Подано інформацію щодо клініко-лабараторно-морфологічної характеристики синдрому гематурії у дітей з нефропатіями. Висвітлено сучасне уявлення причинних факторів виникнення гематурії, її патогенетичні аспекти. Показано діагностичні можливості ідентифікування топічного рівня ураження органів сечової системи без проведення нефробіопсії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54-4 + Р733.696-322

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Урологічна патологія у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено оцінку ренопротекторних можливостей інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) при комплексному лікуванні дітей із нефропатією з синдромом гематурії. Встановлено високу залежність термінів щодо нівелювання основних проявів зазначеної патології нирок від характеру одержуваної терапії. Визначено, що застосування препаратів групи ІАПФ (еналаприл, моноприл) сприяє вірогідному зниженню кількості рецидивів (у 1,8 разів) при хронічному перебігу захворювання та прискорює досягнення клініко-лабораторної ремісії - при гострому (в 4,3 рази).

На підставі аналітичного зіставлення стандартних клініко-параклінічних проявів захворювання та досліджених рівнів екскреції з сечею альбуміну, IgG (щодо креатиніну), індексу селективності у дітей з гломерулярною та негломерулярною патологією нирок з синдромом гематурії ідентифіковано типи уропротеїнограми. Показано, що для негломерулярної патології характерними є канальцевий тип уропротеїнограми та фізіологічний. Для гематуричної форми гломерулонефриту - клубочковий селективний і змішаний типи уропротеїнограми, для змішаної форми гломерулонефриту - клубочковий неселективний і змішаний типи уропротеїнограми. Установлено важливу роль втрати селективності протеїнурії у прогресуванні захворювань нирок з гематурією. Доведено ймовірність неселективної протеїнурії навіть за помірної альбумінурії. Визначено нормативні показники рівнів екскреції з сечею альбуміну, IgG (щодо кратиніну) й індекс селективності у здорових дітей регіону за віком. За результатами досліджень зазначених білкових фракцій одержано критерії діагностики неселективної протеїнурії. Обгрунтовано доцільність визначення екскреції з сечею альбуміну, IgG (щодо креатиніну), індексу селективності, показників транспорту солей у комплексі зі стандартними клініко-лабораторними показниками з метою діагностики рівня ушкодження нефрону без проведення біопсії нирок. Доведено ефективність використання препаратів групи інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту за умов проведення ренопротекторної терапії захворювань нирок з синдромом гематурії у дітей.

Проаналізовано 12 клініко-лабораторних показників, що виявили вірогідний зв'язок із типом нефропатії з гематурією. Розроблено діагностичну систему з трьох алгоритмів диференційної діагностики: гломерулярної й негломерулярної нефропатії, гломерулярної й змішаної нефропатії, негломерулярної й змішаної нефропатії. Доведено можливість визначення переважного рівня ураження нефрону при нефропатіях із гематуріями у дітей без проведення інвазивного дослідження (нефробіопсії) шляхом використання розробленої діагностичної системи.

Показано діагностичну значимість верифікації метаболічного розладу як можливої причини еритроцитурії на етапі диференційної діагностики нефропатій у дітей шляхом визначення показників транспорту солей.

Наведено результати вивчення рівнів екскреції з сечею альбуміну та імуноглобуліну G (відносно креатиніну), індексу селективності у 55 дітей із захворюваннями нирок з еритроцитурією та у 74 практично здорових дітей групи контролю. Доведено прогностичну цінність індексу селективності. Одержано лабораторні критерії раннього несприятливого прогнозу захворювань нирок з еритроцитурією у дітей.

Мета роботи - вивчити значення порушень продукції серотоніну в генезі функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей із дифузним нетоксичним зобом. Обстежено 695 дітей віком 5 - 11 років (суцільна вибірка). Визначення рівнів тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину, серотоніну проведено 88-ми дітям із зобом, відібраним під час скринінгового дослідження на базі молодших класів загальноосвітніх шкіл. Групу контролю склали 39 дітей аналогічного віку та статі без ознак тиреоїдної патології, гострих та хронічних інфекційних і соматичних захворювань. Визначення розмірів щитовидної залози (ЩЗ) та її структури проведено з застосуванням ультрасонографії. Результати обстеження порівняно з нормативними даними ВООЗ 2001 та 2007 pp. Функціональний стан гіпофізарно-тиреоїдної системи оцінено за рівнем гормонів: ТТГ, вільного тироксину. Дослідження проведено за методом конкурентного твердофазного хемілюмінесцентного імуноферментного аналізу з використанням стандартних тест-наборів "Immulite 1000 RapidTSN", "Immulite 1000" на автоматичному аналізаторі "DiagnostikProductsCorporation". Результати порівняно з чинними стандартами надання допомоги дітям з захворюваннями ендокринної системи. Для верифікації гастроентерологічної патології додатково проведено УЗД органів черевної порожнини, ФЕГДС, копрограму, іригографію за стандартними методиками. Для оцінки стану серотонінергічної системи проведено кількісне визначення серотоніну в сироватці крові за методом конкурентного твердофазного хемілюмінесцентного імуноферментного аналізу з використанням діагностичних тест-систем Serotonin ELISA ("IBLHamburg", Німеччина).

