У дослідах на 48-ми самцях білих нелінійних щурів з масою тіла 0,14 - 0,20 кг з'ясовано вплив багаторазового введення тіотриазоліну на вміст загальної, позаклітинної, внутрішньоклітинної, інтерстиційної води у всьому організмі і вміст води та іонів натрію у внутрішніх органах: серці, печінці, нирках, скелетних м'язах. Встановлено, що введення тіотриазоліну впродовж 7-ми діб викликає зниження об'єму позаклітинної рідини за рахунок зменшення інтерстиційного сектора в 1,2 рази, що зумовлює протинабрякову дію цього препарату. Тіотриазолін зменшує вміст води в печінці та іонів натрію в тканинах серця і печінки в 1,2 і 1,4 рази відповідно.

В опытах на 48-ми самцах белых нелинейных крыс массой тела 0,14 - 0,20 кг изучено влияние многократного введения тиотриазолина на содержание общей, внеклеточной, внутриклеточной, интерстициальной воды в целом организме и содержание воды и ионов натрия во внутренних органах: сердце, печени, почках, скелетных мышцах. Показано, что введение тиотриазолина в течение 7-ми суток вызывает снижение объема внеклеточной жидкости за счет уменьшения интерстициального сектора в 1,2 раза, что обусловливает противоотечный эффект этого препарата. Тиотриазолин уменьшает содержание воды в печени и ионов натрия в тканях сердца и печени в 1,2 и 1,4 раза соответственно.

The effect of multiple thiotriazoline administration on the content of the total extracellular, intracellular, interstitial water in the whole organism and the content of water and sodium ions in the internal organs: the heart, the liver, the kidneys,the skeletal muscles, has been studied in the experiments with 48 males of white non-lineal rats weighing 0,14 - 0,20 kg. Thiotriazoline administration in the course of 7 days has been shown to cause the reduction of the extracellular fluid due to the decrease of interstitial sector in 1,2 times, which gives an anti-edematous effect of this medication. Thiotriazoline reduces the water content in liver and sodium ions in cardio and hepatic tissues in 1,2 and 1,4 times respectively.

З'ясовано механізми впливу тіотриазоліну на стан іоно-волюмо-кислоторегулювальних функцій нирок та основні параметри водно-електролітного обміну. Дослідження проведено на щурах за різної гідратації організму, тривалості введення препарату, стану нейрогуморальних механізмів регуляції водно-сольового гомеостазу. Доведено, що тіотриазолін проявляє м'яку сечогінну дію, збільшує екскрецію іонів натрію, калію, активних іонів водню, титрованих кислот завдяки зростанню швидкості клубочкової фільтрації, зменшенню процесів реабсорбції в ниркових канальцях під час активації в нефроні механізмів гломеруло-тубулярного, канальцево-канальцевого балансів і тубуло-гломерулярного зворотного зв'язку. Встановлено, що ренальні ефекти тіотриазоліну більш виразні за умов курсового застосування, збільшення рідини та NO(II) в організмі, а також зниження мінералокортикоїдної активності. Зазначено, що тіотриазолін активує волюморегулювальну функцію нирок, збільшує натрійуретичну активність плазми крові і синтез (активацію) натрійуретичного гормону. Виявлено, що препарат зменшує об'єм позаклітинної (інтерстиційної) рідини, істотно не впливає на вміст води, іонів натрію та калію в тканинах. Встановлено підвищення протеолітичної (колагенолітичної) та фібринолітичної активності тканин нирок, серця, печінки. Зазначено, що нагромадження і розподіл тіотриазолу в тканинах залежить від тривалості його застосування.

В экспериментах на белых крысах изучено влияние однократного применения тиотриазолина на показатели функции почек при глицероловой острой почечной недостаточности. Показано, что в условиях данного модельного патологического процесса тиотриазолин владеет нефропротекторными свойствами, что проявляется в восстановлении диуреза, скорости клубочковой фильтрации, уменьшении степени протеинурии и улучшении ионорегулирующей функции почек.

Отмечено, что одним из защитных механизмов при заболеваниях печени является развитие воспалительной реакции. Воспаление в печени сопровождается нарушением мембранной проницаемости. Растительные полифенольные соединения способны ослаблять и даже устранять экссудативный компонент воспалительной реакции. Наличие в составе капсул "Гепафисан" растительных полифенолов стало обоснованием для изучения противовоспалительных свойств препарата на моделях каррагенинового и зимозанового отека. Результаты исследования позволяют предположить, что в основе противовоспалительного действия капсул "Гепафисан" лежит антилипоксигеназный механизм.

