Розглянуто стан впровадження інформаційно-аналітичної системи АПК. Зокрема, відзначено важливість створення інформаційно-телекомунікаційних мереж як складових системи. Проналізовано склад, організацію, супроводження інформаційних ресурсів і способи доступу до них учасників сільськогосподарського ринку. Подано перелік і адреси офіційних сільськогосподарських Web-серверів країн СНД, Європи та інших країн світу. Для прикладу показано організацію сільськогосподарської інформації в Мінсільгоспі США та у країнах Західної Європи. Обгрунтовано необхідність розвитку Web-технологій, які забезпечують доступ до інформаційних ресурсів України та входження інформаційно-аналітичної системи АПК у світовий інформаційний простір.

Проаналізовано результати хірургічного лікування хворих на абдомінальний сепсис. Обгрунтовано доцільність використання сучасної класифікації септичних синдромів, оскільки критерії, які лежать в основі їх визначення, дозволяють оцінити важкість стану пацієнтів, прогностичні орієнтири й динаміку патологічного процесу. Комплексне хірургічне лікування, яке залучає адекватну санацію патологічного вогнища, раціональну антимікробну терапію, респіраційну, циркуляційну й метаболічну підтримку дозволяє суттєво покращити результати лікування тяжких хвороб.

Проанализированы результаты хирургического лечения больных абдоминальным сепсисом. Обосновано использование современной классификации септических синдромов, поскольку критерии, которые лежат в основе их определения, позволяют оценить сложность состояния больных, прогностические ориентиры и динамику патологического процесса. Комплексное хирургическое лечение, которое включает адекватную санацию патологического очага, рациональную антимикробную терапию, респирационную, циркуляционную и метаболическую поддержку позволяет существенно улучшить результаты лечения тяжелобольных.

Отмечено, что портальная гипертензия сопровождается развитием печеночной недостаточности, которая требует патогенетических подходов к лечению. Установлено, что оптимальным в лечении больных с холестатической печеночной недостаточностью является применение сочетания миниинвазивных методик с интрапортальной терапией и инфузионным комплексным лечением.

Розглянуто проблему диференційованого застосування реконструктивно-пластичних операцій (РПО) у хворих з місцево-поширеними формами раку щитовидної залози з ураженням шийної частини трахеї, стравоходу, магістральних судин шиї та середостіння. Для обгрунтування вибору тактики та обсягу оперативного втручання розроблена й апробована технологія оцінки ступеня поширення пухлини за створеним алгоритмом діагностики. Сформульована лікувальна доктрина, яка обгрунтовує доцільність виконання радикальних та РПО. Їх ефективність доведена прийнятними частотою післяопераційних ускладнень (21,6 %), летальністю (3,9 %), показниками виживання хворих протягом 3-х років (77,8 %) та 5-ти років (64,6 %).

Розглянуто теоретичні та методичні підходи щодо організації системи інформаційного забезпечення управління агропромисловим комплексом (АПК) за умов переходу до ринкових відносин. Визначено роль і місце інформації в системі ресурсного забезпечення управлінської діяльності за нових умов. Систематизовано види інформаційних ресурсів, що використовуються в управлінні АПК, з'ясовано рівень попиту на них різних рівнів управління АПК. Висвітлено концептуальні особливості участі держави в інформаційно-консультаційному забезпеченні сільгосптоваровиробників. Узагальнено й обгрунтовано функціональні, організаційні, інформаційні та технологічні засади створення інформаційної системи АПК. Запропоновано шляхи та механізми реформування інформаційної системи та наведено рекомендації щодо її впровадження, що сприяє удосконаленню управління АПК, трансформуванню інформаційних потоків між рівнями управління.

Узагальнено результати хірургічного лікування 153 пацієнтів з приводу варикозної хвороби нижніх кінцівок, ускладненої трофічними виразками гомілок. У хворих основної групи для усунення горизонтального рефлюксу застосовано мініінвазивні методи, що зумовило збільшення частоти сприятливих результатів лікування (відмінних та хороших) на 36,22 %, зменшення частоти незадовільних результатів на 15,29 %. Впровадження індивідуалізованих методів хірургічного лікування з використанням сучасних діагностичних і лікувальних технологій, вибір оптимального варіанта операції з застосуванням мініінвазивних методів дозволили зменшити частоту ранніх післяопераційних ускладнень, рецидивів трофічної виразки нижніх кінцівок, тривалість лікування хворих у стаціонарі, досягти хороших і задовільних результатів у 94,4 % хворих протягом 3 років.

Проаналізовано поводження рядів урожайності озимої пшениці та ярого ячменю. Проведено порівняльний аналіз двох способів знаходження статистичного максимуму врожайності: графічного по ймовірнісній клітчатці та розрахункового для нормального розподілу. Подано обгрунтування близькості цих способів його знаходження.

