Розглянуто чинники, що визначають взаємозв'язок оптимізму та песимізму на етапі формування загальносвітової цивілізації (природно-географічні, фактори суспільного життя, взаємозв'язок універсального/локального, чинники поведінки, світоглядні налаштування).

Розглянуто проблему насильства як процес, що впливає на формування соціальної перспективи. Проаналізовано проблему, пов'язану з суб'єктивними деформаціями, що визнають насильство, використання насильства в сучасному світі (зокрема процес становлення технологій насильства).

Зроблено чергову спробу знайти виважений підхід у справі постановки соціальних проблем у контексті соціальної перспективи України. Висвітлено поняття "проблема", розглянуто різні філософські аспекти в її складі. Проаналізовано проблеми сучасної України, визначені рівнем існування соціального організму, зокрема, сировинними й енергетичними кризами, кризою неплатежів, зовнішніми та внутрішніми боргами держави, скороченням чисельності населення та ін. Аналіз сучасних проблем України необхідно проводити з урахуванням єдності їх онтологічного, гносеологічного, праксеологічного й аксеологічного аспектів, що має формувати триєдиність життя України, її існування - здійснення - реалізацію здійсненого.

Вивчено особливості опору соціальних цілісностей. Подано характеристики соціального опору як стану цілісності та процесу.

Розкрито сутність, основні закономірності та особливості управління педагогічним процесом. Проаналізовано філософсько-теоретичні засади особистісно-орієнтованої освіти. Описано метод соціально-етичних наукових есе та процес навчання. Визначено тенденції розвитку філософії освіти. Розглянуто питання реалізації освітнього потенціалу особистості за умов становлення інформаційного суспільства в Україні, трансформації національної освіти у контексті євроінтеграції, викладено сучасну концепцію освіти. Висвітлено проблеми самореалізації особистості у філософському дискурсі, вплив української ментальності на формування та розвиток політичної культури.

Раскрыты сущность, основные закономерности и особенности управления педагогическим процессом. Проанализированы философско-теоретические основы личностно-ориентированного образования. Описаны метод социально-этических научных эссе и процесс обучения. Определены тенденции развития философии образования. Рассмотрены вопросы реализации образовательного потенциала личности в условиях становления информационного общества в Украине, трансформации национального образования в контексте евроинтеграции, изложена современная концепция образования. Освещены проблемы самореализации личности в философском дискурсе, влияние украинской ментальности на формирование и развитие политической культуры.

Висвітлено проблематику адміністративної реформи, взаємодію державного управління та політики, розвиток місцевого самоврядування в регіональному аспекті. Розглянуто питання філософської рефлексії соціального контролю, розкрито його значення в розвитку суспільства. Наведено характеристики менеджерів за умов новітньої економіки ХХІ ст. Проаналізовано взаємодію культури та спорту в формуванні системи цінностей. Розкрито проблеми трансформації, розвитку та вдосконалення виборчих систем в різних країнах світу, політичної маргінальності української еліти. Визначено вплив глобалізаційних процесів на суверенітет сучасних держав.

Освещены проблематика административной реформы, взаимодействие государственного управления и политики, развитие местного самоуправления в региональном аспекте. Рассмотрены вопросы философской рефлексии социального контроля, раскрыто его значение в развитии общества. Приведены характеристики менеджеров в условиях новейшей экономики ХХІ ст. Проанализировано взаимодействие культуры и спорта в формировании системы ценностей. Раскрыты проблемы трансформации, развития и усовершенствования избирательных систем в разных странах мира, политической маргинальности украинской элиты. Определено влияние глобализационных процессов на суверенитет современных государств.

Досліджено взаємозв'язки оптимізму та песимізму як закономірності формування соціальної перспективи. Розкрито етапи понятійного розвитку даних дефініцій, рівень соціально-філософських категорій, біологічні передумови та соціальні умови виникнення розвитку взаємозв'язку оптимізму та песимізму у піднесенні міри життя як центру оцінно-вольового зрізу світогляду. Розглянуто типологію дослідженого взаємозв'язку залежно від системи цінностей і волі суб'єкта. Установлено, що взаємозв'язок оптимізму та песимізму є принципом формування соціальної перспективи. Визначено суть, системність змістових і композиційних характеристик соціальної перспективи, діалектичний зв'язок історичного та перспективного, механізми оптимізації та деформації соціальної перспективи, інтеграцію соціального капіталу розвитку життя й опору її руйнації як основні фактори, а підвищення якості життя - як критерії оптимістичної перспективи розвитку України.

