Встановлено, що зменшення глибини зяблевої оранки з 30-32 см до 14-16 см під цукрові буряки та з 25-27 см до 14-16 см під кукурудзу на зерно, суттєво не позначилося на продуктивності даних культур.

Розрахунок балансу гумусу, проведений на підставі п'ятирічних (1994-1998 рр.) результатів стаціонарного досліду, показав, що у варіанті без добрив та з внесенням лише мінеральних, дефіцит складав відповідно 0,46 та 0,36 т/га. У разі застосування для удобрення побічної продукції культур сівозміни гуміфікація перевищувала процес мінералізації на 0,7 т/га.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.103-47 + П040.3

Рубрики:

Озима пшениця

Мінеральні добрива

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За результатами шестирічних (1994 - 1999 рр.) досліджень доведено, що заміна під час удобрення кукурудзи гною внесенням соломи озимої пшениці (з обов'язковим додаванням на кожну її тонну по 10 кг діючої речовини азоту) не знижує зернової продуктивності культури. Урожайність її дорівнює відповідно 63,3 і 64,5 ц/га.

На підставі результатів досліджень доведено доцільність використання нетоварної частини врожаю кукурудзи разом із мінеральним азотом для удобрення гороху. За такої системи удобрення урожайність гороху знаходиться на рівні з продуктивністю культури за традиційних систем удобрення.

Під час досліджень установлено, що на чорноземах типових південно-східної частини лівобережного Лісостепу України, на землях першої еколого-технологічної групи можна насичувати короткоротаційні сівозміни цукровими буряками до 33 % без загрози негативного впливу на врожайність та якість коренеплодів.

Узагальнено багаторічні результати стаціонарного досліду про вплив набору та чергування культур на забур'яненість посівів та орного шару грунту в сівозмінах з короткою ротацією.

На підставі дослідження в центральній частині лівобережного Лісостепу України на чорноземах типових малогумусних встановлено можливість зменшення глибини зяблевої оранки під цукрові буряки з 30 - 32 до 20 - 22 і 14 - 16 см без суттєвого впливу на рівень продуктивності культури.

Визначено, що за правильного використання в сільськогосподарському виробництві темно-сірий опідзолений грунт тривалий час зберігає високу родючість, а озиме жито витримує багаторічний посів на одному місці без істотного зменшення врожаю.

Наведено результати тривалих досліджень Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М. І. Вавілова з вивчення насичення польових сівозмін соняшником. Установлено, що за умов високої культури землеробства, чіткого дотримання вимог технології вирощування на типових чорноземах лівобережного Лісоспепу України частка соняшнику в сівозміні може становити близько 20 відсотків.

Аналіз сорокадворічних результатів вирощування озимої пшениці (ОП) засвідчує, що екологічний ефект ЧВВВ зумовлюється не висотою сонця на небосхилі, а температурними умовами під впливом переміщення теплих чи холодних атмосферних мас. Кінцева продуктивність ОП формується не стартовими умовами на початку вегетації (характер і якість сонячної радіації), а тривалістю вегетації від її відновлення до колосіння. Чим довший цей стан, тим повніше використовується ОП елементи кореневого та атмосферного живлення.

За результатами досліджень встановлено, що одним із найдієвіших чинників за впливом на рівень урожайності озимої пшениці є забезпечення рослин поживними речовинами. Позитивну дію цього заходу спостережено незалежно від погодних умов, які складалися в процесі вирощування. Фактори захисту рослин не мали відчутного впливу окремо, але їх комплексна дія є суттєвою.

Результати дослiджень свiдчать, що внесення мiнеральних добрив у рiвному спiввiдношеннi N:P:K у дозi 50 - 51 кг/га дiючої речовини та гною з розрахунку 20 т/га сприяло одержанню вищої врожайностi кращої якостi зерна озимої пшеницi за тривалого вирощування її на постiйнiй дiлянцi.

Польовими дослідженнями протягом 1965 - 2008 рр. встановлено, що беззмінне вирощування пшениці озимої призводить до значного погіршення росту й розвитку рослин, високої забур'яненості посівів, зниження на 7,8 і 13,3 ц/га врожайності зерна, у порівнянні з розміщенням у сівозміні після гороху на зерно. Тому вирощування пшениці озимої у беззмінних посівах недоцільне за виробничих умов.

Дослідженнями встановлено, що на типовому малогумусному важкосуглинковому чорноземі східного Лісостепу можливо поглибити концентрацію посівів провідних польових культур регіону в сівозмінах з короткою ротацією для максимального виробництва товарної продукції: корeнеплодів цукрових буряків, зерна озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, бобів сої, насіння соняшнику.

На основі багаторічних даних досліджено взаємозв'язок між урожайністю буряка цукрового за умов його вирощування в беззмінних посівах із урахуванням агрометеорологічних чинників. Встановлено, що врожайність суттєво пов'язана з температурними умовами липня - серпня, опадами в квітні, червні і липні, гідротермічним коефіцієнтом у липні. Внесення органічних і мінеральних добрив дещо зменшувало ефект грунтостомлення, особливо в теплі і вологі роки.

За результатами досліджень Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М. І. Вавилова, одержаних протягом 2007 - 2009 років, встановлено, що в умовах центральної частини Лівобережного Лісостепу України, на чорноземах типових малогумусних важкосуглинкових, оптимальними для сівби пшениці озимої є строки із 10 по 30 вересня, а допустимими - до 5 жовтня. За результатами статистичної обробки, різниця в урожайності зерна кутьтури при сівбі на початку і в кінці оптимального строку є несуттєвою.

Обгрунтовано науково-практичні пропозиції щодо оптимізації структури агроландшафтів, посівних площ, поширення енергетично ефективних сільськогосподарських культур із високим біологічним потенціалом продуктивності та високим ступенем його реалізації за умов Полтавщини. Енергозбереження визначено одним із пріоритетних напрямів державної політики України і має реалізуватися як довгострокова та чітко спланована програма дій. На підставі енергетичної оцінки встановлено оптимальне насичення й розміщення сільськогосподарських культур у короткоротаційних сівозмінах Полтавської області.

Результати досліджень Полтавського інституту АПВ ім. М. І. Вавилова НААН, одержані протягом 2008 - 2010 років, свідчать про чітко виражену закономірність щодо більших запасів продуктивної вологи в грунті на варіантах мілкого безполицевого основного обробітку, порівняно з оранкою. Мілке розпушування грунту різними грунтообробними знаряддями, у порівнянні з полицевим обробітком, зумовило деяке підвищення значень твердості грунту. Проте на час збирання в горизонті 25 - 30 см під впливом природних процесів відбувається саморозущільнення грунту і, відповідно, вирівнювання показника твердості по всіх варіантах обробітку. Заміна оранки на 20 - 22 см на мілкий обробіток грунту різними знаряддями призвело до збільшення кількості бур'янів у посівах ячменю, але практично не позначилося на їх повітряно-сухій масі.

Надано стислу історію створення та основні наукові досягнення першого в Росії ентомологічного відділу Полтавської сільськогосподарської дослідної станції (нині - лабораторія агроекології та захисту рослин Полтавського інституту АПВ ім. М. І. Вавилова УААН). Наведено найвагоміші результати досліджень видатних вчених-ентомологів. Показано етапи вивчення комах сільськогосподарських культур, факторів, що виявляють значний вплив на їх поширення, використання засобів захисту рослин, рівень і завдання сучасних наукових досліджень у цьому напрямі. Продовжено довгострокові раритетні досліди "Цілина", "Беззмінне вирощування озимого жита", "Колекція комах".