У 12 трупів виконано переломи ребер по 2 - 3 передніх лініях запатентованим пристроєм для визначення міцності кісток. Сила стиснення була в межах 190 - 205 кг, прогинання грудини і ребер в передньо-задньому напрямку дорівнювала від 8 до 9 см. У подальшому проведено остеосинтез ребер, грудини у 3 трупів інтрамедулярними спицями Kirshner, у 3 - стрижневим апаратом, у 3 - накістковими пластинами АО і у 3 - розробленими скобами СФ. Міцність остеосинтезу визначено шляхом повторних стиснень на грудину. Найбільшу міцність фіксації виявлено у разі остеосинтезу запропонованою скобою, стрижневими апаратами і накістковими пластинами. Найменшу міцність визначено у випадку остеосинтезу інтрамедулярними спицями Kirshner.

Вперше на основі даних судово-медичних експертиз проведено детальний аналіз локалізації та тяжкості пошкоджень у померлих з полісистемними та поліорганними пошкодженнями, одержаними внаслідок дорожньо-транспортних подій та кататравми. Вперше використано алгоритм надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі хворим з тяжкою поєднаною та множинною травмою кісток таза. Розроблено спосіб введення інфузійних розчинів постраждалим з тяжкою множинною, поєднаною травмою кісток таза на догоспітальному етапі за допомогою пристрою для парентерального введення рідин. Вдосконалено спосіб стабілізації та репозиції кісток таза у постраждалих з множинною, поєднаною травмою за допомогою запропонованого стиржнетримача та опори стиржнетримача. Доведено ефективність розробленої організаційної схеми надання невідкладної медичної допомоги постраждалим з множинною та поєднаною травмою таза на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах.

Проведено аналіз оперативного лікування 189 хворих з переломами довгих трубчастих кісток та розладами остеорепарації, оперованих методом блокованого інтрамедулярного остеосинтезу. Результати лікування прослідковані в терміни 4 - 36 місяців після оперативного втручання. Встановлено, що метод блокованого інтрамедулярного остеосинтезу дозволяє оптимізувати терміни консолідації, покращити результати та якість життя пацієнтів під час лікування і може бути рекомендований як метод вибору для оперативного лікування діафізарних переломів довгих трубчастих кісток.

Проведено аналіз надання догоспітальної допомоги постраждалим із політравмою та домінуючим пошкодженням кісток таза. Розроблена схема прийняття клініко-організаційних рішень з надання невідкладної допомоги постраждалим із поєднаною травмою таза на догоспітальному етапі.

Проведено аналіз 52 постраждалих із політравмою та переломами проксимального метаепіфіза гомілки, які знаходились у нашій клініці на лікуванні протягом 2009 - 2013 років. Найчастіше переломи проксимального відділу гомілки поєднувались із черепно-мозковою травмою та травмою грудної клітки. Для оцінки тяжкості використовували анатомічну шкалу РТS як найбільш швидку та зручну для оцінки стану постраждалих з політравмою. У своєму дослідженні ми класифікували переломи проксимального відділу гомілки за класифікаціями Шацкера та AO/ASIF. На даний час відомо багато способів лікування даних переломів, але не розроблено оптимальної тактики лікування даного типу пошкодження при політравмі.

Здійснено спробу вивчити доцільність використання часового менеджменту у хворих із політравмою та пошкодженням скелета, покращити результати лікування хворих із політравмою на основі використання визначення орієнтовних термінів третинної фази хірургічного втручання власних спостережень та авторських рекомендацій, визначити орієнтовні критерії для часового планування великих операцій у хворих із політравмою. У рамках первинної медичної допомоги поряд із урахуванням виду ушкодження варто значну увагу приділяти розвитку травматичної хвороби. При цьому слід пам'ятати про прямі наслідки першого операційного втручання спрямованого на збереження життєдіяльності організму.

Предпринята попытка изучить целесообразность использования временного менеджмента у больных с политравмой и повреждением скелета, улучшить результаты лечения больных с политравмой на основе использования определения ориентировочных сроков третичной фазы хирургического вмешательства собственных наблюдений и авторских рекомендаций, определить ориентировочные критерии для временного планирования крупных операций у больных с политравмой. В рамках первичной медицинской помощи наряду с учетом вида повреждения стоит значительное внимание уделять развитию травматической болезни. При этом следует помнить о прямых последствиях первого операционного вмешательства направленного на сохранение жизнедеятельности организма.

Розглянуто сучасний стан методів діагностики переломів кісток таза в гострому періоді. Наведено рекомендації щодо вибору радіологічних методів дослідження для подальшого планування оперативного доступу та скорочення протяжності діагностичного періоду.

Розглянуто проблему лікування внутрішньосуглобових переломів п'яткових кісток, особливості застосування методології оперативного лікування, що передбачає анатомічну репозицію, кісткову пластику та стабільно-функціональний остеосинтез. Проведений аналіз методик консервативного та оперативного лікування внутрішньосуглобових переломів п'яткових кісток, визначено переваги та недоліки методик, що застосовуються на сучасному етапі.

Проаналізовано результати лікування 39 потерпілих з приводу внутрішньосуглобових переломів п'яткової кістки (ПК), у яких застосований метод накісткового металоостеосинтезу (МОС). Результати оцінено за шкалою Американського товариства хірургії стопи та надп'ятково-гомілкового суглоба (AOFAS) через 6 і 12 міс. Використання накісткового МОС забезпечує відновлення анатомічного співвідношення в підп'ятковому суглобі та контурів ПК, для чого у більшості хворих потрібне заміщення дефекту губчастої тканини.

Проаналізовано результати діагностики та лікування постраждалих із політравмою та переломами кісток таза на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах. Проведено аналіз дорожньо-транспортних пригод у м. Львів та клініко-статистичний аналіз 143 історій хвороби осіб, які виписалися з лікарні та мали переломи кісток таза у 2008 р.

Розглянуті питання діагностики та лікування внутрішньосуглобових переломів п'яткових кісток. Висвітлені основні тенденції і напрямки діагностики та лікування: механогенез, сучасні класифікації, стандарти обстеження, можливості оптимізації надання медичної допомоги постраждалим із внутрішньосуглобовими переломами п'яткових кісток. Встановлено, що існує проблема діагностики й якісного лікування внутрішньосуглобових переломів п'яткових кісток, яка потребує вирішення шляхом розробки, впровадження комплексних методик діагностики та лікування на засадах доказової медицини.