Розглянуто питання обліку утворення відходів нафтогазової галузі, складність пошуку та вибору оптимальних напрямків мінімізації їх об'ємів. Запропоновано створення галузевої системи поводження з відходами.

Розглянуто механізм вибору оптимального варіанта поводження з відходами. Запропоновано для відбору можливих варіантів область еколого-економічного оптимуму та для вибору з них оптимального варіанта проводити їх порівняльний еколого-економічний аналіз.

Вперше розроблено інформаційно-аналітичну систему поводження з відходами нафтогазового комплексу. Удосконалено метод вибору оптимального варіанта природоохоронних заходів щодо поводження з відходами, який відрізняється їх комплексною оцінкою за визначеною групою еколого-економічних показників з урахуванням умов розвитку підприємства. Обгрунтовано концепцію поводження з відходами нафтогазового комплексу, яка забезпечує визначення оптимальних форм управління екологічною безпекою виробництва та врахуванням багатофакторності характеристик відходів і багатоваріантності напрямків мінімізації об'єктів їх утворення та нагромадження. Науково-обгрунтовано визначення області еколого-економічного оптимуму, яка на відміну від існуючих, обмежує зону економічної ефективності впровадження природоохоронних заходів і враховує можливі напрямки поводження з об'ємами нагромаджених відходів. Розроблено новий спосіб переробки нафтошламів на мінеральний порошок для дорожнього будівництва, який відрізняється застосуванням ефектів механічної активації речовин, що забезпечує можливість регулювання фізико-хімічних властивостей порошку.

Розвинуто концепцію стосовно врахування багатофакторності характеристик відходів нафтогазового комплексу та багатоваріантності напрямків мінімізації об'ємів їх утворення та нагромадження. Удосконалено метод вибору варіанта природоохоронних заходів щодо цих відходів, який передбачає визначення та використання області еколого-економічного оптимуму впровадження природоохоронних заходів з урахуванням об'ємів нагромаджених відходів. Розроблено структурну систему, яка дозволяє здійснити комплексне оцінювання природоохоронних заходів і вибрати оптимальний для виробничих умов підприємства варіант зменшення об'ємів утворення та нагромадження відходів. Запропоновано метод переробки нафтошламів з метою одержання мінерального порошку для дорожного будівництва, який передбачає використання ефекту механічної активації речовини, що забезпечує можливість регулювання фізико-хімічних властивостей компонентів мінерального порошку.

Досліджено розподіл температури навколо моделі свердловини під час термохімічної реакції розподілу Мg з HCl. Проведено зіставлення температурного фронту в привибійній зоні свердловини із зоною вуглеводневої кольматації. Надано рекомендації щодо вибору оптимальних умов для очищення фільтраційної зони від відкладів твердої вуглеводневої фази.

Проаналізовано вплив температурного та барометричного режиму на продуктивність і загасання продуктивності фільтрації нафти в пористому колекторі привибійної зони свердловини. Наведено результати експериментів з фільтрації природної високопарафіністої нафти через керн. Експериментально оцінено вуглеводневу кольматацію в пористому керні. Оцінено роль парафінів, церезинів і асфальтосмолистих речовин у цьому процесі. На основі аналізу експериментів з фільтрації високопарафіністої нафти запропоновано модель процесу вуглеводневої кольматації пористого середовища. Проведено зіставлення температурного фронту в привибійній зоні свердловини та зоні вуглеводневої кольматації.

Розглянуто загострення проблеми нагромадження відходів. Зазначено, що практично всі види відходів можна використовувати у сфері виробництва як вторинну сировину. Розглянуто ефективність використання методу механоактивації речовин для вирішення більшості екологічних завдань, пов'язаних з утилізацією відходів.

Розглянуто перспективність використання відходів гальванічного виробництва як техногенної сировини для вилучення кольорових металів. Розв'язання екологічних проблем гальванічного виробництва за сучасних умов спрямовано головним чином на розробку методів регенерації або нейтралізації гальваностоків з утворенням гідроксидів важких металів у вигляді шламів з подальшим їх зберіганням. Такий підхід в принципі не розв'язує проблеми використання гальваношламів як вторинної сировини, яка містить цінні компоненти. Показано ефективність застосування методу механоактивації для вирішення проблеми утилізації гальвановідходів. Наведено аналіз результатів досліджень з вилучення міді із шламів нейтралізації відходів травлення друкарських плат. Використання методу механоактивації надає змогу одержувати з гальванічних відходів мідь у вигляді порошку високої чистоти. Залежно від умов проведення процесу обробки відходів можливе регулювання фракційного складу порошкової міді.

Зазначено, що відходи, які утворюються на нафтогазових підприємствах, характеризуються різноманітністю хімічного складу, що ускладнює можливість їх подальшої утилізації. Проаналізовано технологічні процеси з позиції утворення відходів. Виділено основні негативні характеристики нафтогазового виробництва. Запропоновано створення регіональних центрів з утилізації нафтошламів і кислих гудронів.

Розглянуто негативний вплив на навколишнє середовище нафтошламових амбарів, основними компонентами яких є нафтошлами та нафтові емульсії. Розглянуто причини складності утилізації нафтошламів. Проведено аналіз напрямків використання нафтошламів у композиціях покриття доріг у дорожньому будівництві. Показано можливість використання нафтошламів у асфальтобетонних сумішах для одержання мінерального порошку. Показано перспективність застосування методу механоактивації для регулювання властивостей одержаного мінерального порошку за рахунок змінення режимів механохімічної обробки компонентів порошку. Запропоновано композиційну суміш, яка складається з піску та нафтошламу. Розглянуто технологічну схему переробки нафтошламів на мінеральний порошок. Для промислового впровадження розробленої технології запропоновано використання установки струминного помелу.

