Розглянуто неоднозначність підходів філософів, культурологів, методологів та істориків науки до аналізу контроверзи модерн - постмодерн та історичної періодизації європейської науки через тріаду класика - некласика - постнекласика у західній та вітчизняній філософії і науці. Виходячи з аналізу,запропоновано визначити місце класичної, некласичної та постнекласичної науки в контроверзі модерн - постмодерн на матеріалах дедуктивних наук.

Розглянуто проблему визначення способів включення фундаментального і прикладного знання в культуру через дослідження кореляції фундаментальних і прикладних наук, а також понять фундаментальних і прикладних методів, обумовлених відповідним соціальним середовищем. Доведено зв'язок фундаментальних і прикладних наук з різними формами позанаукового знання.

Розгляyнуто різноманітні підходи вчених, зокрема філософів, до проблеми взаємозв'язку науки і вищої освіти, а також до оптимального співвідношення фундаментальних і прикладних дисциплін у процесі навчання студентів. Запропоновано авторське бачення цих проблем на матеріалі аналізу дедуктивних наук.

З переходом до інформаційного суспільства змінюється тип методологічної свідомості науки: місце модернізму займає постмодерна методологія, яка органічно поєднує природничо-наукове і гуманітарне знання, фундаментальні та прикладні його галузі, а також різні типи культур. Найбільш ефективними на сьогодні моделями дослідження глобальних, регіональних та локальних негативних проблем людства, частина яких виникла внаслідок науково-технічного розвитку, вважаються синергетичні стохастичні моделі, для побудови яких застосовується арсенал сучасних фундаментальних і прикладних математичних теорій. Постнекласична наука все тісніше взаємодіє з іншими формами знання і соціальною практикою, наукова система все більше відчуває вплив інших соціальних систем, інтра- та екстрасоціального середовища.

Проаналізовано взаємовплив ідей філософського постмодернізму та постнекласичної науки. Розглянуто проблему відчуження в контексті сучасної глобалізації. Розкрито вплив античної філософії на українську філософію XVI - XVII ст. Описано механізми взаємодії реального буття моральності та уявлень про реально-належне, акумульованих в етосі.

Проанализировано взаимовлияние идей философского постмодернизма и постнеклассической науки. Рассмотрена проблема отчуждения в контексте современной глобализации. Изучено влияние античной философии на украинскую философию XVI - XVII ст. Описаны механизмы взаимодействия реального бытия моральности и представлений о реально-надлежащем, аккумулированных в этосе.

Проаналізовано взаємовплив людського буття, мислення, мовлення та мови у різних сферах життєдіяльності людей. Розглянуто кореляцію слова, знака, символу та образу через їх відношення до значення. Висвітлено відношення між текстом, контекстом та явищем полісемії через поняття текстової епохи. Визначено роль герменевтики як методологічного принципу гуманітарних наук, описано співвідношення герменевтики та інтерпретації.

Проанализированы взаимовлияние человеческого бытия, мышления, речи и языка в различных сферах жизнедеятельности людей. Рассмотрены корреляция слова, знака, символа и образа через их отношение к значению. Освещены отношения между текстом, контекстом и явлением полисемии через понятие текстовой эпохи. Определена роль герменевтики как методологического принципа гуманитарных наук, описано соотношение герменевтики и интерпретации.

Проаналізовано тенденції змін у соціальних відносинах в Україні на основі глобальних соціокультурних процесів постмодернізації. Описано моделі розвитку соціального управління та наведено рекомендації щодо корекції соціальних і економічних реформ. Розглянуто проблему розвитку глобальної етики в контексті міжнародного економічного співробітництва. Висвітлено особливості постмодерністської естетики в культурі постіндустріального суспільства. Визначено взаємодію космосу та суспільства в соціально-філософському вченні сучасного вітчизняного православ'я. Розкрито космогонічні засади феномену самосвідомості як логічного завершення становлення ідеального в феноменологічному вимірі. Доведено субстанційний зв'язок фундаментальних законів розвитку матеріального світу як основи виникнення свідомості та загальних принципів формування і розвитку самосвідомості.