Мета роботи - оцінити стан вегетативної регуляції серцево-судинної системи у дітей із дифузним нетоксичним зобом (ДНЗ). Загалом обстежено 603 дитини віком 6 - 16 років. Оцінку варіабельності серцевого ритму (ВСР) проведено в 70 дітей (середній вік - 9,3 року): 46 дітей із ДНЗ, група контролю - 24 дитини аналогічного віку та статі без ознак тиреоїдної патології, гострих і хронічних захворювань. Розміри і структуру щитовидної залози (ЩЗ) визначено за допомогою ультрасонографії (апарат Aloka SSD-1400, лінійний датчик із частотою 7,5 мГц) з оцінкою відповідно ВООЗ, 2001 р. Дослідження хвильової структури ВРС виконано згідно з рекомендаціями робочої групи Європейського товариства кардіологів і Північноамериканського товариства кардіостимуляції та електрофізіології (1996 р.) за допомогою комп'ютерного електрокардіографічного комплексу "Cardiolife", версії 1.2хх. У дітей із ДНЗ встановлено більшу частоту функціональних порушень з боку серцево-судинної та вегетативної нервової систем. Навантажувальні проби супроводжувались виникненням синусової тахікардії з досягненням максимальних значень ЧСС у 46 (100 %) обстежених. Ознаки вегетативної дизрегуляції проявлялися гіперсимпатикотонією у стані спокою - у 2 (4,4 %) дітей, недостатньою - у 10 (21,7 %) або надмірною - у 12 (26,1 %) активацією симпатичного відділу вегетативної нервової системи після навантажувальної проби, на тлі зниженої реактивності парасимпатичної ланки. Висновки: порушення вегетативної регуляції є одним із можливих механізмів зниження адаптаційних можливостей до нестачі йоду в довкіллі та фактором підвищеного ризику серцево-судинної патології в дітей із захворюваннями ЩЗ.

Наведено сучасні відомості щодо поширеності та перебігу остеопорозу у дітей. Увагу приділено причинним факторам "омолодження" остеопорозу, віковим особливостям мінеральної щільності кісток та становленню піку кісткової маси. Наведено дані про вікові зміни маси м'язів, сполучної та жирової тканин, як у всьому кістяку, так і в окремих сегментах.

Наведено результати ретроспективного аналізу видового складу мікробних збудників інфекції сечової системи за результатами посіву сечі в активну стадію захворювання та їх чутливості до антибактеріальних препаратів різних класів у дітей (переважно з пієлонефритом), які перебували на нефрологічному ліжку Київської ДМЛ № 1 у період 2009 - 2014 рр. Показано незмінно високу чутливість (94,1 %) та низьку резистентність (3,2 %) штамів кишкової палички до сучасного похідного нітрофурану - фуразидину К (Фурамаг) порівняно з іншими класами антибактеріальних засобів. Отримані результати збігаються з міжнародними літературними даними та дозволяють рекомендувати цей препарат як засіб емпіричного вибору в лікуванні неускладненої інфекції сечової системи в дітей.

Подано сучасний погляд на проблему нейрогенного сечового міхура в дітей з позиції усвідомлення ролі вегетативного гомеостазу. Розглянуто важливість диференційованого підходу до корекції зазначеного розладу з урахуванням характеру порушення вегетативного тонусу. Обгрунтовано додавання до комплексу терапії препаратів нейроадаптогенного ряду з визнаною симпатикотонічною або парасимпатикотонічною дією.

