Розглянуто основні принципи методики інженерного захисту території від зсувів. Відмічено, що на сучасному етапі обгрунтування розрахунку та реалізації схем і методів інженерного захисту території від зсувів потребує суттєвого доопрацювання. Запропоновано сучасний підхід до вирішення цієї проблеми.

  Скачати повний текст

Вперше створено дві моделі розвитку земельних систем, які відрізняються за типом зсувів, механізмом та динамікою. Для зсувних моделей першого типу, які представлені циркоподібними зсувами видавлювання, побудовано математичні моделі розвитку процесу залежно від атмосферних опадів, зроблено прогноз розвитку зсувного процесу в часі. За допомогою методу визначення зсувного потенціалу проведено районування Канівського підрайону з виділенням найбільш зсувонебезпечних ділянок. Здійснено просторовий прогноз розвитку зсувного процесу. Встановлено, що динаміка зсувного процесу тісно пов'язана з динамікою ерозійного і абразійного процесів. Для визначення основних типів зсувних зміщень за їх механізмом застосовано методику, яка дозволяє перейти від типу мікроструктури глинистих грунтів і характеру зв'язків між мікрочастинами до властивих їм деформацій і механізму зсувів.

Проаналізовано джерела і шляхи формування, змістову сутність, структурну організацію та поетику "кримського макроміфу" В.В.Набокова як унікальної цілісної міфопоетичної структури, що складається з трьох компонентів: міфів про Крим "пушкінський", "утрачений рай", місце та мету "вічного повернення". Відзначено, що образ Криму у творчості письменника є константою, "метафоном" його творів, основою розгорненого в часі кримського тексту, який є інтертекстом за своєю природою і передтекстом інших творів В.В.Набокова. Доведено, що "кримський макроміф" як основа і умова формування "кримського тексту" системотвірний чинник творчості письменника позначився на формуванні його художньої індивідуальності.

Індекс рубрикатора НБУВ: В213.305

Рубрики:

Коливання. Вібрації. Механічні системи

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

The paper presents a technique for studying the natural frequencies of nonthin inhomogeneous shells of revolution acted by static axisymmetrical loads. The technique is based on a nonclassic shell model that takes all the kinds of transverse deformation (transverse shears and reduction across a wall thickness) into account. The efficiency of allowing for the reduction across the wall thickness is illustrated by the example of a substantially inhomogeneous nonthin cylindrical shell with complicated structure.

Запропоновано підхід до визначення головної області динамічної нестійкості оболонкових систем обертання загального виду у разі дії стаціонарного навантаження. Підхід застосовується для дослідження особливостей динамічної стійкості оболонок обертання знакозмінної кривизни у порівнянні з оболонками циліндричної форми. Показано, що на відміну від оболонок сталої кривизни використання оболонок з гофрованою твірною дозволяє значно зменшити область небезпечних параметрів гармонічного навантаження.

Розглянуто комплексний підхід до розроблення засобів експрес-діагностики технічного стану лінійної частини магістральних трубопроводів, який включає застосування експериментальних і розрахункових методів визначення напружено-деформованого стану трубопроводів на небезпечних ділянках, у тому числі за наявності дефектів типу тріщин, та до оцінки ймовірності виникнення аварійної ситуації. Така оцінка дає можливість оперативно приймати обгрунтовані рішення щодо продовження експлуатації трубопроводу або його зупинки для виконання ремонтних робіт. Запропонований підхід грунтується на використанні сучасних вимірювальних пристроїв та застосуванні положень теорії тонких оболонок, механіки матеріалів і механіки руйнування. Наведено приклади усунення деяких найпоширеніших пошкоджень у вигляді поздовжніх тріщин.

Представлена змодельована безпровідна система на частоті 240 ГГц. Доцільність вибору робочої частоти полягає в тому, що цей діапазон має високу пропускну здатність і низьку втрату через наявність атмосферних вікон прозорості. У склад моделі входять наступні модулі: джерело цифрової послідовності 128QAM, гетеродин 120 ГГц, перетворювачі вверх та вниз по частоті, підсилювач потужності та смугопропускний фільтр. Виконано порівняльний аналіз якісних та кількісних характеристик існуючих терагерцових систем 200 - 300 ГГц. Результати моделювання системи 240 ГГц лежать в межах норми та їх можна побачити у вигляді графіків.