Проанализированы тенденции изменений в социальных отношениях в Украине на основе глобальных социокультурных процессов постмодернизации. Представлены модели развития социального управления и приведены рекомендации по коррекции социальных и экономических реформ. Рассмотрена проблема развития глобальной этики в контексте международного экономического сотрудничества. Освещены особенности постмодернистской эстетики в культуре постиндустриального общества. Определено взаимодействие космоса и общества в социально-философском учении современного отечественного православия. Раскрыты космогонические основы феномена самосознания как логического завершения становления идеального в феноменологическом измерении. Доказана субстанциональная связь фундаментальных законов развития материального мира как основы возникновения сознания и общих принципов формирования и развития самосознания.

Проаналізовано духовну складову соціального управління за умов некласичної модернізації, епістемологічну та духовно-практичну парадигми проблеми Абсолюту. Розглянуто питання постмодернізму в контексті індетермінізму, еволюційного переходу маргінальних спільнот на вищий рівень суспільного розвитку. Визначено стиль наукового мислення як регулятив наукового пізнання.

Проанализированы духовная составная социального управления в условиях неклассической модернизации, эпистемологическая и духовно-практическая парадигмы проблемы Абсолюта. Рассмотрены вопросы постмодернизма в контексте индетерминизма, эволюционного перехода маргинальных сообществ на высший уровень общественного развития. Определен стиль научного мышления как регулятив научного познания.

Зазначено, що у другій половині XX ст. відбувається поступовий перехід до розуміння Всесвіту як єдиного живого організму, що є відкритою неврівноваженою термодинамічною системою з не завжди передбачуваними напрямами функціонування. Культура постмодерну намагається перебороти домінування науки відносно інших форм духовного стану суспільства, вважаючи її лише одним, хоч і достатньо важливим, видом суспільного дискурсу. Вона ставить завдання перебороти розірваність між мистецтвом, релігією, наукою, наявною в епоху модерну, а також усунути негативні наслідки, до яких призвела ця розірваність. Як зразки постнекласичної науки розглянуто синергетику як міждисциплінарну галузь знання, у витоків якої стояв Г. Хакен, та неврівноважену термодинаміку І. Пригожина. Є підстави розглядати як одну зі складових у підгрунті постнекласичної науки концепцію В. І. Вернадського.

Проаналізовано процеси взаємодії наукової і побутової мов, форми та шляхи цих процесів, роль та функції взаємного обміну поняттями та термінами, явища, які виникають під час цього.

Розглянуто особливості функціонування феномену масової культури за умов становлення інформаційної ери.

Проаналізовано різні філософські і наукові концепції, які торкаються проблеми міжкультурної та міжцивілізаційної комунікації.

Досліджено феномен фундаментального й прикладного знання в органічній єдності філософсько-методологічного, наукознавчого, прагматичного і соціокультурного аспектів. Розглянуто проблему визначення способів включення фундаментального та прикладного знання в культуру через дослідження кореляції фундаментальних і прикладних наук, понять "фундаментальне й прикладне" та фундаментального та прикладного інструментального знання, обумовлених відповідним соціальним середовищем. Висвітлено зв'язок фундаментальних і прикладних наук з різними формами позанаукового знання. Визначено зв'язок фундаментального й прикладного знання з контроверзою "модерн-постмодерн" у духовному становленні цивілізації та місце опозиції "фундаментальна наука - прикладна наука" в історичній періодизації: класична - некласична - постнекласична наука. Проаналізовано зміну типів наукової раціональності та її вплив на характер наукових досліджень і види класифікації знання. Визначено основні риси постмодерністської методологічної свідомості вчених. Проаналізовано тезу про необхідність встановлення гармонії між фундаментальними та прикладними навчальними дисциплінами у системі вищої освіти, органічного поєднання в дусі вимог часу академічної та вузівської науки.

Проаналізовано існуючі підходи до диверсифікації навчальних закладів, запропоновані вітчизняними й зарубіжними філософами. Розглянуто специфіку розмаїття цих закладів освіти у період становлення інформаційного суспільства.

Розкрито зміни змісту дискурсу як соціального феномену в процесі становлення постсучасного суспільства. Показано обумовленість змін змісту терміна "дискурс" культурними трансформаціями, що відбуваються в різних сферах буття соціуму.

