Висвітлено питання теорії вірша та практичної роботи з віршованою формою. Наведено методику роботи з віршем та віршованою драматургією, що поєднує віршоритмічний, а також дійовий аналіз поетичного твору. Детально розглянуто народну систему віршування, українські народні ритми тощо.

Проблеми акторської майстерності висвітлено в естетичному та соціокультурному аспектах, які, за К.С.Станіславським, полягають у обов'язковому натхненні у творчому акті та творенні художнього образу, а також у внутрішній дисципліні, можливості керувати натхненням.

Изложен примерный тематический план и содержание программы, методические пояснения и рекомендации. Рассмотрены особенности музыкального оформления и сопровождения. Представлен примерный перечень названий тем учебных этюдов, а также примерный список литературных и драматургических западноевропейских, отечественных классических и современных произведений для работы над темой "Искусство сценического боя без оружия".

Изложен примерный тематический план и содержание программы. Охарактеризованы методические принципы и приемы, вопросы музыкального сопровождения, музыкального и сценического ритма. Рассмотрены особенности проведения контрольных и зачетных занятий, критерии оценки полученных знаний, умений и навыков. Представлен краткий перечень музыкальных произведений для использования на учебных занятиях.

Раскрыты особенности обучения владению приемами безопасного боя с использованием различных видов исторического холодного оружия. Охарактеризованы вопросы, касающиеся совершенствования необходимых психических и психофизических качеств, а также профессиональных умений и навыков. Изложен примерный перечень названий тем этюдов на некоторых видах оружия с использованием различных бытовых предметов. Представлен примерный список названий драматургических, литературных и музыкальных произведений, сценариев, клавиров, либретто, которые могут быть использованы для постановки фехтовальных сцен.

Розглянуто внесок драматургів М.Чехова, Л.Курбаса, П.Брука у вирішення проблем сценічної мови.

Розглянуто актуальну проблему сучасного драматичного театру - інтерпретацію класичної драматургії. Проаналізовано проблему на прикладі спектаклю "Міщанин на дворянстві" Севастопольського академічного російського драматичного театру ім. А.В.Луначарського.

Рассмотрена актуальная проблема современного драматического театра - интерпретация классической драматургии. Проанализирована проблема на примере спектакля "Мещанин на дворянстве" Севастопольского академического российского драматического театра им. А.В.Луначарского.

The actual problem of modern legitimate drama considers in article - interpretation of classic dramaturgy. The author analyses a problem on the petty "Bourgeois theatrical example on nobleman" of the Sevastopol academy Russian legitimate drama in the Lunacharskiy.

Викладено проблеми театральної творчості та особливості її висвітлення у пресі. З'ясовано специфіку акторського мистецтва, проаналізовано прикметні особливості творчості конкретних митців, зокрема, В.Нестеренка, Ж.Кострової, Л.Литовки, В.Макаренка, Н.Міносян, М.Мар'яновської, М.Андрусенка, А.Медведєва. Наведено зразки своєрідного журналістського жанру - творчого портрету актора, який передбачає наближення до окреслення творчої самобутності будь-якого митця. Розглянуто актора як головну фігуру театру.

Изложены проблемы театрального творчества и особенности его освещения в прессе. Согласована специфика актерского мастерства, проанализированы особенности творчества конкретных художников, в частности, В.Нестеренко, Ж.Костровой, Л.Литовки, В.Макаренко, М.Марьяновской, Н.Андрусенко, А.Медведева. Приведены образцы своеобразного журналистского жанра - творческого портрета актера, предусматривающего приближение к определению творческой самобытности любого художника. Рассмотрен актер как главная фигура театра.

Розглянуто еволюцію функціонування монологу в світовій та українській культурі, подано його визначення та висвітлено культурну парадигму. Проаналізовано особливості втілення монологічного мовлення в різних сферах діяльності людини. Наведено класифікацію монологів за сферою застосування, суб'єктом, стилем виконання, розкрито специфіку їх втілення у мистецькій практиці та сценічному мистецтві України, обгрунтовано досвід практиків сцени: драматургів, режисерів, акторів та їх позицію щодо сучасного функціонування монологу в драматичному мистецтві й естраді.

