Сделан историко-философский анализ исследования проблемы синтеза эклектической философии. Рассмотрен вопрос отношения времени и пространства к материи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю210.6 + Ю3,0

Рубрики:

Плюралізм

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.03 + Ю210

Рубрики:

Право і правосвідомість. Правова культура

Типи рішення основного питання філософії

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализировано противодействие идеализму в теоретической физике ХХ ст. и раскрыто значение книги В.И. Ленина "Материализм и эмпириокритицизм" для развития физики. Освещены вопросы материализма и релятивизма в современной теоретической физике, структура классической физической теории.

Дисертацію присвячено філософсько-історичному аналізу планетарного дуалізму як феномену сучасної світової системи. Досліджено сутність, структуру, функції, тенденції розвитку планетарного дуалізму як суперечності сучасної світової системи в його проявах у формі геополітичного (між силами Суші та Моря) та цивілізаційної (між Східною та Західною макроцивілізаціями) суперечливої соціальної взаємодії. Планетарний дуалізм розглянуто як основну суперечність, загальну причину та рушійну силу розвитку сучасної світової системи. Досліджено процес геополітичного конституювання та розгортання планетарного дуалізму в процесі його розвитку.

Досліджено дуалізм в античному гностицизмі. Його розглянуто як важливу для самовизначення людини проблему, що має прояв у системах античних гностиків, світовідчуття та світорозуміння яких є близьким і зрозумілим для сучасної людини. На підставі аналізу оригінальних текстів гностиків вирішено проблему дуалізму. Як головну ідею у вченнях гностиків виявлено ідею подвійності світу та протиставлення його Богу, диспозиції знання та незнання, свободи та несвободи, духовного та тілесного начал у людині, темного та світлого, чоловічого та жіночого. Як найважливішу опозицію античного гностицизму визначено опозицію "Бог - світ", але вона "знімається" завдяки активній ролі людини, яка є учасницею протистояння Бога та світу. На підставі результатів дослідження встановлено, що людина - центральна постать у подоланні дуалізму, саме людина прагне до духовного світу, вищих цінностей.

Розглянуто суперечність між природним і позитивним правом, що є проблемою філософського значення, оскільки відображає глибинні рівні пізнання і розуміння суті права. Дихотомія природного і позитивного права найяскравіше виявляється в онтологічному, гносеологічному, логічному, етичному, а також інструментальному аспектах проблеми. Соціолого-правовий підхід, розташований на межі природного і позитивного праворозуміння, вимагає особливої уваги дослідників, оскільки припускає об'єктивний і реалістичний підхід до права.

Проаналізовано матеріалізм, що претендує на статус "найбільш" наукової теорії природи свідомості, аргументуючи свої претензії шляхом застосування фундаментальних понять природничих наук. Оскільки сучасне науково-природниче знання переживає період переосмислення та трансформації класичних уявлень про дійсність, то це безпосередньо впливає на інтерпретаційні потенції матеріалістичного розуміння природи свідомості.

Визначено філософський смисл поняття "плюральність", витоки та типи сучасного соціокультурного плюралізму в контексті постнекласичного дискурсу проблеми справедливості.

Досліджено особливості мультипарадигмального пізнання. Зокрема, розглянуто рівні та методи когніції, окреслено ментальні операції, за допомогою яких здійснюється пізнавальна діяльність. Підкреслено важливість гносеологічного плюралізму, згідно з яким постулюється поєднання раціонального, чуттєвого та досвідного у пізнавальному процесі. Акцентовано на ідеї взаємодії різних формацій і парадигм пізнання, що результується створенням мультипарадигмальних епістемологічних систем. Запропоновано спіральну модель зростання знання.

Розкрито найвпливовіші аргументи проти матеріалізму у сучасній філософії свідомості, що розвивається переважно в руслі аналітичної академічної філософії англомовних країн, - аргумент зомбі, аргумент знання та уявний експеримент "китайська кімната". Обгрунтовано тезу про те, що жодна з версій матеріалізму не пояснює і в принципі неспроможна пояснити існування та характер свідомості як особистого внутрішнього, суб'єктивного виміру людини (на відміну від її зовнішніх, поведінкових проявів).

Изложены основы авторского варианта философии объективного идеализма. Исследованы свойства и строение объективной идеальной реальности (нулесферы), данной нам в опыте сознания и творчества. С новых позиций рассмотрены проблемы бытия, развития, ценностей, смысла, субъективности, самосознания и др.

Світова система знань про тілесність людини оберталася навколо об’єкти¬вованого (дискретного) індивіда. Він і став опорою наукового, філософського і релігійного світоглядів. Проте уже Гегель і особливо Бердяєв розуміли, що об’єктивація не веде до Істини і потрібна світоглядна переорієнтація у питанні сутності людини. Автором вперше в історії пізнання здійснено розлюдинення дискретно¬го індивіда в контексті заперечення його як виразника тілесності Людини. З’ясовано, що дискретного індивіда в онтології життя взагалі не існує. Він - примара, наслідок об’єктивації суб’єктом цілісної (Необ’єктивованої) Лю¬дини, речовинна тілесність якої представлена надіндивідним триполярним Єдиним, унеможливленим перебувати у стані розриву на дискретні поляр¬ності («роздільностатеві індивіди»). Це відкриття веде до завершення історії. У книзі подається проектно-світоглядна документація новобудови - триего- зованого соціуму цивілізації Необ’єктивованої Людини.

Мета роботи - з'ясувати особливості філософського принципу локальності в контексті сучасного політичного врядування. Теоретичний базис. Основу дослідження склали сценарний аналіз, діалектичний та екзистенційний підходи, а також філософська антропологія та філософія комунікації. Локальні спільноти виступають специфічним відображенням зв'язку людини й місця. Особливий модус буття формує та відтворює відносини лояльності, взаємного розуміння, відчуття спільного в локусі. Наукова новизна. Вперше акцентовано увагу на антропологічному змісті локального буття, яке є матрицею громадянської культури, та перспективах її інтеграції до глобального культурного простору. Висновки: локальна ідентичність як об'єкт цілеспрямованого формування в умовах націєтворення вимагає врахування філософських положень, які були впроваджені в антропологічному дискурсі. На сучасному етапі українська громадянська культура прагне винайти специфічні локальні смисли політичної ідентичності в умовах зовнішньої агресії. Її основними компонентами будуть консенсус, взаємоповага, доброчесність та воля до об'єднання з метою захисту державності. Міждисциплінарні смисли локальності формують суб'єкт-об'єктні відносини, у рамках яких має здійснюватися сучасний політичний менеджмент. Урахування етнічних, культурних, соціально-функціональних і рольових аспектів локальності обіцяє забезпечити ефективне ухвалення рішень та підвищення добробуту сучасних локальних спільнот. Політичний контекст локальності формується на основі взаємодії локальних політичних акторів та інституцій. Їх розгляд у рамках підходу case studies дозволяє емпірично обгрунтувати локальні пріоритети політичних дій. Це також указує на конкретну функціональність локальних політико-управлінських структур. На локальному рівні обго ворюваним джерелом локальності виступає питання походження або автентичності місцевого населення. Для політичного врядування - це один зі смислових контекстів обгрунтування локальної автономії чи навіть суверенітету.