Наведено результати дослідження впливу плівкотвірних інгібованих нафтових сполук на втому елементів конструкцій літаків Ан-24 і Ан-26. Апробовано методику діагностики ранніх стадій пошкоджень від утомленості, яка базується на кількісній оцінці рельєфу поверхні, що виникає під дією циклічних навантажень. Розроблено рекомендації до застосування плівкотвірних інгібованих нафтових сполук для захисту конструкцій літаків Ан-24 і Ан-26 від корозії.

Розглянуто можливість застосування методів фрактальної геометрії для аналізу поверхневих деформаційних структур, які формуються в результаті дії циклічного навантаження. Показано, що деформаційний рельєф поверхні плакованих конструкційних алюмінієвих сплавів відповідає критеріям фрактальності, а для визначення фрактальної розмірності може бути застосовано метод "box-counting".

Представлены результаты исследования, направленого на создание компьютеризованного оптического метода оценки накопленого усталостного повреждения. Показана возможность прогнозирования остаточного ресурса элементов авиационных конструкций из плакированных алюминиевых сплавов по деформационному рельефу поверхности вблизи концентраторов напряжений. Для количественной оценки деформационного рельефа использованы параметры, характеризующие его насыщенность и фрактальную размерность.

Проведено порівняльний аналіз ефективності використання двох методів оцінювання залишкової довговічності у разі асиметричного циклічного навантаження. Показано, що метод, який грунтується на визначенні параметрів деформаційного рельєфу, що формується на поверхні плакованого алюмінієвого сплаву Д-16 АТ, може конкурувати з відомим методом, який передбачає урахування показників асиметрії та використовує діаграму граничного стану матеріалів.

Розглянуто еволюцію деформаційного рельєфу, який формується на поверхні плакувального шару конструкційних алюмінієвих сплавів у широкому діапазоні умов циклічного навантажування. Визначено ряд параметрів деформаційного рельєфу. Одержано регресійні моделі еволюції параметрів стану поверхні. Показано, що застосування фрактальної розмірності кластерів поверхневих структур суттєво підвищує точність оцінювання накопиченого втомного пошкодження.

Проведено дослідження еволюції параметрів деформаційного рельєфу під час різних режимів циклічного навантажування. Одержано регресійні моделі еволюції параметрів деформаційного рельєфу, які покладено в основу методу оцінки втомного пошкодження. Досліджено, що ефективність нового методу перевірена за випробування конструктивних елементів, які моделюють фрагменти реальної конструкції фюзеляжу сучасного літака. Визначено, що метод оцінки накопиченого втомного пошкодження визначає місця потенційного руйнування авіаційних конструкцій за проведення натурних випробувань та прогнозує залишковий ресурс елементів конструкцій, виготовлених з плакованих алюмінієвих сплавів.

Проведено аналіз сучасних методів контролю фізико-механічних характеристик матеріалів, пов'язаних із накопиченням утомного пошкодження. Сформульовано вимоги до діагностичних параметрів за неруйнівного контролю втоми елементів авіаційних конструкцій.

Проведено порівняльний аналіз існуючих конструкцій сенсорів втомного пошкодження. Визначено геометрію нового зразка-свідка з ефектом помноження деформації і урахуванням можливості його встановлення на навантаженому елементі конструкції літака. Розглянуто методики контролю стану поверхні зразків-свідків. Експериментально доведено, що запропонована конструкція забезпечує передачу деформації від конструктивного елемента до зразка-свідка, що призводить до формування і еволюції на поверхні зразка-свідка деформаційного рельєфу в процесі циклічного навантажування і руйнування. Показано, що для кількісної оцінки деформаційного рельєфу можна застосовувати комп'ютеризований оптичний метод дослідження деформаційного рельєфу з використанням апарату фрактальної геометрії.

Досліджено особливості розвитку підприємництва: аналізу ресурсного забезпечення діяльності підприємств України; теоретичних та практичних аспектів складових управління економічною діяльністю підприємств; аналізу маркетингової діяльності підприємств; обліку, аналізу та аудиту діяльності підприємств; особливостей зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Проаналізовано змістове навантаження поняття "стратегія"; розглянуто основні ключові концепції визначення стратегії як зарубіжних, так і українських вчених; наведено відомі види стратегічних альтернатив, які найчастіше використовують в організаціях, етапи вибору стратегії розвитку компанії на основі вибору стратегічних альтернатив; вказано на ризики, з якими можуть зіткнутися розробники стратегії, реалізуючи цей процес.

