Скачати повний текст

Досліджено чинники зростання та наслідки існування тіньової економіки, розглянуто її вплив на фінансову безпеку держави. Проведено аналіз показників офіційної та тіньової економіки за період 2006 - 2010 рр. Запропоновано шляхи подолання та заходи протидії тінізації економіки.

Проаналізовано стан фондового ринку, особливості функціонування, досліджено діяльність його учасників. Розглянуто місце державного регулювання в розвитку ринку цінних паперів. Виявлено основні проблеми, що перешкоджають повноцінній діяльності фондового ринку.

Проаналізовано творчий процес як відкриту, динамічну, когерентну систему, що має здатність до саморозвитку. Творчість висвітлено як цілісну й складну (комплексну) систему, що здатна переходити від хаосу множини ідей до впорядкованості творчого здійснення. Розглянуто теорію самоорганізації як методологію пізнання системних характеристик творчого процесу.

Розкрито характер взаємозв'язку основних напрямів державного стимулювання інвестиційного процесу. Проаналізовано ефективність інвестиційної політики держави за період економічної нестабільності. Виявлено взаємозалежність основних інструментів державного стимулювання інвестиційного процесу. Сформовано пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової бази України на основі внесення змін до положень, які регулюють інвестиційний процес.

Визначено індикатори професійної компетентності державних службовців в умовах реформування системи державного управління. Узагальнено наукові підходи до тлумачення понять "державне управління" і "публічне управління", проаналізовано взаємозв'язок цих термінів. Розглянуто основні маркери професійної компетентності державних службовців у публічній сфері. За результатами проведених досліджень встановлено, що значна частина державних службовців з різних причин не займається системним розвитком свого професійного ресурсу, основу якого становить творчий потенціал. При цьому високий рівень напруженості професійної діяльності, специфічні труднощі в системі державної служби зумовлюють проблеми в особистісно-професійному розвитку державних службовців, ускладнюючи процес розкриття цього потенціалу і, відповідно, отримання вищого рівня компетентності для здійснення професійної діяльності. Серед ефективних напрямів підготовки державних службовців і підвищення рівня їх професійної компетентності виділено розробку та обгрунтування нових критеріїв оцінки якостей, результативності та ефективності керівного персоналу у сфері державної служби, стимулювання професійного зростання в процесі щорічної оцінки, участь у відкритих конкурсах. Відповідно, розвиток подальших досліджень визначається можливістю вдосконалення теоретико-методологічних основ вивчення маркерів професійної компетентності державних службовців як прикладних аспектів гармонізації процесу їх професіоналізації з урахуванням сучасних вимог нової моделі публічного управління.

Досліджено проблему сучасної освіти: чому і як вчити сьогодні, за умов цифрової революції, глобального світу і ствердження системи прагматичних ціностей. Аналізується сутність "корисного" знання та його роль в подальшому поступу цивілізації у співвідношенні з творчим мисленням і розвитком сучасної освіти.

Комплексно досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти державного регулювання інвестиційного процесу в Україні. Запропоновано власне бачення категорії "інвестиції", понять "інвестиційний процес", "державне регулювання інвестиційного процесу". Розроблено схему механізму державного регулювання інвестиційного процесу, обгрунтовано методологічні підходи до оцінювання його ефективності. Здійснено аналіз стану та динаміки інвестиційного процесу, умов і специфіки становлення системи його державного регулювання в Україні. Досліджено ідентифікатори ефективності державного регулювання інвестиційного процесу на основі взаємозв'язку показників інвестиційної безпеки й інвестиційної привабливості. Визначено методичні підходи до обгрунтування системи поетапних цілей державного регулювання інвестиційного процесу в Україні. Запропоновано структурно-функціональну модель і математичну формалізацію системи оцінювання ефективності державного регулювання інвестиційного процесу на основі інтегрального коефіцієнта.

