Діяльність печінки як центральної метаболічної лабораторії організму має чітку циркадіанну ритміку, що обумовлено добовою залежністю перебігу метаболічних процесів в органі. Важливою об'єднуючою ланкою клітинного метаболізму і циркадіанних ритмів є стан антиоксидантної системи організму (АОС) та активність процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ). У результаті проведених досліджень встановлена циркадіанна залежність активності ПОЛ-АОС, однак не всі компоненти системи АОЗ рівноцінно "працюють" протягом доби. За показниками активності ключових компонентів системи АОЗ - найбільша "стійкість" АОС спостерігається в ранково-денний, а мінімальна - у вечірньо-нічний періоди. Суттєвих статевих відмінностей між щурами-самицями та щурами-самцями не виявлено.

Мета дослідження - встановлення циркадіанного ритму системи ПОЛ-АОЗ за фізіологічних умов та її десинхроноз за умов парацетамолового ушкодження печінки. Дослідження проводили на щурах обох статей на моделі гострого парацетамолового гепатиту (ПГ), який моделювали в наступні періоди доби: ранковий (09.00), денний (15.00), вечірній (21.00) та нічний (03.00) одноразовим введенням парацетамолу в дозі 1000 мг/кг щура. Евтаназію тварин проводили через 24 год після введення ксенобіотика. Циркадіанний ритм системи ПОЛ-АОЗ оцінювали за активністю СОД, каталази, вмісту ВГ і ТБК-АП. Встановлено, що розвиток гострого ПГ призводить до десинхронозу системи АОЗ, про що свідчить зміна циркадіанного ритму ключових компонентів АОС. Зокрема, нівелюється добовий ритм активності каталази (амплітуда знижується на 97 % у самиць та на 76 % у самців), тоді як такий у активності СОД зберігається (зменшення мезору ритму відносно інтактних тварин несуттєве: на 9 % у самиць та на 10 % у самців). Зниження вмісту ВГ підтверджується зміною мезору ритму даного показника на 21 % у самок та на 36 % у самців відносно інтактних тварин, тоді як збереження мезору на тлі патології та амплітуди вмісту ТБК-АП, характерного для інтактних тварин, свідчить про відсутність змін даного показника за умов одноразового гострого ПГ. Одержані результати слід враховувати з метою адекватної оцінки результатів експериментів під час вивчення традиційних і перспективних гепатопротекторів.

Мета дослідження - встановлення циркадіанної залежності впливу карсилу на активність маркерів цитолізу та вміст відновленого глутатіону (ВГ) за умов хронодетермінованого парацетамолового гепатиту. Оскільки в патогенезі пошкоджуючої дії парацетамолу спостерігається зростання активності маркерів цитолізу в сироватці крові та зменшення вмісту ВГ у гепатоцитах, то саме за ступенем зміни величин вищевказаних показників під дією препарату можна оцінити виразність прояву ним антиоксидантної та мембранопротекторної активностей, які є ключовою складовою гепатопротекторного ефекту. Дослідження проводили на самицях щурів на моделі гострого парацетамолового гепатиту, який відтворювали одноразовим введенням парацетамолу (1000 мг/кг внутрішньо-шлунково) у наступні періоди доби: ранковий (09,00), денний (15,00), вечірній (21,00) та нічний (03,00). Карсил вводили в лікувально-профілактичному режимі в дозі 100 мг/кг внутрішньошлунково за 1 год до введення парацетамолу та через 2 год після нього. Активність маркерів цитолізу в сироватці крові та вміст ВГ у тканині печінки визначали через 24 год після введення ксенобіотика. Встановлено, що максимальне зниження активності маркерів цитолізу та зростання вмісту ВГ під дією карсилу на тлі хронодетермінованого парацетамолового гепатиту спостерігається в ранковий та вечірній періоди. На тлі мінімального циркадіанного збільшення активності маркерів цитолізу за умов парацетамолового гепатиту введення карсилу не змінювало величину активності АлАТ та АсАТ і вмісту ВГ. Циркадіанна залежність здатності карсилу зменшувати активність маркерів цитолізу та впливати на вміст ВГ на тлі хронодетермінованого парацетамолового гепатиту ймовірно зумовлена хронофармакодинамічними особливостями реалізації антиоксидантної й мемраностабілізуючої дії даного препарату. Особливості циркадіанної дії карсилу відповідають загальним принципам хронофармакології: найвиразніший фармакологічний ефект препарату проявляється в період значного порушення функції органу.

