Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.12-52

Рубрики:

Хвороби суглобів. Артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-3

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Найчастішим серед ревматичних захворювань є остеоартроз, поширеність якого в Україні становить 1 968,5 на 100 тис. населення. В Україні зареєстровано близько 500 тис. хворих на остеоартроз, але ця цифра значно занижена, тому що звертаються за медичною допомогою уже на пізніх стадіях захворювання, коли консервативні методи лікування неефективні. Значна поширеність остеоартрозу, недостатня ефективність сучасних методів лікування та висока частота розвитку побічних реакцій обумовлюють необхідність пошуку нових лікарських засобів і патогенетично обгрунтованих підходів до консервативного лікування цієї хвороби, а також удосконалення наявних методів терапії. Останнім часом велику увагу приділяють вивченню безпечних лікарських засобів, здатних гальмувати катаболічні процеси в суглобовому хрящі, пригнічувати запалення в синовіальній оболонці, а також препаратів, які впливають на основний симптом захворювання - біль.

Представлены данные о возможности повышения эффективности терапии больных с хроническим пиелонефритом с сопутствующим кишечным дисбиозом путем совместного использования аллопатических, антигомотоксических и микробиологических препаратов. Показано, что использование в комплексном лечении антигомотоксических средств "Ренель Н", "Солидаго композитум С" и микробиологического препарата "Симбиофлор 1" обеспечивает устранение клинических проявлений заболевания, лейкоцитурии и бактериурии, нормализует микробиоценоз кишечника и повышает степень иммунной защиты, что позволяет считать такую терапию наиболее оптимальной у данной категории больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.67-52

Рубрики:

Стенокардія (грудна жаба)

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено особливості вазорегулюючої функції судинного ендотелію та встановлені кореляційні взаємозв'язки між гемодинамічними та метаболічними показниками у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), поєднану з цукровим діабетом типу 2. У хворих на ІХС, поєднану з цукровим діабетом типу 2, у порівнянні з хворими без цукрового діабету виявлено достовірно вищі показники вмісту в крові фібриногену, діаметра плечової артерії після декомпресії, а також встановлено прямі кореляційні взаємозв'язки між глікемією натще і МАУ та зворотні кореляційні взаємозв'язки між ЕЗВД, глікемією натще, вмістом у крові глікозильованого гемоглобіну і ліпопротеїнів дуже низької щільності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ендотеліальна дисфункція є ініціюючим фактором складових метаболічного синдрому. Існує взаємозумовленість та взаємозалежність між інсулінорезистентністю, ожирінням, порушеннями ліпідного обміну та артеріальною гіпертензією; інтегральним фактором цих складових є ендотеліальна дисфункція, першопричина якої - порушення синтезу оксиду азоту. Терапевтична концепція лікування пацієнтів, метою якої є відновлення адекватної біодоступності оксиду азоту і як результат - поліпшення ендотелійзалежної вазодилатації, визначає необхідність використання у комплексній терапії і профілактиці природного попередника оксиду азоту - L-аргініну. Обгрунтовано доцільність використання донатора оксиду азоту кардіоаргініну здоров'я в комплексній терапії пацієнтів з метаболічним синдромом у практиці сімейного лікаря.

Розглянуто фактори ризику та причини розвитку ішемічної хвороби серця (стенокардії та інфаркту міокарда), перші клінічні ознаки. Подано поради з надання першої медичної допомоги за домашніх умов. Обгрунтовано доцільність виклику лікаря невідкладної допомоги. Наведено сучасні уявлення про коронарографію й інтервенційні методи лікування інфаркту міокарда (стентування коронарних артерій та аортокоронарне шунтування). Висвітлено особливості перебування хворого в кардіореанімаційному відділенні та відділенні реабілітації. Викладено аспекти всіх сторін життя пацієнта в післяінфарктному періоді.

