Розкрито економічний зміст понять "ринок" і "план". Значну увагу приділено методам регулювання та дії закону вартості за ринкових умов, а також проблемі поєднання ринку і плану. Зазначено, що успіх господарювання, здебільшого, залежить від уміння поєднати ринкові відносини з плануванням.

З використанням результатів теоретико-практичного дослідження інвестиційно-інноваційних моделей розвитку економіки України на рубежі ХХ - ХХІ ст. описано механізми регулювання інвестиційно-інноваційних процесів. Витсвітлено концептуальні засади державної інвестиційно-інноваційної политики, наведено її перспективні напрямки та методи. Проаналізовано структуру джерел фінансування інвестицій. На підставі проведеного аналізу запропоновано лізингову модель інвестування інноваційного розвитку.

С учетом результатов теоретико-практического исследования инвестиционно-инновационных моделей развития экономики Украины на рубеже ХХ - ХХІ вв. описаны механизмы регулирования инвестиционно-инновационных процессов. Освещены концептуальные основы государственной инвестиционно-инновационной политики, приведены ее перспективные направления и методы. Проанализирована структура источников финансирования инвестиций. На основе проведенного анализа предложена лизинговая модель инвестирования инновационного развития.

Розглянуто концептуальні засади розвитку корпоративних структур. Наведено результати системного аналізу інноваційної спрямованості корпоративного сектора економіки України. Здійснено оцінку інноваційного й інвестиційного ресурсів корпоративних структур на макро- та регіональному рівнях. Визначено тенденції їх розвитку. Запропоновано комплекс методичних і організаційних заходів щодо посилення впливу держави на забезпечення ролі великих корпоративних структур як ключової складової національної інноваційної системи.

Рассмотрены концептуальные основы развития корпоративных структур. Приведены результаты системного анализа инновационной направленности корпоративного сектора экономики Украины. Осуществлена оценка инновационного и инвестиционного ресурсов корпоративных структур на макро- и региональных уровнях. Определены тенденции их развития. Предложен комплекс методических и организационных мер по усилению влияния государства на обеспечение роли крупных корпоративных структур как ключевой составной национальной инновационной системы.

Визначено суть та особливості інвестиційно-інноваційних процесів, обгрунтовано концептуальні засади державної інвестиційно-інноваційної політики, встановлено перспективні напрями та методи її реалізації. Виявлено, що інноваційна домінанта посилює ефект інвестиційної політики, є чинником зростання інвестиційної активності, інструментом економічної, технологічної та соціальної спрямованості. Доведено, що інвестиції та інновації як складові розширеного відтворення знаходяться у глибокому внутрішньому взаємозв'язку і взаємодії, розкрито механізми регулювання інвестиційно-інноваційних процесів, розроблено лізингову та венчурну модель інвестування інноваційного розвитку, побудовано економіко-математичну модель інвестиційно-інноваційного зростання економіки України.

Розкрито концептуальні засади циклічності технологічного розвитку та стратегічних національних пріоритетів, обгрунтовано доцільність застосування методології технологічного прогнозування. Проаналізовано роль технологічного фактора в забезпеченні соціально-економічного розвитку економіки України. Визначено співвідношення фінансового та технологічного імперативу, інвестиційного ресурсу розвитку національного виробництва, тенденції їх розвитку. Висвітлено методичні й організаційні основи активізації організаційного ресурсу держави та бізнесу в контексті реалізації принципу технологічного імперативу соціально-економічного розвитку.

Розглянуто проблеми еволюції розвитку суспільства від індустріального до постіндустріального (інформаційного), яке змінює традиційне уявлення про зміст і характер праці, роль людського чинника у процесі виробництва. Обгрунтовано необхідність подальшого розвитку форм і методів мотивації праці з акцентом на постматеріалістичні цінності.

Проаналізовано оподаткування рентних доходів як важливе джерело формування фінансових ресурсів держави. Визначено економічний зміст природної ренти, що створюється від видобутку корисних копалин, та форми її вилучення до бюджету держави. Вивчено світовий досвід оподаткування видобутку корисних копалин та можливості його використання в Україні. Досліджено еволюцію законодавчого регулювання справляння рентної плати та плати за користування надрами в Україні. Уперше оцінено обсяги природної ренти та пропорції її розподілу між власниками видобувних підприємств і державою. Обгрунтовано ставки плати, розроблено пропозиції до методики її нарахування за користування надрами за умов видобутку залізної та марганцевої руди, а також нафти і газу, що дозволить вилучати природну ренту в повному обсязі щодо бюджету держави. Встановлено напрями підвищення фіскальної ефективності справляння рентних платежів за видобуток нафти і газу. Запропоновано шляхи підвищення ефективності оподаткування видобутку залізної та марганцевої руди, а також методи удосконалення державної політики в системі видобутку корисних копалин.

