Показано, что в относительно разбавленных кислых растворах на анодных поляризационных кривых железа и его аналогов наблюдается предельный ток, который имеет диффузионную природу. Его значения не зависят непосредственно от pH раствора, а связаны с концентрацией анионов. Последнее обстоятельство легло в основу гипотезы о том, что предельный ток определяется скоростью доставки к поверхности электрода анионов, которые принимают участие в нейтрализации позитивного заряда образованных катионов металла. Предложенная гипотеза предусматривает образование при анодном растворении железа таких лабильных частиц, как ионные пары или катионно-анионные комплексы. При решении вопроса о порядке реакции ионизации металлов по гидроксидным ионам в кислых электролитах следует, прежде всего, принимать во внимание, что при исследовании электродных процессов в таких средах имеем дело с коррозионной системой. При изучении кинетических закономерностей ионизации необходимо учитывать, что измеряемые плотности анодного тока не совсем точно отображают скорость ионизации металла, поскольку они, в сущности, являются суммой скоростей двух сопряженных реакций.

Показано, що у відносно розбавлених кислих розчинах на анодних поляризаційних кривих заліза та його аналогів спостережено граничний струм (ГС), який має дифузійну природу. Величина цього струму не залежить безпосередньо від pH, а визначається сумарною концентрацією аніонів. Остання обставина лягла в основу гіпотези, згідно з якою величина ГС визначається швидкістю доставки аніонів до поверхні електрода. Запропонована гіпотеза передбачає утворення у процесі анодного розчинення металів таких лабільних частинок, як іонні пари або катіонно-аніонні комплекси.

Одержано рівняння для кількісного опису хроновольтамперограм оборотного електродного процесу, яке є модифікованим рівнянням Гейровського - Ільковича, що використовується в полярографії. Показано можливість його застосування у ході вивчення кінетики електрохімічних процесів в іонних розплавах та водних розчинах електролітів.

Проаналізовано критерії підбору інгібіторів корозії металів комплексоутворюючого типу (велике значення констант стабільності та низька розчинність комплексів). З урахуванням таких критеріїв запропоновано використовувати як інгібітори речовини, що традиційно застосовуються у кількісному хімічному аналізі (оксихінолін, купферон). Встановлено, що вибрані речовини забезпечують високий гальмуючий ефект; запропонована система прогнозування є ефективною.

Обгрунтовано авторське право на визначення поняття "туристична діяльність", розглянуто понятійний апарат туризму та сільського туризму, досліджено роль та значення сільського туризму в туристичній діяльності України. Виділено тенденції та проблеми агротуризму з урахуванням міжнародного та національного досвіду, висвітлено особливості та прогалини у правовому забезпеченні сільського туризму, а також проблеми сертифікації, стандартизації та ліцензування окремих видів послуг, що надаються у даній сфері. Проаналізовано та розкрито основні шляхи впровадження у національний правовий механізм європейського досвіду з організації сільського туризму. На підставі грунтовного аналізу держваної туристичної політики в країнах Європи, зокрема Франції, визначено основні механізми державного регулювання туризму. Висвітлено стан державної підтримки розвитку туризму в Україні та запропоновано шляхи розв'язання проблем туристичної галузі.

Встановлено основні кінетичні закономірності формування захисних металоорганічних плівок у кислих середовищах за присутності комплексоутворювальних інгібіторів корозії. Запропоновано еквівалентну схему межі розподілу метал/електроліт, яка враховує поляризаційний опір дифузії фазового шару та призначена для аналізу динаміки його росту в часі під час формування захисних шарів за участі таких інгібіторів. Показано, що товщина і захисні властивості плівки збільшуються у часі за параболічним законом і підпорядковуються законам дифузійної кінетики.

Whether can practically the limiting current of cathode hydrogen evolution be achieved? This question is widely discussed to the present time. At the discussion of this question, two concepts are used usually: "limiting currents on protons" and "limiting currents on water". Often electrochemists do not differentiate these concepts. The first of them can be revealed from a slow delivery of protons (hydroxonium ions) to the electrode surface, and second - from a slow delivery of water molecules to the electrode surface. In both cases, the final product of the cathodic process is molecular hydrogen. However, the electrochemical processes flow in accordance to different schemes. It is shown that the interval of pH, in which limiting currents can be registered, can be substantially extended as compared to that presented in the literature.

