Наведено удосконалену методику визначення кислотостійкості керамічних виробів і результати досліджень її використання.

Проведено теоретичне та практичне дослідження проявів соціальної дезадаптації дітей дошкільного віку з затримкою психічного розвитку (ЗПР) в закладах інтернатного типу. Визначено особливості взаємодії факторів соціальної дезадаптації, методи та форми їх корекції. Запропоновано комплексну діагностику соматичної, афективної, інтелектуальної, мотиваційної та поведінкової сфери у дітей з ЗПР у перші шість місяців перебування в новому середовищі. Виявлено основні поведінкові прояви та форми соціальної дезадаптації. Обгрунтовано концептуальні принципи виховної роботи та розроблено корекційну програму, спрямовану на подолання проявів соціальної дезадаптації. Проведено апробацію запропонованої методики педагогічної діяльності у закладах інтернатного типу, використання якої сприяє зменшенню рівня затримки психічного розвитку, адаптації поведінки, значному зростанню соціально-комунікативної активності, а також нормалізації афективної та мотиваційної сфери.

Висвітлено теоретичні та практичні аспекти ранньої діагностики нервово-психічного розвитку дітей дошкільного віку в закладах інтернатного типу. Розглянуто експериментальні напрацювання спеціалістів в галузях дефектології, неврології, дитячої спеціальної психології з даної проблеми. Наведено рекомендації щодо проведення діагностичних процедур і оформлення результатів дослідження в контексті покращання організації корекційної відновлювальної роботи дошкільного інтернатного закладу.

Освещены теоретические и практические аспекты ранней диагностики нервно-психического развития детей дошкольного возраста в заведениях интернатного типа. Рассмотрены экспериментальные наработки специалистов в области дефектологии, неврологии, детской специальной психологии по данной проблеме. Даны рекомендации по проведению диагностических процедур и оформлению результатов исследования в контексте улучшения организации коррекционной восстановительной работы дошкольного интернатного заведения.

Увагу приділено проблемі профілактики та психокорекції таких соціально загрозливих явищ, як гандикапізм і ксенофобія. Розкрито психологічну сутність цих феноменів, показано семантичні відмінності у їх поняттях. Розглянуто концептуальні основи побудови тренінгових занять, принципи планування й організації програм тренінгів, їх структуру та методи. Наведено конкретні активні соціально-психологічні методи корекції та попередження проявів гендикапізму та ксенофобії.

Розкрито поняття: психологічна експертиза, психолог-експерт, експертна група. Визначено основні видові характеристики психологічних експертиз: психолого-педагогічна, науково-методична, медико-психологічна, судово-психологічна, соціально-психологічна. Розглянуто умови, за яких проводиться експертиза. Виділено форми (зовнішня і внутрішня) та критерії проведення психологічної експертизи. Акцентовано увагу на особливостях діагностики під час проведення психологічних експертиз.

Висвітлено особливості організації психолого-педагогічної експертизи в освітньому процесі. Розглянуто ознаки, які поєднують різноманітні спеціальні види експертизи: ініціювання, професіоналізм і експертний висновок; проаналізовано основні умови реалізації й ініціювання експертизи в освіті. Визначено вимоги до організації роботи психолога закладів освіти. Наведено компоненти освітнього експертного оцінювання та їх процедурну структуру. Акцентовано увагу на важливості врахування всіх особливостей експертного оцінювання в системі освіти та забезпечення організаційних складових підготовки, проведення та використання результатів експертизи.

Висвітлено одну з універсальних моделей для формування методологічних знань у студентів - модель реалізації інноваційних підходів (МРІП) до роботи студентів з теоретичним матеріалом, яка визначає опрацювання теорії у навчальному процесі за алгоритмами виконання завдань. Зазначено, що підбір ефективних методів контролю (індивідуальних і групових) є обов'язковим структурним компонентом МРІП. Підсумовано, що використання МРІП створює умови для вироблення ефективної системи опанування теоретичного матеріалу (конструювання навчального змісту на основі вироблення закономірностей навчальної діяльності; формування оптимальної дії контролю і самоконтролю, пошук шляхів ефективного використання виконаних студентами завдань).

