Розглянуто теоретико-методологічні аспекти професійної орієнтації особистості. Проаналізовано сучасний стан розвитку психології професійного становлення особистості. Описано систему професійної орієнтації та вибору професії. Наведено психодіагностичні методики, які можуть використовуватися в практиці професійного консультанта.

Рассмотрены теоретико-методологические аспекты профессиональной ориентации личности. Проанализировано современное состояние развития психологии профессионального становления личности. Описана система профессиональной ориентации и выбора профессии. Приведены психодиагностические методики, которые могут использываться в практике профессионального консультанта.

Висвітлено соціально-культурні, динамічні та концептуально-технологічні аспекти професіоналізації особистості. Розглянуто питання соціалізації та професійної свідомості особистості, етапи її професійного розвитку. Розкрито теоретико-методологічні витоки професійної психології особистості. Описано психологічні особливості професійної діяльності та особистості професіонала, модель мотиваційно-смислової регуляції у професійному досвіді особистості.

Освещены социально-культурные, динамические и концептуально-технологические аспекты профессионализации личности. Рассмотрены вопросы социализации и профессионального сознания личности, этапы её профессионального развития. Раскрыты теоретико-методологические истоки профессиональной психологии личности. Описаны психологические особенности профессиональной деятельности и личности профессионала, модель мотивационно-смысловой регуляции в профессиональном опыте личности.

Наведено результати теоретико-методологічних і практичних досліджень з проблем професіоналізації особистості. Проаналізовано психологічні особливості діяльності перекладачів і технології їх професійної підготовки, міжособистісні варіації лідерських рис державних службовців центрів зайнятості, стилі мотиваційно-смислової регуляції професійної реалізації педагогів, емпатійні чинники професійної адаптації медичних сестер.

Приведены результаты теоретико-методологических и практических исследований по проблемам профессионализации личности. Проанализированы психологические особенности деятельности переводчиков и технологии их профессиональной подготовки, межличностные вариации лидерских черт государственных служащих центров занятости, стили мотивационно-смысловой регуляции профессиональной реализации педагогов, эмпатийные факторы профессиональной адаптации медицинских сестер.

Розглянуто мотиваційно-смислову регуляцію професійної реалізації психолога у стильовому аспекті її прояву. Виявлено структурно-функціональні та динамічні особливості мотиваційно-смислової регуляції професійної реалізації та специфіку репрезентації процесуальних і результативних характеристик професійного досвіду на кожному з етапів професійного становлення психолога. Запропоновано загальну стратегію та засоби визначення стилю мотиваційно-смислової регуляції професійної реалізації психолога. Встановлено закономірності стильового прояву мотиваційно-смислової регуляції професійної реалізації психолога, а також засіб фіксації й оцінки досліджуваного феномену. Обгрунтовано стильову типологію мотиваційно-смислової регуляції професійної реалізації та шляхи ефективного набуття професійного досвіду. Розроблено модель мотиваційно-смислової регуляції професійної реалізації психолога та визначено її концептуальну універсальність як засіб вивчення інтрапсихічних детермінант професіоналізації особистості.

Актуалізовано питання системного психологічного забезпечення спортивної кар'єри особистості та презентовано методологічну основу до побудови такої системи. Аналіз діяльнісного, комунікативного та особистісного аспектів систематизує структурну організацію психологічного забезпечення спортивної кар'єри та розкриває науковий простір щодо життєвотворчих тенденцій самореалізації фахівця.

Надано теоретичний аналіз професійних деструкцій особистості, який стосується розгляду невротичних ознак професійних деформацій через подвійні етичні стандарти, професійний маргіналізм і професійне вигорання, професійних адикції через трудоголізм, професійний перфекціонізм і ургентну залежність.

Досліджено теоретико-методологічні основи проектування освітнього простору особистості. Проаналізовано концептуальні основи проектування психологізації фахової підготовки. Розкрито психолого-педагогічні засади формування професійного досвіду в процесі фахової підготовки. Обгрунтовано психологічний зміст і детермінанти професійної суб'єктивності викладача ВНЗ. Охарактеризовано психологічні детермінанти успішності професійної діяльності особистості.

