Наведено результати діагностики і лікування протягом 45-ти років хворих з патологією надниркових залоз віком від 8-ми до 73-х років. Різноманітність клінічних симптомів залежала від ураження надниркових залоз. Проаналізовано результати біохімічних, інструментальних методів обстеження хворих, рівня гормонів в крові, методи підготування хворих до операції, післяопераційні ускладнення. Наведено результати лапароскопічної адреналектомії. Вивчено віддалені наслідки проведених операцій.

Проведены результаты диагностики и лечения в течении 45-ти лет больных с патологией надпочечников в возрасте от 8-ми до 73-х лет. Разнообразие клинических симптомов зависело от степени поражения надпочечников. Проанализированы результаты биохимических, инструментальных методов обследования больных, уровня гормонов в крови, методы подготовки больных к операции, послеоперационные осложнения. Приведены результаты лапароскопической адреналэктомии. Изучены отдаленные последствия проведенных операций.

Проаналізовано лапароскопічне лікування хворих на гострий холецистит. Зроблено висновок, що лапароскопічна операція повинна стати стандартом у лікуванні хворих на гострий холецистит та всіх його ускладнень, які ліквідують малоінвазійними методами.

Проанализировано лапароскопическое лечение больных с острым холециститом. Сделан вывод, что лапароскопические операции должны стать стандартом в лечении больных с острым холециститом в общем и при всех осложнениях, которые ликвидируются малоинвазивным методом.

Проаналізовано результати обстеження і лікування хворих з пухлинами надниркових залоз. Вивчено зміни сироваткових рівнів інтерлейкіну 17 і міжклітинної молекули адгезії-1 у залежності від методу хірургічного втручання. Показано, що ендоскопічні втручання, мають перевагу над традиційними, оскільки зменшують вияви післяопераційного стресу.

Проанализированы результаты обследования и лечения больных с опухолями надпочечников. Изучены изменения сывороточного уровня интерлейкина 17 и межклеточных молекул адгезии-1 в зависимости от метода хирургического лечения. Показано, что эндоскопические вмешательства имеют преимущество над традиционными, поскольку уменьшают проявления послеоперационного стресса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.520.11

Рубрики:

Хірургічне лікування холециститу і ангіохоліту (холангіту)

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.17-59

Рубрики:

Хвороби наднирників

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.52

Рубрики:

Хірургічне лікування жовчного міхура та жовчних шляхів

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Синдром множинної ендокринної неоплазії (МЕН) - це спадкове захворювання, яке характеризується синхронним або метахронним виникненням доброякісних (аденома, гіперплазія) або злоякісних пухлин ендокринних органів. Наявність медулярного раку щитоподібної залози (МРЩЗ) та феохромоцитоми - обов'язкова умова під час встановлення діагнозу синдрому МЕН 2. Метою дослідження є своєчасна діагностика та оптимальне хірургічне лікування хворих з приводу синдрому МЕН 2. За період з 1999 до 2009 р. у клініці синдром МЕН 2 діагностували у 5 хворих, з них 2 жінки були рідними сестрами. В усіх хворих виявлено МРЩЗ та феохромоцитому. У 2 хворих феохромоцитоми були двобічні, а клінічний перебіг характеризувався безкризовою помірно вираженою артеріальною гіпертензією. Первинний гіперпаратиреоз діагностували у 2 пацієнтів. У родичів хворих, у яких діагностували МЕН 2 синдром, слід визначати вміст кальцитоніну, катехоламінів, кальцію, проводити ультразвукове дослідження шиї та заочеревинного простору.

Проаналізовано результати діагностики й лікування 759 пацієнтів віком від 8 до 78 років, у яких діагностовані захворювання надниркових залоз. Різноманітність клінічних симптомів залежала від виду ураження надниркових залоз. Проаналізовано результати біохімічних, інструментальних методів обстеження хворих, рівень гормонів у крові, методи підготовки хворих до операції, післяопераційні ускладнення. Наведено результати малотравматичного лікування пацієнтів з пухлинами надниркових залоз. За період від 1997 до 2010 рр. відеоендоскопічна адреналектомія виконана у 81 хворого.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л667.9 + Р281.770

Рубрики:

Біопрепарати

Шифр НБУВ: Ж69879 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наголошено на ефективності методу лапароскопічної герніопластики, яку застосовували у разі рубцевих вентральних гриж (ВГ) у 36 хворих. Вік хворих 41 - 72 роки, серед них жінок 28, чоловіків - 8. Розмір грижових воріт від 3 до 15 см. У черевну порожнину вводили 3 - 5 - 10 мм троакарів, розміщуючи їх навколо грижового отвору на відстані 10 см від краю грижі. Роз'єднували зрощення у черевній порожнині, звільняли грижовий мішок від його вмісту. Через розріз шкіри, голкою типу "endoclose", відступаючи від краю грижових воріт на 1 см, у черевну порожнину проводили лігатуру, яку виводили назовні тією ж голкою, захоплюючи протилежний край грижових воріт. Шви накладали на відстані до 1 см один від одного, після чого випускали газ із черевної порожнини і зав'язували нитки, занурюючи вузли під шкіру. Всі операції виконано під загальним знеболенням. Післяопераційний період проходив без ускладнень. Рецидив грижі виявлено у 8,3 % хворих.

Проведено аналіз клінічного перебігу, особливостей діагностики та малоінвазивного лікування гнійного та абсцедуючого холангіту в 180-ти хворих з жовчнокам'яною хворобою. Комплексне лікування (хірургічно-малоінвазивне, медикаментозне) дозволило зменшити летальність до 1,1 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-29

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Питання тактики лікування пацієнтів із різними типами пухлин надниркових залоз, не дивлячись на постійне вдосконалення протягом останніх десятиліть, залишається і сьогодні дискусійним. Мета роботи - провести аналіз результатів діагностики і хірургічного лікування хворих на пухлини надниркових залоз відкритим і ендоскопічним способами. Проаналізовано результати хірургічного лікування 863-х хворих на пухлини надниркових залоз, яких оперували протягом останніх 57-ми років. Вік пацієнтів коливався від 8-ми до 78-ми років, із них - 42 дитини віком від 8-ми до 16-ти років. Завдяки широкому застосуванню комп'ютерної томографії та ультрасонографії високої роздільної здатності в останні роки найчастіше діагностують гормонально неактивні пухлини надниркових залоз, які успішно видаляють лапароскопічно. Серед гормонально активних пухлин переважає феохромоцитома, яку виявлено у 146-ти пацієнтів. Ретельне передопераційне приготування цих хворих із застосуванням б-адреноблокаторів та периопераційною корекцією водно-електролітного балансу надало змогу знизити післяопераційну летальність від 12,7 до 8 %. У 13-ти дітей діагностовано сімейну феохромоцитому. Проведено порівняльну оцінку ефективності хірургічного лікування хворих за "відкритим" лапаротомним і лапароскопічним методом. Висновки: успіх лікування хворих на пухлини надниркових залоз залежить від вибору правильної хірургічної тактики в кожному випадку та співпраці хірурга, анестезіолога та радіолога.