Досліджено стійкість пружних систем з оболонок обертання змінної кривини та складної структури, що знаходяться в полі консервативних вісесиметричних навантажень різної природи. У межах класичної та уточненої теорій оболонок визначено граничні та біфуркаційні критичні значення діючого навантаження на основі геометрично нелінійної постановки задачі та динамічного критерію стійкості. Для розв'язання відповідних нелінійних задач і задач на власні значення запропоновано числово-аналітичну методику, що базується на раціональному їх зведенні до одновимірних лінійних меридіональною координатою крайових задач за і числовим розв'язанням цих задач за допомогою методу дискретної ортогоналізації. Наведено тестові приклади, що підтверджують правомірність використання методики в розглядуваному класі задач. Проведено аналіз граничних і біфуркаційних значень критичних навантажень оболонкової системи залежно від зміни її геометричних параметрів.

Висвітлено суть поняття "підходи", розглянуто питання методологічного підгрунтя формування готовності майбутніх фахівців із фізичної терапії та ерготерапії до використання фізкультурно-оздоровчих технологій у майбутній професійній діяльності. Визначено, що діяльнісний, особистісний, системний, аксіологічний і компетентнісний підходи є грунтовною основою для формування висококваліфікованого, конкурентоспроможного фахівця у сфері охорони здоров'я, де фізкультурно-оздоровчі технології є основним засобом майбутньої професійної діяльності. У межах роботи загальнонаукове підгрунтя формування готовності майбутніх бакалаврів із фізичної терапії, ерготерапії до застосування фізкультурно-оздоровчих технологій складають системний та аксіологічний підходи, що надали змогу визначити мету, завдання і спрямування процесу формування готовності, розкрити її суть та структуру. Особистісний підхід спрямовує педагогічний вплив на розвиток професійно важливих якостей особистості та становить теоретико-методичну основу дослідження. Діяльнісний підхід націлює професійну підготовку на формування відповідних умінь і навичок майбутнього фахівця, серед яких - організаційно-методичні, пізнавальні, комунікативні та рухові уміння. Компетентістний підхід став базовою основою для визначення відповідних компетентностей, необхідних для професійної самореалізації майбутніх фахівців.

Запропоновано підхід до визначення напружено-деформованого стану пружних систем, складених зі спряжених між собою гнучких оболонок обертання різної геометрії і структури. Підхід включає постановку задачі на основі геометрично нелінійної теорії середнього згину за припущень класичної моделі оболонок Кірхгоффа - Лява і числово-аналітичну методику її розв'язання на основі поєднання процесу квазілінеаризації з методом ортогональної прогонки. Наведено результати аналізу напружено-деформованого стану пружної системи знакозмінної Гауссової кривизни типу елемента компенсуючого пристрою.

Мета роботи - розвиток та засвоєння навичок просторового орієнтування у осіб із тяжкими порушеннями зору та сліпотою засобами фізичної терапії у санаторно-курортних умовах. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 245 осіб із інвалідністю, які мають тяжкі порушення зору або сліпоту, віком від 18 до 35 років. При оцінці точності просторового параметру рухів було застосовано пробу на пропріорецептивну чутливість. Результати. Первинне проведення проби на пропріорецептивну чутливість показало, що задовільні тести згинання правої руки на гострий кут було зафіксовано у 78 осіб (32 %), на прямий кут - 101 особа (41 %), на тупий кут - 59 осіб (24,1 %), а задовільні тести згинання лівої руки на гострий кут було зафіксовано у 93 осіб (38 %), на прямий кут - 108 осіб (44 %), на тупий кут - 37 осіб (15 %). Повторний тест на згинання правої руки на гострий кут після проходження програми фізичної терапії виконали 101 особа (41 %), на прямий кут - 150 осіб (61 %), на тупий кут - 81 особа (33 %). Тест на повторне згинання лівої руки на гострий кут після проходження програми фізичної терапії виконали 115 осіб (47 %), а прямий кут - 123 особи (51 %), на тупий кут - 108 осіб (44 %). Висновки: отримані дані свідчать про поліпшення пропріоцептивної чутливості обстежених осіб, які мають особливі потреби, із патологіями органів зору.

