Висвітлено проблеми уніфікації формулювання клінічного діагнозу відповідно до сучасних вимог, які передбачають етіологічний і патогенетичний принципи його побудови, використання сучасних класифікацій хвороб на засадах Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду. Розкрито особливості попереднього, клінічного, посмертного та патолого-анатомічного діагнозів. Надано інформацію про захворювання системи кровообігу, органів дихання, травлення, нирок, а також ревматичні, ендокринні, алергічні та професійні хвороби.

Освещены проблемы унификации формулирования клинического диагноза в соответствии с современными требованиями, предусматривающими этиологический и патогенетический принципы его построения, использование современных классификаций болезней на основе Международной классификации болезней 10-го пересмотра. Раскрыты особенности предварительного, клинического, посмертного и патолого-анатомического диагнозов. Дана информация о заболеваниях системы кровообращения, органов дыхания, пищеварения, почек, а также ревматических, эндокринных, аллергических и профессиональных болезнях.

Отображены современные взгляды на малоизученную проблему заболеваний диффузной функционально активной нейроэндокринной АПУД-системы. Заболевания, связанные с нарушением структуры и функции отдельных типов апудоцитов и, как следствие, - гипер- или гипопродукцией того или иного полипептидного гормона или биогенного амина, ведут к дисфункции целой АПУД-системы, что проявляется комплексом симптомов, сочетающихся в клинические синдромы - первичные или вторичные апудопатии. Особое внимание уделено проблеме карциноида: рассмотрены клинические проявления разных форм заболевания, методы диагностики и лечения - радикальные и паллиативные. Охарактеризована апудома-глюкагонома (син.: диабето-дерматитный синдром), ее клинические и диагностические критерии, принципы лечения. Приведен клинический случай больной, находившейся на стационарном лечении в гастроэнтерологическом отделении ЛОКБ, которой только ретроспективно был установлен правильный диагноз злокачественной апудомы-глюкагономы.

Проаналізовано проблему дисемінованих уражень легеневої тканини у практиці ревматолога. Описано клінічний випадок ідіопатичного фіброзувального альвеоліту у ревматологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні, перебіг якого відбувався під "маскою" хвороби Черджа - Стросса. Стисло описано лікування за стадіями ідіопатичного фіброзувального альвеоліту.

Представлена информация о классификации диагнозов в клинике внутренних болезней, принципах формулировки. Приведены конкретные примеры формулировки диагнозов согласно МКБ-10 и современным классификациям, утвержденным на съездах и рекомендуемым к потреблению МЗ Украины. На примере результатов работы терапевтического отделения Львовской областной клинической больницы, в котором за 1 год проходят лечение 610 больных, установлено, что каждый пятый пациент (21,6 %) лечился в отделении по поводу поражения одного органа или одной системы, а в 78,4 % случаях одновременно поражены два и более органов системы. В этих случаях предлагается написание диагноза заканчивать указанием интеграционного показателя - функционального класса больного, согласно предложенным критериям.

Дана информация о проблеме диагностики и лечения мастоцитозов, первичных апудом диффузной нейроэндокринной АПУД-системы, с которой встречается в своей практике врач. Описан клинический случай системного мастоцитоза у больного, который поступил в гастроэнтерологическое отделение Львовской областной клинической больницы с "маской" язвенной болезни. Отображены объективные и субъективные трудности диагностического поиска, обусловленные редкостью системного мастоцитоза, особенностями его проявлений и течением.

Изучены особенности активности липопероксидации и антиоксидантной системы в крови оперированных среднего возраста в отдаленные сроки после резекции желудка в связи с осложненной язвенной болезнью желудка и гастродуоденальной зоны. Сделан вывод, что у большинства таких пациентов нарушен метаболический гомеостаз, в том числе равновесие в системе проантиоксидантных реакций, аэробных и анаэробных процессов, что может ухудшать течение адаптационных реакций и способствовать рецидивированию болезни при сочетании патогенных факторов и физиологических возрастных изменений. Для увеличения эффективности коррекции нарушений метаболического гомеостаза необходимо учитывать индивидуальные характеристики исследуемых параметров и назначать дифференцированное лечение для обеспечения баланса в системе перекисное окисление липидов - активность антиоксидантной системы.