Проаналізовано основні теоретичні підходи до дослідження професійної компетентності, обгрунтовано архітектоніку структурного змісту професійної компетентності державного службовця центрів зайнятості через структурно-функціональні компоненти. Емпірично з'ясовано інтегративну роль особистісної вимогливості в процесі професіоналізації фахівця, експериментально визначено її професійно-статусний модус в процесі професійного становлення державного службовця центрів зайнятості на емоційно-регулятивному, поведінково-діяльнісному, комунікативному, міжособистісно-формальному та міжособистісно-неформальному рівнях. Описано наступні ефекти трансформації особистісної вимогливості: підвищення невротизації, підвищення критичної оперативності, підвищення формальної директивності, підвищення неформального домінування, збереження комунікативних здібностей.

Проаналізовано основні теоретико-емпіричні доробки адаптаційних детермінант формування професійної компетентності медичних сестер. Охарактеризовано психологічні особливості конструктивного перфекціонізму майбутніх медичних сестер. Викладено теоретико-методологічні засади вивчення хроноструктурної компетентності у професійній діяльності медичних сестер. Розглянуто стратегії психологічного захисту в зазначеній діяльності таких фахівців.

Конкретизовано концептуально-методологічні аспекти вивчення феномену особистісного простору студентської молоді в межах авторської позиції його структурно-функціональної організації. Окреслено центральні принципи запропонованої дослідницької позиції вивчення особистісного простору у вигляді внутрішнього інтегрованого образу суб'єктного характеру, який забезпечує адекватний рівень соціально-психологічної адаптації та становлення соціальної зрілості, самоствердження й самоактуалізації сучасного студента. Визначено основні структурні компоненти особистісного простору та їх специфічні функції: адаптаційний компонент виконує пристосувальну, контролювальну й захисну функції; мотиваційний компонент здійснює стабілізаційну, ідентифікаційну та інноваційну; особистісно-поведінковий компонент вміщує організаційну, комунікативну й акумуляційну функції. Проаналізовано співвідношення змісту функціональних ознак структурних компонентів особистісного простору та його психологічних меж та визначено такі характеристики якості, як цілісність, самоорганізація та відкритість особистісного простору. Розроблена програма емпіричного дослідження, а також комплекс використаних методів математичної обробки результатів дослідження підтверджують концепт розуміння особистісного простору як форми внутрішньої узгодженості студента з обставинами життя, що супроводжується особливостями конфігурації проявів адаптаційних, мотиваційних та особистісно-поведінкових компонентів. Доведено, що високі показники суверенності психологічного простору студентів найчастіше зумовлюють такі характерологічні якості та способи взаємодії з оточуючими, як відповідальність, прямолінійність, недовірливість та схильність до особистісної автономності. Щодо семантичної репрезентації "образу життя" досліджуваних студентів методом знаходження семантичної універсалії сукупності стійких і схожих оцінок, то виділяємо такі його ознаки, як компромісний, позитивний, егоїстичний, відкритий, демократичний.

Обгрунтовано концептуальні засади дослідження проблеми й емпірично встановлено особистісно-поведінкові та особистісно-комунікативні характеристики прояву конструктивного перфекціонізму майбутніх медичних сестер. Поглиблено наукові уявлення щодо розгляду конструктивного перфекціонізму в межах конкретизації професійної норми як інтегрального критерію професійно-психологічної адаптованості майбутніх фахівців; на емпірико-діагностичному рівні верифіковано зміст деонтологічно-професійного й ідентифікаційно-професійного статусів професійно-психологічної адаптованості за градацією інтенсивності прояву перфекціонізму майбутніх медичних сестер. За результатами емпіричного дослідження обгрунтовано положення щодо закономірної таксономії трансформацій базових особистісно-поведінкових і особистісно-комунікативних властивостей під впливом фактору рівня прояву перфекціонізму майбутніх медичних сестер (адаптивно-активний, продуктивно-практичний та компетентнісно-вимогливий типи); визначення механізмів (послаблення (інгібіції), змін (інверсії) та посилення (гіпертрофії)) трансформації базових особистісно-поведінкових і особистісно-комунікативних властивостей майбутніх медичних сестер під впливом чинника перфекціонізму.