Мета дослідження - обгрунтування змісту конгітивно-змістового компоненту готовності майбутніх бакалаврів з фізичної терапії та ерготерапії до застосування фізкультурно-оздоровчих технологій у професійній діяльності, визначення критеріїв, показників та методи оцінки рівня сформованості до означеного виду готовності. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Національного університету "Чернігівський колегіум" ім. Т. Г. Шевченка, Бердянського державного педагогічного університету, Ужгородського національного університету, до якого були залучені студенти 4 - 5 курсів спеціальності "Фізична терапія, ерготерапія" (фізична реабілітація). Для досягнення означеної мети були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз психологічної та спеціальної науково-методичної літератури з метою вивчення проблеми готовності майбутніх фахівців у галузі "охорона здоров'я"; структурний аналіз для розробки структури готовності та обгрунтування змісту конгітивно-змістового компоненту готовності майбутніх бакалаврів з фізичної терапії, ерготерапії до застосування фізкультурно-оздоровчих технологій у професійній діяльності; методи математичної статистики. Результати та обговорення. Підготовка фахівців з фізичної терапії, ерготерапії до кваліфікованого виконання професійних функцій у напрямку підвищення рівня здоров'я, компенсацію функційних порушень, профілактику рухових дисфункцій людини засобами фізкультурно-оздоровчих технологій була і залишається актуальною проблемою. Ураховуючи сферу та особливості практичної діяльності фахівців з фізичної терапії, ерготерапії, розкрито сутність конгітивно-змістового компоненту готовності, який окреслює професійно-фахових знань майбутнього фахівця у напрямку застосування фізкультурно-оздоровчих технологій при виконанні професійних функцій та вирішенні професійних завдань. Критерієм конгітивно-змістового компоненту обрано теоретичний критерій, який відображує рівень сформованості відповідних знань за обсягом, якістю, практичною спрямованістю, відповідністю кваліфікаційним вимогам фахівця з фізичної терапії, ерготерапії. Відповідно до критерію та показників обрано діагностичний інструментарій для оцінювання якості знань та визначення рівнів сформованості готовності майбутніх бакалаврів з фізичної терапії, ерготерапії до застосування фізкультурно-оздоровчих технологій за обраним компонентом. Оцінка рівня сформованості знань відбувалася за допомогою розроблених тестових завдань, зміст яких був спрямований на з'ясування знань з теорії і методики застосування фізкультурно-оздоровчих технологій у сфері фізіотерапевтичної (реабілітаційної) діяльності та інших суміжних дисциплін, поєднаних міждисциплінарними зв'язками.

Мета дослідження - моделювання процесу формування готовності майбутніх фахівців з фізичної терапії та ерготерапії до застосування фізкультурно-оздоровчих технологій (ФОТ) у майбутній професійній діяльності. Матеріали та методи. Дослідження було проведено на базі Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. З метою розробки моделі формування готовності майбутніх бакалаврі з фізичної терапії, ерготерапії до застосування ФОТ у майбутній професійній діяльності застосовувалися наступні методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення даних навчально-методичної, психолого-педагогічної та спеціально-профільованої наукової літератури для вивчення стану розробленості проблеми; структурний аналіз для визначення структури готовності та її ключових компонентів; метод моделювання для розробки моделі формування готовності майбутніх бакалаврів з фізичної терапії, ерготерапії до застосування ФОТ у професійній діяльності. Результати та обговорення. Підготовка фахівців з фізичної терапії, ерготерапії до здійснення результативної професійної діяльності у напрямку підвищення рівня здоров'я населення, усунення недоліків у фізичному розвиткові та функціональному стані, профілактиці рухових дисфункцій у осіб різних вікових та нозологічних груп засобами ФОТ на сьогодні залишається актуальною. У результаті термінологічного аналізу узагальнено підходи щодо трактування ключових понять дослідження: "моделювання" та "модель". У відповідності до особливостей професійної діяльності фахівців з фізичної терапії, ерготерапії, їх професійних функцій, завдань та обов'язків у напрямку застосування ФОТ була розроблена модель формування готовності майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії до застосування ФОТ у майбутній професійній діяльності. Авторська модель формування готовності майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії до застосування ФОТ у професійній діяльності уявляє собою цілісну систему взаємопов'язаних структурних та функціональних компонентів, взаємодія яких спрямована на підвищення якості професійної підготовки у напрямку практичного застосування ФОТ при вирішенні складних професійних завдань у різних видах фахової діяльності. Модель включає змістовий, процесуальний та результативний структурні компоненти; грунтується на системному, особистісному, діяльнісному, деонтологічному, аксіологічному та компетентністному методологічних підходах та сукупності загально-дидактичних та специфічних принципів, і спрямована на удосконалення змісту професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії.

