Досліджено вплив курсу мелатоніну (добова доза 3 мг, щоденно, за 30 хв перед сном, впродовж 2 тижнів) і епіталаміну (5 ін'єкцій, вранці, інтервал 3 доби, разова доза 10 мг) на циркадіанні ритми титру тимічного сироваткового фактора (ТСФ), концентрації мелатоніну, кортизолу і тестостерону у периферичній крові людей похилого віку (60 - 79 років). Встановлено, що препарати чинили модулювальний вплив на ритм титру ТСФ, а саме: сприяли появі нічного піку показника у разі його відсутності та зберігали існуючий нічний пік. Зростання титру ТСФ вночі збігалося з підвищенням концентрації мелатоніну у крові і зміщенням його акрофази на 3.00, а також з падінням рівня тестостерону і особливо виразно - кортизолу. У людей зі збереженим нічним піком титру ТСФ концентрація мелатоніну вночі була високою і не змінилась після прийому чинників епіфіза. Після лікування характер ритмічності титру ТСФ, концентрації мелатоніну, кортизолу і тестостерону, а також значення коефіцієнта кореляційного відношення між цими показниками нагадували такі, що характерні для молодих людей.

The effects of melatonin (daily dose of 3 mg, every day, 30 min before sleep, during 2 weeks) and epithalamine (5 injections in the morning with a 3-day interval, a single dose of 10 mg) on circadian rhythms of the titer of thymic serum factor (TSF), concentrations of melatonin, cortisol and testosterone in peripheral blood of old persons (60-79 years of age) were investigated. It has been established that the preparations had modulating effect on the rhythm of TSF titer (they contributed to nucturnal peak, if it had not been registered before and preserved the existing one). An increase in nocturnal TSF titer was accompanied by an increased blood melatonin concentration and a shift in its acrophase to 3.00, a decrease of testosterone and especially cortisol level was also shown. In subjects with preserved nocturnal peak of TSF titer melatonin concentration at night was high and remained the same after administration of pineal factors. Following the treatment course rhythms of TSF titer, concentrations of melatonin, cortisol and testosterone as well as correlation coefficient "?" were close to those in young persons

Ключ. слова: біоритми, вік, мелатонін, тимічний сироватковий фактор, АКТГ, кортизол
Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*737

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р265.6

Рубрики:

Реакції імунітету

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: старіння, імунна система, парабіоз, епіфіз, статеві залози, надниркові залози
Індекс рубрикатора НБУВ: Р259.2

Рубрики:

Геріатрія

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.779

Рубрики:

Порушення функцій інших залоз внутрішньої секреції

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.31

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У взрослых и старых мышей линии CBA исследован титр тимического сывороточного фактора (ТСФ) и концентрация кортикостерона в крови через 15, 30 и 60 мин, 1, 2, 3, 4, 5, 6 и 7 сут после инъекции 3 %-й суспензии эритроцитов барана (ЭБ). Если у взрослых мышей титр ТСФ увеличился уже через 15 мин после инъекции ЭБ и оставался повышенным практически во все сроки (кроме 3 и 7 сут), а концентрация кортикостерона была высокой через 60 мин и 1 сут, то у старых иммунизированных животных показатели существенно не изменились. У взрослых и старых иммунизированных мышей между титром ТСФ и концентрацией кортикостерона есть корреляционная связь. Введение ЭБ старым мышам, которые длительно получали пептидный фактор тимуса тималин, привело к повышению титра ТСФ и снижению содержания кортикостерона в крови, однако временная динамика показателей в течение первого часа после иммунизации оставалась по-прежнему нарушенной.