Рассмотрена эволюция функционирования монолога в мировой и украинской культуре, дано его определение и освещена культурная парадигма. Проанализированы особенности воплощения монологической речи в разных сферах деятельности человека. Приведена классификация монологов по сфере применения, субъекту, стилем выполнения, раскрыты специфика их воплощения в художественной практике и сценическом искусстве Украины, обоснован опыт практиков сцены: драматургов, режиссеров, актеров и их позиция относительно современного функционирования монолога в драматическом искусстве и эстраде.

Розкрито сутність та особливості функціонування процесу переживання у мистецтві актора. З використанням методу психологічного аналізу діяльності людини (за О.Леонтьєвим) проведено спостереження за творчістю акторів і самоспостереження та встановлено, що у процесі переживання актора у ролі актуалізуються окремі, психічно відмежовані актором одна від одної різні види його діяльності, які визначено як "діяльність-творчість" і "діяльність-гра". На підставі дослідження процесу функціонування даних видів діяльності актора виявлено їх вплив на внутрішню "психорефлективну організацію" актора як людини. Встановлено, що дане відображення, пов'язане з аналогічністю фізичних дій актора з фізичними діями персонажа ролі, проектується на дії актора у формі реакцій організму, адекватних до реакцій ролі, що і становить сутність психологічного стану переживання актора у ролі. Вперше методом визначення "катарсису" (за Л.Виготським) проаналізовано емоційний стан переживання актора у ролі. Доведено належність емоційного стану переживання до одного з різновидів катарсису.

Досліджено риторику, мистецтво художнього читання та сценічну мову за їх комунікативними ознаками, структурними характеристиками як єдину систему. У метахудожньому контексті обгрунтовано можливість застосування системного підходу для аналізу мовного дискурсу. Визначено етапи інтерпретації та способи сприймання тексту. Представлено процедури розуміння тексту як системи різних видів. Досліджено традиції риторики в Україні та визначено тенденції розвитку сучасного мистецтва мови. Розглянуто художнє читання як один з видів мистецтва, розкрито зміст поняття мистецтва художнього читання. Викладено засоби техніки сценічної мови.

Визначено сутність і зміст пластичної культури як складової педагогічної майстерності студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів. Теоретично обгрунтовано педагогічні умови, спрямовані на удосконалення процесу формування пластичної культури, розроблено критерії та показники її оцінювання. Обгрунтовано підходи щодо підвищення ефективності фахової підготовки майбутніх учителів мистецького профілю. Розроблено й апробовано засоби та методи формування пластичної культури студентів. Експериментально доведено ефективність реалізації запропонованих заходів шляхом використання тренінгів, що відповідає певному методичному алгоритму. Сформульовано методичні рекомендації щодо удосконалення пластичної культури під час викладання предметів мистецького циклу.

Досліджено теоретичні аспекти, присвячені формуванню вокально-виконавської майстерності актора драматичного театру, визначено функцію вокально-сценічної творчості актора в контексті сучасної режисури. Розкрито сутність і специфіку вокально-акторської майстерності, виявлено специфічні особливості розвитку вокально-виконавських здібностей актора драматичного театру у процесі вокально-сценічної діяльності. Запропоновано та теоретично обгрунтовано визначення "акторсько-вокального діалогу", визначено значущість особистісно-акторської функції в процесі вокально-сценічної діяльності. Введено поняття "актор, що співає", "вокальна тема ролі", "вокально-акторська майстерність", розроблено модель створення вокально-сценічного образу.