Мета дослідження - вивчення особливостей кардіальних та вегетативних проявів у жінок у клімактеричний період та визначення ефективності Мексиприму у корекції виявлених порушень. Обстежено 62 пацієнтки перименопаузального та постменопаузального періоду життя віком від 48 до 67 років (середній вік 51,2 +- 7,42 року). Жінки контрольної групи (n = 32) одержували традиційну терапію згідно стандартів (нітрати, бета-блокатори, інгібітори АПФ, статини). Жінки дослідної групи (n = 30) на тлі базової терапії додатково одержували Мексиприм (STADA, Німеччина) (діюча речовина 3-гідрокси-6-метил-2-етилпіридину сукцинат) по 5 мл внутрішньовенно один раз на день, 5 уведень, потім перорально по 1 таблетці (0,125 г) 3 рази на день протягом 1 міс. Результати проведених досліджень засвідчили наявність у клімактеричному періоді порушень ліпідного обміну, клінічних проявів стенокардії, наявність артеріальної гіпертензії та психовегетативних порушень. Заключення: застосування у комплексній терапії хворих з ішемічною хворобою серця, поєднаною з артеріальною гіпертензією, у клімактеричний період препарату Мексиприм сприяє нормалізації показників ліпідного обміну, зменшенню клінічних проявів ІХС, зниженню артеріального тиску. Одночасно призначення Мексиприму сприяє усуненню проявів соматовегетативного та психовегетативного синдромів, що сприятливо позначається на якості життя пацієнток.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.16-3 + Р413.51-3

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Упродовж тривалого часу основним препаратом для лікування і профілактики тромботичних ускладнень був нефракціонований гепарин (НФГ). Однак, попри високу ефективність, НФГ має низку недоліків і побічних ефектів. Значні переваги перед НФГ мають гепарини з низькою молекулярною масою, або низькомолекулярні гепарини (НМГ). Мета роботи - провести огляд та аналіз сучасних знань стосовно ефективності і безпеки застосування низькомолекулярних гепаринів для лікування та профілактики гострого коронарного синдрому. Використано контент-аналіз, метод системного й порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень стосовно ефективності й безпечності використання низькомолекулярних гепаринів для лікування та профілактики гострого коронарного синдрому. Здійснено порівняння ефективності різних препаратів низькомолекулярних гепаринів з урахуванням результатів проведених багатоцентрових досліджень. Результати свідчать про те, що НМГ - ефективні та безпечні засоби лікування гострого коронарного синдрому і профілактики коронарних подій у пацієнтів із різним ступенем ризику. Усі розглянуті особливості фармакокінетики і фармакодинаміки НМГ свідчать про їх безперечну перевагу над НФГ, яка полягає в тому, що як з профілактичною, так і з лікувальною метою можна призначати підшкірно постійну дозу. Крім цього, НМГ резистентні до інактивувального впливу фактора 4 тромбоцитів і не посилюють їх агрегацію під впливом різноманітних індукторів. У разі застосування НМГ значно меншою є частота виникнення тромбоцитопенії. Висновки: НМГ - ефективний і безпечний засіб лікування гострого коронарного синдрому і запобігання коронарних подій у пацієнтів різного ступеня ризику.

Наведено сучасні дані з використання лабораторних методів дослідження у ревматологічній практиці. Проведено клінічне оцінювання лабораторних методів дослідження з точки зору їх діагностичного та прогностичного значення. Розглянуто дані щодо використання нових лабораторних показників, доцільність використання яких аргументується результатами багатоцентрових рандомізованих клінічних досліджень. Розкрито клінічне значення сучасних імунологічних методів у ревматології.

Наведено діагностичні значення й клінічне тлумачення лабораторних показників у терапевтичній клініці. Визначено референтні норми клінічних та біохімічних показників крові й сечі та інших біологічних рідин залежно від віку й статі, висвітлено механізми змін цих показників за різних захворювань і патологічних станів. Зазначено, що точний результат можливий лише за умови чіткого дотримання правил проведення діагностичної процедури.

