На основі обстеження та розподілу 32 хворих з пошкодженнями жовчних проток за класифікаціями S.M. Strasberg et al. (1995) та Stewart-Way (2003) запропоновано алгоритми діагностики та лікування біліарних пошкоджень.

Аналіз імунологічного дослідження крові в 66 хворих показав, що комплексне хірургічне лікування гострого калькульозного холециститу, ускладненого жовчним перитонітом, залежно від ступенів тяжкості характеризується відсутністю змін щодо показників клітинного та гуморального імунітету крові. Практична значимість досліджень обгрунтовує необхідність у ході лікування гострого калькульозного холециститу, ускладненого жовчним перитонітом, проводити корекцію імунодефіциту за умов IIIБ стадії специфічними імунокоректорами на ранніх стадіях цього захворювання.

Сравнительный анализ исследования состояния иммунологической реактивности и микрофлоры толстого кишечника у 24 больных острым калькулезным холециститом, осложненным желчным перитонитом I степени тяжести, которым по разным причинам наряду с холецистэктомией выполнены билиодигистивные анастомозы, показал, что больные, которым был наложен высокий гепатикоеюноанастомоз, характеризовались более низким напряжением клеточного и гуморального иммунитета и меньшими проявлениями дисбактериоза толстого кишечника в сравнении с низким холедоходуоденоанастомозом, что обосновывает лучшую эффективность высокого билиарного анастомоза по отношению к низкому.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.520.11

Рубрики:

Хірургічне лікування холециститу і ангіохоліту (холангіту)

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вирішено науково-практичну проблему покращання результатів хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт залежно від ступеня тяжкості. Розроблено та обгрунтовано класифікацію, а також розроблено алгоритми діагностування та нові методи лікування, що є алгоритмами хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт як ускладнення гострого холециститу (новий напрямок лікування). Доведено, що хворим, яким був накладений високий гепатикоєюноанастомоз, притаманний більш низький рівень ретенеційної азотемії, неорганічного фосфору, активності аспартатамінотрансферази та лактатдегідрогенази крові у порівнянні з низьким холедоходуоденоанастомозом, що біохімічно обгрунтовує кращу ефективність високого біліарного анастомозу відносно до низького. Хворі, яким був накладений високий гепатиєкоєюноанастомоз, мали більш низьке напруження клітинного та гуморального імунітету та менші прояви дисбактеріозу товстого кишечнику у порівнянні з наявним низьким холедоходуоденоанастомозом. Установлено, що за умов комплексного хірургічного лікування жовчного перитоніту у разі проведення одноразової санації порожнини товстого кишечнику 0,001 %-вим розчином дезмістину у хворих відбувається суттєве зниження рівня мікрофлори E. coli, K. pneumoniae, K. aerogenes, Str. Faecalis, S. aureus, Staph. spp., Bacteroides spp., Bacillus spp., Peptococcus. Показано лікувальний вплив берламін-модуляру й інфезолу 100 за умов жовчного перитоніту.

Аналіз популяційного рівня порожнинної мікрофлори товстої кишки у 66-ти хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений жовчним перитонітом, показав наростання вмісту E.coli та зниження B. Bifidum, B. Lactis у напрямку I, II, III A, III Б ступенів тяжкості захворювання. Наростання популяційного рівня порожнинної мікрофлори товстої кишки: S.aureus, E.coli, P.vulgaris, K.pneumoniae, E.faecalis має суттєву роль у розвитку III Б ступеня тяжкості жовчного перитоніту. Гриби роду Candida не мають суттєвого клінічного значення у патогенезі вивчених ступенів тяжкості жовчного перитоніту.

Анализ популяционного уровня микрофлоры полости толстого кишечника у 66-ти больных острым калькулёзным холециститом, осложнённым желчным перитонитом, показал увеличение содержания E.coli и уменьшение B. Bifidum, B. Lactis в направлении I, II, III A, III Б степеней тяжести заболевания. Наростание популяционного уровня микрофлоры полости толстого кишечника : S.aureus, E.coli, P.vulgaris, K.pneumoniae, E.faecalis имеет важную роль в развитии III Б степени тяжести жёлчного перитонита. Грибы рода Candida не имеют существенного клинического значения в патогенезе изученных степеней тяжести желчного перитонита.

Аналіз гістологічного дослідження печінки та порожньої кишки у 22-х хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений жовчним перитонітом, показав, що III Б ступінь тяжкості до додаткового призначення "Берламін модуляру" та інфезолу 100 характеризується регенерацією гепатоцитів 3-ї функціональної ділянки, збереженням компенсаційної поліплоїдії в гепатоцитах 1-ї функціональної ділянки печінкової часточки та регенерацією клітин Панета крипт порожньої кишки, що слід розцінювати як зменшення проявів синдрому транслокації за цього патологічного процесу.

Анализ гистологического исследования печени и пустой кишки у 22-х больных острым калькулезным холециститом, осложненным желчным перитонитом показал, что III Б ступень тяжести к дополнительному назначению "Берламин модуляра" и инфезола 100 характеризуется регенерацией гепатоцитов 3-го функционального участка, сохранением компенсационной полиплоидии в гепатоцитах 1-го функционального участка печеночной дольки и регенерацией клеток Панета крипт пустой кишки, что следует расценивать как уменьшение проявлений синдрома транслокации при этом патологическом процессе.

