Висвітлено комплексний підхід до вивчення формотвірних аспектів у гармонійному поєднанні простору, конструкції та форми як чинників формування просторової баневої структури в архітектурі української церкви, що сприяють якнайширшому вивченню й аналізу цієї архітектури, ідентифікації національної та церковної традицій, що виявляються у новітніх храмових взірцях. Охарактеризовано західну та східну архітектурно-будівельні традиції формування баневих церков.

Освещен комплексный подход к изучению формообразующих аспектов в гармоническом соединении пространства, конструкции и формы как факторов формирования пространственной купольной структуры в архитектуре украинской церкви, способствующих наиболее широкому изучению и анализу этой архитектруры, идентификации национальной и церковной традиций, проявляющихся в современных храмовых образцах. Охарактеризованы западная и восточная архитектурно-строительные традиции формирования купольных церквей.

Висвітлено комплексний підхід щодо вивчення формоутворювальних аспектів у гармонійному поєднанні простору, конструкції та форми як чинників формування просторової баневої структури в архітектурі української церкви, які сприяють грунтовному аналізу архітектури, ідентифікації національної і церковної традицій, що виявляються у новітніх храмових взірцях.

Освещены комплексный подход к изучению формообразующих аспектов в гармоничном соединении пространства, конструкции и формы как факторов формирования пространственной баневой структуры в архитектуре украинской церкви, которые содействуют основательному анализу архитектуры, идентификации национальной и церковной традиций, что выявляются в новейших храмовых идеалах.

Розглянуто особливості просторового розміщення будівель церков у структурі міста, зв'язок форми і тектоніки їхніх баневих завершень з місцерозташуванням. Складено типологію форм баневих завершень у стилістичному їх вираженні та визначено роль храмів у формуванні обличчя сучасного міста.

Розглянуто питання традиції формування баневих завершень церковних будівель, їх типологію та конструктивно-просторові різновиди, що впливають на тектонічні особливості в українському храмобудуванні. Розглянуто сучасні форми баневих завершень та їх дотичність до традиційних баневих завершень церков.

Визначено особливості використання баневої просторової структури в українському храмобудуванні. Виявлено конструктивні фактори вирішення баневої структури українських храмів. Використано метод розрахунково-числового експерименту, який підтвердив факт вибору будівничими баневої форми та конструкції просторової структури з урахуванням архітектоніки та конструктивно-будівельної доцільності. Встановлено принципи та національні ознаки формування архітектоніки баневої структури українських церков, розроблено пропозиції щодо нових напрямків розвитку архітектури українських баневих церков з використанням сучасних будівельних технологій та матеріалів.

Розглянуто сакральний простір храмової архітектури, який у своїй формотворчій структурі виражений через певні форми та їх змістовне наповнення, а також співіснування таких креативних його компонентів як ідея - форма - функція - значення та знак - символ.

Розглянуто архітектуру простору як категорію форми, що творить тектонічну та об'ємно-розпланувальну структуру храмових будівель, особливості формотворення у храмобудуванні та композиційний уклад, що визначається через масу, простір і поверхню.

Розглянуто особливості просторового розміщення будівель церков у структурі міста, зв'язок форми та тектоніки їх баневих завершень з місцерозташуванням. Складено типологію форм баневих завершень у стилістичному їх вираженні та визначено роль храмів у формуванні обличчя сучасного міста.

Наведено результати розроблення нових конструктивно-технологічних систем для малоповерхового житлового та іншого індивідуального будівництва з застосуванням легкомонтованих збірно-розбірних каркасів.

Розглянуто сутність кольору як формоутворювального компонента структури сакрального простору в екстер'єрі та інтер'єрі, що надає можливість вираження площинного та глибинного сприйняття форми та простору. Виникає можливість наблизити до суб'єкта споглядання сакральної ідеї духовного наповнення та вивчення небесного світу як структури цієї просторовості у храмобудуванні України.

Наведено результати розроблення та дослідження нових конструкцій збірно-розбірних залізобетонних систем рам каркасів малоповерхових будинків на різних стадіях їх роботи.

Розглянуто чинники традиції та новаторства в архітектурі української церкви. Вони слугують підгрунтям для виявлення, усвідомлення та ідентифікації феномену національної ідентичності у формотворенні образу українського храму-церкви як взірця творчої думки та спадщини українців.

Мета роботи - розкрити структуру символу у його образі та геометричній формі як вираження сакральної сутності у храмобудуванні. Вона виявляється через ідею-образ, функціонально-змістове наповнення та певне знаково-символьне проявлення у просторі храмових обсягів святині. Оскільки символ у своєму практичному застосуванні виховує у будівничого чутливість до формальної досконалості, гармонії та естетики змісту та сакральної заангажованості, то саме у знаково-символьному вираженні виявляється сакральна сутність храмових будівель.

Розглянуто роль дерев'яної храмової архітектури в структурі формування міських просторів м. Львів в історичному аспекті. Перелічено деякі приклади давніх дерев'яних храмів Львова (церков і костелів) на його передмістях, та їх пізнішу долю у післявоєнний час (40 - 60-ті рр. XX ст.). Розглянуто новітні дерев'яні храми Львова та їх роль і значення у формуванні вже існуючих міських просторів забудови.

Розглянуто формотворчі особливості формування українського архітектурного стилю (модерну) як явища, що акумулювало у собі як властивості, характерні для стилістики західно-европейських країн, так і національні традиції формування народного житла або сакрального будівництва. Український архітектурний стиль (модерн) став непересічним явищем у розвитку вітчизняного та европейського архітектурного мистецтва. Він увібрав у себе багато рис, що стали спільними для загальноевропейської архітектурної спадщини, із її особливостями та відмінностями у різновидах його вираження. У період XIX - початку XX ст. у храмовій архітектурі з'являються будівлі церков, що базувалися на основах "модерністичного" чи "реалістичного" розуміння у формотворенні. Тому з'являється орієнтація на національну культуру та традиції у новаторському звучанні. Лінеарність, сильветковість і декоративність виявляються у стилістичних вирішеннях і деталюванні декоративних елементів і вставок. Саме в Галичині вперше у 1894 р. було реалізовано будівлю, що втілила у собі вище перелічені риси та засади формування УАС (УАМ). І його творцем став відомий архітектор і промисловець І. Левинський, професор Львівської політехніки.