Капсулы "Гепафисан" - новый растительный препарат, презентуется как перспективное лекарственное средство для лечения острых и хронических патологий гепатобилиарной системы. Цель работы - установить терапевтическую эффективность исследуемого препарата на модели хронического гепатита у крыс, вызванного комбинированным введением этанола и тетрахлорметана. Установлено выраженное гепатопротекторное действие капсул "Гепафисан" в дозе 108 мг/кг, которое значительно превосходит эффективность капсул "Гепабене".

Мета роботи - вивчити фармакологічної активності гранул "Полігербагастрин" на моделі хронічного експериментального гепатиту у білих щурів у порівнянні з таблетками "Силібор". Встановлено гепатопротекторну дію досліджуваних гранул, які за антиоксидантною та жовчовидільною активністю мають перевагу перед препаратом порівняння.

Викладено патогенетичне обгрунтування застосування пилку квіткового (ПК) у хворих на остеоартрит літнього та старечого віку шляхом впливу на глутатіонову антиоксидантну систему організму (ГАОС). Доведено значний позитивний вплив компонентів ПК на вміст відновленого глутатіону й активність ферментів ГАОС, що проявлялося покращанням якості життя хворих, зменшенням інтенсивності ознак суглобового синдрому.

В експерименті на білих щурах і мишах вивчено захисний вплив препаратів кверцетину - водорозчинного корвітину та ліпосомального ліпофлавону - на функції нирок за різних моделей гострої ниркової недостатності (ГНН). Препарати вводили одноразово внутрішньоочеревинно в дозі 8 мг/кг через 40 хв після моделювання патології нирок. Доведено, що препарати кверцетину проявляють захисну дію на організм щурів за різних моделей ГНН, подовжуючи тривалість життя тварин і запобігаючи морфологічних змін у нирках.

Суммированы результаты двадцатилетних экспериментальных исследований кафедры фармакологии Буковинского государственного медицинского университета по влиянию кардиоваскулярных лекарственных средств (диметилксантины, антагонисты ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, антагонисты кальция и метаболитотропные препараты) на функциональное состояние почек. На фоне водного диуреза в условиях длительного (7 дней) введения препаратов определен наиболее выразительный диуретический эффект в ряду - эуфиллин >> ксантинола никотинат = даларгин >> тиотриазолин >> дилтиазем >> корвитин; натрийуретический - эуфиллин >> ирбесартан >> ксантинола никотинат >> эналаприл >> даларгин >> тиотриазолин >> дилтиазем; калийуретический - ирбесартан >> даларгин >> тиотриазолнн >> ксантинола никотинат >> эуфиллин >> дилтиазем >> эналаприл.

Наведено результати вивчення впливу гранул полігербагастрин на функціональний стан гепатоцитів та жовчовидільну функцію печінки білих щурів за умов гострої інтоксикації тетрахлорометаном. Актуальність обраного напрямку досліджень зумовлена поширеністю та стійким зростанням захворюваності на різноманітні гепатопатії, зокрема тих, що зумовлюються метаболічними порушеннями, прийомом етанолу, лікарських засобів та впливом на організм інших токсичних речовин. Це спонукає до пошуку ефективних та безпечних препаратів гепатотропної дії, спрямованої на відновлення функціональної активності гепатоцитів, підвищення їх стійкості до пошкоджуючих впливів. Об'єктом дослідження - оригінальний комбінований фітопрепарат - гранули полігербагастрин, розроблений вченими НФаУ, до складу якого введено нативні порошки квіток цмину, кукурудзяних стовпчиків, трави хвоща, трави споришу, насіння гіркокаштану, коріння солодки і пшеничні висівки. За результатами проведеного експериментального дослідження можна зробити висновок, що за більшістю вивчених функціональних і біохімічних показників за умов аналогічних дослідів застосування гранул полігербагастрин виявилось ефективнішим, ніж застосування препарату порівняння таблеток силібор 35 в 1,1 - 1,3 разу. Критеріями лікувальної ефективності оригінального фітопрепарату є нормалізація маркерних показників цитолізу (активність АлАТ), запалення (активність ЛФ), відновлення жовчовидільної функції печінки, покращання загального стану тварин. Загалом, гепатозахисна дія гранул полігербагастрин реалізується за рахунок мембраностабілізувальної, антицитолітичної, протинабрякової, протизапальної, жовчогінної та антилітогенної дії комплексу біологічно активних речовин, які входять до складу рослинної сировини. Одержані результати є експериментальним обгрунтуванням доцільності подальшого фармакологічного вивчення оригінальної фітокомпозиції у формі гранул полігербагастрин як ефективного та безпечного гепатопротекторного засобу.

