Досліджено видовий та кількісний склад мікроорганізмів порожнини товстої кишки у 53-х хворих з гострим жовчним перитонітом. Розроблено патогенетично обгрунтований метод колоносанації для лікування перитоніту, спричиненого гострим деструктивним холециститом. Установлено, що у виникненні перитоніту біліарного генезу суттєву роль відіграють порушення мікробного ценозу кишечнику та його колонізаційної резистентності. Використання запропонованого методу колоносанації дозволило значною мірою усунути ці порушення та поліпшити результат лікування хворих.

Проаналізовано динаміку змін ендоінтоксикації, гемокоагуляційного потенціалу крові та протеолізу плазми крові в процесі використання ентеросорбції препаратом "Ентеросгель" у базовій комплексній терапії динамічної кишкової непрохідності у 50 хворих на гострий деструктивний панкреатит. Відмічено переваги та недоліки використання "Ентеросгелю" у лікуванні гострого деструктивного панкреатиту та його вплив на первинний і вторинний гемостаз та протизгортальний потенціал крові.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.22-83

Рубрики:

Операції на шлунку і дванадцятипалій кишці

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В експерименті досліджено вплив авторських методів локального гемостазу на динаміку показників фібринолітичної активності слизової оболонки передньої стінки дванадцятипалої кишки за гострої дуоденальної кровотечі. Обгрунтовано їх ефективність і характерні особливості.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 74 пацієнтів з епендимомами ділянки кінського хвоста спинного мозку. Всі пацієнти прооперовані в клініці патології хребта і спинного мозгу Інституту нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова в період 1988 - 2007 pp. Позитивні результати хірургічного лікування залежали від раннього виявлення епендимоми та радикальності її видалення.

На підставі результатів спостережень за хворими з епендимомами ділянки кінського хвоста досліджено проблему покращання результатів їх хірургічного лікування завдяки своєчасному застосуванню сучасних методів діагностування, диференційованого використання новітніх нейрохірургічних технологій з урахуванням гістологічного варіанта епендимоми та її топографо-анатомічного розташування. Вивчено гістологічні особливості, ступені диференціації епендимом кінського хвоста. Виявлено міксопапілярний гістологічний варіант пухлини у 33-х (45 %) хворих (grade I), клітинно-відростковий - у 11-ти (15 %), папілярний - у 5-ти (7 %) пацієнтів (grade II), анапластичний - у 25-ти (34 %) (grade III). Проведено клінічний розподіл епендимом ділянки кінського хвоста залежно від варіантів топографо-анатомічного розташування. З застосуванням спондилографії уточнено ступінь інформативності рентгенологічних і за допомогою комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії - нейровізуальних - методів за умов діагностування епендимом кінського хвоста та кінцевої нитки спинного мозку. Розроблено шкалу та критерії оцінювання якості життя хворих з епендимомами ділянки кінського хвоста, проведено її аналіз у до- та післяопераційному періодах. Визначено оптимальну тактику діагностування та лікування епендимом кінського хвоста та кінцевої нитки спинного мозку. З'ясовано залежність результатів хірургічного лікування від ступеня анаплазії пухлини та радикальності її видалення.

Проаналізовано частоту виникнення на Буковині різних нозологічних форм жовчного перитоніту в хворих на гострий деструктивний холецистит залежно від віку та статі. Розроблено нові способи досягнення жовчного міхура, які дозволяють забезпечити "чистоту" експерименту під час моделювання патологічних процесів. Розроблено адекватну клінічному прототипу експериментальну модель перитоніту біліарного генезу, з використанням якої в експерименті вивчено патогенетичні фактори, що зумовлюють виникнення та розвиток жовчного перитоніту. Визначено за даними мікробіологічних досліджень роль мікрофлори товстої та тонкої кишки в патогенезі розвитку жовчного перитоніту. Встановлено спричинений інфікованою жовчю факт подолання мікрофлорою механізму колонізаційної резистентності слизової оболонки товстої кишки та проникнення бактеріальних чинників у порожнину очеревини, якому запобігають превентивні заходи, а саме, інтраопераційна анестезія кишкової брижі та перед- і післяопераційна санація порожнини товстої кишки.

Иммуногистохимическими методами исследовано содержание хорионического гонадотропина, плацентарного лактогена и белка SP1 в ворсинчастом хорионе при несостоявшемся выкидыше в сроке 5 - 6 (n = 54) и 7 - 8 (n = 59) недель беременности (основная группа) и 60 хорионов у женщин с артификационным абортом в сроке 5 - 6 (n = 30) и 7 - 8 (n = 30) недель беременности (контрольная группа). При несостоявшемся выкидыше через определенные промежутки времени в цитоплазме трофобласта хориальных ворсинок снижается концентрация хорионического гонадотропина, плацентарного лактогена и белка SP1. Наиболее рано снижается концентрация белка SP1 (это отмечается уже при разнице 1 - 4 недели между гестационным сроком и данными УЗИ) с дальнейшим снижением показателей по мере пребывания плодного яйца в матке. При разнице 5 - 8 недель между гестационным сроком и данными УЗИ присоединяются также явления снижения концентрации хорионического гонадотропина и плацентарного лактогена, которые со временем усиливаются.

Зазначено, що механічна жовтяниця порушує функціонування печінки та призводить до розвитку печінкової недостатності різного ступеня. Надається велике значення з'ясуванню ферментів, що полегшує диференційну діагностику жовтяниць. Наголошено на комплексному підході щодо лікувальної тактики цієї патології.