Проанализированы мировая литература и личный опыт относительно особенностей развития алкогольной кардиомиопатии (АКМП) и алкогольного цирроза печени (АЦП) у лиц, которые злоупотребляют алкоголем. Показано подобие морфологических изменений миокарда и печени при поражении этанолом. Продемонстрированы типичные клинические случаи больных с АКМП и АЦП.

Вивчено вікові особливості пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та активності антиоксидантної системи (АОС) в оперованих похилого віку у віддалені терміни після резекції шлунка з приводу виразкової хвороби гастродуоденальної зони. Зроблено висновок про те, що для переважної більшості обстежених оперованих похилого віку властивим є порушення вільнорадикального гомеостазу, в основі якого є порушення балансу між активністю ПОЛ та АОС, аеробним та анаеробним гліколізом, невідповідність між мобілізацією ліпідів та їх утилізацією, зменшення ефективності процесів енергопостачання. Корекція порушень метаболічного гомеостазу потребує врахування особливостей аналізованих метаболічних параметрів в оперованих похилого віку та застосування диференційованих засад у їх лікуванні.

Вперше встановлено специфічні зміни параметрів метаболічного гомеостазу та стану вегетативної нервової системи (ВНС). Запропоновано диференційоване комплексне лікування з урахуванням інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, активності антиоксидантної системи, стану ВНС та віку, яке за ефективністю достовірно відрізняється від аналогічного за стандартною методикою. На основі виявлених закономірностей запропоновано нові принципи лікування, ефективність якого достовірно відрізняється від стандартного.

Наведено відомості щодо основних професійних хвороб за наступним алгоритмом: визначення нозології, класифікації, клінічні ознаки, лабораторно-інструментальні показники, хвороби диференційної діагностики, ускладнення, формулювання діагнозів, диференційоване комплексне лікування. Подано рецепти лікарських засобів, використаних у лікувальних комплексах, а також словник-довідник симптомів, синдромів і хвороб та епонімних назв.

Отмечено, что из года в год уровень заболеваемости раком печени (РП) возрастает, что обусловлено как совершенствованием диагностики, так и неконтролируемым распространением заболевания в эпидемиологически неблагоприятных регионах. Приведены факторы риска, современные принципы комплексной диагностики и дифференцирования РП от поражений с подобными признаками.

Представлены новые методы консервативного и оперативного лечения рака печени. Описан сложный клинический случай редкого гистологического варианта "МРТ-негативной" гепатоцеллюлярной карциномы у молодой 33-летней пациентки, которой по объективным причинам невозможно было провести прижизненную биопсию. Предположение о поражении печени с признаками злокачественного процесса удалось подтвердить лишь посмертно после "диагностических споров" врачей-патологоанатомов. Описанный клинический случай свидетельствует об актуальности проблемы рака печени и важности профилактических мероприятий.

Наведено огляд сучасної літератури щодо причин та патогенетичних механізмів остеопорозу у хворих на системний червоний вовчак, особливостей їх лікування. Наведено клінічний випадок остеопорозу у пацієнтки із системним червоним вовчаком.