Мета дослідження - встановлення циркадіанних ритмів вуглеводного обміну за фізіологічних умов та їх десинхроноз за умов гострого парацетамолового гепатиту в щурів. Дослідження проведено на щурах обох статей на моделі гострого парацетамолового гепатиту, який моделювали в наступні періоди доби: ранковий (09,00), денний (15,00), вечірній (21,00) та нічний (03,00) одноразовим введенням парацетамолу в дозі 1000 мг/кг. Дослідження проводили через 24 год після введення ксенобіотика. Циркадіанні ритми вуглеводного обміну оцінювали за вмістом глюкози, глікогену та кортикотерону. Встановлено, що десинхроноз циркадіанних ритмів вуглеводного обміну за умов гострого парацетамолового гепатиту характеризується зміщенням періоду акрофази циркадіанного ритму вмісту глюкози в тварин обох статей з 03,00 на 21,00, тоді як порушення циркадіанного ритму вмісту глікогену відзначається достовірним зменшенням мезора ритму даного показника на 31 % у самиць та на 35 % у самців відносно інтактних тварин. Найвиразніше зменшення вмісту глікогену спостерігали о 09,00 у самиць (на 44 %) та о 03,00 у самців (на 53 %), а мінімальні зміни даного показника в щурів обох статей реєстрували о 15,00 (на 6 % у самиць та на 15 % у самців). За умов парацетамолового гепатиту циркадіанний ритм умісту кортикостерону не зазнавав змін та характеризувався аналогічною інтактним тваринам архітектонікою. Одержанні результати слід враховувати з метою адекватної оцінки результатів експериментів при вивченні традиційних і перспективних гепатопротекторів.

Мета роботи - встановлення циркадіанної динаміки вуглеводного обміну та активності маркерів цитолізу у самиць і самців щурів. Для реалізації даної мети проведено відповідні хронофармакологічні дослідження із забором крові та тканини печінки у дослідних щурів у наступні години доби: 03.00, 09.00, 15.00 і 21.00. У результаті проведених досліджень встановлено наявність добових коливань рівня глікогену, вмісту кортикостерону, глюкози у самців за меншої виразності ритму останньої у самиць і практично відсутність циркадіанного ритму активності АлАТ та АсАТ у тварин обох статей. Суттєвих статевих відмінностей між щурами самицями та щурами-самцями не виявлено. Одержані результати циркадіанної організації вуглеводного обміну й активності маркерів цитолізу у щурів слід враховувати у ході аналізу хронопортрету гепатопротекторів та інших препаратів.

