Наведено результати багаторічних досліджень автора, аналіз вітчизняної і закордонної літератури з проблеми біологізації сучасного землеробства. Окреслено наукові основи необхідності чергування сільськогосподарських культур у полях сівозмін інтенсивно-екологічного землеробства, сучасні принципи побудови сівозмін, оптимізації родючості грунту, математичного моделювання продуктивності агроекосистем для західного Лісостепу України. Подано оптимальні параметри насичення сівозмін культурами основного і проміжного вирощування та орієнтовані схеми сівозмін біологічного землеробства для господарств різних зон і спеціалізації.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що зі збільшенням частки зернових у сівозміні понад 50 % знижується їх урожайність. Насичення запропоновано проводити різними колосовими і високоврожайними зернобобовими культурами. Ефективними засобами інтенсифікації на фоні застосування добрив є гербіциди і ретарданти. Обгрунтовано, що заміна сорту та запровадження післяжнивних посівів знижують негативний вплив повторних посівів і насичення сівозміни зерновими культурами.

Висвітлено результати багаторічних стаціонарних досліджень продуктивності кормових сівозмін із різним насиченням багаторічними травами (від 12,5 до 50 %), зерно-бурякових сівозмін із проміжними (післяжнивними) культурами до 37,5 %, а також сівозмін за умов біологічних засобів відтворення родючості грунту (органічні добрива, сидерати, побічна продукція).

Висвітлюються поняття про сівозміну, її наукові основи, роль у підвищенні урожайності сільськогосподарських культур. Розкриваються основні критерії складання схем чергування культур у сівозмінах і наводяться зразкові схеми сівозмін для різних природних зон України. Уточнюється класифікація сівозмін, викладається методика їх проектування, агротехнічна й економічна оцінка та освоєння.

Наведено рекомендації щодо впровадження сівозмін у землеробство, зокрема, у районах Карпат, Закарпаття, низин Криму, а також на поливних і осушених землях. Особливу увагу приділено сівозмінам з овочевими культурами та грунтозахисним сівозмінам, оптимізації структури посівних площ і системі сівозмін. Охарактеризовано біологічні та економічні основи сівозмін.

Висвітлено наукові засади та причини, що зумовлюють чергування культур у сівозмінах. Запропоновано класифікацію сівозмін за їх призначенням, характеристику й оцінку культур як попередників. Викладено схеми сівозмін для різних грунтово-кліматичних зон та їх агратехнічне обгрунтування з урахуванням спеціалізації господарств. Наведено приклади складання плану переходу до встановлених сівозмін і побудови ротаційних таблиць, розглянуто особливості ведення та показано значення книги історії полів.

Освещены научные основы и причины, обусловливающие чередование культур в севооборотах. Предложены классификация севооборотов по их назначению, характеристика и оценка культур как предшественников. Изложены схемы севооборота для разных почвенно-климатических зон и их агротехническое обоснование с учетом специализации хозяйств. Приведены примеры составления плана перехода к установившимся севооборотам и построения ротационных таблиц, рассмотрены особенности ведения и показано значение книги истории полей.

За результатами тривалого (35 років) дослідження розглянуто екологічні проблеми, що виникають за умов застосування добрив у польовій сівозміні, а також шляхи їх вирішення.

Індекс рубрикатора НБУВ: П141.8(4Укр-4Луг)

Рубрики:

Сівозміни

Шифр НБУВ: Ж69669 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, що за умов Лівобережного Лісостепу України на чорноземі типовому застосування гною в дозі 10 т/га в зерно-буряковій сівозміні не є достатнім для підтримки гумусу на оптимальному рівні. Більш ефективним слід вважати внесення соломи з мінеральними добривами, рештками всієї побічної продукції та компенсувальною дозою азоту.

Узагальнено багаторічні результати стаціонарного досліду про вплив набору та чергування культур на забур'яненість посівів та орного шару грунту в сівозмінах з короткою ротацією.

Розглянуто питання саморегуляції гумусового стану грунтів Полтавщини. Наведено дані VIII туру агрохімічної паспортизації грунтів Полтавщини.

За результатами порiвняльної агротехнiчної оцiнки виявлено найбiльш продуктивнi рiзноротацiйнi сiвозмiни для умов пiвденного Степу України залежно вiд структури посiвних площ та насичення зерновими й олiйними культурами. Рекомендовано схеми сiвозмiн для господарств рiзних напрямiв спецiалiзацiї.

Виявлено комплексний вплив сiвозмiн i рiзних систем добрив на продуктивнiсть польових культур та змiну родючостi грунту з використанням елементiв бiологiзацiї землеробства. Визначено баланс вологи, поживних речовин i фiтосанiтарний стан посiвiв залежно вiд структури посiву та удобрення.

Розглянуто технологічні рішення сумісного використання інноваційних інформаційних і навігаційних систем у ході проведення агрохімічної паспортизації земель.

Дослідженнями встановлено, що на типовому малогумусному важкосуглинковому чорноземі східного Лісостепу можливо поглибити концентрацію посівів провідних польових культур регіону в сівозмінах з короткою ротацією для максимального виробництва товарної продукції: корeнеплодів цукрових буряків, зерна озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, бобів сої, насіння соняшнику.

