Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*671.112

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Осмислено та проаналізовано проблематику удосконалення людини на основі вивчення робіт провідних європейських філософів, ідеї яких покладено в основу європейської культури. Обгрунтовано засадничий характер ідеї вдосконалення у світових релігіях і релігійних практиках і доведено, що суть людини та розуміння удосконалення визначається за допомогою виявлення її місця стосовно Бога. Реконструйовано основні парадигми становлення ідеї удосконалення в європейській культурно-історичній традиції та показано вплив даних парадигм на посткомуністичний соціум. Розкрито динаміку змін змісту та форм філософських концепцій удосконалення людини у таких площинах: "людина - Бог" і "людина - суспільство". Всебічно досліджено критику просвітницької педагогіки та "прогресуючої" людини. Виявлено зв'язок між "поразкою" ідеї вдосконалення та критикою культури через розгляд вчення про "надлюдину" та ревізію християнської традиції, здійснену насамперед Ф.Ніцше. Розглянуто тлумачення удосконалення людини як об'єкту маніпуляції, що укорінено у настанові технократичного мислення.

Досліджено національно-культурну ідентичність і як вона співвідноситься з громадянським суспільством та формуванням політичної нації. Розглянуто питання за яких умов звернення до ідентичності здатне легітимізувати військові конфлікти сучасності та виправдати масове насильство. Висвітлено поняття сучасної філософії, які здатні відповісти на найактуальніші питання нашої доби - найновітніші рухи національно-політичного самовизначення спільнот. Здійснено спробу визначити поняття ідентичності, громадянського суспільства, зрозуміти логіку взаємовідношення між інтенцією буттєвого уособлення спільнот, навіть ціною великих жертв, та універсальними цінностями і структурами світу. Проаналізовано вплив національно-культурних засад на політичне життя, запропоновано онтологічний підхід для розуміння феномену ідентичності. Здійснено аналітичні екскурси в історичну генезу усталених європейських уявлень про засади громадянської ідентичності та відповідних політичних ідеологій, що дають змогу порівняти теорію й наявний стан розвитку громадянського суспільства. Критика викривленої логіки розуміння публічного та приватного в національному дискурсі, а також начерк основних позицій у суперечці "панславістів" і "європейців" щодо української ідентичності, суперечці, що сьогодні використовується як пропагандистський інструмент геополітичного насильства, прив’язує філософський аналіз складних тем до українського контексту.

Досвід багатьох країн світу переконливо свідчить, що запорукою процвітання нації є її духовна сфера. Домуніюча роль у формуванні високої духовності людини та суспільства належить Церкві Христовій, Яка є "світлом для світу і сіллю для землі". Її неодмінно постійна місія від заснування - відкривати істину Божественної Любові, освячувати усі сфери життя й служіння людини у цьому світі, і тому Вона ніяк не може відмовчуватися з приводу актуальних проблем сучасності. Для того ж, щоб визначити проблеми та перспективи їх подолання, які постають перед Церквою Христовою у сучасному суспільстві, ми повинні об’єктивно оцінити її минуле.

Одним із важливих діяльних проявів життя Церкви Христової є служіння ближньому, яке має повсякденну актуальність, а особливо сьогодні, у час війни. Церква Христова зберігає у своїй скарбниці багатовіковий досвід служіння - дияконії, яке, розпочавшись ще на зорі християнської ери, набувало найрізноманітніших форм та проявів. Господь наш Ісус Христос на власному прикладі показав, що обов'язок Його учеників та християн полягає у служінні одне одному. Воно походить від сили любові, жертовної самовідданості, від розуміння того, що подібним служінням нашим ближнім ми не лише наслідуємо Сина Божого, але і Йому Самому служимо: "Істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили" (Мф. 25:40). Розглянуто сучасне соціальне вчення Православної Церкви, актуальні напрями служіння ближньому в історичних прецедентах та сьогоденні, релігійно-філософські аспекти соціального служіння. Увагу приділено новому формату соціального етосу Православної Церкви. Досліджено релігійні комунікації як зв’язок поколінь, від традицій до сучасних технологій. Увагу приділено специфіці богословського дискурсу Православної Церкви та питанням біоетики. Охарактеризовано погляди релігії та наука про створення світу. Увагу приділено теоретичному та практичному контенту порівняльного аналізу соціальних вчень католицизму, православ'я та протестантизму.