Мета дослідження - встановлення циркадіанної залежності гепатопротекторної активності Антралю на моделі гострого парацетамолового гепатиту в щурів. Поставлене завдання вирішується шляхом добового моніторингу застосування Антралю в лікувально-профілактичному режимі з визначенням часу доби, коли даний препарат виявляє найвиразнішу та мінімальну фармакологічну ефективність, що в подальшому дозволить оптимізувати дозу прийому препарату. Циркадіанну залежність гепатопротекторної дії Антралю оцінювали за активністю ферментів цитолізу, оскільки саме зміни активності АлАТ і АсАТ є високоспецифічними та інформативними критеріями перебігу гепатиту. Дослідження проведено на самицях щурів на моделі гострого парацетамолового гепатиту, який відтворювали одноразовим введенням парацетамолу (1000 мг/кг внутрішньошлунково) у наступні години доби: вранці (09.00), удень (15.00), увечорі (21.00) та вночі (03.00). Антраль вводили в лікувально-профілактичному режимі в дозі 8 мг/кг внутрішньошлунково за 1 год до та через 2 год після введення парацетамолу. Активність маркерів цитолізу в сироватці крові визначали через 24 год після введення ксенобіотика. Встановлено, що виразність фармакологічного ефекту Антралю залежить від ступеня тяжкості модельованого гепатиту - при мінімальній виразності патологічного процесу досліджуваний препарат проявляв мінімальну протективну дію (о 15.00 - найменш виразні ознаки патології, а о 03.00 - менш виразні порівняно з ранковим та вечірнім періодом) та спричиняв виразний гепатопротекторний ефект на тлі реєстрованої добової акрофази розвитку патологічного процесу (о 21.00 та 09.00 - максимум патологічних змін). Циркадіанна залежність здатності Антралю зменшувати активність маркерів цитолізу на тлі гострого парацетамолового гепатиту ймовірно зумовлена хронофармакодинамічними особливостями реалізації антиоксидантної та мембраностабілізуючої дії цього препарату. Результати проведених досліджень підтверджують актуальність та доцільність подальших експериментальних та клінічних досліджень Антралю з метою встановлення його розгорнутого "хронопортрету".

Захворювання гепатобіліарної системи посідають провідне місце серед захворювань органів шлунково-кишкового тракту. Однією з основних груп препаратів, що застосовуються для їх лікування, є гепатопротектори. Активний розвиток хронофізіології, хронопатології та хронофармакології створив можливість встановлення хронопортретів препаратів. Врахування останніх надасть змоу суттєво оптимізувати фармакотерапію. Мета дослідження - оцінка циркадіанної залежності антиоксидантної та мембранопротекторної активності глутаргіну. Вибір даного препарату як об'єкта даних досліджень зумовлений його частим застосуванням у клінічній практиці. Дослідження проведено на моделі гострого парацетамолового гепатиту, змодельованого у хронодетермінованому режимі: у ранковий (09.00), денний (15.00), вечірній (21.00) та нічний (03.00) періоди доби. Доза парацетамолу в експерименті складала 1000 мг/кг. Глутаргін уводили в дозі 135 мг/кг у лікувально-профілактичному режимі, тобто за 1 год до та через 2 год після введення парацетамолу. Проведені дослідження надаи змогу виявити особливості десинхронозів прооксидантно-антиоксидантного балансу й активності маркерів цитолізу в залежності від періоду доби, в який моделювали парацетамоловий гепатит, та встановити добові особливості їх корекції глутаргіном. Найбільш виразне зменшення активності АлАТ і АсАТ у разі застосування глутаргіну спостерігалося на тлі нічного та денного моделювання гепатиту, що, ймовірно, пов'язано з циркадіанними особливостями прояву антиоксидантної та мембраностабілізуючої активності цього препарату. Висновки: виявлені циркадіанні особливості регулювання прооксидантно-антиоксидантного балансу глутаргіном на тлі парацетамолового гепатиту слід враховувати під час розробки комплексного хронопортрету цього препарату.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.5 + Р281.92-2 + Р282.113

Рубрики:

Хвороби печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів

Гепатопротектори

Окремі біохімічні продукти лікарських рослин в фармації

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.703-7

Рубрики:

Анельгезувальні, жарознижувальні та протизапальні засоби

Шифр НБУВ: Ж15836 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено експериментальне вивчення нової комбінованої мазі з етонієм для лікування ран та встановлено її переваги порівняно з препаратами-аналогами Інфларакс (ТОВ ФК "Здоров'я"), Левомеколь (ЗАТ НВЦ "Борщагівський ХФЗ") та Офлокаїн-Дарница (ЗАТ ФФ "Дарниця"), що мають такі самі показання до застосування, як і нова мазь. Досліджено осмотичну активність мазі з етонієм методом кінетики абсорбції води в дослідах in vitro. Визначено протимікробну дію мазі з етонієм щодо стандартних і госпітальних штамів мікроорганізмів методом дифузії в агар у модифікації колодязів: S. аureus ATCC 25923, E. сoli ATCC 25922, P. аeruginosa ATCC 27853, B. subtilis ATCC 6633, P. vulgaris АТСС 4636, C. аlbicаns ATCC 885/653, S. аureus 23, E. сoli 15, P. аeruginosa 39, P. vulgaris 59, K. pneumoniae 6. Виявлено протизапальну активність мазі з етонієм на моделі неалергічного контактного дерматиту, викликаного скипідаром. Результати експериментальних досліджень вказують на високу ефективність запропонованого комбінованого складу мазі з етонієм завдяки оптимальному поєднанню компонентів мазевої основи та діючих речовин. Встановлено, що мазь з етонієм проявила виражену та пролонговану осмотичну активність, що сприяє повному проникненню та вивільненню діючих речовин мазі у тканини. Мазь з етонієм виявила широкий спектр протимікробної дії щодо стандартних і госпітальних штамів: для C. albicans АТСС 885/653 та K. pneumoniaе 6 дана мазь переважала за активністю усі препарати порівняння. Мазь з етонієм проявила виражену протизапальну дію, перевершуючи за ефективністю препарати порівняння. Таким чином, завдяки наявності широкого спектра фармакологічної активності, мазь з етонієм може бути ефективною при лікуванні ран з вираженою ексудацією в I фазі ранового процесу, при ранах, інфікованих змішаною бактеріально-грибковою мікрофлорою, та для профілактики їх ускладнень, а також у комплексній терапії запальних процесів шкіри.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-5 + Р282.111

Рубрики:

Хвороби печінки

Окремі лікарські рослини в фармації

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-5 + Р282.111

Рубрики:

Хвороби печінки

Окремі лікарські рослини в фармації

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На теперішній час статини входять до першої лінії терапії дисліпідемій. Фібрати також посідають певне місце в лікуванні дисліпідемій. З огляду на вищенаведене актуальним є висвітлення доказів ефективності цих препаратів щодо зниження несприятливих наслідків серцево-судинних захворювань (ССЗ) та доцільності застосування їх у комплексній терапії дисліпідемій, а також дослідження фармакоекономічних характеристик фібратів, представлених на фармацевтичному ринку (ФР) України. Мета дослідження - проаналізувати клінічну ефективність фібратів щодо здатності знижувати наслідки ССЗ і дослідити асортимент, цінову характеристику, доступність і споживання фібратів на ФР України з 2017 по 2019 рр. Аналіз доказів клінічної ефективності фібратів у хворих на ССЗ із дисліпідемією проведено за даними систематичних оглядів, представлених у міжнародній базі Pubmed. Ретроспективний аналіз асортименту, цін, економічної доступності та споживання фібратів в Україні проведено за даними аналітичної системи "PharmXplorer" інформаційно-пошукової компанії "Моріон" та системи Compendium. Оцінку економічної доступності проведено за показником адекватності платоспроможності (Са.s.), обсягів споживання за показником DDDs (кількість середніх добових доз (DDD)) і за кількістю реалізованих упаковок упродовж 2017 - 2019 рр. Докази клінічної ефективності фібратів щодо зменшення несприятливих серцево-судинних подій у хворих на ССЗ із дисліпідемією і у хворих на цукровий діабет (ЦД) типу 2 узагальнені в систематичних оглядах. Упродовж 2017 - 2019 рр. на ФР України були зареєстровані лише 3 торгові назви (ТН) фенофібрату закордонного виробництва, ціни на які не зазнавали суттєвого коливання. Препарат фенофібрату ліпофен СР (Нобель, Туреччина) капс. 250 мг блістер N 30 є високодоступним для українського споживача (Са.s. менше 5,0 %), а препарат трайкор 145 мг (Еббот Продактс ГмБх, Німеччина) таб. в/плівк. обол. 145 мг блістер N 20 і N 30 (Са.s. більше 5,0 %) - середньодоступним. Встановлено динаміку приросту обсягів реалізації (в 2,4 разу) упаковок фенофібрату в 2019 р. у порівнянні з 2017 р. за рахунок зростання продажів препарату трайкор (таб. в/плівк. обол. 145 мг блістер N 20). Встановлено динаміку підвищення споживання фібратів за показником DDDs, що загалом відповідає динаміці реалізації в кількості упаковок, проте обсяги споживання є незначними. Встановлено, що застосування фібратів у хворих на ССЗ із дисліпідемією для первинної або вторинної профілактики ризиків несприятливих серцево-судинних подій супроводжується їх зменшенням, а у хворих на ЦД типу 2 сприяє зниженню ризику розвитку нефатального інфаркта міокарда. Споживання фібратів на українському ФР є незначним, що визначено їх клінічною ефективністю та місцем в антигіперліпідемічній терапії ССЗ, де сьогодні превалюють статини.

