На основі використання історичної психології як загальнопсихологогічного методу реконструкції соціальності розглянуто проблеми культурно-історичної детермінації психічної діяльності. Особистість досліджено у власне людському, культурно-історичному просторі та розглянуто як історичне за своєю сутністю, соціально-зумовлене породження ментальних структур, як продукт і конденсат культури. Запропоновано варіант двобічного осмислення особистості: шляхом зіставлення її з іншими членами соціуму, що створюють спеціальні культурні умови, необхідні для розвитку індивідуальної свідомості та методом розкриття її власного унікального засобу соціалізації. Як матеріал для історико-психологічної реконструкції використано об'єктивовані в культурному просторі результати творчої діяльності суб'єктів, зокрема, Гете, насичені афективним і когнітивним змістом. Досліджено взаємозв'язок і взаємозалежність між психотипом та історичним процесом. Відтворено історію особистості Гете на підставі результатів його психокультурної діяльності. Обгрунтовано тезу про те, що художні об'єктивації, які є проекцією людської психіки, завжди створені з елементів дійсності, тому вони не можуть не бути відбиттям цієї дійсності в її психологічних аспектах: пануючих умонастроях, засобах мислення, особливостях переживань, тобто відображенням на рівні аксіології загальних закономірностей психічної діяльності, властивих усім представникам конкретної історичної епохи. На цій підставі запропоновано вважати їх історико-психологічним свідченням часу.

Висвітлено психологічні проблеми спільної творчості суб'єктів у комунікаційному процесі та психологічні особливості надання інформації у епоху змін. Проаналізовано мистецтво як частковий випадок масової комунікації та як інструмент впливу на психіку суб'єктів комунікаційного процесу. Наголошено на плинності психоісторичних обставин у процесі сприйняття інформації. Порушено проблеми безпеки інформаційного середовища та наведено оптимальні способи й умови трансляції повідомлень.

Освещены психологические проблемы сотворчества в коммуникационном процессе и психологические особенности подачи информации в эпоху перемен. Проанализировано искусство как частный случай массовой коммуникации и как инструмент воздействия на психику. Рассмотрено влияние психоисторических обстоятельств на процесс восприятия информации. Подняты проблемы безопасности информационной среды, рассмотрены оптимальные способы и условия трансляции сообщений.

It is dedicated to some issues on perfecting the process of communication. It is considered art to be a particular case of mass communication and a tool of influence on mentality. It is examined influence of psychical and historical circumstances on perception of information. It is raised issues on safety of informational medium and gived some optimal methods and conditions of message transmission.

Висвітлено погляди науковців щодо придбання, накопичування, використання і збереження ресурсів, які допомагають задовольняти потреби, бути резильєнтними, оптимістичними, цілеспрямованими, життєдіяльними, життєтворчими і самоактуалізуючими. Вивчення особистісних ресурсів окреслює широке коло досліджень, що проводиться науковцями кафедри від ставлення до здоров'я як до цінності, безпеки життя, ставлення до складних ситуацій як до можливості набуття особистого досвіду; готовності до самозмінення і самоефективності; активної життєвої установки, мотивації подолання, розвитку і збереження адаптаційного потенціалу, розвитку Я-концепції, позитивності і раціональності мислення, флексибільності, резильєнтності, розвитку особистісно-екзистенційних ресурсів і життєтворчості.