Розкрито вивчення особистісних ресурсів адаптації майбутніх медичних працівників до професійної діяльності. Розроблено та обгрунтовано теоретичну концептуальну модель адаптації майбутніх медичних працівників до професійної діяльності. Емпірично визначено структуру мотиваційно-ціннісного, регуляторного й емотивного особистісних ресурсів адаптації майбутніх медичних працівників до професійної діяльності. Окреслено сутність і зміст психологічних ресурсів для забезпечення ефективної адаптації майбутніх медичних працівників до професійної діяльності. Розширено поняття "особистісний ресурс адаптації" та уточнено поняття "адаптація", конкретизовано їхні онтологічний і феноменологічний аспекти. Запропоновано типологію особистісних ресурсів адаптації майбутніх медичних працівників до професійної діяльності та встановлено її психологічний зміст. Визначено особливості й закономірності прояву особистісних ресурсів адаптації майбутніх медичних працівників. Набули подальшого розвитку ідеї особистісного становлення та розвитку суб'єкта діяльності як відкритої системи, здатної до самоорганізації й саморозвитку, внутрішні особистісні утворення та норми соціального й професійного середовища яких взаємодіють між собою. На основі виведених закономірностей і змісту типології обгрунтовано можливість цілеспрямованого супроводу розвитку особистісних ресурсів майбутніх медичних працівників як складової частини їх професійного становлення.

Обгрунтовано мотиваційну детермінацію професійної самоефективності особистості в межах її політичної реалізації. Конкретизовано категоріально-понятійний зміст феномену самоефективності та розроблено теоретичну модель мотиваційної детермінації професійної самоефективності у сфері політичної реалізації особистості. Поглиблено наукові уявлення про зміст внутрішніх і зовнішніх стандартів мотивації професійної самоефективності особистості та особистісну й результативну складові частини професійної самоефективності особистості як форми реалізації власних здібностей і компетентностей та відповідного моделювання зовнішньої поведінки, яка відповідає умовам професійних вимог. На емпірико-діагностичному рівні з'ясовано особистісно-поведінковий зміст мотиваційних чинників професійної самоефективності особистості в межах її політичної реалізації. У результаті складено емпіричні моделі мотиваційних чинників професійної самоефективності особистості, що оформлені як конструктивно-гармонійні мотиваційні чинники, які експлікують гармонійне поєднання внутрішніх і зовнішніх мотиваційних стандартів, внутрішньокомпетентнісний як диспропорційне поєднання внутрішніх і зовнішніх мотиваційних стандартів зі зміщенням у бік домінування внутрішніх стандартів мотивації й зовні регламентовані мотиваційні чинники з вираженим домінуванням у зовнішніх стандартах мотивації. Запропоновано інтерпретаційну схему якісної диференціації мотиваційних чинників професійної самоефективності особистості в межах її політичної реалізації засобом виділення таких двох профілів, як конструктивний, до котрого належать конструктивно-гармонійні мотиваційні чинники професійної самоефективності й компенсаторно-конструктивний, що вміщує внутрішньокомпетентнісні та зовнішньорегламентовані мотиваційні чинники професійної самоефективності. Обгрунтовано компенсаційний зміст внутрішньокомпетентнісних і зовнішньорегламентованих мотиваційних чинників професійної самоефективності, які визначають внутрішньокомпетентнісне вдосконалення й зовнішню регламентовану активність досліджуваних студентів.

Досліджено питання професійної безпеки особистості в системі психологічних явищ. Розглянуто копінг-ресурси як чинник збереження професійного здоров'я. Проаналізовано психологічні особливості перфекціонізму спортсменів. Охарактеризовано мотивацію досягнення успіху як детермінанту професійного самовизначення студентів технічних спеціальностей. Обгрунтовано діяльнісний підхід до розвитку організаторських здібностей як компетентності майбутнього спеціаліста. Приділено увагу стилям родинного виховання та їх корекції у психотерапевтичних практиках.