У 48-ми дітей із аденоїдними вегетаціями II - II ступеня і ексудативним отитом проведено визначення ефективності тимпанотомії та терапії топічними стероїдами в доповнення до хірургічного видалення аденоїдних вегетацій. Оцінка результатів лікування через 10 днів після хірургічних втручань показала, що одночасне проведення тимпанотомії і аденотомії сприяло більш швидкому відновленню функцій середнього вуха у порівнянні з аденотомією, водночас призначення топічних стероїдів не впливало на швидкість відновлення функцій слухової труби. Через місяць після хірургічного лікування повторний розвиток приглухуватості відмічений у 35,4 % дітей, нагромадження ексудату в барабанній порожнині - у 12,5 %. У дітей, лікування котрих полягало виключно у проведенні аденотомії, частота виявлення ексудату в середньому вусі становила 25 %. Оцінка результатів відновлення слухової функції через місяць після хірургічних втручань показала однакову ефективність місцевого вживання топічних стероїдів і тимпанотомії. Виконання лише аденотомії виявилося недостатнім для повноцінного відновлення слухової функції.

Визначено ефективність часткового видалення піднебінних мигдаликів під час лікування хронічного тонзиліту (ХТ) в дітей. Оцінено результати лікування 73-х дітей, хворих на ХТ і гіпертрофію мигдаликів глотки. З них у 27-ми випадках виконали аденотонзилотомію, у 24-х - аденотонзилектомію, у 22-х - аденотомію. Не доведено переваг аденотонзилектомії перед аденотонзилотомією. Не виявлено різниці між частотою гострих бактеріальних фарингітів (більше 2-х епізодів за рік у 29,6 % і 25 %), частотою ідентифікації beta-гемолітичного стрептокока в ротоглотці (11,1 % і 12,5 %), показників ревмопроб після аденотонзилотомії та аденотонзилектомії відповідно. Водночас за результатами визначення інтенсивності болю, тривалості терапії анальгетиками, терміну відновлення фізичної активності тонзилотомія суттєво легше переносилася пацієнтами.

Мета дослідження - оцінка ефективності нового комплексного рослинного засобу гранул "ЖКТ-2" за умов експериментального гепатиту, індукованого туберкулостатиками, за даними морфологічного дослідження. Проведено гістологічні дослідження печінки щурів з експериментальним гепатитом, викликаним внутрішньошлунковим введенням туберкулостатиків (ізоніазиду 50 мг/кг, рифампіцину 500 мг/кг та піразинаміду 1500 мг/кг) протягом 14 днів за умов застосування гранул "ЖКТ-2" та препарату порівняння. Зразки печінки фіксували в 10 % розчині формаліну. Одну частину зразків зневоднювали в спиртах зростаючої міцності, заливали в целоїдин-парафін. Одержані з блоків зрізи фарбували гематоксиліном та еозином. Другу частину зразків різали на мікротомі, що заморожує, фарбували Суданом IV для виявлення нейтральних жирів, проводили ШІК-реакцію за Мак-Манусом для виявлення глікогену. Перегляд мікропрепаратів проводили під мікроскопом Мікгов 400 (Австрія). Встановлено, що в щурів з групи контрольної патології після введення туберкулостатиків частина гепатоцитів була мозаїчно збільшеною в розмірі. Встановлено зони некробіозу та некрозу клітин, порушення балкової структури органа, різну за виразністю лімфоїдно-клітинну інфільтрацію сполучної тканини окремих тріад та кровоносних судин, зниження вмісту глікогену в цитоплазмі гепатоцитів та пилоподібне накопичення нейтральних жирів у клітинах. Після введення гранул "ЖКТ-2" незначна частина клітин була в стані некробіозу. Радіальна спрямованість тяжів гепатоцитів простежувалася більш чітко, ніж у печінці щурів контрольній патології. Жирова та вуглеводна дистрофія в печінці більшості щурів цієї групи була менш виразною. Препарат порівняння сприяв значному зменшенню ознак пошкодження тканини печінки сумішшю туберкулостатиків: прояви некробіозу гепатоцитів були відсутні, нормальна гістоархітектоніка печінкових балок була відновлена, накопичення глікогену в клітинах відбувалося рівномірно. Місцями була збережена дрібновакуольна жирова дистрофія гепатоцитів. Таким чином, гранули "ЖКТ-2" сприяли зниженню рівня структурно-дистрофічних змін (некрозу, жирової та вуглеводної дистрофії), спричинених туберкулостатиками. За вираженістю нормалізувального впливу на структуру гепатоцитів гранули "ЖКТ-2" не поступались препарату порівняння, що обгрунтовує перспективність їх подальшого вивчення та клінічного застосування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.703-7

