З погляду класичних підходів до захворювань - єдності етіології, патогенезу, клінічних проявів адекватності лікувальних заходів, відповідності їх морфо-функціональним змінам в органах і системах організму - викладено основні нозологічні форми гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Представлено анатомо-фізіологічні відомості про органи і системи, що дають можливість логічно прослідкувати зв'язок між порушенням функції та структури органу і клінічними проявами захворювання, результатами лабораторних та інструментальних методів досліджень. Описано найінформативніші симптоми та лабораторні прояви, які дозволяють виставляти клінічний діагноз, а також принципи та методи оперативних втручань, детально акцентовано увагу на післяопераційне лікування хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.520.11

Рубрики:

Хірургічне лікування холециститу і ангіохоліту (холангіту)

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 82 хворих з біляміхуровим інфільтратом, який є ускладненням гострого деструктивного калькульозного холециститу. Встановлено послаблення протизапального бар'єру за даного патологічного процесу, на що вказує вірогідне зростання концентрації в крові молекул середньої маси, протеолітичної активності плазми крові за азоколом, азоальбуміном і азоказеїном та зниження питомої електропровідності сироватки венозної крові. Патогенетичною основою таких змін є накопичення компонентів жовчі як детергентів у зоні біляміхурового інфільтрату, підтвердженням чого є значне зростання білірубіну в зоні запалення.

Закрита торако-абдомінальна травма, як одна з важких видів політравми, є складною в діагностичному плані, тому потребує застосування в стислі терміни цілого комплексу інформативних клініко-лабораторних та інструментальних методів.

У хворих на жовчно- та сечокам'яну хвороби встановлено порушення структури плазмового фібринолізу з переважанням низькоефективного неензиматичного лізису фібрину. Результати модельних експериментів свідчать про прогресивне зростання маси фільтрату жовчі під час блокади ферментативного фібринолізу e-амінокапроновою кислотою, а ступінь розсіювання поляризованого світла зростає пропорційно збільшенню маси жовчного фільтрату. Зроблено висновок, що нативний фібрин є матрицею для кристалізації неорганічних компонентів жовчі.

Показано ефективність використання внутрішньотканинного електрофорезу в разі апендикулярного, навколоміхурового інфільтратів (як наслідок гострого холециститу).

Зазначено, що дані літератури щодо лікування хворих на цукровий діабет, перебіг якого ускладнився гнійно-запальними захворюваннями, свідчать про актуальність проблеми. Обтяжений гнійно-деструктивними процесами перебіг діабету викликає високу летальність серед даної категорії пацієнтів і вимагає подальшої розробки нових методів їх лікування.

Проведено оцінку цінності лейкограми периферійної крові, лейкоцитарного індексу інтоксикації, питомої електропровідності сироватки венозної крові у визначенні ендотоксикозу в разі перитоніту.

На підставі та клініко-експериментальних досліджень відзначено зниження функції щитовидної залози, у разі кровоточивих виразок дванадцятипалої кишки. Вік хворих, а також кислотоутворююча функція шлунка і локалізація виразки не впливають на білковоутворюючу функцію щитовидної залози.