Наведено результати досліджень стосовно впливу застосування набору різних за біологічними особливостями та технологією вирощування зернофуражних культур у короткоротаційних сівозмінах на зміну агрофізичних властивостей грунту та запасів доступної вологи, на вміст гумусу у грунті, фітосанітарний стан посівів цукрових буряків, урожайність озимої пшениці, гороху, ячменю, кукурудзи та цукрових буряків, а також на продуктивність сівозмін і економічну ефективність їх використання. На підставі результатів досліджень рекомендовано впроваджувати сівозміни з високим насиченням кукурудзою та ячменем за одночасного використання підвищених норм гною чи загортання в грунт побічної продукції зернових культур з метою запобігання збідненню грунту за органічною речовиною.

Теоретично обгрунтовано напрями ресурсозбереження й охорони родючості меліорованих земель сільськогосподарського призначення за рахунок оптимізації фізико-хімічного, біологічного та фітосанітарного стану грунтів у різних агроценозах. Встановлено фактори управління родючістю чорнозему південного середньозмитого, темно-каштанового вторинноосолонцьованого та луко-каштанового середньоосолоділого на оглеєному лесі за тривалого застосування систем основного обробітку грунту з та без обертання скиби. Виявлено закономірності трансформації органічної речовини, напрями фізико-хімічних і біологічних процесів і динаміку вмісту гумусу у грунті залежно від способу, прийому та глибини закладання органічних добрив і рослинних решток сільськогосподарських культур у плодозмінній і травопільній сівозмінах. Наведено енергетичну й еколого-економічну оцінку функціонування агроценозів, що базуються на системах основного обробітку грунту з і без обертання скиби. Створено базу даних для комп'ютерної програми "Грунтозахисна система землеробства засушливого Степу півдня України" БД "EROZIYA" для розробки екологічно безпечних моделей агроценозів відповідно до меліоративного стану грунтів.

Вперше у короткоротаційних сівозмінах проведено комплексне екологічне оцінювання впливу тривалого застосування органічних (гній, солома, сидерат) і мінеральних добрив та їх поєднань на агроекосистему ясно-сірого лісового грунту за умов Полісся України. Встановлено зв'язок оптимальних параметів і нормативних показників агрофізичних, фітосанітарних і біотичних властивостей ясно-сірого лісового грунту Полісся з системою традиційного та "біологічного" ведення землеробства. Для Полісся України визначено поширення в орному шарі дощових черв'яків як одного з показників біологічної активності грунту за комплексного використання мінімалізованого обробітку грунту та "біологічного" ведення землеробства. Встановлено підвищення окупності одиниці мінеральних добрив за умов максимального залучення в біологічний кругообіг біогенних елементів побічної продукції рослин.

Обгрунтовано можливості підвищення продуктивності ланок польової сівозміни шляхом використання мікробних препаратів для предпосівної інокуляції насіння за умов східного Степу України. Показано їх екологічну безпечність та істотні переваги у порівнянні з агрохімікатами. Виявлено, що застосування мікробних препаратів у ланках зернопросапної сівозміни без використання мінеральних добрив забезпечує підвищення урожаю у зернових одиницях до 10 ц/га. Показано позитивний вплив інокуляції на поліпшення структурних показників продуктивності сільськогосподарських культур та якість рослинної продукції. Встановлено, що застосування мікробних препаратів знижує поширення хвороб рослин. У разі використання мінеральних добрив виявлено тенденцію щодо зменшення вмісту рухомих форм азоту та фосфору у прикореневій зоні інокульованих рослин. Показано доцільність застосування мікробних препаратів, що сприяють перевазі процесів синтезу органічної речовини у прикореневій зоні сільськогосподарських культур над її мінералізацією. Відзначено, що низькі додаткові витрати та висока ефективність застосування мікробних препаратів зменшують собівартість сільськогосподарської продукції та підвищують рівень рентабельності її виробництва.

Розглянуто питання підвищення продуктивності короткоротаційних польових сівозмін шляхом використання мікробних препаратів для передпосівної інокуляції насіння за умов східного Степу України. Показано екологічну безпечність даного заходу та відзначено його істотні переваги у порівнянні з агрохімікатами. Встановлено, що застосування мікробних препаратів у короткоротаційних зернопросапних сівозмінах без використання мінеральних добрив забезпечує підвищення урожаю в зернових одиницях до 10 ц/га. Виявлено позитивний вплив інокуляції на покращання структурних показників продуктивності сільськогосподарських культур, зниження інтенсивності мінералізації органічної речовини в їх прикореневій зоні та покращання якості рослинної продукції. Доведено, що використання мікробних препаратів знижує поширення хвороб серед сільськогосподарських культур, а у разі їх поєднаного застосування з мінеральними добривами виявлено тенденцію до зменшення вмісту рухомих форм азоту та фосфору у прикореневій зоні інокульваних рослин. Відзначено, що запропонований агротехнічний метод характеризується низькими додатковими витратами та високою ефективністю, що зменшує собівартість продукції та підвищує рівень рентабельності її виробництва.