Рубрики:

Анельгезувальні, жарознижувальні та протизапальні засоби

Шифр НБУВ: Ж15836 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Хвороби печінки залишаються вагомою проблемою охорони здоров'я в Україні та в усьому світі. Зростання захворюваності на хронічні хвороби печінки називають "другою епідемією нашого століття" після "епідемії" серцево-судинної патології. Провідне місце в лікуванні захворювань печінки посідають гепатотропні лікарські засоби (ГЛЗ). Мета роботи - дослідження асортименту та соціально-економічної доступності ГЛЗ в Україні за 2015 - 2017 роки. Аналіз асортименту ГЛЗ проводили за даними інформаційно-пошукової cистеми "Фармстандарт" компанії "Моріон". Соціально-економічну доступність препаратів досліджували за показником адекватності платоспроможності (Са.s.), що показує частку заробітної плати у % на місячний курс лікування. Асортимент ГЛЗ на фармацевтичному ринку України досить широкий і був представлений впродовж 2015 - 2017 рр. 181 - 173 торговими назвами (ТН) на основі 7 МНН. Найбільш доступними на місячний курс лікування хворих із хронічними захворюваннями печінки є рослинні гепатопротектори силімарину - A05B A03 (72,2-72,7 %) та його комбінацій - A05B A53 (66,6 %). Інші гепатотропні засоби були менш доступними для населення, особливо препарати урсодезоксихолевої кислоти та орнітину оксоглурату, здебільшого віднесених до низькодоступних. Висновки: незважаючи на значний асортимент ГЛЗ на фармацевтичному ринку України, показники їх доступності за 2015 - 2017 рр. для населення України поступово знижувались.

Відомо, що протитуберкульозні лікарські засоби (ЛЗ) є гапатотоксичними. Лікування хворих на туберкульоз передбачає використання комплексу протитуберкульозних ЛЗ (4 - 6) одночасно, що викликає розвиток тяжких токсичних гепатитів. Останні становлять 60 % на тлі застосування ЛЗ першого ряду і 42,4 % - на тлі використання препаратів другого ряду. У 10 - 28 % пацієнтів розвиток тяжких гепатитів вимагає скасування протитуберкульозної хіміотерапії. Умови, що склалися, вимагають пошуку та створення нових рослинних ЛЗ для профілактики та лікування гепатитів, викликаних лікарськими засобами. Мета дослідження - оцінити ефективність нового комплексного рослинного засобу (КРЗ) у вигляді гранул "Гепатропін" в умовах експериментального гепатиту, викликаного туберкулостатичними лікарськими засобами. Матеріали та методи - вивчення гепатопротекторної активності нового комплексного рослинного засобу гранул "Гепатропін" (внутрішньошлунково 900 мг/кг один раз на день) на моделі гепатиту, викликаного внутрішньошлунковим введенням суміші туберкулостатиків (ізоніазид 50 мг/кг, Рифампіцин 500 мг/кг, Піразинамід 1500 мг/кг) у вигляді водної суспензії впродовж 14 днів, у порівнянні з референс-препаратом, що містить екстракти рутки лікарської і плодів розторопші плямистої (внутрішньошлунково 35 мг/кг один раз на день). Для оцінки загального стану тварин оцінювали їх виживання, для оцінки функціонального стану печінки визначали в сироватці крові активність ферментів аланінамінотрансферази (АлАТ), лужної фосфатази (ЛФ), масовий коефіцієнт печінки (МКП). Інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і активність антиоксидантної системи (АОС) оцінювали відповідно за рівнем ТБК-активних продуктів (ТБК-АП), відновленого глутатіону (ВГ) в сироватці крові і активності ферменту каталази в гомогенаті печінки. Стан ліпідного обміну оцінювали за рівнем холестерину і загальних ліпідів у сироватці крові. Гранули "Гепатропін" сприяли зниженню МКП з 4,02 % до 3,66 % і активності ЛФ в 1,4 рази, АлАТ - в 1,6 рази в сироватці крові, ТБК-АП - в 1,4 рази, підвищенню рівня ВГ у гомогенаті печінки і каталази в сироватці крові відповідно в 1,7 і 1,9 рази, а також зниженню рівня загальних ліпідів і холестерину в сироватці крові відповідно в 2,2 і 3,6 рази відносно аналогічних показників у нелікованих тварин. Висновки: встановлено гепатопротекторний ефект рослинного засобу "Гепатропін" за вираженістю нормалізуючого впливу на порушений рівень ліпідів у сироватці крові, про- і антиоксидантний баланс. За вказаними показниками засіб "Гепатропін" перевищував дію препарату порівняння Гепабене. Наявність вираженої гепатопротекторної дії обгрунтовує доцільність подальшого застосування засобу "Гепатропін" для корегування гепатотоксичних ефектів протитуберкульозних препаратів.

