Висвітлено питання теорії вірша та практичної роботи з віршованою формою. Наведено методику роботи з віршем та віршованою драматургією, що поєднує віршоритмічний, а також дійовий аналіз поетичного твору. Детально розглянуто народну систему віршування, українські народні ритми тощо.

Розглянуто внесок драматургів М.Чехова, Л.Курбаса, П.Брука у вирішення проблем сценічної мови.

Досліджено риторику, мистецтво художнього читання та сценічну мову за їх комунікативними ознаками, структурними характеристиками як єдину систему. У метахудожньому контексті обгрунтовано можливість застосування системного підходу для аналізу мовного дискурсу. Визначено етапи інтерпретації та способи сприймання тексту. Представлено процедури розуміння тексту як системи різних видів. Досліджено традиції риторики в Україні та визначено тенденції розвитку сучасного мистецтва мови. Розглянуто художнє читання як один з видів мистецтва, розкрито зміст поняття мистецтва художнього читання. Викладено засоби техніки сценічної мови.

Розроблено методику навчання творчого монологу-розповіді (ТМР) майбутніх учителів німецької мови (НМ) з використанням прийомів театральної педагогіки (ТП). Відібрано прийоми ТП, які можуть бути ефективними для навчання ТМР майбутніх учителів НМ, а також запропоновано їх класифікацію згідно з рівнем творчості, необхідного для здійснення діяльності, передбаченої прийомом. Наведено лінгвістичні особливості, що є характерними для ТМР. Обгрунтовано три етапи навчання ТМР - на рівні фрази, включаючи рівень ЛО, на рівні міні-монологу та на рівні монологу. Розроблено підсистему вправ для навчання ТМР майбутніх учителів НМ з використанням прийомів ТП, яка включає чотири групи вправ - для формування фонетичних, лексичних, граматичних навичок монологічного мовлення, а також вдосконалення навичок і формування вмінь створювати міні-монологи, формування вмінь створювати ТМР та розвитку вмінь створювати ТМР.

Розкрито фізіологічні основи мовлення та методи його вдосконалення. Описано техніку оволодіння фонаційним подихом, голосом, дикцією. Висвітлено принципи роботи над логікою та виразністю мовлення. Увагу приділено специфіці озвучення теле- та радіопередач.

Розглянуто питання культури усного мовлення, вивчення фонетики на уроках сценічної мови. Описано особливості артикуляції голосних та приголосних звуків, їх вимови у складах, словах, реченнях і віршованих текстах.

Рассмотрены вопросы культуры устной речи, изучения фонетики на уроках сценического языка. Описаны особенности артикуляции гласных и согласных звуков, их произношения в слогах, словах, предложениях и стихотворных текстах.

Наведено матеріали з оволодіння майстерністю художнього слова під час занять сценічною мовою. Розроблено рекомендації з роботи над художніми творами, враховано основні положення вчення К. С. Станіславського про словесну дію. Надано рекомендації щодо подолання мовних дефектів.

Висвітлено проблеми нормативності української сценічної мови, історію її становлення в українському театрі. Розкрито особливості дикційної та орфоепічної нормативності, наголосу. Визначено відмінності у нормативності української та російської мов для подолання різномовної суміші та поглибленого вивчення в контексті історії, культури, звичаїв, побуту, місця серед інших слов'янських мов.

Висвітлено генезис українського сценічного мовлення (СМ), його основні парадигми відповідно до соціокультурних умов становлення та розвитку українського театру на різних етапах. Викладено теоретичну та методологічну бази для вирішення даної проблеми з використанням новітніх методів дослідження (системного аналізу, методів теорії інформації), а також методологічних особливостей (селективного аналізу та принципу концентризму). Обгрунтовано доцільність використання певних мистецтвознавчих термінів, зокрема, "акустичний (аудіальний) образ", "вербальні та позавербальні мовні характеристики", "псевдосенсорне сприйняття сценічного мовлення". Розкрито фактори професійності українського драматичного театру (ДМ). Проаналізовано особливості СМ українських митців. Визначено сучасні тенденції та перспективи українського СМ в ДМ.

Висвітлено життєвий шлях і наукову діяльність відомого українського культуролога, мистецтвознавця, професора кафедри теорії держави та права Одеської національної юридичної академії А.П. Овчиннікової. Наведено результати її досліджень з питань ораторського мистецтва та культурології. Розкрито тенденції розвитку сучасної риторики. Проаналізовано особливості формування традицій мовного дискурсу в Україні. Висвітлено множинність виявлення ритму у театральному дискурсі. Увагу приділено питанням риторики й аналізу алгоритмів мистецтва мовлення, культурологічному аспекту розуміння художнього тексту як системи, особливостям перетворення художнього читання у мистецтво.