Описано техніку доступу до щитовидної залози без перетину 2-ої фасції шиї, м'язів і передніх яремних вен. Із 1285 хворих 1173 оперовано за вказаною методикою, що сприяло зменшенню післяопераційних ускладнень з позитивним косметичним ефектом.

Огляд літератури присвячено проблемі жовчного перитоніту, етіологічним чинникам його розвитку, особливостям клінічного перебігу, діагностики та лікування.

Обстежено 82 хворих з біляміхуровим інфільтратом, який є ускладненням гострого деструктивного калькульозного холециститу. Встановлено послаблення протизапального бар'єру за даного патологічного процесу, на що вказує вірогідне зростання концентрації в крові молекул середньої маси, протеолітичної активності плазми крові за азоколом, азоальбуміном і азоказеїном та зниження питомої електропровідності сироватки венозної крові. Патогенетичною основою таких змін є накопичення компонентів жовчі як детергентів у зоні біляміхурового інфільтрату, підтвердженням чого є значне зростання білірубіну в зоні запалення.

Вивчено особливості перебігу гострої хірургічної патології на фоні порушень функції щитовидної залози. Простежено взаємозв'язок між ендотоксикозом і зміною тиреоїдних гормонів.

Проаналізовано інформативність біохімічних показників і параметрів загальної токсичності у двох групах хворих на гострий холецистит і холецистит, ускладнений жовтяницею. Встановлено недостатню інформативність лабораторних показників у діагностиці деструктивних змін у жовчному міхурі та вивчено діагностичну цінність визначення питомої електропровідності сироватки крові як показника вираженості ендотоксикозу та ступеня деструктивності процесу.

Показано ефективність використання внутрішньотканинного електрофорезу в разі апендикулярного, навколоміхурового інфільтратів (як наслідок гострого холециститу).

В огляді літератури з позицій патологічної фізіології обгрунтовано механізм розвитку чотирьох ступенів тяжкості перебігу жовчного перитоніту: I, II, III А, III Б, IV.

У дослідах на 60-ти білих нелінійних щурах-самцях показано, що перебіг експериментального жовчного перитоніту через 72 год після введення в очеревинну порожнину зростаючих доз стерильної жовчі супроводжується вторинним ушкодженням спільної жовчної протоки з підвищенням вмісту в ній дієнових кон'югатів та малонового альдегіду. Ушкодження шлунка за цих умов характеризується активацією необмеженого протеолізу, прогресуванням дисбактеріозу із замиканням порочного кола в розвитку жовчного перитоніту.

У дослідах на 40-ка білих нелінійних щурах-самцях показано, що перебіг експериментального жовчного перитоніту через 72 год після введення в очеревинну порожнину жовчі в дозі 1,25 мл/100 г супроводжується ушкодженням печінки, що пояснюється розвитком біохімічних синдромів: цитолізу, холестазу, гепатоцелюлярної недостатності, запалення.

Аналіз біохімічного дослідження крові в 53-х хворих на гострий флегмонозний калькульозний холецистит, ускладнений місцевим перитонітом, показав, що хірургічне лікування I, II ступенів тяжкості цього захворювання характеризується покращанням показників біохімічного дослідження крові зі зниженням концентрації сечовини, активностей аспартатамінотрансферази та лактатдегідрогенази (ЛДГ), в цьому разі встановлено нові кореляційні зв'язки для I ступеня між концентрацією кальцію та неорганічним фосфором, сечовиною і неорганічним фосфором. Хірургічне лікування II ступеня тяжкості гострого флегмонозного холециститу, ускладненого місцевим перитонітом, сприяло формуванню позитивних кореляційних залежностей між активністю ЛДГ, неорганічним фосфором і сечовиною.

Аналіз імунологічного дослідження крові в 66-ти хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений місцевим перитонітом, показав, що I ступінь тяжкості цього захворювання характеризується розвитком первинної імунної відповіді з підвищенням концентрації імуноглобуліну М плазми крові, який у цьому випадку позитивно корелює з концентраціями імуноглобулінів А і G, ЕАС-РОК (В-лімфоцитами) та НСТ-тестом крові.

Під час обстеження 30-ти хворих за допомогою методу багатофакторного регресійного аналізу у випадках I і II ступенів тяжкості перебігу жовчного перитоніту виявлено достовірні взаємозалежності між оцінкою загального стану хворого, перитонеальним індексом Манхаймера, модифікованою шкалою APACHE II, які зростали за I, II ступенів тяжкості захворювання у порівнянні з контролем.

Проведено порівняльну оцінку інформативності визначення тяжкості загального стану у хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений жовчним перитонітом і Мангеймським перитонеальним індексом (МПІ) у тієї ж групи. Встановлено, що МПІ є досить інформативним критерієм прогнозу перебігу жовчного перитоніту, але не дозволяє встановити ступінь тяжкості загального стану хворого та потребує додаткового використання оціночних бальних систем, однією з яких може бути запропонована шкала.