Розроблено методику навчання творчого монологу-розповіді (ТМР) майбутніх учителів німецької мови (НМ) з використанням прийомів театральної педагогіки (ТП). Відібрано прийоми ТП, які можуть бути ефективними для навчання ТМР майбутніх учителів НМ, а також запропоновано їх класифікацію згідно з рівнем творчості, необхідного для здійснення діяльності, передбаченої прийомом. Наведено лінгвістичні особливості, що є характерними для ТМР. Обгрунтовано три етапи навчання ТМР - на рівні фрази, включаючи рівень ЛО, на рівні міні-монологу та на рівні монологу. Розроблено підсистему вправ для навчання ТМР майбутніх учителів НМ з використанням прийомів ТП, яка включає чотири групи вправ - для формування фонетичних, лексичних, граматичних навичок монологічного мовлення, а також вдосконалення навичок і формування вмінь створювати міні-монологи, формування вмінь створювати ТМР та розвитку вмінь створювати ТМР.

Досліджено акторську творчість Й. Гірняка 1932 - 1933 рр. та особливості образу-маски й гротескні засоби виразності у практиці митця. Визначено етапи професійного становлення актора, висвітлено його сценічний доробок на сцені Мистецького об'єднання і театру "Березіль". Обгрунтовано репрезентативність творчості Й. Гірняка для театральної естетики Л. Курбаса. Проаналізовано особливості сценічної маски та засоби гротеску в акторському мистецтві 1920 - 1930 рр. на основі праць зарубіжних і вітчизняних учених, а також універсальну виконавську манеру Й. Гірняка в контексті досліджень акторського мистецтва початку ХХ ст.

Розкрито фізіологічні основи мовлення та методи його вдосконалення. Описано техніку оволодіння фонаційним подихом, голосом, дикцією. Висвітлено принципи роботи над логікою та виразністю мовлення. Увагу приділено специфіці озвучення теле- та радіопередач.

Розглянуто питання культури усного мовлення, вивчення фонетики на уроках сценічної мови. Описано особливості артикуляції голосних та приголосних звуків, їх вимови у складах, словах, реченнях і віршованих текстах.

Рассмотрены вопросы культуры устной речи, изучения фонетики на уроках сценического языка. Описаны особенности артикуляции гласных и согласных звуков, их произношения в слогах, словах, предложениях и стихотворных текстах.

Наведено матеріали з оволодіння майстерністю художнього слова під час занять сценічною мовою. Розроблено рекомендації з роботи над художніми творами, враховано основні положення вчення К. С. Станіславського про словесну дію. Надано рекомендації щодо подолання мовних дефектів.

Определена роль музыкального материала в создании хореографических композиций для драматического спектакля. Подлинная музыкальность в танце заключается в осознании основных закономерностей музыкального искусства. Современная музыка предъявляет балетмейстеру новые, особые требования. Сложная по своим идеям, психологическому содержанию, языку и форме, музыка требует каждый раз как необходимое новой хореографической лексики и неповторимого, индивидуального решения формы спектакля.

Визначено роль музичного матеріалу в створенні хореографічних композицій для драматичного спектаклю. Музикальність у танці полягає в усвідомленні основних закономірностей музичного мистецтва. Сучасна музика пред'являє балетмейстеру нові, особливі вимоги. Складна за своїми ідеями, психологічним змістом, мовою, та формою, вона потребує за необхідне щоразу нову хореографічну лексику та неповторне, індивідуальне рішення форми вистави.

The article defenes the role of musical material in creating choreographic compositions for a drama perfomance. The musicality in a dance lies in realization of the basic laws of musical art. Modern music makes new, spesific demands of a choreographer. Modern music is rather complicated because of its ideas, its psichological content, lanuage and form. It is necessary to use new choreographic vocabulary every time, to find an individual,unique variant, thinking of the shape of given perfomance.

Висвітлено проблеми нормативності української сценічної мови, історію її становлення в українському театрі. Розкрито особливості дикційної та орфоепічної нормативності, наголосу. Визначено відмінності у нормативності української та російської мов для подолання різномовної суміші та поглибленого вивчення в контексті історії, культури, звичаїв, побуту, місця серед інших слов'янських мов.