Проведено ретро- та проспективний аналіз результатів хірургічного лікування 445 хворих з вторинною панкреатичною інфекцією віком від 18 до 83 років. Встановлено кореляційний зв'язок між строками виконання оперативного втручання та смертністю хворих (r = -0,95, t = -18,7, Р = 0,000). Після виконання операції через 30 діб з моменту госпіталізації хворих смертність була меншою.

Проаналізовано поводження рядів урожайності озимої пшениці та ярого ячменю. Проведено порівняльний аналіз двох способів знаходження статистичного максимуму врожайності: графічного по ймовірнісній клітчатці та розрахункового для нормального розподілу. Подано обгрунтування близькості цих способів його знаходження.

Проанализировано поведение рядов урожайности озимой пшеницы и ярового ячменя. Проведен сравнительный анализ двух способов нахождения статистического максимума урожайности: графического по клетчатке вероятностей и расчетного для нормального распределения. Дается обоснование близости этих способов расчетов.

The behavior of productivity series of a winter wheat and summer barley are analyzed. The comparative analysis of two ways of a finding of a statistical maximum of productivity was carried out: graphic on probability paper and calculated for normal distribution. The substantiation of affinity of these ways of determination is given.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.6

Рубрики:

Хірургічна патологія підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено аналіз лікування 64-х хворих на тяжкий панкреатит, у 38-ми з яких у комплексі інтенсивного лікування для запобігання інфекційним ускладненням застосовано лапароскопічні втручання та ентеральне харчування. Їх використання дозволило знизити загальну частоту інфекційних ускладнень, частоту панкреатичної інфекції, необхідність оперативного лікування, а також летальність. Для лікування гнійно-септичних ускладнень панкреонекрозу диференційовано використано різні підходи, які визначено видом панкреатичної інфекції та локалізацією вогнища.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 89 хворих на абдоміальний сепсис. Обгрунтовано доцільність використання сучасної класифікації септичних синдромів, оскільки критерії їх визначення дозволяють оцінити тяжкість стану пацієнтів, прогностичні орієнтири й динаміку патологічного процесу. Комплексне хірургічне лікування, яке включає адекватну санацію патологічного осередку, раціональну антимікробну терапію, респіраторну, циркуляторну та метаболічну підтримку дозволяє суттєво поліпшити результати лікування тяжкої категорії хворих.

Дослідження проведено у 53 хворих, оперованих у 2013 р. з приводу абдомінального сепсису (АС). Тяжкість стану хворих визначали залежно від вираженості системної запальної реакції та поліорганної недостатності. У 28 хворих (I група) діагностований АС, у 14 (II група) - тяжкий АС, в 11 (III група) - септичний шок. Тактика хірургічного ведення хворих включала 2 основні складові: контроль джерела інфекції (source control) та контроль функції ураженого органа і системних захисних механізмів (damage control). В усіх хворих у випадку АС виявлено підвищення внутрішньочеревного тиску. Синдром внутрішньочеревної гіпертензії (ВЧГ) відзначено у 10 (18,9 %) хворих (у 4 - за тяжкого АС, у 6 - септичного шоку). Летальність була найбільшою у випадку ВЧГ III та IV ступеня (померли 11 з 25 хворих).

Досліджено деякі показники ендогенної інтоксикації (ЕІ) та активності моноооксигенази лімфоцитів в крові хворих у випадку абдомінального сепсису (АС), визначено їх прогностичну значущість. У 28 хворих виявлено ознаки АС, у 14 - тяжкого сепсису, в 11 - септичного шоку. З приводу перитонеального АС оперовано 37 хворих, панкреатогенного - 15. Релапаротомію "на вимогу" виконано у 12, "за програмою" - у 15 хворих. Летальність у строки до 30 діб у разі АС становила 10,7 %, тяжкого - 28,6 %, септичного шоку - 63,6 %. У випадку виникнення АС у ранні строки виявляють підвищення метаболічної активності системи монооксигенази та її значне пригнічення - за вкрай тяжкого стану хворих у разі рефрактерного шоку. Встановлено обернені кореляційні зв'язки показників ЕІ в крові й активності системи монооксигенази у лімфоцитах у хворих, які померли.

