Розглянуто характеристики моностилістичної та полістилістичної культур, типи стилізацій, проблеми формування стилю особистості.

Узагальнено характеристики категорій "соціум", "смак" і "стиль". Розкрито соціумний механізм смако-стильового процесу, закономірності формування смакових тенденцій соціуму, етапів функціонування стилю, а також запропоновано аналіз визначень естетичних смаків і стилів у соціумній системі відповідно до загальнонаукових таксонів: типів, родів, класів, підкласів, видів, рівнів, форм. Розглянуто характеристику різних видів стилізацій та їх вплив на справжні стилі. Обгрунтовано необхідність вивчення смако-стильового комплексу з парадигмального погляду, що формує й виявляє парадигмальну домінанту, сутнісним виразом якої є імператив.

Автором розкривається соціумний механізм смако-стильового процесу, виявляються закономірності формування смакових тенденцій соціуму, етапів функціонування стилю, запропонований аналіз визначень естетичних смаку і стилю. Подається модель розробки структури розвитку естетичних смаків і стилів в соціумній системі відповідно до загальнонаукових таксонів: типів, родів, класів, підкласів, видів, рівнів, форм. Представлена характеристика різних видів стилізацій та їх вплив на справжні стилі.

Розглянуто проблему відриву краси від мудрості в сучасній культурі. Цю проблему проаналізовано в контексті історичного розвитку світової цивілізації. Зроблено висновок, що розмежування краси та мудрості знизило позитивні можливості сучасного суспільства.

Зазначено, що у сучасному світі невідбутність зла все більше займає людські розуми. А на практиці життя втілення повного наслідування добра (А. Швейцер) викликає дуже глибоку повагу, але не змінює світ до кращого. В зв'язку з цим дослідження філософських ідей, які розвиває Ф. М. Достоєвський в романі "Ідіот", не втрачають своєї актуальності і сьогодні.

Зазначено, що Т. Кампанелла - автор терміна "філософський спосіб життя", який конкретизується ним у творі "Місто Сонця". Він вважав, що філософський спосіб життя повинен бути притаманним усім членам суспільства, а не тільки філософам-професіоналам. На його думку, філософський спосіб життя вбирає в себе регуляцію матеріального виробництва та матеріальної діяльності, науки й освіти, виховання й удосконалення особистості, всіх інших елементів духовної сфери. Мислитель усім своїм життям і подвижництвом заради філософської істини продемонстрував вірність принципам філософського способу життя.

Мета дослідження - розгляд концепту "філософський спосіб життя", його структурі й функціональній різноманітності. Для окреслення специфіки цього явища здійснено порівняння його з іншими, близькими за характеристикою, способами життя. Також для повноти аналізу концепту розкрито соціальні й етичні антиподи філософського способу життя. Це дозволило рельєфно показати особливості останнього. Становлення філософського способу життя мислителя є важливий етап розвитку філософської культури суспільства, формування філософськими школами, напрямами, окремими філософами імперативів своєї творчості.