Наведено результати науково-методологічного дослідження колективного несвідомого (КН) як глибинно-психологічного чинника рис етнічного менталітету, проаналізовано структуру КН у контексті детермінації менталітету. На підставі аналізу сучасних наукових підходів до розуміння феноменів менталітету, ментальності, закономірностей життєдіяльності етнічних спільнот запропоновано авторський варіант визначення сутності поняття "етнічний менталітет". Розглянуто амплікацію й активну увагу як основні технічні засоби дослідження особливостей КН.

Приведены результаты научно-методологического исследования коллективного неизвестного (КН) как глубинно-психологического фактора черт этнического менталитета, проанализирована структура КН в контексте детерминации менталитета. На основе анализа современных научных подходов к пониманию феноменов менталитета, ментальности, закономерностей жизнедеятельности этнических общин предложен авторский вариант определения сущности понятия "этнический менталитет". Рассмотрены ампликация и активное внимание как основные технические средства исследования особенностей КН.

On the basis of the theory concerning psychoanalytical direction of psychology and psychotherapy the author explains aggression as a reaction on frustration, multilatent aspects of the various importance and levels of emotional shock for each particular child.

Profound analysis of temple-building in Ukraine has been given in the article. Temple-building is interpreted as a symptom neurotic disease and at the same time as therapeutic means of postsoviet society. But temple-building is effective therapy of collective psychology, attempt to manipulate God.

Уперше запропоновано модель структури психічного апарату, згідно з якою глибинний рівень психіки (колективне несвідоме) є дворівневим, тобто є певним континуумом від універсального, етнічно недиференційованого прошарку до етнічно-специфічного. Надано визначення етнічного менталітету як психічної структури інформаційного характеру, змістове поліпшення якої спричинює етнічну ідентичність. Доведено доцільність означення етнічного менталітету як форми маніфестації колективного несвідомого у тенденції переважання його етнічно-специфічного прошарку. Здійснено теоретико-прикладне дослідження загальновідомої універсальності архетипічних мотивів, а також етнічно-специфічного аранжування міфологічних світоглядних систем. Розвинуто теоретичні підходи щодо особливостей українського менталітету у контексті глибинно-психологічної інтерпретації одержаних результатів експерименту.

Досліджено феномен стереотипного ставлення до психічно хворих осіб - стигматизації. Обгрунтовано, що для українського суспільства притаманний тип стигматизації психічно хворих, детермінований межовим механізмом захисту - проективною ідентифікацією, що корелює із загальним пограничним рівнем зрілості суспільства.

Проаналізовано сучасні підходи до змістового наповнення та структури емоційного інтелекту: акцентовано увагу на вивченні предикторів віктимності. Теоретично обґрунтовано взаємозв’язок між віктимними моделями поведінки особистості та рівнем її емоційного інтелекту, експериментально перевірено наявність кореляційних зв’язків між рівнем емоційного інтелекту та віктимної поведінки особистості. Експериментально досліджено з використанням методик С. Люсіна та О. Андроннікової та коефіцієнта кореляції Пірсона співвідношення між рівнем емоційного інтелекту та схильністю особистості до реалізації різних форм віктимної поведінки. Узагальнено результати дослідження (35 студенток ВНЗ, м. Львів), виявлено, що більшість респондентів мають середній рівень емоційного інтелекту, порівняно небагато можна віднести до осіб з високим рівнем емоційного інтелекту. Простежено чітко виявлену тенденцію у більшості респондентів переважання контролю емоцій над навиками розуміння, осмислення власних емоцій. Констатовано наявність у вибірці з 35-ти студенток статистично достовірної оберненої кореляції між рівнем емоційного інтелекту та вищевказаними психологічними детермінантами.

Проанализированы современные подходы к содержательному наполнению и структуре эмоционального интеллекта: акцентировано внимание на изучении предикторов виктимности. Теоретически обоснована взаимосвязь между виктимными моделями поведения личности и уровнем ее эмоционального интеллекта, экспериментально проверено наличие корреляционных связей между уровнем эмоционального интеллекта и виктимного поведения личности. Экспериментально исследованы с использованием методик С. Люсиной и О. Андрониковой коэффициента корреляции Пирсона соотношение между уровнем эмоционального интеллекта и склонностью личности к реализации различных форм виктимного поведения. Обобщены результаты исследования (35 студенток ВУЗ, г. Львов), выявлено, что большинство респондентов имеют средний уровень эмоционального интеллекта, сравнительно немного можно отнести к лицам с высоким уровнем эмоционального интеллекта. Прослежена четко проявленная тенденция у большинства респондентов преобладания контроля эмоций над навыками понимания, осмысления собственных эмоций. Констатировано наличие в выборке из 35-ти студенток статистически достоверной обратной корреляции между уровнем эмоционального интеллекта и вышеуказанными психологическими детерминантами.

Analyzed current approaches to semantic content and structure of emotional intelligence: a focus on the study of pre victim speakers. Theoretically substantiated the relationship between victimization behaviors of the individual and the level of emotional intelligence, experimentally verified the presence of correlation between the level of emotional intelligence and provocative behavior of the individual.

Висвітлено теоретико-методологічні та практичні аспекти сучасної хоспісної опіки в контексті інтеграції наявних крос-культурних напрацювань. Українська наука представлена науковими дослідженнями соціально-психологічних аспектів надання ритуальних послуг, синдрому госпіталізації у підлітків з психосоматичними захворюваннями, нефармакологічних методів оцінки та керування болем в онкохворих дітей. Досвід польського хоспісного руху висвітлено за допомогою описів інтердисциплінарних аспектів паліативно-хоспісної опіки, особливості опіки над родиною в жалобі, специфіки немедичного догляду за невиліковно хворими дітьми, особливості надання немедичної допомоги особам з деменціями тощо. Зазначено, що запропонована інтеграція мультимодального досвіду науки і практики європейського простору створює можливості для нових надбань у сфері хоспісної опіки.