Проаналізовано результати лікування 239-ти хворих на гостру непрохідність кишечнику. Діагностику непрохідності здійснено на підставі даних клініко-рентгенологічного, ультразвукового та ендоскопічного методів дослідження. Консервативна терапія виявилась ефективною в 122-х хворих. Оперовано 105 хворих. Післяопераційні ускладнення виникли в 16-ти випадках.

Розглянуто сучасні уявлення про гістоморфологічні особливості різних варіантів спінальних епендимом та їх диференціальну діагностику з іншими новоутвореннями подібної локалізації. На теперішній час для діагностики епендимом кінського хвоста та термінальної нитки використовують додаткові методи обстеження, а саме: спондилографію, мієлографію, лікворологічне дослідження, комп'ютерну та магнітно-резонансну томограми попереково-крижового відділу хребта.

На підставі та клініко-експериментальних досліджень відзначено зниження функції щитовидної залози, у разі кровоточивих виразок дванадцятипалої кишки. Вік хворих, а також кислотоутворююча функція шлунка і локалізація виразки не впливають на білковоутворюючу функцію щитовидної залози.

Проведено вивчення імунологічної реактивності в 120-ти хворих на защемлені грижі (ЗГ) залежно від наявності (I група пацієнтів) або відсутності ознак гострої кишкової непрохідності (II група пацієнтів). Виявлено, що зміни з боку гуморальної ланки імунітету характеризуються зниженням кількості імуноглобулінів класів G та A на третю добу післяопераційного періоду, що пов'язано не тільки з кількісним і функціональним дефіцитом B-клітин, але й з недостатньою активністю цитокінів, які виділяються T-клітинами. Одержані дані надають змогу зробити висновок про те, що за ускладненого перебігу гострою кишковою непрохідністю ЗГ відбуваються значні порушення в системі імунологічної реактивності організму, які проявляються зниженням показників як клітинної, так і гуморальної ланки імунітету та підвищенням активності системи неспецифічної імунологічної реактивності організму. Дані зміни більш глибокі та стійкі, ніж у пацієнтів з неускладненим перебігом ЗГ. Імуносупресія найбільш виражена на 1-шу та 3-тю добу післяопераційного періоду і в міру клінічного одужання хворих за позитивного перебігу захворювання досліджувані показники поступово нормалізуються і, навіть до 7-ї доби післяопераційного періоду, контрольних величин не досягають.

Досліджено видовий склад та популяційний рівень мікрофлори тканини підшлункової залози, вмісту очеревинної порожнини та периферичної крові у хворих на деструктивні форми гострого панкреатиту, ускладненого абдомінальним сепсисом. Бактеріемію виявлено у 77,8 % хворих; основними збудниками патологічного процесу у враженій підшлунковій залозі виступають кишкова паличка та золотистий стафілокок, їх патогенетична роль зберігається й у розвитку перитонеальнош запалення та септичного стану, посилюючись за рахунок умовно-патогенних мікроорганізмів-асоціантів. Основним джерелом транслокації мікроорганізмів та розвитку абдомінального сепсису за гострого панкреатиту є мікрофлора інфікованої підшлункової залози і, меншою мірою, очеревинної порожнини.

Симультанні хірургічні втручання, у тому числі з приводу гриж, становлять 0,5 - 16 % від загальної кількості операцій. Проаналізовано результати симультанних герніопластик за поєднаної хірургічної патології. Серед 216 хворих, у 58 (26,85 %) випадках симультанні операції виконували з комбінованого доступу, у 158 (73,15 %) випадках симультанні операції виконувались відкритим способом. Дослідження доводять доцільність виконання симультанних герніопластик за умов комбінованої хірургічної патології. Це не призводить до тяжких специфічних ускладнень, супроводжується позитивним медико-соціальним ефектом та економічністю у порівнянні з проведенням двох або трьох окремих хірургічних втручань.

Проаналізовано зміни клітинного імунітету у хворих при синдромі діабетичної стопи (СДС). Відзначено тенденцію до збільшення на 28,7 % абсолютної кількості загального пулу Т-лімфоцитів, проте, зменшення їх відносної кількості на 16,5 %. При цьому виявлені імунні розлади першого (у 62,5 % хворих) та другого (у 37,5 %) ступеня. Можливою причиною таких змін є те, що збудниками гнійно-некротичних процесів м'яких тканин є умовно патогенні мікроорганізми, локалізовані у позаклітинних просторах, проти яких формується в основному гуморальна імунна відповідь, на відміну від імунної відповіді проти внутрішньоклітинних збудників, що забезпечує клітинна ланка імунітету.

Симультанні хірургічні втручання, у тому числі з приводу гриж, становлять 0,5 - 16 % від загальної кількості операцій. Проаналізовано результати симультанних герніопластик за поєднаної хірургічної патології. Серед 216 хворих, у 58 (26,85 %) випадках симультанні операції виконували з комбінованого доступу, у 158 (73,15 %) випадках симультанні операції виконувались відкритим способом. Дослідження доводять доцільність виконання симультанних герніопластик за умов комбінованої хірургічної патології. Це не призводить до тяжких специфічних ускладнень, супроводжується позитивним медико-соціальним ефектом та економічністю у порівнянні з проведенням двох або трьох окремих хірургічних втручань.