Визначення залежності ефективності та токсичності лікарських засобів від години доби або сезону року є одним з найперспективніших напрямів сучасної експериментальної і клінічної фармакології. Вивчено особливості добових ритмів впливу силімарину на стан антиоксидантно/прооксидантних та цитолітичних процесів (провідна ланка реалізації гепатопротекторної дії) за умов гострого токсичного ураження печінки у щурів парацетамолом. Хронофармакологічні особливості дії силімарину досліджено на прикладі генеричного препарату Карсил (АТ Софарма, Болгарія) за умов гострого токсичного ураження печінки парацетамолом у щурів. Стан процесів перекисного окиснення ліпідів - антиоксидантного захисту оцінювали за вмістом тіобарбітурової кислоти-активних продуктів, вмістом відновленого глутатіону (ВГ), активністю супероксиддисмутази та каталази в гепатоцитах, а цитолітичних процесів - за активністю АлАТ в сироватці крові. За фізіологічних умов встановлено певну хроноархітектоніку ритмів системи антиоксидантного захисту та активності процесів перекисного окіслення у щурів, яка не порушувалася на фоні гострого ураження печінки парацетамолом (за винятком нівелювання акрофази активності каталази). Та сама динаміка та синфазність ритмів мали місце і на фоні застосування силімарину. Максимальний прояв гепатопротекторної дії силімарину спостерігали у разі його застосування вранці (09.00) та ввечері (21.00). Таким чином, застосування силімарину в періоди максимального прояву його гепатопротекторної дії - вранці (09.00) та ввечері (21.00) може бути шляхом підвищення його біодоступності. Встановлено хронофармакологічні особливості дії силімарину слід враховувати при подальшому вивчені його хронофармакологічних особливостей.

Дисертація присвячена хронофармакологічному вивченню циркадіанних особливостей прояву гепатопротекторної активності таких препаратів: антраль, карсил і глутаргін. Дослідження проведено на моделі гострого парацетамолового гепатиту, модельованого у хронодетермінованому режимі: у ранковий (09.00), денний (15.00), вечірній (21.00) та нічний (03.00) періоди доби. В результаті аналізу 15-ти досліджуваних показників функції печінки встановлено, що розвиток гепатиту у вечірній період характеризувався найбільш вираженою добовою токсичністю парацетамолу, мінімальною - вдень, за тими ж показниками. Антраль і карсил найбільш виражено виявляють гепатопротекторну активність на тлі ранкового та вечірнього моделювання патології, що зумовлено наявністю прямої антиоксидантної дії у цих препаратів, тоді як для глутаргіну пік гепатопротекції припадає на денний та нічний періоди, що пов'язано з метаболітропним механізмом гепатопротекції. Результати проведених досліджень підтверджують актуальність і доцільність подальших вивчень особливостей хронопортрету антралю, карсилу та глутаргіну з метою розширення знань з хронофармакологічних і хронокінетичних властивостей цих препаратів, що дозволить оптимізувати режим їх прийому задля удосконалення фармакотерапії захворювань гепатобіліарної системи. Крім того, встановлені особливості циркадіанної токсичності парацетамолу необхідно враховувати при подальших дослідженнях хронопортрету цього препарату з метою зниження його токсичності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.31-54 Covid-19

Рубрики:

Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ)

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