Проведено історико-філософський аналіз проблеми взаємозв'язку душі та тіла у контексті західноєвропейської філософської традиції. Досліджено дві протилежні парадигми розуміння взаємозв'язку душі та тіла - суб'єктно-об'єктної та трансценденталістської, що визначають специфіку філософського дискурсу стосовно розуміння людського "Я". Відзначено, що взаємовплив двох протилежних парарадигм взаємозв'язку душі та тіла у філософії Нового часу завжди інтенціональний, тобто такий, що розмірковується, осмислюється. Передумовою цієї інтенціональності є фактичний взаємовплив душі та тіла людини, індивида, особистості. На підставі аналізу цієї проблеми показано, що зміст кожної з розглянутих парадигм виявляє його автономність щодо конкретних проявів взаємозв'язку душі та тіла. Зазначено, що джерела суб'єктно-об'єктної парадигми експлікуються у філософському контексті античності, зокрема, в онтології та психології Арістотеля. Вони містять вихідні характеристики розуміння взаємозв'язку душі та тіла як специфічних сутностей, які можна розглядати як відносно самостійні й аналізувати у межах конкретних наук. Трансценденталістська парадигма взаємозв'язку душі та тіла найбільш яскраво представлена у метафізичних системах Р. Декарта, Б. Спінози та Г. Лейбніца.

Розглянуто причини, тенденції та перспективи процесу глобалізації. Висвітлено шляхи забезпечення екологічної безпеки, подолання розриву між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Розглянуто питання запобігання війні та збереження миру, боротьби з міжнародною злочинністю, зокрема, з міжнародним тероризмом, вирішення продовольчої, демографічної та інших проблем.

Розглянуто етичну проблематику в загальному контексті класичної й сучасної філософії людини. З огляду на висловлювання Альберта Швейцера, що культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад, охарактеризовано принципи культурного будівництва - принципи партійності, ідейності, народності, - але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їх вигляді, який ми спостерігаємо на прикладі нашого суспільства. Констатовано, що сфера моралі - це не тільки проблеми обов'язку, свободи, відповідальності, це також глибокий і неповторний світ суб'єктивних переживань, ідеалів та прагнень, невичерпної діалектики людської душі.