Досліджено особливості перебігу вагітності у разі фетоплацентарної недостатності, серцево-судинної патології, захворювань нирок, цукрового діабету, анемії та пізніх гестозів. Розглянуто питання надання невідкладної медичної допомоги за даних умов. Особливу увагу приділено веденню пологів і застосуванню реанімаційних заходів у разі кардіологічних ускладнень. Розглянуто сучасні методи диференціальної діагностики захворювань нирок, патології і порушень стану плода за цукрового діабету. Розглянуто перинатальні аспекти проблеми залізодефіцитної анемії вагітних. Наведено сучасну класифікацію пізніх гестозів та методи ранньої діагностики прегестозу. Досліджено малопоширену форму гестозу - HELLP-синдром. Висвітлено проблеми фетоплацентарної недостатності та аномалії пологової діяльності. Велику увагу приділено проведенню операції кесаревого розтину у невідкладному акушерстві. Обгрунтовано показання щодо хірургічного втручання та порядок його здійснення. Проаналізовано найближчі та віддалені результати кесаревого розтину для матері і плода. Розглянуто питання акушерського травматизму, лікування маткових кровотеч, геморагічного шоку, тромбогеморагічного синдрому, гнійно-інфекційних захворювань і септичних станів. Обгрунтовано ефективні способи діагностування та лікування зазначених патологій і методику проведення інфузійно-трансфузійної терапії.

Исследованы особенности течения беременности при фетоплацентарной недостаточности, сердечно-сосудистой патологии, заболеваниях почек, сахарном диабете, анемии и поздних гестозах. Рассмотрены вопросы оказания неотложной медицинской помощи в данных условиях. Особое внимание уделено ведению родов и применению реанимационных средств в случае кардиологических осложнений. Рассмотрены современные методи дифференциальной диагностики заболеваний почек, патологии и нарушений состояния плода при сахарном диабете. Рассмотрены перинатальные аспекты проблемы железодефицитной анемии беременных. Приведена современная классификация поздних гестозов и методы ранней диагностики прегестоза. Исследована малораспространенная форма данной патологии - HELLP-синдром. Освещены проблемы фетоплацентарной недостаточности и аномалии родовой деятельности. Особое внимание уделено проведению операции кесаревого сечения в неотложном акушерстве. Обоснованы показания к хирургическому вмешательству и порядок его осуществления. Проанилизированы ближайшие и отдаленные результаты кесаревого сечения для матери и плода. Рассмотрены вопросы акушерского травматизма, лечения маточных кровотечений, геморрагического шока, тромбогеморрагического синдрома, гнойно-инфекционных заболеваний и септических состояний. Обоснованы эффективные способы диагностики и лечения данных патологий и методика проведения инфузийно-трансфузийной терапии.

Наведено результати дослідження використання специфічного антигіпоксанту мілдронату для профілактики фетоплацентарної недостатності у вагітних із гіпертензивним синдромом. Установлено, що застосування мілдронату протягом 12 днів спочатку по 5 мл 10 % розчину на 200 мл фізіологічного розчину, потім по 1 капсулі (0,25 г) двічі на день дає змогу істотно покращити перинатальні наслідки розродження згаданої категорії вагітних.

Вивчено особливості стану дітей у період новонародженості у разі гіпертензивного синдрому у вагітних. У дітей, які народилися від жінок з гіпертензивним синдромом, спостерігають ознаки незрілості (12,6 %), гіпотрофію (7,2 %), асфіксію (17,9 %). Таким новонародженим, незалежно від їх стану під час народження, необхідне комплексне лікування.

Ключ. слова: плацентарні білки, фетоплацентарна недостатність, гіпоксія плода, вагітність
Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.1-3

Рубрики:

Патологія прикріплення і розвитку плідного яйця

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено особливості перебігу вагітності, пологів і післяпологового періоду у жінок з гіпертензивним синдромом. Виявлено такі ускладнення вагітності, як передчасні вилиття навколоплідних вод і пологи, посилена кровотеча в послідовому та ранньому післяпологовому періоді. Гіпертензивний синдром вагітних як прояв токсикозу призводить до значних змін фетоплацентарної системи, обумовлюючи високі показники перинатальної захворюваності та смертності, внутрішньоутробної асфіксії, гіпотрофії плода.

Приведены результаты исследования применения экстракта из сока свежих листьев артишока полевого при риске развития гипертензивного синдрома в I триместре беременности, при фетоплацентарной недостаточности и нарушении маточно-плацентарного кровотока с признаками ухудшения состояния плода во II триместре. На фоне лечения отмечено улучшение внутриутробного состояния плода по данным допплеро- и кардиографии. Препарат можно рекомендовать для лечения фетоплацентарной недостаточности у беременных с гипертензивным синдромом.

Застосування кардонату у комплексній терапії менопаузального синдрому призводить до підвищення ефективності гіполіпідемічної терапії, а зменшує гепато- та міотоксичність інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів). Лікування препаратом "Кардонат" не супроводжувалось виникненням будь-яких побічних ефектів, що дозволяє ефективно та безпечно використовувати його у комплексному лікуванні менопаузальних синдромів.

