Представлено алгоритми клінічного обстеження вагітних на ранніх та пізніх строках, роділь і породіль з визначенням фізіологічних і патологічних симптомів, їх трактуванням для складання діагнозу та подальшого ведення обстежуваних. Дані алгоритми складаються на основі клініко-анатомічних характеристик родових каналів, які притаманні біомеханізму пологів. Наведено дані щодо особливостей діагностики та лікування дівчаток та підлітків.

Представлены алгоритмы клинического обследования беременных на ранних и поздних сроках, рожениц и родивших с определением физиологических и патологических симптомов, их трактование для составления диагноза и дальнейшего ведения обследуемых. Данные алгоритмы составляются на основе клинико-анатомических характеристик родовых каналов, которые свойственны биомеханизму родов. Приведены данные об особенностях диагностики и лечения девочек и подростков.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413-92

Рубрики:

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-52

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л428.9

Рубрики:

Біокераміка

Шифр НБУВ: Ж29137 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми бактеріального вагінозу (БВ) у вагітних, який є причиною виникнення передчасних пологів, передчасного відходження навколоплідних вод, розвитку внутрішньоутробної та постнатальної інфекції, а також післяпологових гнійно-септичних захворювань. Відзначено фактори, що сприяють розвитку дисбіозу у вагітних, та зміни кількісного і якісного мікробного спектра у пологових шляхах. Наведено аналіз нових шляхів у діагностиці БВ, а також останні дані щодо мікробіологічного моніторингу мікробної картини пологових шляхів протягом всієї вагітності. Проаналізовано нові можливості корекції піхвового біоценозу під час вагітності з метою покращання репродуктивного здоров'я жінок.

60 хворих із функціональною диспепсією одержували протягом 3 тиж препарат "Лімзер" по 1 капсулі на добу. Наприкінці лікування у них зникли більшість симптомів функціональної диспепсії. "Лімзер" підвищує комплаєнс у лікуванні хворих із функціональною диспепсією.

Проаналізовано патогенез абдомінального ішемічного синдрому (АІС), який є основною причиною поліморбідності щодо гастроентерологічної патології у літніх хворих. Наведено патогенетичне обгрунтування доцільності застосування препаратів "Трибудат", "Дигестин", "Мукофальк", "Холівер", "Тівортін" у лікуванні хронічної абдомінальної ішемії. Наведено результати власних досліджень, які демонструють ефективність цієї комбінації у літніх хворих, які страждають на АІС.

Розглянуто проблему лікування хронічного холециститу у поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом. Клінічні дослідження підтвердили ефективність застосування дієтичної домішки "Гепатомакс" у хворих з поєднаною запальною патологією гепатобіліарної системи. Засіб "Гепатомакс" має гепатопротекторні, холеретичні, холекінетичні властивості і сприяє усуненню клінічних проявів та поліпшенню стану печінки.

Розглянуто клінічні особливості піхвового дисбіозу як чинника високого ризику гнійно-септичних ускладнень, особливо у вагітних з виявленим анаеробним вагінальним дисбіозом. Низька ефективність традиційних методів лікування бактеріального дисбіозу, висока частота рецидивів і ризик передчасних пологів диктують необхідність пошуку альтернативних методів лікування бактеріального дисбіозу і профілактики до- і післяпологових ускладнень. Широке впровадження в акушерську практику кесаревого розтину сприяло зниженню перинатальних втрат. Проте з розширенням показань до кесаревого розтину пов'язане збільшення частоти і тяжкості післяпологових гнійно-запальних захворювань. Число гнійно-запальних захворювань як в ранньому післяопераційному періоді, так і у віддалені терміни після кесаревого розтину залишається великим, досягаючи 3,3 - 54,3 %. Післяпологовий період навіть при фізіологічному перебігу, а за наявності факторів ризику особливо, є сприятливим для розвитку інфекційних ускладнень. Практично всі автори виділяють кесарів розтин як значущий фактор ризику розвитку післяпологового ендометриту, оскільки, складаючи всього 10 - 20 % від загального числа пологів, кесарів розтин зумовлює 80 % всіх післяпологових ендометритів. Запропоновано діагностичний алгоритм, медикаментозна корекція і профілактика в цього поширеного контингенту хворих.

У структурі гнійно-запальних захворювань післяродовий ендометрит (ПЕ) зберігає своє лідируюче становище. Вірогідність розвитку післяпологового ендометриту після кесарева розтину зростає в 5 - 10 разів у порівнянні з мимовільними пологами і його частота не має тенденції до зниження. Актуальність проблеми ПЕ визначається не тільки значною поширеністю, економічними втратами, але і його можливими ускладненнями (неспроможність швів на матці і генералізація інфекції). Клінічна картина ПЕ на цей час характеризується пізньою маніфестацією, наявністю атипових і безсимптомних форм, яким властива невідповідність загальної реакції організму і ступеня тяжкості місцевого патологічного процесу. Провідна роль в етіології ПЕ належить умовно-патогенній мікрофлорі, в більшості випадків (90 %) наявністю строгих анаеробних неспороутворюючих мікроорганізмів, що складають нормальну мікрофлору статевих шляхів у жінок. Мета дослідження - розробка принципів активної профілактики післяпологового ендометриту у вагітних з вираженим анаеробним вагінальним дисбіозом при плануванні кесарева розтину.

На протяжении последних десятилетий опубликовано большое количество исследований, подтвердивших роль кишечной микробиоты в патогенезе функциональных заболеваний кишечника. Рассмотрены основные механизмы, посредством которых микроорганизмы, колонизирующие пищеварительный тракт, оказывают благотворное влияние на организм человека. Приведены данные экспериментальных исследований, подтвердившие способность разных бактерий провоцировать развитие синдрома избыточного бактериального роста, синдрома раздраженного кишечника и функционального запора. Рассмотрены доказательные данные, подтверждающие роль микробиоты кишечника в прогрессировании целиакии. Проанализирована эффективность разных способов восстановления эубиоза кишечника: посредством применения невсасывающихся антибиотиков (рифаксимина), пробиотиков, трансплантации фекальной микробиоты. Представлены данные о целесообразности применения рифаксимина при синдроме раздраженного кишечника. Приведены доказательные данные, подтверждающие наличие у рифаксимина, помимо бактерицидных и бактериостатических свойств, присущих многим антибиотикам, эубиотической активности. Рассмотрены результаты метаанализов, изучавших эффективность разных пробиотиков в лечении функционального запора. Подчеркнута неоднозначность доказательной базы в отношении проведения трансплантации фекальной микробиоты для нивелирования рефрактерного синдрома раздраженного кишечника. Доказана целесообразность включения эубиотиков в схемы лечения функциональных заболеваний кишечника. Необходимо провести исследования для определения перспектив лечения дисбиоза кишечника при функциональных заболеваниях пищеварительного тракта при помощи пробиотиков.