Розглянуто результати вивчення впливу систем основного обробітку грунту на вміст рухомого фосфору при вирощуванні просапних та культур суцільного способу посіву, зміну його та міграцію за ротацію сівозміни.

Теоретично обгрунтовано напрями ресурсозбереження й охорони родючості меліорованих земель сільськогосподарського призначення за рахунок оптимізації фізико-хімічного, біологічного та фітосанітарного стану грунтів у різних агроценозах. Встановлено фактори управління родючістю чорнозему південного середньозмитого, темно-каштанового вторинноосолонцьованого та луко-каштанового середньоосолоділого на оглеєному лесі за тривалого застосування систем основного обробітку грунту з та без обертання скиби. Виявлено закономірності трансформації органічної речовини, напрями фізико-хімічних і біологічних процесів і динаміку вмісту гумусу у грунті залежно від способу, прийому та глибини закладання органічних добрив і рослинних решток сільськогосподарських культур у плодозмінній і травопільній сівозмінах. Наведено енергетичну й еколого-економічну оцінку функціонування агроценозів, що базуються на системах основного обробітку грунту з і без обертання скиби. Створено базу даних для комп'ютерної програми "Грунтозахисна система землеробства засушливого Степу півдня України" БД "EROZIYA" для розробки екологічно безпечних моделей агроценозів відповідно до меліоративного стану грунтів.

Розглянуто агроекологічні й економічні основи ведення систем землеробства на меліорованих землях південної посушливої та сухостепової грунтово-екологічних підзон степової зони України. Узагальнено багаторічний досвід формування способів і систем обробітку грунту на цій території. Увагу приділено питанням збереження та підвищення родючості зрошуваних і схилових земель за рахунок застосування різних способів і прийомів основного обробітку грунту та їх комплексного застосування у відповідних сівозмінах.

Викладено основні положення і вимоги методики закладання і проведення польових дослідів на зрошуваних землях. Розкрито особливості проведення дослідів з різними культурами з вивчення режимів зрошення, добрив, окремих агротехнічних заходів і їх комплексів. Розглянуто принципи побудови схем одно- і багатофакторних дослідів, методику проведення супутніх досліджень і спостережень. Наведено особливості методики польового досліду за краплинного зрошення.

Обгрунтовано розвиток меліорації та зрошуваного землеробства за умов південної посушливої та сухостепової грунтово-екологічної підзон України. Висвітлено питання впровадження регіональних програм розвитку зрошення в південному регіоні України (на прикладі Херсонської області). Охарактеризовано сучасний стан зрошувальних систем, зрошуваних та вилучених зі зрошення земель. На основі аналізу факторів, що обмежують розвиток зрошення, визначено напрями та заходи щодо підвищення ефективності використання зрошуваних земель.

Висвітлено теоретичні, науково-методичні, технологічні, організаційно-економічні, біоенергетичні та екологічні аспекти стандартизації та нормування витрат ресурсів у зрошуваному землеробстві України. Запропоновано методичні підходи, що дозволяють проводити стандартизацію різних складових елементів систем зрошуваного землеробства, забезпечують підвищення продуктивності вітчизняного агровиробництва та конкурентоспроможності на світових ринках, сприяють раціональному використанню грунтово-кліматичного потенціалу зони зрошення, оптимізації витрат природних та антропогенних ресурсів, зниженню екологічного тиску на довкілля.

Увагу приділено технологічним прийомам догляду за посівами пшениці озимої та ячменю озимого. Висвітлено питання догляду за посівами ріпаку озимого. Охарактеризовано сучасні технології вирощування ярих культур. Окремо розглянуто особливості вирощування гороху, нуту, гірчиці, льону олійного, соняшника та сорго. Подано інформацію про післяжнивні посіви сої, проса та гречки за зрошення.

Індекс рубрикатора НБУВ: П040.6 + П195 + П033.3

Рубрики:

Зелені добрива (сидерація)

Зрошуване землеробство

Спеціальні виробничі класифікації ґрунтів і відповідні класи ґрунтів

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено досвід вітчизняних і зарубіжних вчених і практиків з питань особливостей застосування No-till технологій і систем землеробства на зрошуваних і неполивних землях. Визначено вплив технології на показники родючості різних типів ґрунтів, проаналізовано вплив покривних культур у сівозмінах на збереження вологи ґрунту, поліпшення фізичних і хімічних властивостей ґрунту, ефективність використання всіх видів ресурсів та екологічну, економічну і соціальну ефективність No-till технологій і систем землеробства. Обґрунтовано комплекс технічних засобів для вирощування сільськогосподарських культур за такою технологією.

Представлено аналіз результатів експериментальних досліджень у стаціонарному польовому досліді щодо встановлення особливостей формування запасів гумусу і поживного режиму в орному шарі темно-каштанового грунту (Haplic Kastanozem) під впливом різних систем удобрення й основного обробітку. Мета досліджень - встановити закономірності перетворення побічної продукції сільськогосподарських культур сівозміни в гумус і основні елементи мінерального живлення рослин за органічної і двох органо-мінеральних систем удобрення на фоні п'яти систем основного обробітку у 4-пільній просапній сівозміні на зрошуваних землях в зоні дії інгулецької зрошувальної системи. Дослідження проводили в стаціонарному досліді інституту зрошуваного землеробства НААН у Херсонській області України протягом 2016 - 2020 років. Для аналізування ефективності сукупного застосування систем удобрення і основного обробітку грунту використано такі показники: маса післяжнивних решток для кожної з культур сівозміни; запаси гумусу в орному шарі; баланс гумусу; маса азоту, фосфору і калію, що надійшла до грунту з рослинними залишками; еколого-економічний ефект (грн/га); приріст енергії (ГДж/га). В результаті експериментальних досліджень виявлено, що формування запасів гумусу в грунті відбувається залежно від маси післяжнивних решток культур сівозміни та способів і глибини їх загортання. Найбільш сприятливі умови для накопичення листо-стеблової маси сільськогосподарських культур сівозміни і формування додатного балансу гумусу з середнім річним приростом 2,02 т/га забезпечила органо-мінеральна система удобрення з використанням побічної продукції культур сівозміни та дози мінеральних добрив N120P60 на фоні диференційованого основного обробітку з одним щілюванням на глибину 38 - 40 см за ротацію.