Досліджено проблему розвитку універсальних компетенцій майбутніх офіцерів-прикордонників у процесі вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін у ВНЗ. Проаналізовано стан розробленості проблеми у педагогічній теорії та практиці. З'ясовано сутність і особливості змісту універсальних компетенцій майбутніх офіцерів-прикордонників. Уточнено критерії, визначено їх показники та охарактеризовано рівні розвиненості таких компетенцій. Встановлено, що для майбутньої професійної діяльності курсантів особливе значення мають ціннісно-значеннєва, загальнокультурна, дослідницька, навчально-пізнавальна, комунікативна, самоосвітня та компетенція творчої діяльності, які тісно пов'язані між собою. Доведено, що розвиток універсальних компетенцій у процесі вивчення суспільно-гуманітарних дисциплін курсантами буде більш результативним за умов мотиваційної спрямованості процесу навчання з оволодіння універсальними компетенціями, оптимального використання проблемних, частково-пошукових і дослідницьких методів навчання з метою активізації навчально-пізнавальної діяльності курсантів, а також налагодження діалогічного спілкування як основи педагогічної взаємодії викладачів і курсантів.

Вивчено характерні зміни в формуванні псевдокіст в залежності від морфо-функціонального стану підшлункової залози (ПЗ). Підтверджено тісні взаємозв'язки між типом псевдокісти та стадією запального процесу в ПЗ. Вперше досліджено іонно-кислотно-лужний статус вмісту псевдокіст з встановленням кореляційної залежності морфометричних, клініко біохімічних показників з даними візуалізаційних методів (ультразвукового дослідження, комп'ютерної томографії). Вперше за допомогою комплексного дослідження одержано данні, що дозволяють покращати діагностику псевдокіст ПЗ з диференційованим підходом до вибору способу оперативного втручання. Проведено оцінювання ефективності хірургічного лікування псевдокіст ПЗ на основі патогенетично обгрунтованих підходів з використанням переважно малоінвазивних оперативних втручань.

У 57 хворих на колоректальний рак (КРР) за непрохідності товстої кишки (НТК) у стадії компенсації (у 30) і субкомпенсації (у 27) проведено оцінку імунного статусу. В усіх хворих виявлено імуносупресію, за НТК у стадії компенсації відзначали активацію прозапальних і протизапальних цитокінів і медіаторів імунної системи, тоді як за НТК у стадії субкомпенсації та у випадку прогресування КРР - пригнічення антибластомних медіаторів на тлі значного підвищення рівня пробластомних цитокінів, що може мати прогностичне значення для оптимізації патогенетичної терапії у таких хворих.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 201 хворого з приводу абдомінального сепсису (АС), що виник після операцій на органах черевної порожнини. Обгрунтовано доцільність використання сучасних шкал оцінки тяжкості стану хворих, прогностичні орієнтири та динаміку перебігу патологічного процесу в кожного пацієнта. Існуючі системи прогнозування (APACHE II, SOFA, MODS) обмежено застосовують для виявлення у хворих інфекції, що потребує виконання релапаротомії (РЛ) за наявності клінічних ознак інтраабдомінальної інфекції, що триває. Для прогнозування результату лікування та визначення показань до здійснення РЛ у хворих за тяжкого АС та інфекційноітоксичного шоку (ІТШ) найбільш інформативне використання Мангеймського індексу перитоніту (МІП) у поєднанні з аналізом клініко-лабораторних показників для виділення хворих груп ризику, яким показане виконання повторного оперативного втручання. Доведено переваги виконання РЛ "на вимогу" у порівнянні з РЛ "за програмою" під час етапного хірургічного лікування хворих з приводу тяжкого АС та ІТШ. Комплексне хірургічне лікування з обгрунтуванням показань і вибору адекватного способу втручання забезпечує покращання результатів лікування цих тяжко хворих.

На симпозіумі в Атланті у 1992 р. запропоновано загальну універсальну класифікацію гострого панкреатиту (ГП), прийняту світовим медичним товариством до практичного використання. За даними численних досліджень було розширено уявлення про патофізіологію ГП, органну недостатність, а також вдосконалення методів неінвазивної та інвазивної візуалізації та лікування хворих, що зумовило необхідність перегляду класифікації. Веб-консультації проведені у 2007 р. для забезпечення широкої участі панкреатологів. Після першого засідання робоча група направила проект документа до 11 національних і міжнародних асоціацій панкреатологів. У 2012 р. опубліковано остаточні висновки щодо консенсусу.

Проаналізовано результати хірургічних втручань 70 хворих на ускладнені гострі псевдокісти підшлункової залози (ПЗ) у віці від 21 до 79 років. Під час лікування пацієнтів застосовували індивідуалізований лікувально-діагностичний підхід, який, у першу чергу, передбачав ліквідацію ускладнення з подальшим лікуванням самої псевдокісти у віддаленому періоді. Переважно використовували черезшкірні методи дренування псевдокіст, з метою стабілізації загального стану хворого, змогою впливати на подальший розвиток сепсису та синдрому поліорганної недостатності. При неможливості їх застосування, пов'язаною з розвитком загрози життю хворого або незадовільних результатах лікування, виконували "відкриті" оперативні втручання. Летальність при ускладнених гострих псевдокістах ПЗ склала 1,2 %.