Розкрито такі актуальні для шкільної освіти питання, як психологічна готовність дитини до навчання в школі, розуміння слова першокласниками в структурі усного мовлення, комунікативно-мовленнєвий розвиток молодших школярів, інтелектуальна ініціативність учнів початкової школи, вплив нових інформаційних технологій навчання на розумовий розвиток підлітків, моніторинг навчальних досягнень учнів основної школи. Висвітлено проблеми педагогічного керування психічним розвитком дитини, а саме: оптимізація процесу спілкування в системі "батьки-діти", розвиток спільної музично-ігрової діяльності як засіб подолання емоційних проблем першокласників, запобігання аморальним вчинкам підлітків, формування атракції до однолітків у підлітковому віці, емоційні бар'єри та ненормативні мовленнєві конструкти в міжособистісному спілкуванні сучасної молоді. Досліджено специфіку соціального розвитку особистості в дошкільному віці, особливості сенсорного розвитку молодших школярів, проаналізовано проблеми розвитку "Я-концепції" молодшого школяра в процесі екологічного виховання, адаптації дитини у колективах художньої самодіяльності, формування етичних цінностей професійної діяльності майбутніх практичних психологів, а також розкрито сучасні аспекти самореалізації особистості за умов творчої діяльності та в процесі формування національної ідентичності. Розроблено низку корекційно-розвивальних і діагностичних програм, методик, теоретичних моделей та практичних рекомендацій щодо сучасних напрямів дослідження особистості.

Розкрито особливості впровадження та аналіз основних тенденцій використання проективної методики "Я зустрів інваліда", що надає можливість визначити прояви гандикапних рис особистості.

Окреслено актуальні проблеми надання психолого-педагогічної допомоги особистості засобами арттерапії. Висвітлено результати пошуку науково-методичних та практичних шляхів використання інноваційних арттерапевтичних технологій в освітній діяльності. Презентовано сучасні дослідження провідних вчених та молодих науковців у галузі арттерапії з урахуванням специфіки її використання у різних сферах життєдіяльності людини: супроводі психосоматичних порушень, корекції проявів девіантної та агресивної поведінки, фобій, стресових станів тощо. Продемонстровано ефективність використання арттерапевтичних технологій у роботі з людьми похилого віку, дітьми з особливими освітніми потребами та у підтримці фізичного, психічного і духовного здоров'я особистості загалом.

