Індекс рубрикатора НБУВ: П034.17-24 + П040.173

Рубрики:

Чорноземні та лучно-чорноземні ґрунти

Удобрення на чорноземах

Шифр НБУВ: РА406347 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У польових дослідах на чорноземах із застосуванням різних форм, доз добрив з різною періодичністю їх внесення досліджено особливості нагромадження рухомих форм важких металів і фтору. Встановлено, що на максимально удобрених варіантах концентрації досліджуваних елементів у грунті знаходяться в межах допустимих рівнів забруднення. Виявлено, що за застосування рідкого безводного аміаку у землеробстві інтенсивність міграції нітратного азоту на глибину до 100 - 120 см є майже вдвічі вищою у порівнянні з внесенням традиційної аміачної селітри.

Розглянуто застосування добрив як фактор інтенсифікації виробництва та забезпечення продовольчої безпеки за умов недостатнього зволоження та глобального потепління. Досліджено зональну специфіку умов мінерального живлення та ефективності добрив в Україні. Охарактеризовано системи удобрення, сівозмін і обробітку грунту. Приділено увагу удобренню озимих зернових, ранніх ярих, пізніх зернових і круп'яних, зернових бобових, олійних культур. Проаналізовано особливості системи удобрення у зрошуваних свіозмінах. Розраховано потреби в мінеральних добривах за допомогою сучасних програмних засобів. Вивчено вплив системи удобрення на навколишнє середовище. З'ясовано економічні передумови удосконалення систем удобрення сільськогосподарських культур в Україні.

Встановлено, що за використання безводного аміаку у зоні його локалізації в грунті відбувається значна аерогенна диференціація показників фізико-хімічних, агрохімічних і біологічних властивостей. Для вдосконалення моніторингу земель сільськогосподарського призначення, на яких застосовують безводний аміак, запропоновано практичну схему відбору зразків грунту. Доведено, що для встановлення показників родючості грунту найбільш репрезентативним є відбір за схемою зигзагоподібного перетинання із формуванням змішаного зразка з 20-ти індивідуальних проб грунту.

Обговорено проблему підвищення коефіцієнтів використання елементів живлення з добрив та наближення до максимально можливої окупності системи удобрення врожаєм за якнайбільшого врахування усіх чинників, що впливають на ці показники. Мета роботи - обгрунтувати доцільність подальших послідовних наближень системи удобрення до реальних потреб кожної вирощуваної рослини. Показано необхідність врахування сучасних селекційно-генетичних досягнень і сортової специфіки живлення у розробці систем удобрення, а саме, збалансованості елементів живлення, для більш повної реалізації потенціалу сортів та гібридів. Однак, проблемним питанням у цьому напрямі залишається складність та недостатня точність методів рослинної діагностики живлення, для ефективного розв'язання якого запропоновано використання функціональної рослинної діагностики. Акцентовано увагу на врахуванні гідротермічних умов року у разі коригування норм та способів внесення добрив, глибини їх заробки, комбінування із стресопротекторами та стимуляторами росту для досягнення високих врожаїв. Зазначено важливу роль у стратегії господарств економічної доцільності максимально можливої окупності систем удобрення та шляхи досягнення оптимізації прибутковості й окупності витрат.

Індекс рубрикатора НБУВ: П146.85

Рубрики:

Оброблення ростовими (синтетичними) речовинами рослин і насіння. Десикація

Шифр НБУВ: Ж29253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено Концепцію інтегрованого управління живленням сільськогосподарських культур за різних погодно-кліматичних умов. Розкрито основні напрями адаптації сільського господарства до екстремальних гідротермічних умов, що складаються упродовж вегетації рослин, та перспективність і ефективність цілеспрямованого інтегрованого управління живленням рослин як одного з найбільш пластичних методів реагування. Визначено керівну ідею і методи удосконалення існуючих практик ведення сільського господарства в умовах екстремальних погодних змін. Представлено результати польових досліджень ефективності таких елементів адаптивного управління живленням, як оптимізація форм, строків і способів (зокрема способів локалізації) застосування добрив, збалансованості окремих елементів живлення рослин у певні фази росту та розвитку культур, використання препаратів рістстимулювальної та стресопротекторної дії тощо.