Досліджено теоретико-методологічні засади розвитку та реалізації економіко-технологічного потенціалу регіонів як складової національної інноваційної системи. Охарактеризовано циклічно-нерівномірний характер модернізації та розвитку регіональної економіки. Проаналізовано економічні принципи та механізми реалізації в регіонах України постіндустріальної моделі розвитку. Описано науково-методичний інструментарій оцінювання процесу формування та реалізації економіко-технологічного потенціалу регіону. Розглянуто оцінювання економіко-технологічного потенціалу регіонів. Оцінено стан розвитку регіональних інноваційних систем України. З'ясовано вплив комерціалізації результатів інтелектуальних розробок на формування нематеріальних активів у країні. Наведено організаційно-економічні механізми забезпечення активації потенціалу підприємництва в регіональних інноваційних системах. Здійснено прогнозування розвитку інноваційних мереж в Україні. Вивчено фінансовий механізм забезпечення реалізації економіко-технологічного потенціалу регіону. Запропоновано нову парадигму регіональної інноваційної політики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)212.3 + У9(4УКР)0-56

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69880 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У010.271.14 + У9(4Укр)240-56

Рубрики:

Праця. Трудові ресурси. Людський капітал в сім`ї

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69880 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто економічні відносини, що виникають у сфері інвестування на різних рівнях господарювання. Висвітлено організаційно-правові засади, суб'єкти й об'єкти інвестиційної діяльності. Подано інформацію про фінансові й іноземні інвестиції, інвестиційний проект, менеджмент інвестицій, інвестиційні ризики. Розкрито питання обгрунтування доцільності інвестування, фінансового забезпечення інвестиційного процесу. Увагу приділено правовим нормам лізингової форми інвестиційної діяльності, видам об'єктів інвестиційних правовідносин, оцінюванню фінансових інструментів, типам офшорних компаній. Охарактеризовано нормативно-правове регламентування процесу інвестування в Україні.

Показано, яку роль відіграють масові відкриті онлайн-курси в організації системи дистанційного навчання. Дано оцінку топовим світовим ресурсам у сфері онлайн-освіти за такими критеріями, як кількість зареєстрованих слухачів, кількість курсів, розмір інвестицій, провідні інвестори та партнери. Наведено аргументи, чому лідером у ніші постачальників масових відкритих онлайн-курсів є освітня платформа "Coursera", яка налічує декілька десятків глобальних навчальних центрів у різних країнах світу. Встановлено, що найкращі альтернативні рішення в підготовці школярів і студентів пропонує некомерційний освітній ресурс - "Академія Салмана Хана". Обгрунтовано індикатори оцінки якості та ефективності масових відкритих онлайн-курсів. Перший з них стосується завершеності курсу, другий - категорії, осіб, які відвідують онлайн-платформи. Встановлено: незважаючи на мету впливу на малоосвічені верстви населення, слухачами онлайн-курсів в основному є особи з базовою вищою освітою та відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, які у фінансовому відношенні істотно виділяються. Ще одним індикатором якості запропоновано вважати рівень відкритості та доступності курсу. На відміну від оффлайну його може переглянути і прокоментувати незлічена кількість викладачів, студентів, експертів у різних галузях знань з різних куточків світу і дати свою суб'єктивну оцінку. Визначено шляхи фінансового утримання більшості впливових освітніх платформ, які передбачають розвиток корпоративної філантропії та монетизацію пропонованих освітніх продуктів і послуг, завдяки отриманню коштів за надані сертифікати, плати підприємців за проведення власних курсів-тренінгів, отримання коштів за індивідуальне репетиторство та консультування, дохід від ліцензування навчальної платформи чи її продажу роботодавцям або іншим освітнім установам та ін. Визначено перспективні стратегії включення МВОК у глобальну освітню систему.