Розроблено на даних обстеження 50-ти вагітних з артеріальною гіпертензією та перевірено на 20-ти вагітних математичну модель прогнозування плацентарної недостатності на основі сучасних об'єктивних доплерометричних та біохімічних даних, одержаних в ході клінічних досліджень. Даний вид прогнозування може бути придатний для використання в обласних або регіональних спеціалізованих центрах, забезпечених спеціальним діагностичним обладнанням та відповідними препаратами та реагентами. Він дозволить своєчасно проводити комплекс лікувально-профілактичних заходів з метою зниження материнської та перинатальної захворюваності та смертності.

Обстежено 65 вагітних з пізнім гестозом у термінах вагітності 20 - 40 тижнів, яким проведено комплексне лікування із включенням препаратів "Магне-В6" і "Кардонат". Показано, що внаслідок терапії значно покращився стан фетоплацентарного комплексу та зменшилася кількість зареєстрованих випадків гіпоксії та гіпотрофії плода.

Наведено дані про психоемоційний стан та нейроендокринну адаптацію 100-а вагітних: 20-ти - здорових і 80-ти - з артеріальною гіпертензією. Вивчено судинно-вегетативні, емоційні, когнітивні, мотиваційні, емоційно-афективні розлади, індекс стресостійкості та концентрацію гормонів стресу. Встановлено високий ступінь тривожності, емоційності, зниження індексу стресостійкості та дисбаланс стрес-лімітувальних та стрес-індукувальних систем. Призначене лікування дозволило покращити стресостійкість та процеси нейроендокринної регуляції.

Досліджено 125 вагітних із гіпертензивними розладами і плацентарною недостатністю (ПН), яких розподілено на 2 групи: I група - 60 вагітних, їм було призначено лише базову терапію; II група - 65 вагітних, які одержували базову терапію, доповнену Актовегіном (по 1 драже 3 рази на день). Запропонований диференційований лікувально-профілактичний комплекс для вагітних із ПН виявився досить ефективним, оскільки сприяв зменшенню частоти ПН, дистресу плода, забезпечував покращання нейрогуморального стану, стабілізував морфологічні та гістохімічні зрушення і, нарешті, відновив змінену експресію про- і антиапоптозних рецепторів у плацентах жінок із гіпертензивними розладами.

На підставі клінічних, біохімічних методів дослідження і аналізу перебігу пологів та стану плода доведено ефективність профілактики перинатальних ускладнень гіпергомоцистеїнемії у вагітних із гіпертензивними розладами включенням у терапію Актовегіну.

У вагітних з гіпертензивними розладами виявлено плацентарну недостатність (47,0 % легкої прееклампсії, 55,0 % прееклампсії середнього ступеня тяжкості, 35,0 % хронічної гіпертензії I стадії), яка обумовлює порушення стану плода та новонародженого. Внутрішньоутробну гіпоксію виявлено у 55,5 % випадків у разі легкої прееклампсії, 60,0 % у разі прееклампсії середнього ступеня тяжкості, 45,0 % у разі хронічної гіпертензії I стадії. Встановлено, що антенатальна смертність плода становить 16,7 % у разі прееклампсії середнього ступеня тяжкості, рання неонатальна смертність - 7,7 % у разі легкої прееклампсії. Затримку розвитку плода у разі легкої прееклампсії виявлено у 36,3 %, а у разі прееклампсії середнього ступеня - в 44,8 %, у разі хронічної гіпертензії I ст. - у 28,2 % випадків. На підставі результатів проведеного дослідження встановлено нові ланки патогенезу розвитку порушень плода у вагітних з гіпертензивними розладами. Виявлено дисбаланс стреслімітувальних і стресіндукуючих систем, що вказує на причетність нейрогуморальних порушень у розвитку гіпертензивних розладів. На підставі оцінки стану системи L-аргінін/NO виявлено роль імуноагресії та ендотеліальної дисфункції у розвитку гіпертензії та порушень фетоплацентарного кровотоку. Зроблено статистичну оцінку значимості досліджуваних показників, виявлено їх кореляцію з масою плода і сформульовано математичну регресійну модель раннього прогнозування порушень стану плода у вагітних з гіпертензивними розладами, що зменшило показники анте-, інтра- та перинатальної захворюваності та смертності.

Дисертацію присвячено питанням особливостей патогенезу, профілактики та лікування порушень фето-плацентарного комплексу у випадках анемії вагітних. Визначено, що при цьому анемії вагітних у значній мірі збільшується кількість ускладнень під час пологів та в післяпологовому періоді. Анемія вагітних виявила значний ріст акушерської і перинатальної патології та смертності. Це спричинено порушеннями у системі мати - плацента - плід, які виражені порушеннями функцій печінки і плаценти та ферментної системи. Дані порушення зумовлені важкістю та тривалістю перебігу анемії. З метою профілактики порушень стану фето-плацентарного комплексу при анемії вагітних запропоновано патогенетично обумовлену комплексну терапію із застосуванням препаратів, що нормалізують порушення ферментної системи крові, плаценти та функції печінки. Під час комплексного лікування препаратами заліза "Тотема" та "Ербісола" підвищується рівень гемоглобіну, еритроцитів, нормалізується активність ферментної системи плазми крові та функції печінки.

