З'ясовано специфіку порушень морфофункціонального стану нирок після нанесення скелетної, черепно-мозкової та поєднаної краніоскелетної травм та їх роль в патогенезі гострого періоду та періоду ранніх проявів травматичної хвороби. На тлі модельованих травм істотно зменшується швидкість клубочкової фільтрації та діурез, сповільнюється проксимальний та дистальний транспорт іонів натрію, підвищується екскреція загального білка, в сироватці крові й сечі збільшується концентрація креатиніну, знижуються його екскреція та кліренс. За цих умов істотно зростає вміст у сироватці крові та тканині нирок первинних і вторинних продуктів ліпідної пероксидації, знижується активність супероксиддисмутази та каталази, що особливо виражено в мозковому шарі нирок. У сироватці крові протягом першої доби досягає максимуму вміст TNF⍺ з наступним зниженням до сьомої. При цьому вміст у сироватці крові IL-10 збільшується, досягаючи найвищого рівня через 7 діб посттравматичного періоду. Через 1 добу виявлені порушення функціонального стану нирок домінують на тлі скелетної та поєднаної травм, через 3 доби - після нанесення черепно-мозкової та поєднаної травм, через 7 діб - поєднаної. Порівняльний аналіз морфологічних порушень у нирці в динаміці різних видів травми показав їх найбільше зростання до 7 доби посттравматичного періоду під час моделювання поєднаної травми, що супроводжується розвитком виражених дистрофічних і некротичних змін епітеліоцитів вивідних канальців. Одержані результати дозволяють по-новому розглянути до оцінювання видільної функції нирок у динаміці посттравматичного періоду та спрямовують на доцільність розробки індивідуалізованих методів інтенсивної терапії в динаміці кожної травми зокрема.