Розглянуто взаємозалежність розширення інформаційного простору за умов комп'ютеризації суспільства і діалогу культур. Показано позитивні та негативні впливи застосування інформаційно-комунікаційних технологій на рівноправний культурний діалог у глобальному світі.

Висвітлено основні періоди історії філософії, головні проблеми онтології, антропології, гносеології та соціальної філософії. Вміщено словник термінів. Подано основні філософські напрями, течі, школи і погляди видатних філософів минулого і сучасного. Розглянуто феномен духовності, сутність та історичні типи світогляду, причини зародження філософії й особливості її питань, специфіку осмислення філософських проблем в епохи Античності, Середньовіччя, Відродження, Нового часу, в класичній німецькій філософії XVIII - XIX ст. та в сучасній некласичній філософії. Охарактеризовано проблеми діалектики як теорії розвитку, буття, сутності людини та її свідомісті, особливисті і засади пізнавальної діяльності. Висвітлено специфіку філософського осмислення функціонування суспільства в діалектично-суперечливій єдності матеріальних і духовних засад. Розкрито проблеми зародження суспільства, структурування соціальної системи та історичної його періодизації тощо.

Проаналізовано аспекти функціонування і взаємодії наукової та побудової лексики. Наголошено на тому, що введення термінів до побутового обігу сприяє підвищенню загального рівня освіченості суспільства і є яскравим проявом поступальної ходи наукового та культурного прогресу людської цивілізації. Такі терміни, як правило, проникають у різні національні культури, перетворюючись на загальноцивілізаційні, і тим самим виконують інтегративну функцію.

Аналіз соціокультурних факторів, під впливом яких відбувається трансформація мовленнєвої культури в інформаційну епоху, показав, що революція в технічних засобах комунікації соціуму вносить суттєві корективи в характер спілкування, породжує нові типи залежності людей від техносфери. Штучний світ, створений людиною, починає жити власним життям у тому сенсі, що людина весь час змушена підлаштовуватися під нові технології, без використання яких вона не може встигати за прискореними ритмами буття соціуму. Люди навіть не помічають, наскільки змінюється їх життя через трансформації техносфери. Зокрема, тотальне впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у всі соціальні практики, які пронизані процесами міжособистісного спілкування, призводить до модифікації мовних засобів. Проте позитивні чи негативні наслідки використання комп'ютерної техніки залежать від рівня загальної культури її користувачів, адже технічні засоби виконують допоміжну роль у процесах людської комунікації. Люди не повинні ставати лише додатками до техніки, якою б "розумною" вона не була, а тим більше не повинні перекладати на неї відповідальність за рівень особистої культури і її прояви у комунікативних процесах. Наявність у суспільстві комунікативної кризи вказує на необхідність переосмислення існуючої в ньому шкали цінностей, аби не надати дорогу комп'ютерному фетишизму й не втратити духовні орієнтири у майбутньому.

Досліджено соціокультурні фактори, які зумовлюють зміни у понятійно-термінологічному апараті філософії, зокрема ті, що призводять до трансформації понять, що виникають у сучасному філософуванні. Формування і трансформація філософських понять є складним і суперечливим соціально-культурним процесом, зумовленим змінами у суспільному житті, ціннісних орієнтирах людей. Загалом же сучасні філософські поняття є похідними від історично попередніх понять, які вимагають певної "археології знання" (М. Фуко), "яка розкопує історичну онтологію людської ментальностіі". Проте виникнення нових філософських течій і напрямків, які грунтуються на досягненнях природничих і соціально-гуманітарних наук, наприклад, філософії психоаналізу, структуралізму і постструктуралізму, деконструкції тощо, потребують утворення специфічного понятійного апарату, який би репрезентував проблемне поле відповідної філософської школи чи напрямку філософування. Разом із тим, особливої обережності вимагає застосування у філософських дослідженнях понятійного апарату конкретних наук: воно має бути доречним і досить зваженим. Словесна еквілібристика здатна лише вуалювати неспроможність певної теоретичної (а насправді, псевдотеоретичної) конструкції, за якою нічого серйозного не стоїть. Філософія впродовж своєї історії виробила власний багатий понятійний апарат, який має значний соціокультурний потенціал для розвитку філософського знання.