Проаналізовано три основні причини необхідності підвищення якості корпоративного управління в акціонерних товариствах з державною участю шляхом використання кращого досвіду корпоративного управління: зростаючі можливості, потреба в іноземних інвестиціях та концентрація власності. Виявлено основні напрямки якісного удосконалення політики корпоративного управління в акціонерних товариствах з державною участю, які повністю враховують потреби й очікування зацікавлених сторін.

Розглянуто закордонний досвід провайдерів масових відкритих онлайн-курсів (МВОК) щодо розробки і впровадження різноманітних монетизаційних моделей, які є основним джерелом їхнього фінансового утримання. Систематизовано та проведено порівняльний аналіз традиційних й гібридних бізнес-моделей найбільших освітніх онлайн-провайдерів Coursera, Edx та Udaсity. Визначено, що для всіх онлайн-провайдерів характерним є стягування плати за підписку на курси чи їх окремі спеціалізації. Встановлено, що до переліку поширених традиційних способів отримання провайдерами доходу належать: можливість отримати кошти від реалізації та збільшення кількості проектів спеціалізованих програм, застосування різноманітних моделей "freemium" та синдикації, надання сертифікатів, співпраці з роботодавцями, які готові платити кошти за доступ до інформації про успішність студентів. Показано, що найбільших успіхів у цьому фінансовому сегменті досягли Coursera та Udacity, щорічний попит на студентів яких сягає позначки 1000 студентів. З метою сприяння працевлаштуванню випускників, які успішно склали іспити, керівництво платформи Udacity запустило програму Job Placement Program, яка зробила профілі кращих студентів доступними для зацікавлених роботодавців, серед яких Bank of America, Facebook, Google, Twitter, TrialPay, Bu.mp и Greylock Venture Partners. Доведено, що найбільш прибутковими вважаються заходи, пов'язані з розробкою курсів для корпоративного сектора та продажем сертифікованих магістерських програм. Визначено, що додатковим джерелом доходу виступають кошти від рекламної діяльності, співпраці з Amazon та створення власних онлайн-магазинів, як це є у Coursera. Окрему увагу звернуто на гібридні моделі монетизації, які покликані вирішувати бізнес-завдання й приносити виграш на ринку для провайдерів масових відкритих онлайн-курсів і їх університетських партнерів. Обгрунтовано, що найбільш імениті провайдери з метою заохочення більшої кількості студентів вдаються до надання фінансових знижок за дострокове проходження курсу та студентів із малозабезпечених сімей. Обгрунтовано, що монетизувати власний досвід мають змогу й окремі фізичні особи, які виступають у ролі викладачів, заробляючи на цьому десятки тисяч доларів.

Мета роботи - дослідження впливу ефективного корпоративного управління на економічний розвиток. Стратегічний аналіз та оцінювання впровадження корпоративного управління у світовому економічному просторі здійснено шляхом виявлення емпіричних зв'язків між якістю корпоративного управління та економічним розвитком у незбалансованій робочій групі до 185 країн на період з 2010 по 2015 рр. На основі проведеного дослідження доведено, що корпоративне управління є позитивним чинником припливу прямих іноземних інвестицій та зростання ринкової капіталізації, а також негативним детермінантом зайнятості в державному секторі країн з низькими доходами. Виявлено, що корпоративне управління негативно співвідноситься з корупцією в країнах з високим рівнем доходу. Визначено односпрямовану причинність від корпоративного управління до економічного розвитку, тобто, причинного впливу економічного розвитку на корпоративне управління не підтверджено. Обгрунтовано, що для прискорення економічного розвитку в економіках, що розвиваються, політики повинні звернути увагу, насамперед, на інституційний розвиток країн, включаючи впровадження найкращих практик корпоративного управління.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.021.11-29

Рубрики:

Алкогольні психози

Шифр НБУВ: Ж72631 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретичні підходи до формування нової моделі інноваційної індустріалізації національної економіки як концепту подальшого розвитку України, обгрунтовано необхідність її проведення для підвищення конкурентоспроможності економіки, проаналізовано тенденції та вивчено проблеми формування нових інститутів інноваційного розвитку, за допомогою поліпшення інвестиційних ресурсів.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти взаємозв'язку національного багатства та людського капіталу. Здійснено обгрунтування економічної природи людського капіталу та поглиблено його економічний зміст. Проведено історико-економічний аналіз становлення теорії людського капіталу, а також методів оцінки його вартості як складової національного багатства. На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення людського капіталу сформовано авторський погляд на "людський капітал". Встановлено, що людський капітал є головною цінністю сучасного суспільства, основною складовою національного багатства, та означає не тільки вроджені здібності людини, запас знань, навичок та досвіду, але й здатність, а також надану державою можливість безперервно навчатися та вдосконалюватися в тій чи іншій професійній сфері. Доведено, що важливу роль у розвитку людського капіталу становлять меритократичні цінності та принципи соціальної справедливості, а також уявлення економічних, політичних і соціальних агентів про механізми, що забезпечують сталий економічний розвиток, зростання виробництва та зменшення економічної нерівності. Обгрунтовано, що різні підходи до розуміння сутності людського капіталу впливають на методи його оцінки. Окрему увагу звернуто на нові підходи до оцінки людського капіталу як складової національного багатства, зокрема на методику розрахунку вартості людського капіталу Світового банку. У результаті економіко-статистичного аналізу складових та динаміки зростання національного багатства різних груп країн автори дійшли висновку, що рівень інвестування в людський капітал залежить від типу економічного розвитку країни та її стратегічних економічних пріоритетів. Огляд динаміки національного багатства країн Азії 1995 - 2014 рр. засвідчив, що нагромадження виробничого капіталу передує приросту людського капіталу, оскільки наукомісткі та високотехнологічні галузі сприяють якісному розвитку робочої сили.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти взаємозв'язку національного багатства та людського капіталу. Здійснено обгрунтування економічної природи людського капіталу та поглиблено його економічний зміст. Проведено історико-економічний аналіз становлення теорії людського капіталу, а також методів оцінки його вартості як складової національного багатства. На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення людського капіталу сформовано авторський погляд на "людський капітал". Встановлено, що людський капітал є головною цінністю сучасного суспільства, основною складовою національного багатства, та означає не тільки вроджені здібності людини, запас знань, навичок та досвіду, але й здатність, а також надану державою можливість безперервно навчатися та вдосконалюватися в тій чи іншій професійній сфері. Доведено, що важливу роль у розвитку людського капіталу становлять меритократичні цінності та принципи соціальної справедливості, а також уявлення економічних, політичних і соціальних агентів про механізми, що забезпечують сталий економічний розвиток, зростання виробництва та зменшення економічної нерівності. Обгрунтовано, що різні підходи до розуміння сутності людського капіталу впливають на методи його оцінки. Окрему увагу звернуто на нові підходи до оцінки людського капіталу як складової національного багатства, зокрема на методику розрахунку вартості людського капіталу Світового банку. У результаті економіко-статистичного аналізу складових та динаміки зростання національного багатства різних груп країн автори дійшли висновку, що рівень інвестування в людський капітал залежить від типу економічного розвитку країни та її стратегічних економічних пріоритетів. Огляд динаміки національного багатства країн Азії 1995 - 2014 рр. засвідчив, що нагромадження виробничого капіталу передує приросту людського капіталу, оскільки наукомісткі та високотехнологічні галузі сприяють якісному розвитку робочої сили.

Проаналізовано зміст та функції інституцій підтримки підприємництва. Розглянуто класифікацію інституцій в Україні. Проаналізовано інфраструктуру підтримки малого та середнього підприємництва за останні роки. Зазначено державні та недержавні програми підтримки бізнесу, можливості пільгового кредитування, освітні програми. Мета полягає у дослідженні сучасного інституційного середовища для розвитку підприємництва в Україні. Теоретичною та методичною базою є теорія підприємництва, державного управління, ресурси інституцій підтримки підприємництва. У процесі дослідження використовувались методи узагальнення, порівняння та систематизації. Інформаційною базою роботи було законодавство України, статистичні матеріали Державної служби статистики, дані про стан розвитку підприємницької діяльності відповідних установ. Проведене дослідження дало змогу класифікувати інституції підтримки підприємництва в Україні та систематизувати можливості, які вони надають для розвитку підприємництва в цілому. Практична значимість полягає в обгрунтуванні доцільності інституційної підтримки підприємництва, виокремленні інституцій різних видів та розмежування їх функцій і призначення для використання майбутніми суб'єктами підприємницької діяльності на практиці.