Представлено спробу реконструкції тих засад, згідно з якими філософія сучасності намагається віднайти адекватну форму для філософування, зокрема переосмислити основні теоретико-методологічні поняття філософії, за допомогою яких можна було б відобразити нову реальність та місце в ній філософії. Проаналізовано основну методологічну настанову постмодерних соціально-філософських дискурсів, яка свідчить про відповідність критичних теоретичних дискурсів реальній критичній налаштованості самого суспільства, а також про прагматичний та рефлексивний поворот у філософії доби Постмодерну. Увагу приділено філософсько-антропологічній рефлексії впливу сучасних інформаційних технологій на людське буття.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.5

Рубрики:

Овес

Шифр НБУВ: Ж25662 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Присвячено проблемі реконституювання теоретичних засад трансцендентального мислення, що здійснюється на ґрунті методологічного підходу деконструкційної філософії, яка – поряд із критичною й феноменологічною концепціями – позиціонується як ригористична версія трансценденталізму. На основі дослідження і розвитку методологічних ресурсів деконструкційного дискурсу запропоновано концепцію "гіперболічного трансценденталізму", що передбачає оприявнення гіперболічності, іманентно властивої трансцендентальній настанов, і водночас виявлення потенціалу трансцендентальної позиції в контексті сучасної філософії. Визначено мережу фундаментальних характеристик трансцендентального мислення. Установлено, що деконструкційний квазі-трансценденталізм постає чинником де-догматизації й радикалізації засад трансцендентального дискурсу. Окреслено проєкт трансцендентального універсалізму, що ґрунтується на принципах відношення і відмінності й залучає інше (партикулярне або сингулярне) до царини універсального. Вмотивовано фундаментальне значення деконструкційного принципу апорії для конституювання (квазі)трансцендентальної універсальності.

Розглянуто взаємозв'язок між інвестиціями, людським капіталом та інноваціями. Визначено вплив інвестицій в освіту на розвиток пріоритетних галузей економічної діяльності у сфері управління людським капіталом. Проаналізовано динаміку показників інноваційного розвитку людського капіталу за 2011 - 2020 рр. Надано пропозиції щодо формування ефективної системи управління людським капіталом державного та приватного секторів.

Досліджено феномен довіри як основи соціально-економічних відносин у мінливому та складному світі. Розкрито роль довіри в освітньому просторі, її співпричетність до конституювання смислових вимірів навчання та виховання. Окреслено передумови побудови довірливих відносин між дитиною та дорослим як визначального маркера професійності педагога. Автор аналізує сутність феномену довіри в освітньому процесі в її співвідношенні із запитом сучасності в рефлексивному, критичному і креативному мисленні, що спирається на культуру недовіри.

Попри масштабну кризу в Україні, спричинену пандемією COVID-19 та російсько-українською війною, органам публічної влади варто врахувати питання вкладення коштів за рахунок державного та місцевих бюджетів саме у пріоритетні галузі економіки, в основі чого має бути розроблена інвестиційна стратегія сталого розвитку країни. У разі відсутності стратегічного плану навіть вчасне впровадження інвестиційних проєктів коштом державного та місцевих бюджетів може стати результатом лише окремо реалізованих проєктів, які не будуть наслідком сформованого системного впливу на розвиток людського капіталу в Україні, що не забезпечуватиме сталого розвитку країни. Мета статті - визначення стратегічних орієнтирів сталого розвитку країни щодо створення державою належних умов для здійснення доцільних бюджетних інвестицій у розвиток пріоритетних галузей людського капіталу. Дослідження проведено із застосуванням методів теоретичного узагальнення, статистичних групувань, порівняльного та системного аналізів, моделювання та абстрагування. В Україні протягом 2018 - 2020 рр. основним дестабілізуючим фактором здійснення бюджетних інвестицій у людський капітал послугувало зниження інвестиційної активності органів публічної влади, регулюючих галузь соціального забезпечення. Це обумовило необхідність розробити модель удосконалення стратегічного управління бюджетними інвестиціями у розвиток людського капіталу. Висновки: стратегічні бюджетні інвестиції є відображенням рівня розвитку людського капіталу як професійних компетентностей публічних службовців. Вони полягають у вмінні стратегічно мислити у процесі планування видаткової частини бюджету та раціонально розподіляти й перерозподіляти кошти для вкладення у стратегічні об'єкти пріоритетних галузей людського капіталу, що користуються високим попитом населення, з застосуванням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. В основі цього лежить поліпшення інвестиційного клімату країни, що обумовлюватиме ліквідацію наслідків масштабної кризи в Україні внаслідок припливу додаткових стратегічних інвестицій.