Based on the hypothesis of iron electrode reversibility, one can easily explain experimental Tafel slopes without taking into account multistage schemes which contain hypothesized intermediate iron hydroxo-species. On the other hand, the coincidence of the experimental slope with the calculated one by the proposed formula can evidence of iron electrode reversibility. The Tafel slope is reproduced both on the clear and partially passivated iron surface.

Addition of carboxymethylcellulose to sulfate electrolytes leads to a decrease of the corrosive destruction rate of iron (steel). It is due to the formation of a barrier layer on the iron electrode surface. Such a layer consists of little soluble products of co-operation of carboxymethylcellulose with iron cations, which appear near the electrode/electrolyte interface. A ground of the thesis that the formation of protective layers is conditioned in many cases by the co-operating of organic inhibitors with cations of dissolved metals is brought. In accordance with such a supposition at the choice of organic inhibitors, it is necessary to take into account the stability constant of the appearing metalorganic compounds (complexes) and their solubility in the examined environment.

The addition of polyhexamethyleneguanidine to acid sulfate electrolytes leads to a decrease of the iron (steel) corrosive destruction rate. It is due to the barrier layer formation on the iron electrode surface. Such a layer consists of slightly soluble products of the interaction of polyhexamethyleneguanidine with iron cations. Metal cations are formed the near electrode/electrolyte interface as a result of the corrosion process. A basis for this thesis is that, in many cases, the formation of protective layers is connected with the interaction of organic inhibitors with cations which are obtained from the metal dissolution. In accordance with such a supposition at the choice of organic inhibitors, it is necessary to take the stability constant of metallorganic compounds (complexes) and their solubility in the test medium into account.

Індекс рубрикатора НБУВ: К66-12 + К662

Рубрики:

Корозія металів. Захист металів від корозії

Захист металів від корозії змінюванням складу середовища

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, що введення O-, N-, S- і P-вмісних органічних сполук у кислотні розчини знижує швидкість корозії металів завдяки утворенню на їх поверхні бар'єрного шару металоорганічних комплексних сполук. Запропоновано та обгрунтовано критерії для вибору високоефективних інгібіторів корозії.

Одержано нові та проаналізовано наявні літературні дані про процеси комплексоутворення; розвинено нові принципи вибору інгібіторів корозії металів із високою захисною здатністю. На прикладі цистеїну показано застосовність концепції вибору інгібіторів за здатністю утворювати малорозчинні металоорганічні комплекси з іонами металу, що розчиняється, а також застосовність запропонованої концепції для пояснення електрохімічної та корозійної поведінки заліза в розчинах сірчаної кислоти з домішками цистеїну. Дану концепцію можна використовувати для цілеспрямованого вибору екологічно чистих інгібіторів.

Установлено, що введення похідних гуанідину в кислі розчини сірчаної кислоти призводить до зниження швидкості корозійного руйнування заліза (сталі). Це досягається завдяки утворенню на поверхні залізного електрода захисного (бар'єрного) шару. Такий шар складається з слаборозчинних продуктів взаємодії похідних гуанідину з катіонами заліза, що з'являються поблизу межі розділу електрод/електроліт. Зростання захисного шару підлягають законам дифузійної кінетики.

В основу нового підходу до трактування впливу ряду органічних сполук на швидкість корозії металів покладено гіпотезу про те, що гальмування корозії відбувається завдяки утворенню на поверхні металів захисних шарів, які складаються з комплексних металоорганічних сполук. Такі сполуки утворюються за рахунок взаємодії органічних речовин, що вводяться ззовні, з катіонами металу, що піддається корозії. Запропонований підхід можна, на наш погляд, використовувати для прогнозування захисної дії багатьох органічних сполук. З іншого боку, його можна покласти в основу трактування гальмувальної дії вже відомих інгібіторів. Концепцію перевірено у процесі дослідження інгібувальної дії низки амінокислот, а також полімерів: карбоксицелюлози, трифенілфосфіноксиду та полігексаметиленгуанідину. Встановлено, що ріст полімолекулярного шару у часі підпорядковується параболічному закону, товщина шару становить понад 200 нм. Обгрунтовано метод визначення кінетики росту шару, який базується на вимірюванні поляризаційного опору.

