Однією з актуальних проблем абдомінальної хірургії є лікування гострого деструктивного панкреатиту (ГДП) та його ускладнень. Зважаючи на сучасні тенденції лікувальної тактики ГДП з переважанням консервативних підходів та ранньою антибактеріальною терапією, все частіше наслідком лікування є формування псевдокіст підшлункової залози (ППЗ). Проаналізовано результати лікування 63 пацієнтів з ППЗ в хірургічній клініці в період з 2003 до 2012 р. Втручання під контролем ультразвукового дослідження виконане у 49 (77,8 %) пацієнтів, з використанням лапаротомного доступу - у 10 (15,9 %), лапароскопічного - у 4 (6,3 %). Загальна ефективність пункційно-дренувальних методів 89,8 %, ускладнення виникли у 7,3 % хворих у вигляді формування зовнішньої панкреатичної нориці, яка на тлі проведення консервативної терапії мала тенденцію до закриття, за її неефективності проводили оперативне лікування на підшлунковій залозі з використанням відкритого доступу.

Наведено результати порівняння ступеня операційного стресу за різних видів хірургічного втручання з приводу гострого холециститу шляхом визначення вмісту кортизолу, пролактину та глюкози до, під час і після операції у 50 пацієнтів. Встановлено, що найбільше (у 5,3 разу) та найбільш тривале (понад 24 год) підвищення під час операції рівня кортизолу у сироватці крові спостерігали у пацієнтів, яким виконано відкриту холецистектомію (ВХЕ), мінімальне (у 2,2 разу) та найменш тривале (до 1 год) - під час здійснення черезшкірного черезпечінкового дренування (ЧЧД) жовчного міхура (ЖМ) під контролем ультразвукового дослідження. У ході виконання лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) відзначено найбільш виражене інтраопераційне підвищення рівня пролактину (у 3,6 разу) та більш швидке його зниження (протягом 24 год) у порівнянні з таким під час здійснення ВХЕ (протягом 72 год). За ЧЧД спостерігали мінімальне інтраопераційне збільшення вмісту пролактину (у 2,3 разу) та його тривалість (протягом 1 год) після операції. Це свідчило про те, що у ході виконання ЧЧД ЖМ стимуляція передньої частки гіпофіза значно менша, ніж під час ЛХЕ та ВХЕ.

Вперше визначено та проведено порівняння ступеня операційного стресу в залежності від виду оперативного втручання, у тому числі у разі черезшкірного черезпеченкового дренування жовчного міхура (ЧЧД ЖМ) під контролем ультрозвукової діагностики (УЗД), хірургічного лікування пацієнтів з гострим холециститом (ГХ) та високим операційно-анестезіологічнии ризиком (ОАР). Обгрунтовано та доповнено показання щодо застосування етапних черезшкірних пункційно-дренвальних методів лікування під контролем УЗД у випадку ГХ у пацієнтів з високим ОАР. Визначено критерії ефективності ультразвукконтрольованого ЧЧД ЖМ в лікуванні ГХ. Вперше запропоновано та доведено ефективність комплексу мініінвазивних заходів у лікуванні ГХ з місцевим перитонітом, визначено показання й особливості виконання хімічної мукоклазії ЖМ як "умовно радикального" хірургічного втручання у пацієнтів з високим ОАР (патент України на корисну модель 51713 від 26.07.2010).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.141-3 + Р415.202.1-3

Рубрики:

Рани. Поранення

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати лікування 87 пацієнтів з гострим деструктивним холециститом, у яких під час операції констатовано потрапляння вмісту жовчного міхура в черевну порожнину. В залежності від заходів профілактики гнійних ускладнень пацієнти були розподілені на 2 групи. I група (порівняння) - 41 пацієнт, у яких застосовувалася загальноприйнята профілактика гнійних ускладнень. II група (основна) - 46 пацієнтів, у яких загальноприйняті заходи профілактики доповнювалися черезшкірною пункцією під контролем ультразвукового дослідження (УЗД), декомпресією та санацією розчином антисептика порожнини жовчного міхура. Післяопераційні гнійні ускладнення з боку черевної порожнини та післяопераційної рани були представлені у вигляді абсцесів черевної порожнини, інфільтрату та нагноєння післяопераційної рани. Застосування черезшкірної пункції порожнини жовчного міхура під контролем УЗД в комплексі з загальноприйнятими профілактичними заходами дозволяє знизити частоту гнійних ускладнень з 19,5 до 4,3 %, та зменшити терміни перебування пацієнтів у стаціонарі з 10 до 7 діб.

Проаналізовано результати лікування 21-го хворого з приводу непаразитарних кіст печінки (НКП) з застосуванням лапароскопічного дренування і пункції під контролем ультразвукового дослідження (УЗД). Перевагами такого методу є мінімальний травматизм втручання, відсутність необхідності застосування загального знеболювання; низька частота післяопераційних ускладнень (7,1 %), зменшення тривалості лікування хворих у стаціонарі до (3,3 +- 0,61) дня, зменшення економічних витрат на лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.435.1

Рубрики:

Пухлини печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.435.1-5 + Р410.09

Рубрики:

Пухлини печінки

Серцево-судинна недостатність

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.141-5

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено досвід лікування 53 пацієнтів з обмеженими рідинними скупченнями черевної порожнини. 34 пацієнтам проводили дренування шляхом відкритої лапаротомії або лапароскопічно з накладанням карбоксиперитонеуму; 19 пацієнтам застосовували спосіб дренування, розроблений в клініці. Порівнюючи результати, встановили, що ефективність розробленого способу дренування достовірно не відрізняється від загальноприйнятих методів та становив 94,7 %. Розвиток післяопераційних ускладнень у пацієнтів I групи констатовано у 11,8 % випадках, тоді як у II групі цей показник становив 5,3 %. Тривалість стаціонарного лікування у I групі становила 14,5 +- 1,5 діб, тоді як у II групі він був достовірно меншим (9 +- 1,5 діб). Отже, застосування запропонованого способу є ефективним у 94,7 % випадків і за своєю ефективністю не поступається дренуванню з відкритого лапаротомного доступу чи лапароскопічно з накладанням карбоксиперитонеуму; надає змогу зменшити частоту післяопераційних ускладнень і тривалість стаціонарного лікування цих пацієнтів.

Мета роботи - проаналізувати можливості та ефективність застосування інтервенційної сонографії в комплексному хірургічному лікуванні пацієнтів із бактеріальними абсцесами печінки (БАП). Представлено результати лікування 39 пацієнтів з АП в клініці хірургії N 3 за період з 2012 по червень 2019 рр. Пацієнтів лікували шляхом пункційної аспірації або дренування абсцесів під сонографічним контролем. При АП діаметром до 40 мм виконано пункційну санацію. У всіх інших пацієнтів було виконано черезшкірне дренування незалежно від розмірів і локалізації абсцесу. Лікування із застосуванням інтервенційної сонографії було ефективним у 37 (94,9 %) пацієнтів. Післяопераційні ускладнення виникли у 4 (10,3 %) пацієнтів: кровотеча в порожнину абсцесу (у 2), тривале виділення жовчі по дренажу (у 1), міграція дренажа з порожнини абсцесу (у 1). Середній термін перебування хворих у стаціонарі становив (19,2 +- 1,6) ліжко-дня. Висновки: застосування пункційно-дренувальних методик під сонографічним контролем у лікуванні пацієнтів з АП є методом вибору, що обумовлено їх малою травматичністю, доступністю динамічного контролю та ефективністю у 94,9 % пацієнтів. Однак дані методики мають і деякі обмеження, пов'язані з кількістю абсцесів, їх локалізацією, а також зі складною конфігурацією абсцесів та великою вірогідністю наявних крупних секвестрів некротизованої паренхіми печінки.