У взрослых и старых мышей линии СВА исследована концентрация в крови мелатонина в разные сроки после инъекции 3 %-й суспензии эритроцитов барана (ЭБ), а также влияние модуляции функции эпифиза на взаимосвязь изменений эндокринной функции тимуса и глюкокортикоидной функции коры надпочечников у старых иммунизированных мышей. Установлено, что у взрослых мышей после инъекции ЭБ концентрация мелатонина существенно увеличилась через 20 мин, снизилась через 3 ч и соответствовала значениям интактных животных через 4 сут. У старых иммунизированных мышей концентрация мелатонина постепенно снижалась. В то же время после введения ЭБ старым мышам, у которых мелатонинобразующая функция эпифиза была усилена с помощью пептидного фактора эпифиза эпиталамина, временная динамика изменений уровня тимического гормона и кортикостерона приближалась к показателям взрослых иммунизированных мышей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*737.16

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.31*334.6

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*737.16 + Е70*737.15

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що біологічно активні чинники тимуса впливають на клітинний склад лімфоїдних органів та активність макрофагів у тварин в окремі пори року, що значною мірою пов'язано з підвищенням вмісту в крові тимічного сироваткового чинника (ТСЧ). У дорослих тварин шишкоподібна залоза (ШПЗ) впливає на сезонні особливості відносин вмісту ТСЧ у крові та числа активованих Т-лімфоцитів у селезінці, а також на взаємодію секреторного компонента тимуса з глюкокортикоїдами. Чинники ШПЗ покращують порушені внутрішньо- та міжсистемні циркадні взаємодії у старих тварин.

Наведено результати щодо вивчення ролі епіфіза та механізмів впливу його факторів на циркадіанні та циркануальні ритми функцій імунної системи у тварин та людини під час старіння. Встановлено, що у тварин у процесі старіння зміни циркадіанного та циркануального ритмів ендокринної функції тимуса характеризуються, відповідно, зменшенням нічного піку рівня в крові тимічного сироваткового фактора і зміщенням сезонної акрофази гормону. У дорослих тварин виявлено зв'язок між функціонуванням тимуса та ритмічністю змін клітинного складу кісткового мозку та селезінки. Визначено можливі шляхи впливу факторів епіфіза на біоритми функцій тимуса, кісткового мозку дорослих тварин та їх особливості у старих тварин. Доведено значимість дисфункції епіфіза для вікових порушень взаємодій функціонування тимуса, надниркових залоз і активованих Т-лімфоцитів щодо формування сезонного зростання рівня антитіл у крові тварин, імунізованих Т-залежним антигеном. У здорових людей виявлено зв'язок вікових змін циркадіанних і циркануальних ритмів ендокринної функції тимуса та значень імунологічних показників, які, в свою чергу, пов'язані з віковим десинхронозом мелатонінтвірної функції епіфізу. У здорових чоловіків вікові порушення ритмічності функцій епіфіза, гіпофізарно-надниркової системи і тимуса виявляються раніше, ніж у жінок, і більш виражені. Вікові зміни ритмічності функцій імунної системи та надниркових залоз поглиблюються за найбільш поширених захворювань, асоційованих із віком, і значною мірою залежать від порушення мелатонінтвірної функції епіфізу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.7-322.12

Рубрики:

Хвороби головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані літератури та результати досліджень лабораторії експериментального моделювання Інституту генетичної та регенеративної медицини НАМН України щодо ефективності використання токсичної купризонової моделі (КМ) демієлінізації in vivo та in vitro для вивчення її патогенетичних чинників (імунних, ендокринних, оксидативного стресу), значення віку, статі, лінії тварин, а також для пошуку засобів із ремієлінізувальним/нейропротекторним ефектом. Наведено переваги КМ демієлінізації перед іншими експериментальними моделями. На власному прикладі оцінки ремієлінізувального ефекту цитокінів (лейкемія - інгібіторний фактор) і гормонів (мелатонін) показано перспективність використання КМ демієлінізації in vitro для скринінгу ремієлінізувальних чинників. Обгрунтовано можливість застосування експериментальної КМ під час вивчення інших патологій нервової системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.7-1

Рубрики:

Хвороби головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.7-1

Рубрики:

Хвороби головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У мишей віком 6 - 7 міс лінії FVB/N і 129/Sv через 2 тиж після введення нейротоксину 1-метил-4-фе-ніл-1,2,3,6-тетрагідропіридину (МФТП) оцінювали поведінку в тестах "відкрите поле", на ригідність і "ротарод-тесті". МФТП вводили за схемами, які відтворюють у мишей різні фази/стадії паркінсонізму: у дозі 12 мг/кг 4 рази через 2 год (I група) та 30 мг/кг одноразово (II група). У мишей різної статі лінії FVB/N I групи зменшувалося число вертикальних стійок і довжина кроку відносно контролю (розчинник), тоді як зміна числа пересічених квадратів залежала від статі. У II групі самців цієї лінії число стійок зменшувалося та зростало число болюсів і час утримання на валу; у самиць - на тлі збільшення числа квадратів і часу утримання на валу число стійок, заглядань у нірки та болюсів зменшувалось у 2, 1,5 і 4 рази відповідно. У самців лінії 129/Sv I групи число стійок і довжина кроку зменшувалися та збільшувався час утримання на валу; у самиць число квадратів, стійок, заглядань у нірки та довжина кроку зменшувались в 2,5, 11,3, 28 і 1,3 разу відповідно. У самців II групи зменшувалося число стійок, заглядань у нірки та довжина кроку та зростало число болюсів; у самиць - зміни поведінки були аналогічними I групі. Таким чином, моторні та немоторні порушення поведінки, а також їх поєднання значною мірою залежать від схеми введення МФТП, генотипу та статі мишей.

Трансплантація мультипотентних мезенхімальних стромальних клітин жирової тканини (ММСК-ЖТ) при хворобі Паркінсона/паркінсонізмі є перспективним напрямком терапії. На ефекти таких клітин можуть впливати вік донора і біологічно активні чинники. Мета дослідження - дослідити й порівняти вплив ММСК-ЖТ мишей різного віку на показники поведінки, оксидативного стресу й число макрофагів у головному мозку старіючих мишей з експериментальною моделлю паркінсонізму; оцінити зміни ефектів клітин від донорів старшого віку під впливом гормону мелатоніну. Об'єкт: миші лінії 129/Sv дорослі (5 - 6 міс.) і старіючі (15 - 17 міс.). Старіючим мишам одноразово вводили нейротоксин 1-метил-4-феніл-1,2,3,6-тетрагідропіридин (МФТП), а через 17 діб у хвостову вену трансплантували ММСК-ЖТ дорослих або старіючих мишей-донорів у дозі 700 тис. клітин. Частина мишей отримувала ММСК-ЖТ старіючих донорів у комбінації з мелатоніном. Оцінено показники поведінки в тестах "відкрите поле", на ригідність і ротарод-тесті; у головному мозку досліджували вміст макрофагів, малонового діальдегіду, активність антиоксидантних ферментів. Під впливом МФТП (група контролю) число квадратів, стійок, болюсів, заглядань у нірки, довжина кроку стають суттєво меншими, ніж в інтактній групі, а м'язовий тонус - вищим; у головному мозку зростає вміст макрофагів, малонового діальдегіду і падає активність каталази, глутатіонредуктази. Після трансплантації ММСК-ЖТ дорослих донорів число квадратів, болюсів і довжина кроку відповідають значенням інтактних тварин, а число заглядань у нірки стає вищим, ніж у групі тільки з МФТП; у головному мозку число макрофагів зменшується до рівня інтактних мишей. Позитивні зміни вищезгаданих показників поведінки після трансплантації ММСК-ЖТ старіючих донорів аналогічні тим, які були після введення клітин дорослих донорів, проте їх вираженість менша; у головному мозку число макрофагів стає вищим, ніж в інтактній і контрольній групах. Після введення ММСК-ЖТ старіючих мишей у комбінації з мелатоніном число заглядань у нірки, довжина кроку й ширина стопи більші, ніж показники групи тільки з цими клітинами; у головному мозку суттєво зменшується число макрофагів, а також відновлюється активність каталази й глутатіонредуктази. Висновки: у старіючих мишей із МФТП-моделлю паркінсонізму позитивні ефекти ММСК-ЖТ залежать від віку донора і більш виражені в клітин дорослих мишей. Комбінація ММСК-ЖТ старіючих донорів з мелатоніном підсилює їх вплив на показники поведінки, зменшує приріст числа макрофагів і відновлює активність низки антиоксидантних ферментів у головному мозку.