Мета роботи - розкрити зміст та сутність деонтологічної етики у системі професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії як одного із способів підвищення результативності педагогічного процесу. Матеріали та методи. Об'єктами дослідження стали майбутні фахівці з фізичної терапії, ерготерапії Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. З метою вирішення поставлених завдань застосовувались наступні методи дослідження: теоретичні: аналіз та систематизація загально-педагогічної, психологічної та фахової науково-методичної літератури, а також нормативно-правових документів, які регламентують професійну підготовку та фахову діяльність фахівців з фізичної терапії, ерготерапії; термінологічний аналіз для визначення сутності ключових понять дослідницької роботи. Результати. Професія фізичного терапевта, ерготерапевта як спеціаліста галузі "охорона здоров'я" побудована на професійній взаємодії між членами мультідисциплінарної команди, пацієнтами / клієнтами та членами їх сімей, або опікунами, яка включає дотримання відповідних правил спілкування. Це вимагає обгрунтування системи наукових знань про обов'язок і норми належної професійної поведінки майбутніх бакалаврів з фізичної терапії, ерготерапії, розробку етичного кодексу відповідно до їх кваліфікаційної характеристики. У нашому поняття "професійну підготовку" розглянуто "як безперервний динамічний процес, орієнтований на оволодіння майбутніми фахівцями з фізичної терапії, ерготерапії відповідними професійно-орієнтованими знаннями, фаховими уміннями і навичками у сфері реабілітаційної діяльності, формування професійно значущих якостей особистості, ціннісних орієнтацій, які обумовлюють готовність до результативного здійснення професійної діяльності". Деонтологічна етика фізичного терапевта, ерготерапевта - це система знань про професійні морально-етичні принципи та норми поведінки майбутнього фахівця по відношенню до об'єктів виробничої та суспільної діяльності, її форми, а також обов'язки, які сприяють формуванню готовності до кваліфікованого виконання професійних функцій. Вона розкривається через питання: взаємозв'язку і спілкування між пацієнтом та фахівцем з фізичної терапії, ерготерапії; взаємин між фізичним терапевтом, ерготерапевтом та членами сімей пацієнта/клієнта або його опікунів; професійного спілкування між всіма учасниками мультідисциплінарної команди, до складу якої входять фахівці з фізичної терапії та ерготерапії; дотримання правил конфіденційності та медичної таємниці; питання щодо заходів відповідальності за життя і здоров'я пацієнтів, та інформованої згоди, кожне з яких обумовлена специфікою професійної діяльності означених фахівців. Виконання норм та правил деонтологічної етики фізичними терапевтами, ерготерапевтами передбачає дотримання нормативної поведінки у спілкуванні з усіма об'єктами своєї професійної діяльності, сформованість внутрішньої потреби відповідально відноситися до своїх професійних обов'язків, умінь будувати професійні відносини в системі "людина - людина".