Мета роботи - визначення й обгрунтування умов, основних засад і ключових елементів діяльності підприємства, які необхідно врахувати під час вибору його ефективного стратегічного напряму розвитку в умовах циркулярної економіки. Визначено, що ефективність виробництва замкнутого циклу забезпечує результативну стратегічну діяльність підприємства у разі оптимального поєднання його бізнес-процесів, спрямованих на підтримання р аціонального розвитку перспективних напрямів діяльності підприємства. Окреслено і обгрунтовано основні елементи, які необхідно відслідковувати і значення яких треба враховувати під час визначення допустимої межі кожного з розглянутих аспектів (принципи циркулярної економіки, результативність бізнес-процесів) залежно від варіанта їх конкретного поєднання у певний період функціонування підприємства. Доведено доцільність використання показників результативності бізнес-процесів, інтеграційної адаптивності, диверсифікаційної конвергентності, коефіцієнта синхронності бізнес-процесів, коефіцієнта управлінської ефективності як ключових точок відстеження стану підприємства і коригування стратегічного напряму його діяльності з огляду на сучасні умови розвитку. Подано алгоритм параметризації процесу розвитку машинобудівних підприємств через визначення його ключових параметрів, які нададуть змогу прийняти рішення про вибір відповідного стратегічного напряму розвитку підприємства в умовах циркулярної економіки.

Коррозия конструкций воздушных судов является одним из основных факторов, ограничивающих длительность их эксплуатации, влияющих на экономическую эффективность и безопасность авиационного транспорта. Защита от коррозии выполняется на стадии производства авиационных конструкций, в процессе их ремонта и технического обслуживания. Одним из дополнительных мероприятий антикоррозионной защиты является применение пленкообразующих покрытий (ПОП), которые вытесняют влагу из зазоров конструктивных соединений, образуют защитную пленку, а также замедляют процесс коррозии. Защитные свойства ПОП исследуются стандартными коррозионными испытаниями. В тоже время специфика авиационных конструкций и возможные побочные эффекты применения антикоррозионных составов требуют проведения специальных исследований. Приведен анализ работ, в которых рассматривается влияние пленкообразующих антикоррозионных составов на усталость элементов авиационных конструкций. Основным видом соединений в конструкции современного самолета являются заклепочные соединения. Высокая проникающая способность пленкообразующих материалов обеспечивает их проникновение в зазоры заклепочных соединений, что, в ряде случаев, может оказывать влияние на силы трения между соединяемыми элементами, которые обеспечивают целостность соединений. В некоторых экспериментальных исследованиях в качестве побочного эффекта отмечается влияние пленкообразующих составов на кинетику роста трещин усталости. Рассмотрен ряд возможных механизмов замедления и ускорения скорости развития трещин. Экспериментальные данные, касающиеся влияния антикоррозионных составов на усталость заклепочных соединений и процесс распространения усталостных трещин в конструкционных материалах, указывают на необходимость разработки универсальной методологии выбора и применения пленкообразующих составов для защиты авиационных конструкций от коррозии с учетом минимизации или предотвращения побочных негативных эффектов на ресурсные характеристики воздушных судов.

Формування та ефективна реалізація стратегії стали ключовою невід'ємною рушійною силою та складовою конкурентоспроможного довгострокового функціонування сучасних підприємств - як основний адаптивний інструмент їх діяльності до динамічних і непередбачуваних змін умов зовнішнього середовища. Зміни й обгрунтування адаптаційних заходів у межах конкретної стратегії зумовлює необхідність уточнення змістовного наповнення поняття "стратегія", видів стратегій, процесу, способів, підходів, методів та засад формування та реалізації стратегії. Оскільки основою вирішення виділених проблем є обгрунтована конкретизація змісту конкретного виду стратегії розвитку підприємства, то, відповідно, метою статті є уточнення сутності поняття "виробнича стратегія", враховуючи наявні підходи науковців до його змістового наповнення та умов функціонування, пріоритетів і перспектив розвитку сучасних підприємств. Вибір розгляду виробничої стратегії зумовлено динамічними та критичними змінами зовнішнього середовища, що вимагають вживання кардинальних заходів з адаптації виробничого потенціалу підприємства до потреб і можливостей суспільства. Для досягнення поставленої мети, використовуючи методи аналізу, синтезу й абстрагування, досліджено визначення поняття "виробнича стратегія", запропоновані різними науковцями. За допомогою методу порівняння виділено схожі та відмінні риси наведених трактувань. Охарактеризовано та описано доцільність і необхідність застосування виділених рис для трактування виробничої стратегії сучасних підприємств. За результатами досліджень окреслено передумови та основні засади, які впливають на виробничу стратегію сучасних підприємств і, відповідно, визначають зміст цього поняття. Уточнено поняття "виробнича стратегія" відповідно до особливостей функціонування сучасних підприємств і тенденцій розвитку світової економіки.