У монографії автор презентує розуміння остракізму в освітньому просторі. Розкриває його психологічні механізми та форми проявів. Здійснює спробу систематизації теоретичних уявлень у рамках суміжних понять вікової та педагогічної психології. Формує психодіагностичні системи розуміння остракіза та остра-кізатора. Забезпечує читача психологічними методами та формами профілактичної взаємодії психолога з метою попередження та корекції остракізованих тенденцій в освітньому просторі. ОСТРАКІЗМ У СИСТЕМІ СПОРІДНЕНИХ ПОНЯТЬ...........................8 1.1. Зв’язок понять «толерантність», «ксенофобія» та «остракізм»....................8 1.2. Визначення остракізму як наукового явища.........23 1.3. Взаємозв’язки теорій розвитку та поняття остракізму...36 1.4. Психологічні характеристики остракізму...... 49 РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОСТРАКІЗМУ ЯК ЯВИЩА.................66 2.1. Остракізм як фактор соціального неблагополуччя.....66 2.2. Остракізм як прояв стигматизації .. .........76 2.3. Остракізм як причина соціальної депривації.......87 РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОСТРАКІЗМУ............100 3.1. Методологічні аспекти вивчення явища остракізму в навчальному середовищі..............100 3.2. Особливості діагностики проявів остракізму........112 РОЗДІЛ 4. ДІАГНОСТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВИВЧЕННЯ ПРОЯВІВ ТА ОЗНАК ОСТРАКІЗМУВ НАВЧАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ..............121 4.1. Спостереження як форма контролю за остракізацією навчальному середовищі, профіль остракіза........121 4.2. Діагностика остракізованої особистості..........140 4.3. Вивчення характеристик остракізатора.........148 РОЗДІЛ 5. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ ТА ФОРМ ОСТРАКІЗМУ В НАВЧАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ. ... 152 5.1. Діагностика остракіза за допомогою спостереження як форма контролю психологічних проявів явища в навчальному середовищі..............152 5.2. Особливості психологічного профілю остракізованої особистості......................171 5.3. Модель дослідження характеристик остракіза та форми взаємодії в освітньому простору.........179 СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ЗАПОБІГАННЯ ОСТРАКІЗАЦІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ... 185 6.1. Соціально-психологічним адаптаційний супровід в освітньому середовищі...............185 6.2. Соціально-психологічні критерії супроводу остракізів.....................195 6.3. Соціально-психологічний супровід остракізаторів у навчальному просторі ...............211 РОЗДІЛ 7. ТЕХНОЛОГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПРОБЛЕМОЮ ОСТРАКІЗМУ...............225 7.1. Програма соціально-психологічного супроводу запобігання остракізації в освітньому середовищі....225 7.2. Корекційно-профілактична тренінгова програма психологічного супроводу остракізів в освітньому середовищі......................255 7.3. Програма соціально-психологічного супроводу остракізаторів у навчальному просторі.........309 РОЗДІЛ 8. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ЯВИЩА ОСТРАКІЗМУ В НАВЧАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ........334 8.1. Порівняльний аналіз упровадження програми адаптаційного супроводу в освітньому просторі.....334 8.3. Аналіз результатів застосування стратегії психологічного супроводу остракізаторів * у навчальному середовищі У сучасних умовах трансформації суспільства важливим фактором розвитку освітнього середовища стає формування екосоці-ального простору, де деструктивні явища остракізму, що спричинені ксенофобічними ознаками неприйняття та відчуження осіб, які мають певні психофізіологічні або інші відмінності, постають нагальною проблемою системної інтеграції українського суспільства в загальносвітовий культурний простір. Актуалізація ідей толерантності в процесі запобігання ознак остракізму зумовлена необхідністю створення умов для реалізації внутрішнього потенціалу кожного суб’єкта навчального процесу в системі освітнього середовища. Оскільки остракізному впливу, а саме ігноруванню, відчуженню, в деяких випадках — булінгу, піддаються окремі особи, групи дітей з їхніми різноманітними психофізіологічними, психологічними, етнічними, культуральними, соціально-психологічними характеристиками, дослідження цього феномена потребує врахування особливостей різних соціальних і вікових груп, тактовності, гнучкості, витримки в процесі освітньої взаємодії. Один із найменш досліджених аспектів-формування філософії толерантності на всіх рівнях соціальної взаємодії в освітньому просторі, що частково зумовлено недостатнім досвідом побудови освітнього середовища як екосистеми для дітей зони остракізного ризику. Тому об’єктивною необхідністю є: • формування професійних компонентів філософії толерантності у всіх суб’єктів соціального середовища; • розкриття психологічних складових і передумов формування проявів остракізму та механізмів толерантної взаємодії всіх учасників освітнього процесу; • можливість організації психологічних передумов формування філософії толерантності в соціальному екосередовищі навчальних установ; конструювання ліній профілактики остракізму в куль-турально-інтегрованому та інклюзивному соціальному середовищі, формування умов створення системи соціального середовища. Вирішення цих завдань зумовлює доцільність вивчення психології остракізму в системі соціального середовища. Висвітлення психологічних механізмів проявів та конструювання ліній профілактики остракізму і. як наслідок, формування філософії толерантності в соціальній екосистемі навчального закладу забезпечать більш компетентний психологічний супровід усіх учасників освітнього процесу. Отримані результати забезпечують сучасну освіту практично орієнтованими лініями профілактики остракізму при загальнодержавному запровадженні інклюзивного освітнього простору та постійно зростальному рівні міграційних процесів, що розширює зону інтегровано-кульгуральних освітніх установ. Відповідно до вищезазначеного були поставлені такі завдання цієї роботи: 1. На основі теоретичного аналізу проблеми остракізму в системі соціального середовища визначити психологічний зміст поняття «остракізм», обґрунтувати концептуальну парадигму й основні положення дослідження. 2. Теоретично обгрунтувати та емпірично перевірити, верифі-кувати концептуальну модель ліній профілактики остракізму в соціальному середовищі освітнього закладу. 3. Розкрити сутність та характер взаємозв’язків соціально-психологічних та особистісно-глибиннпх детермінантних ознак та проявів остракізму. 4. Емпірично дослідити змістовно-процесуальні компоненти механізмів остракізму в соціальному середовищі, фактори й форми прояву в процесі соціальної взаємодії різних вікових груп в умовах освітнього середовища. Систематизувати методологічні та організаційні передумови психологічної профілактики проявів остракізму та визначити організаційні умови формування соціального екосередовища в системі навчальних установ. 6. Розробити й апробувати програму психологічного запобігання проявам остракізму в соціальному середовищі.