Мета роботи - визначення сутності поняття деонтологічної готовності майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії до здійснення професійної діяльності та теоретичне обгрунтування її змісту. Матеріали та методи. Об'єктом дослідження є деонтологічна готовність майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії до професійної діяльності. У нашому дослідженні використані наступні методи: методи: аналіз, узагальнення та систематизація психолого-педагогічної, спеціалізованої науково-методичної літератури та нормативно-правової бази у напрямку професійної підготовки та особливостей трудової діяльності фізичних терапевтів, ерготерапевтів; термінологічний аналіз для визначення змісту та сутності базових понять обраного напряму дослідження. Результати. Провідне місце у вирішенні питань розвитку, відновлення та компенсації порушених розумових, когнітивних, рухових, нейром'язових, та інших функцій організму, які знижують якість життя людини та обмежують її функціональну самостійність, належить фахівцям з фізичної терапії, ерготерапії. При цьому сама діяльність здійснюється в умовах тісної взаємодії між усіма об'єктами професійного середовища різного ієрархічного рівня. Це у сукупності вимагає від майбутнього фахівця оволодіння не тільки клінічними та організаційно-методичними знаннями, а й нормативно-правовими аспектами морально-етичної поведінки, яких необхідно дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків. Оволодіння такими знаннями та уміннями їх реалізовувати поточно є однією із складових професійної підготовки означених фахівців у ході навчальної діяльності. Розкрито зміст поняття деонтологічної готовності майбутніх фахівців фізичної терапії, ерготерапії до здійснення професійної діяльності. Деонтологічна підготовка розглядається нами як цілеспрямований, спеціально організований та керуємий педагогічний процес, спрямований на засвоєння фізичними терапевтами, ерготерапевтами деонтологічних знань та формування умінь і навичок дотримуватися належної нормативної поведінки у процесі здійснення різних видів професійної діяльності. Результатом деонтологічної підготовки є деонтологічна готовність майбутніх фахівців, яку ми розглядаємо як "динамічних стан особистості, який дозволяє самостійно поточно здійснювати нормативно-правову професійну поведінку при виконанні професійних обов'язків та пошуку шляхів розв'язання професійних завдань та проблем в роботі із усіма об'єктами майбутньої трудової діяльності, та формується під час оволодіння відповідними професійно-орієнтованими знаннями нормативно-правового, психолого-педагогічного та клінічного характеру. Встановлено, отримані в ході навчання знання, уміння та навички, а також професійно важливі якості особистості складають зміст деонтологічної готовності фізичного терапевта, ерготерапевта. Перспективами подальших досліджень є обгрунтування структури формування деонтологічної готовності майбутнього майбутніх фахівців фізичної терапії, ерготерапії до здійснення професійній діяльності.

Мета роботи - розробити програму реабілітаційного втручання для осіб із невритом плечового сплетення згідно міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності і здоров'я (МКФ). Матеріали та методи. Об'єктом дослідження є пацієнти із невритом плечового сплетення. У нашому дослідженні були використані наступні методи: теоретичні (аналіз та систематизація спеціалізованої науково-методичної літератури щодо надання реабілітаційної допомоги хворим із травмами та захворюваннями периферичної нервової системи); клінічні (аналіз медичних карток, вислуховування, огляд); інструментальні (динамометрія, мануально-м'язове тестування та шкальні методи оцінювання стану пацієнтів за суб'єктивними показниками (візуально-аналогова шкала болю (ВАШ), обстеження спастичності м'язів за шкалою Ашворта, оцінка виконання діяльності за шкалою DASH (The Disabilities of the Arm, Shoulder and Hand Score). Результати. Неврит плечового сплетення - захворювання периферичної нервової системи, яке характеризується вираженим больовим синдромом та швидким розвитком парезів і атрофії м'язів плечового поясу. Визначено, що неврит плечового сплетення відноситься до категорії із зареєстрованим кодом G54.0 Ураження плечового сплетення. Побудова програми фізичної реабілітації, формулювання глобальної мети та постановки довготривалих та короткочасних цілей реабілітації сьогодні відбувається на основі міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності і здоров'я (МКФ), на основі якої надання реабілітаційної допомоги відбувається у декілька етапів: обстеження або оцінювання (assesment), планування або призначення (assignment), яке передбачає створення програми фізичної терапії; (intervention) - упровадження програми фізичної терапії та контроль або моніторинг (evaluation), спрямований на оцінювання результатів реабілітаційного втручання на різних етапах його проведення. Враховуючи зазначені рекомендації, організація та управління процесом фізичної терапії пацієнтів із невритом плечового сплетення здійснювалася поетапно з дотриманням структури: формування індивідуального реабілітаційного діагнозу пацієнта та його категоріального профілю; визначення глобальної (повне відновлення порушених функції плече-лопаткового комплексу), довготривалих (відновлення повної амплітуди рухів у всіх суглобах верхньої кінцівки та сили м'язів плечового суглоба, корекція та закріплення правильної ергономіки, нормалізація вегетативно-трофічних процесів) та короткотривалих цілей фізичної терапії у SMART форматі. Розроблена програма фізичної терапії, яка включає ключові реабілітаційні засоби, кожен з яких вирішує специфічні завдання: кінезотерапію, механотерапію, гідрокінезотерапію, масаж (класичний та сегментарно-рефлекторний) та постізометричну релаксацію.

