Проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження психологічної готовності людини до виходу на пенсію, сконструйовано теоретичну моделі психологічної готовності особистості до виходу на пенсію в період пізньої зрілості. Емпірично досліджено особливості розвитку психологічної готовності до виходу на пенсію, проведено порівняльний аналіз показників інтелектуальних, мотиваційних, понеділкових та емоційно-вольових особливостей осіб із різними рівнями розвитку психологічної готовності до виходу на пенсію. На основі результатів напівструктурованого інтерв'ю у фокус групах виокремлено психолінгвістичні маркери різних рівнів розвитку психологічної готовності особистості до пенсії та сформованості когнітивного, емоційно-вольового, мотиваційного та конативного компонентів готовності. На основі теоретичного аналізу та результатів емпіричного дослідження розроблено програму розвитку психологічної готовності осіб пізньої зрілості до виходу на пенсію.

Наведено результати теоретичного аналізу вікової зрілості особистості в контексті її готовності до пенсії. Представлено динаміку вікової періодизації в науковій думці. Зазначено, що зрілість - найтриваліший період розвитку особистості, який характеризується тенденцією до досягнення найвищого розвитку духовних, інтелектуальних і фізичних здібностей. Використання хронологічного віку є умовним, оскільки в межах одного соціально-історичного періоду, однієї культури, однієї вікової когорти існують індивідуальні відмінності. Виділяють чотири види віку: хронологічний, біологічний, соціальний, психологічний. Окреслюють основні завдання періоду зрілості. Головним віковим новоутворенням періоду зрілості можна вважати продуктивність. Зазначено, що проблемою українського суспільства є сприйняття пенсіонерів крізь призму стереотипів, які визначають негативне ставлення молоді, що проявляється як соціальне явище "ейджизм". Запропоновано концептуальну модель психологічної готовності осіб до виходу на пенсію, на основі особистісно-діяльнісного підходу. Обгрунтовано компоненти психологічної готовності (когнітивний, емоційно-вольовий, мотиваційний, конативний) до виходу на пенсію, які цілісно забезпечують ефективність та результативність безболісного припинення професійної діяльності. Обгрунтовано компоненти психологічної готовності особистості пізньої зрілості до виходу на пенсію: когнітивний, який полягає в потребі людини отримувати необхідні знання, вмінні мобілізувати свої знання та досвід; емоційно-вольовий виконує функцію покращення навичок психічної саморегуляції, самоконтролю; мотиваційний полягає в спрямованості особистості до позитивного сприйняття навколишнього середовища, свого майбутнього, усвідомлення власної значущості; конативний спрямовує особистість до певної поведінки (спорт, хобі, активний відпочинок).

Досліджено психопрофілактичний та психодіагностичний аспекти клінічної психології у сфері вищої освіти, які дають змогу не лише вивчати хвору людину, а також передбачати й запобігати виникненню та розвитку багатьох психічних змін і порушень. Студентський вік розглянуто як окремий період життєвого циклу людини, у якому провідною діяльністю виступає навчально- професійна діяльність із її специфічними особливостями мети, змісту, мотивації, методів і форм організації. Виділено навчальні стрес-фактори, які породжують негативні емоційні реакції студентів. Зокрема, головним фактором є інформаційний стрес у зв'язку з необхідністю перероблення великої кількості наукової та навчальної інформації в короткий термін. Наведено результати емпіричного дослідження актуального стану психічного здоров'я студентської молоді під час навчальної діяльності у вищому закладі освіти. Виділено показники особистісних чинників здоров'я, що включають ціннісно-смисловий компонент, атрибутивний стиль пояснення, самооцінку, акцентуації характеру, ставлення до життєвих ситуацій та показники соціальних чинників, якими є задоволеність навчальною діяльністю, референтним оточенням, здатність до ефективної комунікації. Визначено домінуючі показники актуального стану здоров'я в загальній структурі психічного здоров'я студентів й окреслено психопрофілактичне поле діяльності психолога щодо психічного здоров'я в студентському середовищі. Розроблено та апробовано комплексну психопрофілактичну програму роботи зі студентами вищої школи, яка спрямована на активізацію процесів самопізнання, саморозвитку, підвищення мотивації до особистісного та емоційного самовдосконалення; створення позитивного ситуаційного поля психологічної й емоційної комунікації; вироблення конструктивних стратегій навчально-педагогічної взаємодії.

Надано авторську розробку щодо психологічної корекції особистісної сфери підлітків і молоді. Розробка є актуальною, адже відповідає інтересам сучасної молоді. Комплекс вправ має на меті сприяння формуванню гармонійної та всебічно розвиненої особистості. Зазначено, що програма є досить результативною. Очікувані та отримані результати є повністю ідентичними, тобто програма показує зміну в сферах, на які було здійснено вплив.

Запропоновано ознайомитися з психологічно-профілактичною програмою корекції адикції, зокрема комп'ютерної залежності у дітей. Програма побудована на основі інтегрованих занять. На заняттях використовуються вправи для забезпечення позитивної психологічної атмосфери в групі учасників. Обов'язковим компонентом програми виступає розвиток комунікативної компетентності.

Окреслено актуальні проблеми надання психолого-педагогічної допомоги особистості засобами арттерапії. Висвітлено результати пошуку науково-методичних та практичних шляхів використання інноваційних арттерапевтичних технологій в освітній діяльності. Презентовано сучасні дослідження провідних вчених та молодих науковців у галузі арттерапії з урахуванням специфіки її використання у різних сферах життєдіяльності людини: супроводі психосоматичних порушень, корекції проявів девіантної та агресивної поведінки, фобій, стресових станів тощо. Продемонстровано ефективність використання арттерапевтичних технологій у роботі з людьми похилого віку, дітьми з особливими освітніми потребами та у підтримці фізичного, психічного і духовного здоров'я особистості загалом.

Репрезентовано різноманітні аспекти вивчення читацької культури як складного феномену, пов'язаного з інтелектуальним і культурним розвитком особистості. Увагу приділено вивченню позитивного впливу читання на розвиток пізнавальних навичок, психологічного потенціалу бібліотерапії у подоланні життєвих криз, а також запровадженню дитиноцентрованого підходу у процесі залучення до читання. Представлено наукове обґрунтування психолого-педагогічного впливу з метою формування інтересу до читання, пошуку нових форм роботи в аспекті формування читацьких культури та компетентності, зокрема, організації співпраці студентів університету з бібліотеками з метою популяризації читання.

Розглянуто актуальні питання змісту психології екстремальності, кризової психології, психопрофілактики психічної травми й суїцидальних намірів. Надано характеристику найбільш поширених методів психодіагностики, що можуть використовуватись у практичній діяльності практичних психологів. Досліджено особливості організації роботи психолога в складних життєвих та кризових ситуаціях, форми та зміст роботи практичного психолога. Представлено понятійні характеристики переживання кризових станів та екстремальних ситуацій особистості. Висвітлено теоретичні аспекти психології суїцидальної поведінки. Досліджено психологічні особливості суїцидальної поведінки різних груп населення. Охарактеризовано особливості надання психологічної допомоги клієнтам, що перебувають у кризових станах.