Установлено, що порядок реакції за аніонами у сульфатних і хлоридних електролітах становить 1,0 і 0,5 відповідно. З використанням нових уявлень про вплив комплексоутворення за анодного розчинення металів, про оборотність анодного процесу та з урахуванням сучасного визначення поняття "порядок реакції" показано, що для визначення та пояснення експериментально одержаних порядків реакції за аніонами немає потреби у складанні та аналізі складних багатоступінчастих схем анодного процесу.

Встановлено основні кінетичні закономірності процесу формування захисних металорганічних плівок у кислих середовищах за присутності комплексотвірних інгібіторів корозії. Запропоновано еквівалентну схему межі розподілу метал/електроліт, яка враховує поляризаційний опір дифузії фазового шару та надає змогу визначати динаміку росту поляризаційного опору в часі у процесі формування захисних шарів за присутності вказаних інгібіторів. На базі закону росту фазових плівок на поверхні металів аналітично одержано співвідношення, що характеризує залежність коефіцієнта гальмування від концентрації інгібітора та враховує властивості захисної плівки та час її формування. Показано, що збільшується товщина та змінюються властивості захисної плівки в часі за параболічним законом, які підпорядковуються законам дифузійної кінетики.

Досліджено закономірності процесу іонізації металів у присутності органічних лігандів, розроблено способи захисту сталі від корозійного руйнування. Встановлено, що зниження швидкості корозії у досліджених системах обумовлене формуванням на поверхні металу фазових шарів малорозчинних металорганічних комплексних сполук інгібітору з катіонами кородуючого металу. Вперше одержано кількісне співвідношення між швидкістю росту металорганічних шарів, їх захисними властивостями та часом експозиції та концентрацією інгібітора. Показано, що товщина фазової плівки та її захисні властивості ростуть у часі за параболічним законом і підпорядковуються законам дифузійної кінетики. Запропоновано параметри, діапазон і граничні умови багатокритеріальної оптимізації пошуку нових високоефективних та екологічних інгібіторів корозії, показано кореляцію між їх прогнозованою й експериментально визначеною протикорозійною ефективністю. На основі запропонованого підходу розроблено ряд високоефективних та екологічних інгібіторів корозії сталі, застосування яких вирішує завдання раціональної утилізації некондиційних фармацевтичних препаратів і побічних продуктів їх синтезу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.4

Рубрики:

Плівки

Шифр НБУВ: Ж72631 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто розвиток наукових основ електрохімічних методів визначення швидкості корозії металів, робота над якими започаткована під керівництвом видатного електрохіміка Л. І. Антропова та продовжується послідовниками його школи. Опрацьовано аспекти точності визначення швидкості корозії методом поляризаційного опору (Rp). Показано, що використання двохелектродної схеми істотно знижує похибку вимірювань Rp. Уточнені співвідношення для коефіцієнта пропорційності між Rp і швидкістю корозії з урахуванням структури подвійного електрохімічного шару та впливу специфічної адсорбції іонів, які перевірено експериментально. Виведено аналітичну залежність для визначення швидкості корозії за наявності великих поляризаційних ємностей. Розглянуто метод нелінійної подвійної поляризації для визначення кінетичних параметрів корозії за аналітичною формулою в системі з дифузійним або пасиваційним контролем, який не потребує застосування емпіричних коефіцієнтів. Описано новий неруйнівний метод на основі поляризаційного опору з використанням неполяризованих електродів. Показано приклади практичного застосування цього методу в дослідженнях корозійної стійкості зварного з'єднання. За дослідженнями характеру зміни поляризаційного опору в часі в сульфатній кислоті за наявності амінокислот і похідних гуанідину виведено кількісні співвідношення, які визначають зростання фазових плівок на поверхні металів залежно від часу експозиції та концентрації інгібітору.