Досліджено показники фетоплацентарної гемодинаміки, внутрішньоутробного стану плода та оцінено активність процесів пероксидації ліпідів і білків, рівень вазоактивних молекул в організмі вагітних із тазовим передлежанням плода (ТПП) і плацентарною недостатністю (ПН). Установлено, що за умов ТПП і ПН виникають ознаки дистресу плода та розвивається дефіцит вазодилататорів гідрогену сульфіду та оксиду азоту в сироватці крові. Призначення Актовегіну даній групі вагітних значною мірою покращує функціональний стан плода та практично відновлює продукцію вказаних вазоактивних речовин.

Досліджено показники фетоплацентарної гемодинаміки, внутрішньоутробного стану плода та оцінено активність процесів пероксидації ліпідів і білків, рівень вазоактивних молекул в організмі вагітних із сідничним передлежанням плода та плацентарною недостатністю. Встановлено, що за умов сідничного передлежання плода та плацентарної недостатності виникають ознаки дистресу плода та розвивається дефіцит вазодилататорів гідрогену сульфіду та оксиду азоту в сироватці крові. Призначення актовегіну даній групі вагітних значною мірою покращує функціональний стан плода та практично відновлює продукцію вказаних вазоактивних речовин.

Зазначено, що гомоцистеїн, будучи замінною амінокислотою, відіграє суттєву роль у підтримці адекватних гемодинамічних процесів в єдиній системі мати - плацента - плід, метаболізмі амінокислот і вітамінів. Предиктором розвитку цілої низки акушерських ускладнень і внутрішньоутробних вад є гіпергомоцистеїнемія. Розкриття закономірностей біохімічних перетворень гомоцистеїну в процесі його метаболізму, а також факторів, що безпосередньо впливають на нього, залишаються актуальними, оскільки надають можливість висвітлити особливості аспектів етіології та патогенезу дистресу плода, хронічної плацентарної недостатності, невиношування, синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку плода, звичних викиднів, відшарування плаценти, пізніх гестозів, зокрема, гіпертензивних розладів у вигляді прееклампсії та еклампсії. Що в свою чергу відкриває нові можливості попередження та перспективи впровадження патогенетичної терапії судинних порушень під час вагітності, ефективно впливає на відсоток перинатальних ускладнень, показники захворюваності під час вагітності та пологів.

Для визначення причин розвитку ускладнень багатоплідної вагітності та їх попередження проведено клініко-статистичний аналіз 27 індивідуальних карт вагітних та історій пологів у жінок з багатопліддям, які були під диспансерним наглядом в жіночій консультації та народжували протягом 2010 - 2011 рр. на базі ВМКПБ № 2 м. Вінниця, та проведено метааналіз досліджень, пов'язаних з багатопліддям.

Висвітлено питання активності ферментів аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази та лужної фосфатази як маркерів функцій печінки у разі пізніх гестозів і гіпертонічної хвороби у вагітних. Зміни активності ферментів корелюють з тяжкістю гестозу та гіпертонії.

Мета дослідження - оцінити перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду у вагітних із багатоводдям, стан плода, гемодинаміку в системі мати - плацента - плід, а також вид розродження, спектр ускладнень пологів, стан новонароджених, ускладнення післяпологового періоду та захворюваність новонароджених. Проведено аналіз 30 історій пологів практично здорових вагітних та 80 жінок із багатоводдям, що надійшли до пологового будинку протягом 2014 - 2016 рр. у терміні гестації від 30 до 40 тиж відповідно до історій розвитку новонароджених. Для оцінки внутрішьоутробного стану плода застосовували методи ультразвукового сканування, кардіотокографії, а також проводили визначення біофізичного профілю плода. За даними кардіотокографії у разі багатоводдя спостерігалось погіршення внутрішньоутробного стану плода, виражені зміни фетоплацентарної гемодинаміки, значною мірою поглиблювались зміни гемодинаміки в артеріях пуповини. У жінок із даною патологією реєструвалися термінові пологи, частіше проводили кесарів розтин. За багатоводдя пологи ускладнювалися передчасним відходженням навколоплідних вод, дистресом плода, крововтратою, що більша за фізіологічну норму. Середня маса тіла доношених дітей, які народилися від жінок із багатоводдям, була меншою, ніж у новонароджених від практично здорових жінок. Під час оцінки стану новонароджених за шкалою Апгар встановлено, що середня оцінка новонароджених від жінок із багатоводдям була меншою відносно групи здорових вагітних. Висновки: багатоводдя супроводжується значною кількістю ускладнень вагітності, пологів, післяпологового періоду та стану новонародженого. У жінок із багатоводдям реєструється достовірне збільшення показників судинного опору в матковій та пупковій артерії, що супроводжується розвитком порушень стану плода.