Золошлакові відходи ТЕС складуються у відвали, які займають значні площі родючих земель. Одним з напрямків їх використання є одержання в'яжучого наповнювача у виробництві будівельних матеріалів. Показана ефективність використання методу механоактивації для вирішення даної проблеми. Представлена технологія приготування цементної суміш з додаванням до 30 % механоактивованої золи без зниження характеристик отриманого цементного каменю.

Розглянуто питання можливості використання кварцвмісних матеріалів для одержання цементних сумішей. Численні дослідження в галузі механохімічних ефектів показали можливість, доцільність і перспективу використання методів механічної активації речовин для удосконалення технології одержання в'яжучих матеріалів. Надано стислу характеристику методу механоактивації з позиції впливу її на змінення властивостей твердих тіл. Показано перспективність використання методу механоактивації для вирішення проблеми утилізації кварцвмісних відходів як в'яжучого компоненту. Наведено характеристику властивостей цементного каменю, одержаного з додаванням активованих замінників цементу. Представлено технологію одержання в'яжучого наповнювача для виробництва будівельних матеріалів на прикладі приготування цементної суміші з додаванням механоактивованих кварцвмісних матеріалів (пісок, зола ТЕС). Для впровадження технології запропоновано установку струминного помелу, яка дозволяє одержувати матеріал з розміром частинок 20 - 4-мкм.

Все более актуальным становится необходимость совершенствования технологических процессов переработки топливно-сырьевых ресурсов, поиск новых технологий и использование отходов нефтехимического и нефтегазоперерабатывающего производства как техногенных ресурсов. Проанализированы основные направления использования эффектов механической активации веществ на изменение состава и свойств углеводородных веществ. Рассмотрены возможности использования метода механоактивации вещества, как эффективного направления ускорения механохимических процессов, протекающих в углеводородном веществе вследствие интенсивных механических нагрузок. Обобщены результаты исследований по влиянию механоактивации на изменение состава и физико-химических свойств природного газа, горючих сланцев, нефтенасыщенных песков, мазута, гудрона, угля, торфа, каустобиолитов, нефти. Механоактивация углеводородных веществ проводились на центробежно-планетарной мельнице. Исследовались направления механохимическая преобразований и содержания фракций в нефти, мазуте, кубовом остатке, газовом бензине. Установлено, что деструкция одних углеводородных фракций сопровождаются процессом синтеза других. В процессе механоактивации углеводородов происходит деструкция высокомолекулярных соединений, в результате чего увеличивается выход легких фракций, а процесс преобразования имеет цепной характер. Показано, что режимы обработки, время и механические нагрузки, влияют на процессы деструкции углеводородов, а ее результаты зависят от вида вещества. Исследование однозначно свидетельствуют, что, регулируя режимы обработки углеводородных веществ, можно получить разный объем выхода легких фракций. Процесс деструкции углеводородов под влиянием механоактивации является регулируемым. Результаты исследований свидетельствуют о перспективности использования эффектов механической активации в технологиях переработки углеводородных веществ. Показана возможность увеличения глубины переработки нефти. Метод механоактивации является перспективным для утилизации отходов нефтегазового комплекса, которые можно рассматривать как вторичное техногенное сырье.

Все більш актуальною стає необхідність удосконалення технологічних процесів переробки паливно-сировинних ресурсів, пошуку нових технологій та залучення відходів нафтогазового виробництва як техногенних ресурсів. Проаналізовано основні напрямки використання ефектів механічної активації речовин в технологічних процесах нафтогазового виробництва. Надається коротка характеристика методу механоактивації. Показана перспективність використання методу механоактивації для вирішення проблеми утилізації відходів. Розглянуто можливості механічної активації речовини як ефективного напряму прискорення механохімічних процесів, що відбуваються у вуглеводнях внаслідок інтенсивних механічних навантажень. Узагальнено результати досліджень з впливу механоактивації на зміну фізико-хімічних властивостей нафти, мазуту, кубового залишку та нафтошламу. Узагальнено результати використання механоактивації для приготування тампонажних сумішей на основі кварцового піску та кварцевмісних відходів. Лабораторні дослідження проводились на відцентрово-планетарному млині. Встановлено, що в умовах механоактивації вуглеводнів відбувається їх деструкція. Процес перетворення має ланцюговий характер. Показано, що режими обробки, час та механічні навантаження впливають на процеси деструкції вуглеводнів, а її результати залежать від виду речовини. Доведено перспективність застосування методу механоактивації для регулювання властивостей отриманого на основі нафтошламів мінерального порошку. Результати досліджень однозначно свідчать, що, регулюючи режими обробки вуглеводнів, можна отримати різні об'єми виходу легких фракцій. Показана можливість збільшення глибини переробки нафти, можливість отримання цементної суміші з додаванням до 30 % механоактивованої кварцевмісної добавки без погіршення характеристик цементного каменю. Метод механоактивації є перспективним для утилізації відходів нафтогазового комплексу, які можна розглядати як техногенну сировину.

Представлено навчальний посібник підготовлений у рамках проекту ''Регіональний центр навчання та моніторингу впливу електроустановок на навколишнє середовище'' за програмою транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014 - 2020 рр. Охарактеризовано наслідки впливу різних типів енергетичних установок на біотичний та абіотичний блоки екосистем.