Мета роботи - аналіз практичного досвіду застосування засобів фізичної терапії для профілактики розвитку та у реабілітації людей літнього віку із саркопенією. Матеріали та методи: аналіз та систематизація сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури з метою виявлення анатомо-фізіологічних змін, які виникають у наслідок розвитку саркопенії, розкриття основних причин її розвитку, визначення ключових показників та клінічних ознак, за якими встановлюється реабілітаційний діагноз відповідно до МКБ-10 та МКФ, а також вивчення досвіду сучасних практиків щодо основних стратегій реабілітаційного втручання, де головним засобом виступають фізичні вправи. Результати. Проблема саркопенії, як однієї із поширених хвороб осіб літнього віку, на сьогодні є достатньо актуальною, адже її розвиток призводить до погіршення якості життя, підвищення ризику інвалідизації та передчасної смертності людини. Під саркопенією розуміють стан організму, який характеризується прогресуючою та генералізованою втратою м'язової маси та сили. Найчастіше вона розвивається у літніх людей, і пов'язана із природніми віковими змінами в організмі, наявними захворюваннями та особливостями життєдіяльності, зокрема рівнем повсякденної рухової активності, особливостями харчування. Основними діагностичними показниками саркопенії є м'язова сила, м'язова маса та фізична працездатність. Висновки: науково доведено, що систематичне виконання адекватного функціональним можливостям організму фізичного навантаження може бути використане як ефективний засіб профілактики саркопенії незалежно від віку людини. Серед основних видів вправ, які можуть бути включені до програми оздоровчої фізичної культури, виділяють аеробні, силові та функціональні вправи. Встановлено, що функціональні вправи не впливають на розвиток силових показників. Вправи аеробного характеру надають загальнотонізуючий вплив на весь організм людини, сприяють розвитку кардіореспіраторної системи, загальної витривалості, а також відіграють ключову роль у метаболічному контролі, але не призводять до м'язової гіпертрофії і не мають вираженого стимулюючого ефекту щодо кісткової тканини. Основними для підвищення силових показників великих м'язових груп та розвитку гіпертрофії є силові вправи різних типів, які виконуються з подоланням зовнішнього опору (гантелей, обтяжувачів, гумових амортизаторів тощо). Найбільшого ефекту у розвитку сили можна досягти за умови дотримання правильного харчування, яке передбачає вживання білкової їжі протягом години після силового тренування (включення до харчового раціону повноцінного білка за відсутності протипоказань з боку нирок).

Запропоновано математичну модель коливань пружних систем зі спряжених оболонок обертання різної геометрії, що знаходяться в полі комбінованих статичних осесиметричних навантажень. Модель базується на положеннях геометрично нелінійної теорії середнього згину в межах класичної теорії Кірхгофа - Лява і реалізована з використанням сучасних методів прикладної математики та чисельного аналізу. Побудовано спектральний портрет оболонкової конструкції з елементами додатної, нульової і від'ємної гауссової кривини, який дозволяє відстежити резонансні ситуації при динамічних навантаженнях і визначити небезпечні комбінації статичних навантажень при оцінці стійкості її рівноважних станів.