Освещены жизненный путь и научная деятельность известного украинского культуролога, искусствоведа, профессора кафедры теории государства и права Одесской национальной юридической академии А.П. Овчинниковой. Приведены результаты ее исследований по вопросам ораторского искусства и культурологии. Раскрыты тенденции развития современной риторики. Проанализированы особенности формирования традиций языкового дискурса в Украине. Освещена множественность проявлений ритма в театральном дискурсе. Уделено внимание вопросам риторики и анализа алгоритмов искусства речи, культурологическому аспекту понимания художественного текста как системы, особенностям преобразования художественного чтения в искусство.

Дослідження присвячене культурологічному аналізу впливу театральної сценічної мови на формування арт-практик (проміжних форм між мистецтвом і культурою повсякдення). Доведено, що класичний театр стає інтегративним епіцентром формування арт-практик, які редукують театральну поетику (кафе-шантани, рев'ю, мюзик-хол, театри-кабаре, театри мініатюр, мюзикли). Визначено стильові транформації в посткласичному та постнекласичному театрі, особливості пошуків нових виражальних засобів у європейському театрі XX ст. Надано характеристику сучасних арт-практик як сценічно даного соціального простору.

Проаналізовано твори новітніх письменників та їх театральні постановки, де по-різному інтерпретовано формозмістовий прийом третьої дії шекспірівського "Гамлета" так звану "пастку": чинник непрямого викриття зла і створення катарсичної компоненти у взірцях передусім комедійного жанру, елемент широкого культурного контексту окремо взятого твору. Завдяки цьому автори п'єс надають нового звучання не лише зазначеному, а й інших образам, тематичним та сюжетним колізіям шекспірівського оригіналу, відкриваючи їх для подальших модифікацій - як комедійних, так і серьозних.

Висвітлено теоретичні передумови підготовки майбутнього актора до професійного спілкування (ПС), зокрема доведено суспільно-громадське значення театрального мистецтва, простежено генезу комунікативних і професійних якостей актора. Розглянуто особливості формування готовності майбутнього актора до ПС як педагогічної проблеми. Здійснено дефінітивний аналіз генези феномену "спілкування" як виду діяльності. Наведено характеристику фахової діяльності актора. Представлено науково-методичне забезпечення підготовки актора до ПС у навчально-виховному процесі, проілюстровано експериментальну перевірку ефективності організаційно-педагогічних умов підготовки актора до ПС.

Узагальнено досвід оволодіння майстерністю художнього слова під час занять сценічною мовою, подано інформацію щодо його використання. Розглянуто творчі прийоми мовного вдосконалення й етапи роботи над художніми творами. Увагу приділено засобам підвищення віршової виразності в роботі над жанром, родом, видом, формою віршування. Вміщено відомості щодо логічного наголосу, розділових знаків, а також основних засобів викладу матеріалу в художніх творах. Висвітлено особливості творчої роботи виконавця над різними різновидами літературно-художніх творів, зокрема байкою, віршами, поемою, віршованою казкою. Розглянуто окремі сторінки історії української сценічної мови.

Розглянуто вплив соціокультурних факторів і процесів на розвиток сценічного мистецтва України 1950 - 1990-х рр. Окреслено театральний контекст, в якому розгорталися творчі пошуки українських митців досліджуваного періоду. Здійснено комплексний аналіз вистав, які визначили сутнісні зміни в образній лексиці драматичного театру України другої половини XX ст. Виявлено домінуючі тенденції в репертуарній політиці, художні й ідейно-тематичні особливості драматургічного матеріалу, котрі істотно вплинули на формування сценічної лексики досліджуваного періоду. Висвітлено рецепції творчого досвіду першої третини XX ст. у сценічному мистецтві України. Досліджено домінуючі тенденції розвитку виражальних засобів і характеру їхньої взаємодії в образній системі вистав 1960 - 1970-х рр. Проаналізовано ігрову домінанту у сценічній лексиці вистав 1980-х рр. З'ясовано особливості впливу ''дієвої сценографії'' на формування образної лексики театру 1960 - 1990-х рр. Розглянуто трансформації сценічних хронотопів як чинник розвитку образної мови драматичного театру останньої чверті XX ст. Проаналізовано розширення діапазону образної лексики театру у сценічному прочитанні прози. Окреслено особливості впливу ''малої сцени'' на сценічну лексику означеного періоду.