Систематизація теоретичних і практичних знань про коморбідні захворювання, а отже, розв'язання цієї проблеми не переходить за межі наукових дискусій, з приводу чого й досі не існує погодженого розуміння її суті та уніфікації вживаної термінології. Для стандартизації наукових досліджень у вивченні коморбідності як випадкової комбінації в одного пацієнта різних за етіологією та патогенезом захворювань або ж нозологічної синтропії коморбідних захворювань науковцями запропоновано 13 індексів. Мета роботи - проаналізувати джерела літератури, які стосуються питання вивчення коморбідних захворювань і, подають сучасні погляди вчених стосовно цієї проблеми з метою її уніфікації. Проаналізовано джерела літератури, які стосуються питання вивчення коморбідних захворювань і, подаючи сучасні погляди вчених стосовно цієї проблеми, на основі чого вибудовано власну систематизацію отриманих фактів. Проаналізувавши численні праці науковців запропоновано всі захворювання, що виникають в організмі, поділити на моноураження (у певної людини є лише одне захворювання, неускладнене) та коморбідні захворювання (два захворювання і більше у однієї людини), які своєю чергою поділяються на рубрики, залежно від їх кількості, причини виникнення, клінічного варіанту уражень, взаємозв'язку між захворюваннями, поєднаними в одному організмі, походження, наявності морфолоіічних змін, залучення у процес органів і систем, черговості виникнення, симптоматичної домінантності, наявності ускладнень, прогнозу тощо. Окремо рубрифіковано ускладнення, залежно від їх особливостей. Висновки: подана класифікація може допомогти лікареві систематизувати й комплексно оцінити певне захворювання, визначити масштаб охоплення патологічним процесом певних органів чи систем органів, почерговість виникнення захворювань, можливість чи, навпаки, алогічність причинно-наслідкового зв'язку між ними, а відтак провести всі необхідні діагностичні процедури відповідно до їх важливості для визначення діагнозу, призначити лікування без вдавання до поліпрагмазії й отримати позитивний результат цього лікування.

Як відомо, перебіг системного червоного вовчака (СЧВ) часто супроводжується синтропічними ураженнями серцево-судинної системи, чільне місце серед яких посідає артеріальна гіпертензія. Як важливий чинник ризику виникнення й наростання важкості синтропічних серцево-судинних ускладнень у хворих на СЧВ, особливо в активній фазі, вона часто погіршує якість їх життя, а деколи стає основною причиною смерті. Визначено залежність показників добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ) від активності патологічного процесу у хворих на системний червоний вовчак. У рандомізований спосіб обстежено 83 хворих (71 жінка та 12 чоловіків) віком від 17 до 68 років з діагнозом СЧВ, яких згодом за активністю патологічного процесу на час ДМАТ стратифіковано на три групи: з активністю I ступеня (25 жінок і 5 чоловіків, середній вік 42,9 +- 2,1 року), II ступеня (33 жінки та 6 чоловіків, середній вік 37,9 +- 1,8 року), III ступеня (13 жінок та 1 чоловік, середній вік 37,9 +- 1,8 року). Контрольну групу склали 35 практично здорових осіб аналогічних статі й віку. ДМАТ проводили за допомогою апарата ABPM-04 (фірма Meditech, Угорщина), монітор активувався кожних 15 хв у денний час (з 06-00 по 21-59 год.) та кожних 30 хв у нічний час (з 22-00 по 05-59 год). Порівнювали показники ДМАТ у хворих із різними ступенями активності СЧВ між собою: хворих із I ступенем активності СЧВ порівнювали з хворими із II - III ступенями, а також хворих із II ступенем із хворими з III ступенем. Фактичний матеріал опрацьовано на персональному комп'ютері в програмі Microsoft Excel з використанням описової статистики й t-критерію Стьюдента для порівняння вибірок з нормальним розподілом. Порівнюючи показники АТ упродовж доби у хворих на СВЧ усіх груп між собою, констатували наявність достовірного зростання АТ з підвищенням ступеня активності СЧВ майже за всіма (окрім максимального діастолічного АТ) показниками зі зміною фізіологічного циркадного ритму через недостатнє його зниження в нічний час та зі збільшенням частоти епізодів, за яких АТ перевищував допустимі норми. Виявлені закономірності зміни показників ДМАТ впродовж доби зберігаються й за результатами їх оцінювання в нічний і денний час. Із наростанням ступеня активності СЧВ всі шість показників, які характеризують індекс часу упродовж як активного, так і пасивного періодів, закономірно підвищуються і найвиразніше прямо пропорційна залежність між наростанням важкості хвороби і величиною досліджених показників виявляється у хворих третьої групи порівняно з другою та особливо першою групою хворих. Висновки: у хворих на СЧВ показники ДМАТ залежать від активності патологічного процесу - із підвищенням його ступеня АТ достовірно зростає майже за всіма (окрім максимального діастолічного АТ) показниками, зі зміною фізіологічного циркадного ритму через недостатнє його зниження в нічний час та зі збільшенням частоти епізодів, за яких АТ перевищує допустимі норми. Виявлені закономірності зміни показників ДМАТ упродовж доби зберігаються і за результатами їх оцінювання в нічний і денний час.