Мета дослідження - визначити значимість інформованості міських та сільських жителів про фактори ризику артеріальної гіпертензії та їх вплив на прихильність до лікувально-профілактичних заходів, а також визначити переважання факторів ризику розвитку та прогресування гіпертонічної хвороби в залежності від територіальної приналежності пацієнтів. Матеріали та методи. Проаналізовано інформованість пацієнтів щодо основних коригованих факторів ризику виникнення та прогресування ГХ. Рівень прихильності до прийому антигіпертензивних препаратів було оцінено шляхом використання опитувальника Моріски-Грін. Аналіз ефективності антигіпертензивної терапії визначався шляхом досягнення цільових значень АТ для кожної з порівнюваних груп. Результати. В залежності від територіальної приналежності виявлено достовірну різницю у переважанні впливу факторів ризику гіпертонічної хвороби на пацієнтів, як передумову виникнення і прогресування гіпертонічної хвороби. Встановлено статистично значущу залежність між територіальною приналежністю пацієнтів та інформованістю щодо основних коригованих факторів ризику. Показано, що низька прихильність до лікувально-профілактичних заходів асоціювалася з недостатнім рівнем інформованості різних верств населення, наявністю коморбідного перебігу гіпертонічної хвороби та особливістю призначеної антигіпертензивної терапії. Висновки: у міських та сільських жителів виявлено достовірну різницю у переважанні впливу факторів ризику гіпертонічної хвороби на пацієнтів, як передумову виникнення і прогресування гіпертонічної хвороби. Інформованість сільських і міських жителів щодо несприятливого впливу факторів ризику як при ізольованому перебігу гіпертонічної хвороби, так і при її коморбідному перебігу формує прихильність до проведення лікувально-профілактичних заходів та тривалого прийому антигіпертензивних препаратів.

Викладено особливості ведення вагітних із захворюваннями серцево-судинної системи відповідно до сучасних міжнародних та національних рекомендацій. Розглянуто особливості амбулаторного спостереження вагітних із захворюваннями серцево-судинної системи. Визначено загальні принципи хірургічного лікування захворювань серця під час вагітності. Зазначено адаптаційні зміни, що відбуваються в організмі жінки під час фізіологічного перебігу вагітності. Увагу приділино ключовим моментам перебігу вагітності та пологів у вагітних із захворюваннями серця.

Наведено діагностичні значення й клінічне тлумачення лабораторних показників у терапевтичній клініці, визначено референтні норми клінічних і біохімічних показників крові й сечі та інших біологічних рідин залежно від віку й статі. Висвітлено механізми змін цих показників під час різних захворюваннь і патологічних станів. Акцентовано увагу на тому, що точний результат можливий лише за умови чіткого дотримання правил проведення діагностичної процедури.

Представлено навчальний посібник, в якому розміщено наукові, методичні і клінічні напрацювання щодо мультидисциплінарного компетентнісного підходу до викладання дисципліни "Загальна практика-сімейна медицина" (далі - ЗП-СМ), які подано фахівцями галузі у рамках проведення науково-практичної конференції з міжнародною участю "Актуальні питання вищої медичної освіти з формування практичних навичок і компетенцій лікаря ЗП-СМ. Розглянуто загальні принципи методології викладання дисципліни ЗП-СМ у системи вищої медичної освіти. Зазначено, що наведені матеріали, це результат об’єднання зусиль всіх викладачів медичних вузів України, які розуміють важливість і унікальність фаху "ЗП-СМ" та особи лікаря ЗП-СМ для становлення ефективної системи охорони здоров’я нашої держави, яка має виконувати запит суспільства — надання якісної, раціональної і максимально наближеної медичної допомоги кожному громадянину України.

Представлено навчальний посібник, в якому розміщено наукові, методичні і клінічні напрацювання щодо мультидисциплінарного компетентнісного підходу до викладання дисципліни "Загальна практика-сімейна медицина" (далі - ЗП-СМ), які подано фахівцями галузі у рамках проведення науково-практичної конференції з міжнародною участю "Актуальні питання вищої медичної освіти з формування практичних навичок і компетенцій лікаря ЗП-СМ. Розглянуто вибрані мультидисциплінарні аспекти викладання дисципліни "ЗП-СМ" у вищій медичній освіті. Зазначено, що наведені матеріали, це результат об’єднання зусиль всіх викладачів медичних вузів України, які розуміють важливість і унікальність фаху "ЗП-СМ" та особи лікаря ЗП-СМ для становлення ефективної системи охорони здоров’я нашої держави, яка має виконувати запит суспільства — надання якісної, раціональної і максимально наближеної медичної допомоги кожному громадянину України.