Розглянуто філософський аналіз як засіб підвищення ефективності теоретичних досліджень у сфері гуманітарного знання. Запропоновано екзистенційно-антропологічний дискурс співвідношення людини та соціуму у контексті соціального пізнання. Розглянуто психоекзистенційні аспекти шляху становлення суб'єкта містичного досвіду в суфійській традиції. Визначено місце соціальних сподівань у формуванні суспільних відносин. Розкрито поняття самоосвіти як складової пізнання світу та чинник конкурентоспроможності молодих фахівців. Охарактеризовано феномен інституціоналізації регіональної політики як фактор взаємоузгодженості державного управління. Визначено поняття "державна сімейна політика " у нормативно-правових аспектах в Україні.

Розглянуто питання рефлексії методологічних основ соціальної філософії, генезису соціально-філософських досліджень, зокрема, соціального буття, простору та часу. Проаналізовано взаємовідносини людини та суспільства, процес історичного розвитку суспільства, особливості соціального пізнання та його інтегруючого принципу. Розкрито сутність та зміст соціальної діагностики, прогнозування, проектування і планування. Визначено детермінанти оптимізації розвитку соціального управління українським суспільством на етапі його трансформації.

Досліджено проблему диференціації суб'єкта діяльності за темпоральними домінантами визначення свого життя у процесі організації часу. Організація часу суб'єктом діяльності визначається у процесуальному, предметному та гносеологічному концептах часової динаміки.

Досліджено темпоральність як основу критерію типологізації прогнозів, що виступає основною генералізацією визначення прогнозів у системній та метасистемній модальності розвитку.

Викладено питання систематизації стратегічного аналізу та формування комплексних систем прогнозування. Висвітлено історію дослідження простору, наведено типологічні характеристики політичного простору. Викладено основи моделювання політичного політичного простору в соціальній науці, філософське осмислення модальностей та атрибуцій часу в політиці. Увагу приділно діалектиці минулого та майбутнього в організації політичного часу. Розглянуто основи соціального прогнозування та рівні випереджальної активності. Охарактеризовано функціональну й історичну площини системного аналізу політичного процесу. Визначено напрями оптимізації взаємозв'язку інновацій та опору у політичних процесах в Україні. Подано теоретичне осмислення прогнозного сценарування й особливості сценарного підходу у політичному аналізі. Розкрито специфіку методики й алгоритмів застосування методу сценаріїв розгортання політичних ситуацій та процесів.

Висвітлено основні питання стратегічного прогнозування політичних ситуацій та процесів. Розкрито методологічне підгрунття стратегічного аналізу в політиці. Розглянуто топологію політичного простору та політичний час у стратегічному прогнозуванні. Досліджено специфіку застосування методологічних принципів соціального прогнозування в політиці, акцентовано увагу на цілісності політичного процесу. Розкрито методики стратегічного прогнозування політичних ситуацій та процесів. Запропоновано проблемно-стратегічний підхід до комплексування методів стратегічного прогнозування політичного процесу.

Висвітлено основні питання соціально-філософського знання. Розглянуто його методологіче підгрунтя та генезу. Розкрито основні поняття соціальної філософії, відношення суспільство - людина, соціальний розвиток, процес історичного розвитку. Визначено сутність соціального пізнання та його інтегруючий принцип. Проаналізовано особливості суспільної свідомості, соціальної діагностики, прогнозування, проектування й управління. Розглянуто питання підвищення відповідальності владних структур як критерій ефективності соціального управління в Україні.

Висвітлено сутність політичної модернізації. Показано її специфіку в історичному вимірі. Розглянуто широке коло питань, пов'язаних з модернізацією політичної системи України на сучасному етапі. Визначено причини, що зумовлюють необхідність оновлення політичної системи. Здійснено аналіз чинників модернізації політичної системи України. Виявлено особливості трансформації політичної культури, символічної системи в процесі модернізації політичної системи України. Охарактеризовано громадянську участь та запропоновано шляхи її активізації, посилення контролю громадянського суспільства над владою. Розглянуто розширення компетенцій регіонів і шляхи децентралізації влади в Україні.

Висвітлено основні питання стратегічного прогнозування політичних ситуацій та процесів: методологічні підвалини стратегічного аналізу в політиці, топологія політичного простору та політичний час у стратегічному прогнозуванні. Висвітлено специфіку застосування методологічних принципів соціального прогнозування в політиці, цілісність політичного процесу. Викладено методики стратегічного прогнозування політичних ситуацій та процесів. Запропоновано проблемно-стратегічний підхід до комплексування методів стратегічного прогнозування політичного процесу.