Зроблено спробу визначити особливості явища соціальної ізоляції в системі фундаментальних понять та систематизувати соціально-психологічні, філософські уявлення про відчуження як механізм остракізації в групі. Особливу увагу приділено розгляду системи особистості як цілого, автономного від природи утворення, яке функціонує за своїми власними специфічними соціальними законами, і з погляду ототожнення особи - як частини більш складного цілого. Розкрито важливість аналізу основних трансцендентальних факторів життєвої форми, котрі впливають на перебіг особистісного буття окремих індивідів і соціальних груп, первинного фактора екзистенційніх потреб, який найбільш яскраво проявляється в соціальній взаємодії особистості, коли вона від народження створює щось принципово нове, при цьому досить часто не усвідомлюючи закономірність і вмотивованість своїх дій, реакцій, поведінкових сценаріїв. Висвітлено особливості рефлексивних реакцій та відповідей індивіда на остракізм, такі як незацікавленість, критика, упередження, уникнення, неприйняття, зрада, стигматизація, зневага, залишення, образа, залякування й різні дрібні образи та образи й мають загальний вплив на емоції, самооцінку та поведінку. Указано на роль соціального статусу, самооцінки особистості, соціальної приналежності й характерні особливості ендогенних чинників, які можуть бути передумовою небезпеки того, що неприйнята особистість маневруватиме через своє викривлене сприйняття в ситуації, коли вихід з ізоляції за допомогою її власних можливостей практично неможливий. Зроблено висновки в системі розгляду поняття остракізму, що на глибинному когнітивно-емоційному рівні впливає на фактичну фундаментальну ситуацію особистості, порушуючи задоволення основних рис трансцендентальних понять життєвої форми. Подальший розгляд цієї проблеми передбачено в більш розгорнутому вивченні впливу остракізму на інші фундаментальні категорії життєвої форми й дослідженні індивідуальних рис особистості, які впливають на відхід індивіда, що є відстороненням, із соціальної ізоляції.

Здійснити теоретичний і практичний аналіз змін у тенденціях булінгових стратегій остракізації контактів у навчальному середовищі. Проаналізувати питання психологічного цькування в освітньому просторі, вирішення якого великою мірою залежить від поставлених цілей та обраних стратегій його теоретичного вивчення і засобів емпіричного дослідження. Методи. Для дослідження факторів переходу до тенденцій остракізації як виходу із булінг-стратегій в освітньому просторі було проведено емпіричне дослідження, в якому використано методику ціннісних орієнтацій М. Рокича для виявлення особливостей поведінкових виборів і цінностей особистості остракізатора та методику "Діагностика мотивації до успіху" Е. Елерса, для дослідження вікових змін мотивації учасників групи остракізаторів у навчальному середовищі, на основі результатів яких здійснено аналіз отриманих аналітичних даних. Результати. Висвітлено основний механізм процесу зародження остракізму, який визначається нами як розширення індивідуальних моделей соціально прийнятної стереотипної поведінки булерів у різних видах взаємодії та стресових ситуаціях. Сформовано класифікацію основнихмеханізмів пасивного подолання активних проявів агресії, на основі яких було представлено фактори переходу до тенденцій остракізації як виходу із булінг-стратегій в освітньому просторі: виховання/покарання; втрата цікавості як форма еволюції ціннісних орієнтацій особистості; підкорення булера; підкорення жертви; вікові зміни мотивації. Висновки: зроблено висновки в системі вивчення еволюційних тенденцій явища булінгу як остракізації контактів у навчальному середовищі про те, що індивід-остракізатор може володіти досить високим рівнем цінності спілкування як включеності у всі процеси групової життєдіяльності та можливості особистісного впливу на її перебіг; формування особистості остракізатора в старшому шкільному та студентському віці може бути наслідком високого рівня домагань індивіда та можливого прояву синдрому "відмінника"; рівень особистісної та соціальної відповідальності збільшує рівень мотивації осіб до успіху, а також передбачає застосування латентних форм агресивної поведінки як прояву остракізаторських тенденцій.