Визначення залежності ефективності та токсичності лікарських засобів від години доби або сезону року є одним з найперспективніших напрямів сучасної експериментальної і клінічної фармакології. Вивчено особливості добових ритмів впливу силімарину на стан антиоксидантно/прооксидантних та цитолітичних процесів (провідна ланка реалізації гепатопротекторної дії) за умов гострого токсичного ураження печінки у щурів парацетамолом. Хронофармакологічні особливості дії силімарину досліджено на прикладі генеричного препарату Карсил (АТ Софарма, Болгарія) за умов гострого токсичного ураження печінки парацетамолом у щурів. Стан процесів перекисного окиснення ліпідів - антиоксидантного захисту оцінювали за вмістом тіобарбітурової кислоти-активних продуктів, вмістом відновленого глутатіону (ВГ), активністю супероксиддисмутази та каталази в гепатоцитах, а цитолітичних процесів - за активністю АлАТ в сироватці крові. За фізіологічних умов встановлено певну хроноархітектоніку ритмів системи антиоксидантного захисту та активності процесів перекисного окіслення у щурів, яка не порушувалася на фоні гострого ураження печінки парацетамолом (за винятком нівелювання акрофази активності каталази). Та сама динаміка та синфазність ритмів мали місце і на фоні застосування силімарину. Максимальний прояв гепатопротекторної дії силімарину спостерігали у разі його застосування вранці (09.00) та ввечері (21.00). Таким чином, застосування силімарину в періоди максимального прояву його гепатопротекторної дії - вранці (09.00) та ввечері (21.00) може бути шляхом підвищення його біодоступності. Встановлено хронофармакологічні особливості дії силімарину слід враховувати при подальшому вивчені його хронофармакологічних особливостей.

Мета роботи - обгрунтувати оптимальний склад основи м'якої лікарської форми з екстрактом маруни дівочої густим на підставі структурно-механічних, текстурних, адгезивних та мікроскопічних досліджень. Об'єктами дослідження були зразки м'якої лікарської форми з екстрактом маруни дівочої густим з різними гелеутворювачами та препарат порівняння "Ірикар". Використано комплекс структурно-механічних методів та мікроскопічний аналіз зразків. Структурно-механічними дослідженнями виявлено закономірності реологічних характеристик дослідних зразків, виготовлених із використанням різних гелеутворювачів. Визначено, що реограма зразка, що містив у своєму складі емульгатор - гелеутворювач Sepiplus-400, має плавний перехід з пружної області деформації у пружно-пластичну, що може свідчити про більш однорідний розподіл складових зразка. Визначено, що цей зразок за текстурними властивостями відповідає препарату порівняння - крему "Ірикар". Структурно-механічними дослідженнями обгрунтовано раціональний вміст гелеутворювача у складі емульгелю - 3 %. Результати реологічних досліджень було підтверджено даними мікроскопічних досліджень. Висновки: отримані дані є підгрунтям для подальшої фармацевтичної розробки лікарського засобу з екстрактом маруни дівочої густим для лікування захворювань опорно-рухового апарату.