Пошук лікарських засобів, які б відповідали вимогам ефективного впливу на основні патогенетичні механізми перебігу періоду після операції з приводу плосковальгусної деформації стопи, наслідки оперативного травматичного втручання, з урахуванням потреби забезпечення процесів регенерації тканин, привів до використання медикаментів зі знеболювальними та протизапальними властивостями, серед яких чільне місце належить нестероїдним протизапальним препаратам. Мета роботи - з'ясувати ефективність застосування мелоксикаму ("Мовалісу") у хворих після операції з приводу плосковальгусної деформації стопи. Досліджували ефективність протизапального лікування препаратом мелоксикам ("Моваліс") у післяопераційному періоді у 107 хворих, прооперованих з приводу плосковальгусної деформації стоп. Вивчено динаміку болю, набряку стопи, перебіг ранового процесу та переносимість препарату пацієнтами. Систематичне застосування "Мовалісу" має добрий і стабільний знеболювальний ефект, який є стійким, значно поліпшує комфорт пацієнта і стан оперованого сегмента в післяопераційному періоді. Уже впродовж перших днів лікування "Мовалісом" вдалося не тільки уникнути наростання синдрому запалення (на відміну від пацієнтів контрольної групи), а й зменшити його на 44,7 % порівняно з контролем. Рекомендована схема лікування позитивно впливає на компоненти синдрому запалення, зокрема, найбільше виражений протинабряковий ефект. Післяопераційне протизапальне лікування із застосуванням препарату "Моваліс" сприяло зниженню частоти ранових ускладнень у 2,9 рази - з 14,8 до 5,1 %. Місцева переносимість "Мовалісу" оцінена як дуже добра у 66 (61,8 %) і як добра - у 41 (38,2 %) хворого. Висновки: застосування мелоксикаму ("Мовалісу") у хворих після операції з приводу плосковальгусної деформації стопи є ефективним, надає змогу досягнути доброго анальгетичного ефекту, а також забезпечує виражену протизапальну дію.

Системний червоний вовчак (СЧВ) - автоімунне захворювання, яке характеризується хронічним запаленням і мультисистемним ушкодженням, що супроводжується ураженням кістково-суглобової системи, зокрема, вторинним остеопорозом (ОП) - важливим чинником у виникненні низькоенергетичних переломів. Мета роботи - порівнявши результати оцінки мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), визначені методами ультразвукової денситометрії, рентгеностеоденситометрії та двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії у хворих на СЧВ, обгрунтувати можливість і доцільність застосування, як альтернативи "золотого стандарту", скринінгових методів. У рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за статтю та наявністю пременопаузального статусу зі 134 хворих ревматологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, яким діагностовано СЧВ згідно з критеріями Американської колегії ревматологів (1982, 1997), у дослідження залучено 51 жінку віком від 21 до 53 років (середній вік на момент обстеження - 38,21 +- 1,66 року). 100,0 % пацієнтів уживали метилпреднізолон +- від 4,0 до 24,0 мг/добу (середня доза 11,12 +- 0,81 мг/добу) та препарати кальцію - 1000,0 мг/добу в комбінації з вітаміном D - 400,0 МО/добу. Пацієнтам проводили комплексне клінічно-лабораторне та інструментальне обстеження всіх органів і систем відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 676 від 12.10.2006 р. "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Ревматологія"", рекомендацій Європейської ліги проти ревматизму (2010), Американської колегії ревматологів (2010, 2012). Усім хворим проведено оцінку МЩКТ за допомогою ультразвукової кісткової денситометрії п'яткової кістки, методу рентгеностеоденситометрії кисті, двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії поперекового відділу хребта та проксимального відділу стегнової кістки. За результатами дослідження, скринінгові інструментальні методи оцінки мінеральної щільності кісткової тканини, а саме - ультразвукова денситометрія і рентгеностеоденситометрія, показали високу чутливість порівняно із "золотим стандартом" діагностики остеопорозу, що дає змогу обгрунтовано вважати за доцільне їх застосування як альтернативу дороговартісній із променевим навантаженням двохенергетичній рентгенівській абсорбціометрії. Висновки: застосування ультразвукової денситометрії і рентгеностеоденситометрії як альтернативи дороговартісній із променевим навантаженням двохенергетичній рентгенівській абсорбціометрії є науково обгрунтованим.

