Встановлено нову формулу різниці двох підхідних дробів 1-періодичного гіллястого ланцюгового дробу спеціального вигляду, на базі якої одержано оцінки швидкості поточкової та рівномірної збіжності такого дробу.

Обстежено 28 хворих із субарахноїдальним крововиливом (САК) внаслідок розривів артеріальних аневризм. Визначено екскрецію метаболітів оксиду азоту (NO) в сечі та продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у сироватці крові. За сприятливого перебігу САК спостережено наближену до контрольного показника екскрецію метаболітів NO на тлі максимального рівня продуктів ПОЛ у сироватці крові на 4 - 13-ту добу захворювання. За несприятливого перебігу, зумовленого тяжким ішемічним ураженням головного мозку, у цей же період спостереження встановлено значне підвищення рівня NO як вияв посиленої його деградації, а також вмісту продуктів ПОЛ, починаючи з 14-ої доби від початку захворювання. Досліджені біохімічні показники можуть слугувати критеріями для оцінки тяжкості вторинного ішемічного ураження головного мозку та прогнозу перебігу гострого періоду САК.

Зазначено, що кровотеча у псевдокісту ПЗ є нечастим, проте небезпечним і складним для діагностики та лікування ускладненням. Мультидисциплінарний підхід дозволяє своєчасно встановити діагноз і виконати лікувальний процес. Відкрите операційне втручання у соматично тяжкого пацієнта, пов'язане з високими ризиком ускладнень. Ангіографія з ендоваскулярною емболізацією надає можливість не тільки виявити причину кровотечі у більшості випадків, а й запобігти її рецидиву. Ендоскопічне дренування дозволяє у ряді випадків уникнути відкритої операції.

Мета роботи - ідентифікація виникнення рецидивів виразкових кровотеч після ендоскопічного гемостазу. Активна кровотеча під час ендоскопії, локалізація виразок в тілі шлунка та по задній цибулині ДПК, їх розміри понад 1,5 см, масивний характер кровотечі, вік понад 70 років є предикторами неефективності гемостазу. Програмовані ендоскопії у 1 - 2-гу добу після ендоскопічного гемостазу дозволяють виявити у хворих групи ризику "клінічно німі" рецидиви кровотечі, виконати ендоскопічний гемостаз у кілька етапів та покращити загальні результати лікування. Рецидиви кровотечі після ендоскопічного гемостазу у багатьох випадках можуть бути успішно ліковані за комбінованого застосування різних методів гемостазу.

Цель работы - идентификация возникновения рецидивов язвенных кровотечений после эндоскопического гемостаза. Активное кровотечение во время эндоскопии, локализация язв в теле желудка и по задней луковице ДПК, их размеры более 1,5 см, массивный характер кровотечения, возраст более 70 лет являются предикторами неэффективности гемостаза. Программируемые эндоскопии в 1 - 2 сутки после эндоскопического гемостаза позволяют выявить у больных группы риска "клинически немые" рецидивы кровотечения, выполнить эндоскопический гемостаз в несколько этапов и улучшить общие результаты лечения. Рецидивы кровотечения после эндоскопического гемостаза во многих случаях могут быть успешно леченные при комбинированном применении различных методов гемостаза.

Проаналізовано застосування селективної ангіографії та емболізації лівої шлункової артерії у шести хворих зі шлунковими кровотечами неварикозної етіології з високим ризиком рецидиву. Завдяки емболізації у всіх пацієнтів вдалося досягти стабільного гемостазу й уникнути ургентної операції з приводу кровотечі, що вказує на ефективність застосування ендоваскулярних методик у випадку шлунково-кишкових кровотеч і дозволяє рекомендувати їх ширше застосування в хірургії.

Проанализировано применение селективной ангиографии и эмболизации левой желудочной артерии у шести больных с желудочными кровотечениями неварикозной этиологии с высоким риском рецидива. Благодаря эмболизации у всех пациентов удалось достичь стабильного гемостаза и избежать ургентной операции по поводу кровотечения, что указывает на эффективность применения эндоваскулярных методик при желудочно-кишечных кровотечениях и позволяет рекомендовать их широкое применение в хирургии.

Визначено періодичні гіллясті ланцюгові дроби спеціального вигляду. Встановлено декілька формул для різниці між їх підхідними дробами. Доведено багатовимірні ознаки поточкової та рівномірної збіжності таких дробів, які є багатовимірними аналогами відомих ознак збіжності неперервних дробів. Вперше встановлено овальні сегменти рівномірної збіжності для періодичних гіллястих ланцюгових дробів. Досліджено швидкість поточкової та рівномірної збіжності періодичних гіллястих ланцюгових дробів у деяких сегментах.

Дисертація присвячена проблемі застосування ендоваскулярних втручань в діагностиці, лікуванні і профілактиці гострих гастродуоденальних кровотеч варикозної і неварикозної етіології. Серед хворих, джерело кровотечі в яких локалізувалось у шлунку у 14 (73,6%) пацієнтів ефективною була ізольована емболізація лівої шлункової артерії (ЛША). У трьох проведено емболізацію селезінкової артерії (СА) або СА і ЛША. Ранні рецидиви кровотеч (РК) виникли у 4 (21%) пацієнтів з цієї групи. Відтерміновано оперовано 2 хворих і ургентно – 1. Планово оперовано 4-х пацієнтів. Назагал у цій групі померли 5 (26,3%) пацієнтів, з них від РК – 1 (5,3%). Відзначено тенденцію до зниження летальності у хворих високого ризику РК після ендоваскулярного втручання порівняно з групою, де його не проводили (26,3% проти 37,7%). Усім пацієнтам з кровотечею в порожнину псевдокісти підшлункової залози (ППЗ) виконано емболізацію судини джерела кровотечі. З приводу кровотечі не оперовано жодного хворого. Порожнина ППЗ зникала або зменшувалася в об’ємі. Консервативне лікування пацієнтів з портальної гіпертензії проводилось згідно рекомендацій консенсусів BAVENO. Ендоскопічне лігування було застосовано у 69 (84,1%) пацієнтів, як другий етап лікування виконувалася емболізація селезінкової артерії. Медіана кумулятивного безподійного виживання методом Каплан - Мейєра становила 53,9 міс.