Акцентовано увагу на зловживанні антибактеріальними препаратами у пацієнтів з інфекцією сечових шляхів як серед дорослого населення, так і у дітей. У сучасну еру масштабної антибіотикорезистентності така тактика є не лише неефективною для пацієнта, але й згубною для популяції загалом. Оптимальне клінічне рішення - стратифікація пацієнта з інфекцією сечових шляхів (ІСШ) для призначення антибіотика чи застосування іншого альтернативного засобу з доказовою ефективністю, як наприклад офіцинальна урологічна вакцина урівак.

Зростаюча поширеність кристалурії, дисметаболічної нефропатії та сечокам'яної хвороби у дитячій популяції вимагає пошуку оптимальних методів медикаментозної корекції мінерального розладу та профілактики інфекції сечових шляхів (ІСШ). Мета роботи - вивчити ефективність та безпеку застосування комбінованого фіто-цитратного комплексу у дітей із рекурентним перебігом ІСШ на тлі сольового дисметаболізму. Проведено рандомізоване контрольоване клінічне дослідження, у якому взяли участь 53 дитини віком від 6 до 18 років із діагнозом "Цистит", "Пієлонефрит" 1 - 2 ступеня активності в активну стадію захворювання з епізодами ІСШ в анамнезі. 33 дитини основної групи отримували базову стандартну терапію, підсилену комбінованим фіто-цитратним засобом (уриклар). 20 дітей контрольної групи отримували лише стандартну базову терапію. Пацієнти в обох групах були порівнянними за віком, статтю та тривалістю захворювання. Курс терапії комбінованим фіто-цитратним препаратом в основній групі та фітоуросептиком у контрольній тривав один місяць. Встановлено переваги додавання фіто-цитратного комплексу (ФЦК) до базової терапії ІСШ вже наприкінці одномісячного циклу застосування у вигляді позитивних тенденцій і нормалізації параметрів мінерального обміну за показниками транспорту солей, інших клінічних і лабораторних даних, ультрасонографії. Відсутність повторної ІСШ упродовж двох місяців після припинення терапії свідчила про ефективну протизапальну та антиадгезивну дію ФЦК. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом (ЛЕК) установи. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їх опікунів). Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Наведено результат компіляції сучасних вітчизняних та іноземних джерел щодо визначальних аспектів мікробно-запальних захворювань сечовивідних шляхів (СШ) у дітей: поширеність, етіологія, патогенез, діагностичні та терапевтичні алгоритми, рівень їх доказовості. Увагу також приділено питанням профілактики рецидивів інфекції СШ (ІСШ), реабілітації та диспансеризації пацієнтів. Відзначено, що ІСШ досить часто зустрічається у дитинстві: 8 % дівчаток і 2 % хлопчиків мають принаймні один епізод до семирічного віку. Пік віку ІСШ є бімодальним: один пік у грудному віці, а інший - у віці від 2 до 4 років (на момент навчання туалету). Найпоширенішим збудником залишається кишкова паличка, яка становить приблизно 85 % у структурі уропатогенів усіх вікових груп дітей. Клінічні ознаки та симптоми ІСШ залежать від віку дитини, але всіх дітей із неясною лихоманкою віком від 2 до 24 міс слід оцінювати на ІСШ. Оцінка дітей старшого віку може залежати від клінічної картини та лабораторних симптомів, як, наприклад, позитивна лейкоцитарна естераза та/або нітритний тест за результатами дипстик-тесту; піурія щонайменше 10 лейкоцитів у полі зору при мікроскопії; бактеріурія при культуральному дослідженні. Фізіологічні механізми, що протистоять ІСШ, включають кислотність і вільний пасаж сечі, своєчасне спорожнення сечового міхура, неушкоджені сечостатеві та уретральні сфінктери, а також повноцінні імунологічні та слизові бар'єри. Порушення будь-якого з цих механізмів формує схильність до ІСШ. Ниркові паренхіматозні дефекти діагностують у 3 - 15 % дітей протягом одного-двох років від першої діагностованої ІСШ. Останнім часом більшість авторів схиляються думки, що рубцювання паренхіми внаслідок ІСШ відбувається у пацієнтів із дисплазією ниркової тканини та на тлі міхурово-сечоводного рефлюксу (МСР). Підвищена швидкість формування резистентності кишкової палички зробила амоксицилін неприйнятним для емпіричного лікування ІСШ у більшості дітей. Препаратами вибору на сьогодні є цефалоспорини та нітрофурани для нижніх відділів урологічного тракту. Профілактичні курси антибіотиків не знижують ризик наступних епізодів ІСШ, навіть у дітей із легким і помірним МСР. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.5