Увагу приділено актуальним питанням сучасної персонології. Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні аспекти дослідження проблеми ефективного функціонування та розвитку особистості в різних сферах життєдіяльності в умовах соціальних змін. Розглянуто соціогенетичні, психологічні, духовні чинники підтримки її самоефективності та життєстійкості. Наведено авторські технології психологічного супроводу, консультування, реабілітації особистості в ускладнених і кризових ситуаціях життя. Особливу увагу акцентовано на актуалізації ресурсів особистісного зростання людини в генезі її буття.

Здійснено теоретико-емпіричне обгрунтування толерантної компетентності педагога. Мета роботи - теоретичне обгрунтування та емпірична верифікація толерантності педагога засобом операціоналізації мотиваційно-смислових індикаторів толерантної компетентності та механізмів її функціонування залежно від стажу його професійної діяльності. Методи. Основними методами дослідження є теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизація), емпіричні (бесіда, спостереження, тестування), методи математичної статистики (дискримінантний аналіз, критерій Краскела-Уолеса, факторний аналіз, множинний регресійний аналіз). Результати. У ході теоретичного узагальнення основних тенденцій і концепцій вивчення професійної толерантності запропоновано теоретичну модель структурної організації професійної толерантності педагога, у якій виокремлено когнітивно-інформативний, емоційно-регуляційний, особистісно-комунікативний та поведінково-нормативний компоненти й зазначено операційно-смисловий, рефлексивно-смисловий, мотиваційно-регуляційний та мотиваційно-контролюючий модуси їх продуктивного функціонування. Емпірично експліковано зміст прояву професійної толерантності засобом операціоналізації мотиваційно-смислових індикаторів толерантної компетентності в емоційно-раціональній, автономно-безкорисливій, статусно-нормативній та інтелектуально-продуктивній формах і механізми їх функціонування (адаптаційно-ідентифікаційний, ідентифікаційно-моральний, морально-продуктивний, продуктивно-адаптаційний) залежно від стажу професійної діяльності педагогів. Висновки: у висновках зазначено, що зосередження уваги на виокремлених механізмах функціонування толерантної компетентності педагога дасть змогу визначити адекватний вплив мотиваційно-смислової детермінації на систему професійної саморегуляції фахівця.

Проведено теоретичне та емпіричне обгрунтування психологічних індикаторів емоційної безпеки батьків дітей з особливими потребами. Мета презентованого матеріалу - теоретико-емпіричне обгрунтування відмінностей між емоційними станами батьків дітей з особливими освітніми потребами та батьків, які котрі мають дітей з типовим розвитком та окреслення межі необхідності запровадження психокорекційних заходів щодо емоційної безпеки батьків дітей з особливими потребами. Методи. В основу покладено теоретичні, емпіричні та методи статистичної обробки даних. Теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизація наукової літератури); емпіричні (методика "Агресивна поведінка" (Є. Ільїн та П. Ковальов); методика "Діагностика ставлення до хвороби дитини" (ДСХД) (В. Каган І. І. Журавльова); методика "Самооцінка емоційного стану" (А. Уесман та Д. Рікс); методика "Шкала депресії Зунга" (адаптація Р. Балашової); статистичної обробки даних: метод визначення середньої величини; t-критерій Стьюдента. Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою комп'ютерного забезпечення Statistika 10. Результати. Теоретичне обгрунтування проблеми стосується необхідності вивчення емоційної безпеки батьків дітей з особливими потребами в силу обов'язкового супроводу корекційної роботи з дітьми адекватними проявами емоційних станів дорослих. Розроблена програма емпіричного дослідження, а також комплекс використаних методів статистичної обробки результатів дослідження дає змогу конкретизувати теоретичні положення у вигляді реальних психологічних фактів: психологічними індикаторами емоційної безпеки батьків дітей з особливими потребами є показники нозогнозії, контролю активності, загальної напруженостіта загального рівня депресії. Висновки: запропоновано рекомендації щодо корекції емоційних станів батьків дітей з особливими освітніми потребами, де зазначено, що їх комплексний соціально-психологічний зміст може змінюватися залежно від психологічного запиту. У висновках зазначено про необхідність подальших досліджень з обгрунтування специфіки емоційних станів батьків дітей з особливими потребами за диференціацією дитячих психофізичних порушень.