінії за допомогою імітаційної комп'ютерної моделі було встановлено, що процедура синтезу штучної довгої лінії дозволяє створити лінію, яка при розряді на короткозамкнене навантаження відтворює задану форму імпульсу. В той самий час при використанні моделі для імітації розряду лінії через узгоджене навантаження, форма сигналу спотворюється, що свідчить про не повну коректність зробленого при синтезі лінії припущення. Наявна розроблена модель дозволяє оцінити відхилення форми сигналу від потрібної і надає можливість виробити рішення щодо покращення цієї форми. Таким чином, розроблена імітаційна комп'ютерна модель дозволяє оцінити сигнал у часовій області на виході довгої лінії в різних її режимах та перевірити коректність припущень, які при цьому робляться. Виходячи з гнучкості та точності розробленої моделі, її можливо використовувати для перевірки характеристик довгих ліній імпульсних модуляторів та проводити пошук шляхів їх удосконалення.