Монографію присвячено дослідженню форм і способів артикуляції проблеми свободи в теоретичному вимірі філософії трансцендентально- деконструкційного спрямування. Спираючись на власну концепцію трансцендентального мислення і водночас звертаючись до результатів історико-філософських напрацювань вітчизняних та зарубіжних дослідників, авторка аналізує засади проблематики свободи в рамках кантівського теоретичного трансценденталізму; виявляє трансцендентальне підгрунтя концепції свободи Нансі; розглядає окремі аспекти Шелінґової філософії свободи як історико-філософське тло «післямодерних» версій концептуалізації свободи в річищі трансцендентальної настанови (Гайдегер, Нансі, Дерида); досліджує форми відношення між феноменами свободи і традиції (особливим чином - традиції філософської), окреслені в межах деконструкційного квазі-трансцендентапізму.

Проаналізовано основні засади і передумови кризи ідентичності, які набули актуальності у зв’язку зі змінами, зумовленими процесами модернізації, переходом до постіндустріального типу розвитку, зсувами в культурній парадигмі, трендами глобалізації тощо. Досліджено перехід від традиційних ідентичностей до ідентичностей урбанізованого, індустріального суспільства, а також сучасні їх трансформації, пов’язані з тим, що люди змушені не лише перевизначати свою ідентичність, а й постійно перейматися тим, щоб набути нової ідентичності. Зосереджено увагу на різних аспектах проблеми ідентичності: починаючи від етнічних, соціальних, культурних, релігійних, гендерних її складових і завершуючи особистою ідентифікацією в різних її специфікаціях. Осмислено дану проблему в історико-філософському контексті з тим, щоб деконструювати еволюцію і розвиток форм ідентичності, врахувати парадигмальні зміни, що відбулися під час переходу від Модерну до Постмодерну, зважити на нові обставини, що виникли в процесі глобалізації, яка зачіпає всі виміри людського буття. Наголошено, що сучасна доба, яку іноді називають інформаційно-технологічною (постіндустріальною) або, в контексті культурного зсуву, добою постмодерну, постає як процес постійної трансформації та стосується передусім форм людської ідентичності. Доведено особливу роль глобалізації, яка створює ситуацію невизначеності, розмиває попередні форми єдності, пропонує такий рівень свободи індивіда, який іноді межує з аномією.Тобто зміни, нововведення, інновації, спричинені бурхливим розвитком інформаційних технологій, дають не лише нові шанси і можливості, але також підвищують ступінь ризиків, наслідки яких можуть позначитися на долі людства в цілому. Глобалізація руйнує і трансформує традиційні форми ідентичності, і в людей зникає відчуття причетності до певного оточення, сталих та визначених цінностей і орієнтирів.Таким чином, загальна тенденція, що позначає рух глобалізації, полягає в тому, що руйнуються попередні ідентичності, які надавали індивіду значення і визнання. Зауважено, що на рівні індивіда цей процес проявляється як "криза ідентичності", котра стала однією з провідних тем дослідження сучасних філософів і соціологів.

ДЕРЖАВНА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ 7 1.1. Реалізація державної економічної політики у забезпеченні сталого розвитку України (Орлова 7 1.2. Вплив інституційного середовища на забезпечення стійкості публічних фінансів (Коваленко Ю.М.) 24 1.3. Публічне управління у реалізації регіональної політики України (Мохова Ю.Л.) 42 1.4. Децентралізація влади та сталий розвиток територіальних громад України (Дсгтяр О.А.) 61 1.5. Формування ефективних територіальних громад в Україні та європейських країнах (Непомпяіций О.М.) 75 Література до розділу 1 97 РОЗДІЛ 2. ПУБЛІЧНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ 105 2.1. Е-урядування у розвитку цифрової економіки та забезпеченні інформаційної безпеки (Орлова Н.С., Яровой Т.С.) 105 2.2. Державна політика у сфері надання адміністративних послуг (Коваленко Н.В.) 119 2.3. Умови надання та використання електронних послуг в У країні (Ільіна А. О.) 135 2.4. Державні механізми інформатизації охорони здоров’я в Україні (Козирєва О.В.) 145 Література до розділу 2 РОЗДІЛ 3. КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У РОЗВИТКУ ФАХІВЦІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ 170 3.1. Лідерство та комунікації у системі державної служби України 3.2. Розвиток лідерства у контексті сучасних реформ публічного управління (Мохова Ю.Л.) 188 3.3. Європейський досвід впровадження стандартів етики державних службовців (Лукін С.Ю.) 201 3.4. Стратегічні комунікації в органах публічної влади