Рубрики:

Хвороби сечових органів у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.501.6-5

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено сучасні погляди іноземних авторів щодо питань поширеності, етіології та патогенезу, діагностики, лікування і профілактики інфекції сечової системи (ІСС) у дітей раннього віку (0 - 3 роки). Наголошено, що ІСС залишається найбільш поширеною інфекцією у дітей до 2 років і посідає - 2-ге - 3-тє місце серед всіх інфекцій дитячого віку. ІСС залишається глобальною проблемою педіатрії. Діагностика захворювання у дітей перших 3 років життя не є простим питанням. Так, у неонатальному періоді симптоми й ознаки ІСС неспецифічні: температурна нестабільність, порушення периферичного кровообігу, летаргія, дратівливість, апное, анорексія, погане смоктання, блювання, тривала жовтяниця та ін. Сечовий синдром у таких дітей зустрічається рідко, але вважається більш специфічним. У новонароджених з ІСС існує висока ймовірність бактеріємії, що свідчить про актуальність гематогенного шляху поширення інфекції. Доведено, що діти з функціональною або анатомічною патологією органів сечової системи, з імунодефіцитом схильні до ІСС. Акцентована важливість своєчасної діагностики захворювання та ризик факторів її реалізації. У цьому сенсі має значення розробка неінвазивних методів і пристроїв для збору сечі у малюків з максимально виключеним ризиком забруднення зразка. Є нагальна потреба у виявленні більш специфічних біомаркерів для підвищення точності і швидкості діагностики ІСС, у сучасних бактеріологічних методах культуральної ідентифікації. Проводиться апробація нових неінвазивних методів дослідження, таких як МРТ без контрасту й ультразвукова допплерівська методика для тканинної та мікросудинної візуалізації відповідно. Деякі аспекти ІСС залишаються дискутабельними. До них належать питання природного розвитку захворювання, оптимальні варіанти антибактеріального режиму, профілактичного ведення пацієнта та ін. Останнім часом в усьому світі стійкість до протимікробних препаратів зростає із появою організмів, що продукують бета-лактамазу з розширеним спектром дії. Отже, слід використовувати антибіотик найменш широкого спектра дії з урахуванням даних локальної чутливості. Рекурентна ІСС зазвичай не призводить до утворення рубців на нирках у дітей без структурної ниркової аномалії. Таким чином, беручи до уваги побічні ефекти і появу резистентності, рутинна антимікробна профілактика рідко виправдовується. У цьому сенсі доречним стає опрацювання нових вакцинних композицій і складів для лікування і профілактики рекурентної ІСС, в тому числі у дітей молодшого віку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.690.16

Шифр НБУВ: Ж100881 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зростаюча поширеність кристалурії, дисметаболічної нефропатії та сечокам'яної хвороби у дитячій популяції вимагає пошуку оптимальних методів медикаментозної корекції мінерального розладу та профілактики інфекції сечових шляхів (ІСШ). Мета роботи - вивчити ефективність та безпеку застосування комбінованого фіто-цитратного комплексу у дітей із рекурентним перебігом ІСШ на тлі сольового дисметаболізму. Проведено рандомізоване контрольоване клінічне дослідження, у якому взяли участь 53 дитини віком від 6 до 18 років із діагнозом "Цистит", "Пієлонефрит" 1 - 2 ступеня активності в активну стадію захворювання з епізодами ІСШ в анамнезі. 33 дитини основної групи отримували базову стандартну терапію, підсилену комбінованим фіто-цитратним засобом (уриклар). 20 дітей контрольної групи отримували лише стандартну базову терапію. Пацієнти в обох групах були порівнянними за віком, статтю та тривалістю захворювання. Курс терапії комбінованим фіто-цитратним препаратом в основній групі та фітоуросептиком у контрольній тривав один місяць. Встановлено переваги додавання фіто-цитратного комплексу (ФЦК) до базової терапії ІСШ вже наприкінці одномісячного циклу застосування у вигляді позитивних тенденцій і нормалізації параметрів мінерального обміну за показниками транспорту солей, інших клінічних і лабораторних даних, ультрасонографії. Відсутність повторної ІСШ упродовж двох місяців після припинення терапії свідчила про ефективну протизапальну та антиадгезивну дію ФЦК. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом (ЛЕК) установи. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їх опікунів). Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.