Вегетативні порушення - термін, який об'єднує різноманітні за походженням і проявами порушення вегетативних функцій організму, що зумовлені розладами їх нейрогенної регуляції. Мета роботи - охарактеризувати стан вегетативної нервової системи у хворих на системний червоний вовчак (CЧВ) із різним ступенем активності захворювання за показниками варіабельності серцевого ритму (ВСР). Обстежено 83 пацієнтів. Серед них 65 жінок (78,3 %) та 18 чоловіків (21,7 %) віком від 18 до 74 років (середній вік - 44,2 року), яким діаіностовано СЧВ згідно з критеріями Американської колеіії ревматолоіів (1982, 1997). Обстежено також 40 практично здорових осіб (27 жінок (67,5 %) і 13 чоловіків (32,5 %)) віком від 19 до 70 років (середній вік - 41,8 +- 4,2 року), із яких сформували контрольну групу. Запис ВСР проводили впродовж 5 хв у положенні лежачи (стан до навантаження) та впродовж 6 хв у положенні стоячи (після навантаження; ортостатична проба). Значення частоти серцевих скорочень дає змогу охарактеризувати баланс між тонусом симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, оскільки зміна серцевого ритму - універсальна реакція організму на різні подразники внутрішнього або зовнішнього середовища. Стан вегетативної нервової системи у хворих на СЧВ із різним ступенем активності характеризується зниженням сумарної активності вегетативного впливу на серцевий ритм через зниження симпатичних і парасимпатичних впливів, а також гуморального компонента. Висновки: на основі зниженої загальної спектральної потужності у пацієнтів зі СЧВ спостерігається дисбаланс вегетативної нервової системи за переважання симпатичної нервової системи, особливо виражений у пробі до навантаження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.1 + Р712.59 + Р603.51

Рубрики:

Хвороби кісток і суглобів

Клімактеричний період. Менопауза

Червоний вовчак

Шифр НБУВ: Ж100996 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано дослідження вчених, які доводять, що часто саме коморбідні порушення погіршують перебіг основного захворювання і/або призводять до його хронізації, інвалідизації та передчасної смерті працездатного населення, часто роблять неефективними діагностику та лікування, підвищують затрати системи охорони здоровія на надання медичної допомоги. Мета роботи - проаналізувати джерела літератури, які стосуються вивчення коморбідних захворювань з метою спроби їх уніфікування та класифікації. Проаналізовано джерела літератури, які стосуються вивчення коморбідних захворювань і досить грунтовно віддзеркалюють сучасні погляди вчених на цю проблему. Коморбідність можна трактувати і як випадкову комбінацію в одного пацієнта різних за етіологією та патогенезом захворювань, і як нозологічну синтропію, тобто виникнення закономірно детермінованих комбінацій хвороб. Безпосередніми причинами коморбідності є анатомічна близькість уражених органів, спільний патогенез, причинно-наслідковий зв'язок або й випадкове поєднання захворювань чи ятрогенія. Проте, попри розмаїття наукових спроб класифікації коморбідностей, доводиться констатувати, що термінології, яка б грунтувалася на уніфікованому трактуванні цих понять, поки що не існує. Висновки: із огляду на безліч нез'ясованих закономірностей коморбідності, триває пошук нових варіантів поєднання цих захворювань. Адже саме вони можуть бути ще не класифікованими синдромальними захворюваннями або ж навпаки - бути повністю несумісними для виникнення та співіснування в одному організмі. А це є запорукою розв'язання проблем діагностики та лікування захворювань у царині практичної медицини.