Розглянуто вплив ритму на різні сторони життєдіяльності людини. Обговорено значення ритму для життєдіяльності людини. Досліджено теорію ритму з психологічних, фізіологічних і педагогічних позицій. Доведено, що ритм виступає домінувальним компонентом взаємозв'язку фізичного й естетичного виховання, а почуття ритму - духовною й фізичною сутністю людини. Почуття ритму розвивається в спеціалізованому процесі. Найбільш ефективна форма ритмічного розвитку - різні види музично-ритмічних занять (ритміка, ритмічна гімнастика, аеробіка). Для проведення таких занять необхідно готувати фахівця з фізичного виховання як на факультетах фізичного виховання, так і в системі післядипломної підготовки.

Рассмотрено влияние ритма на разные стороны жизнедеятельности человека. Актуализируется значение ритма для жизнедеятельности человека. Исследована теория ритма с психологических, физиологических и педагогических позиций. Доказано, что ритм выступает доминирующим компонентом взаимосвязи физического и эстетического воспитания, а чувство ритма - духовной и физической сущностью человека. Чувство ритма развивается в специализированном процессе. Наиболее эффективная форма ритмического развития - различные виды музыкально-ритмических занятий (ритмика, ритмическая гимнастика, аэробика). Для проведения таких занятий необходимо готовить специалиста по физическому воспитанию как на факультетах физического воспитания, так и в системе последипломной подготовки.

Influence of rhythm upon various aspects of human vital activity is considered, its significance is accentuated. Theory of rhythm is studied from psychological, physiological and pedagogical aspects. It is proved that the rhythm is the dominant component of relationship between aeshetic and physical education, whereas the sense of rhythm constitutes spiritual and physical essence of human. Sense of rhythm is developed during specialized process. The most officient type of musical-and-rhythmic sessions (rhythmics, aerobics). Such sessions could be conducted by spesialists in physical education prepared both at physical education faculties and within the system of post-diploma preparation.

Изложен примерный тематический план и содержание программы. Охарактеризованы методические принципы и приемы, вопросы музыкального сопровождения, музыкального и сценического ритма. Рассмотрены особенности проведения контрольных и зачетных занятий, критерии оценки полученных знаний, умений и навыков. Представлен краткий перечень музыкальных произведений для использования на учебных занятиях.

Рассмотрены вопросы подготовки учащегося к воспроизведению ритма в текущем времени с целью ощущения его тройственности: сущности, восприятия и отображения в практической деятельности. Приведены сведения о технических характеристиках малого барабана, палок и тренажеров, а также методы изучения ритмики. Охарактеризованы элементарные принципы полиритмии. Освещены проблемы постановки плечевого пояса и музыкальной грамоты барабанщика.

Розглянуто основи музичної та поетичної ритміки і метрики, теорії версифікації, питання виконання, ритмічного виховання, морфологічні особливості ритму. Викладено питання композиційної ролі метру та ритму в музичному формоутворенні, семантики ритмічних структур та метрів, взаємодії вербального, хореографічного та інструментального факторів метроритму.

Рассмотрены основы музыкальной и поэтической ритмики и метрики, теории версификации, вопросы ритмического воспитания, морфологические особенности ритма. Изложены вопросы композиционной роли метра и ритма в музыкальном формообразовании, семантики ритмических структур и метров, взаимодействия вербального, хореографического и инструментального факторов метроритма.

Досліджено один з важливих аспектів проблеми художнього спілкування. Показано, що функція виконавця у процесі актуалізації твору не вичерпується інтерпретацією, а вимагає спілкування зі слухачем. Велике значення часового параметра в організації музичного твору визначило темпо-ритмічний ракурс вивчення проблеми. Темпо-ритмічні закономірності організації художньої цілісності циклу в фортепіанних концертах Л.Бетховена розглянуто як основу виконавського діалогу. Висвітлено комунікативні властивості найважливіших темпо-ритмічних засобів у циклічній формі концерту, відзначено їх системний характер. На прикладі виконавських інтерпретацій фортепіанних концертів Л.Бетховена висвітлено темпо-ритм як інструмент виконавського впливу на слухача.

Рассмотрена задача определения размера и величины затакта музыкального произведения при известной последовательности его длительностей. Предложен подход к решению данной задачи, основанный на минимизации количества синкоп и работе с ритмически одинаковыми фрагментами этой последовательности.

Акцентовано увагу на особливостях розвитку навичок ритму в контексті музичної культури у підлітковому віці. Проаналізовано вплив ритмічно-музичних завдань на формування естетичних уподобань підростаючого покоління.

Сосредоточено внимание на особенностях развития ритмических навыков в контексте музыкальной культуры в подростковом возрасте. Проанализировано влияние ритмическо-музыкальных заданий на формирование эстетических вкусов подрастающего поколения.

Attention is concentrated on the features of development of rhythmic skills in the context of musical culture in teens; influence of rhythmic-musical tasks is analyzed on forming of aesthetic tastes of rising generation.

З метою визначення взаємозв’язків та взаємозалежності музично-теоретичних досліджень проблеми музичного ритму з музично-теоретичної та педагогічної точок зору розглянуто наукові концепції поняття ритму. Доведено, що узагальнені підходи до визначення суті поняття "музичний ритм" стали основою, на якій вибудовуються цілісні музично-педагогічні системи, у яких вирішуються питання розвитку відчуття ритму.

С целью определения взаимосвязей и взаимозависимости музыкально-теоретических исследований проблемы музыкального ритма с музыкально-теоретической и педагогической точек зрения рассмотрены научные концепции понятия ритма. Доказано, что обобщенные подходы к определению сущности понятия "музыкальный ритм" стали основой, на которой выстраиваются целостные музыкально-педагогические системы, в которых решаются вопросы развития чувства ритма.

In the article essence of concept of musical rhythm is examined from musically theoretical and pedagogical point of view with the purpose of determination of them correlations and to interdependence.

Зазначено, що проблема здатності до ритмовідчуття та його ролі у пізнанні світу і творчості розглядалася у перших філософських вченнях. Наголошено, що аналіз уявлень про ритм у танці від ранніх цивілізацій дає можливість прослідкувати еволюцію хореографічної культури від синкретичних форм до все більшої самостійності, індивідуалізації танцю. Виявлено, що танець досягає свого завершеного пластичного, космологічного типу в грецькій культурі. Звернення до творів Лукіана, Платона, Аристотеля дає підстави стверджувати, що "мусичне мистецтво" є завершеним симбіозом музики, танцю і поезії.

Розглянуто історичні етапи становлення та розвитку мистецтва музичної евритмії, створеного на початку ХХ ст. австро-німецьким ученим Р. Штайнером. Зокрема зазначається, що естетичні принципи евритмії, що у перекладі з грецької означає "прекрасний ритм", мають глибоке коріння, яке сягає античного періоду історії, в якому сформувалися її основні засади. Вказується на її інтегративний характер, що лежав в основі античного синкретизму з пріоритетною роллю музичного елементу. Особливістю музичної евритмії є відображення музичної тканини твору крізь "евритмічний жест" або відповідний рух людського тіла. Мистецтво грунтується на цілісному охопленні тілесно-душевно-духовної субстанцій людини, що знайшло відображення у синтезі мистецтв: музиці, руху/жесту та кольорі.

Розглянуто історичні етапи становлення та розвитку мистецтва музичної евритмії, створеного на початку ХХ ст. австро-німецьким ученим Р. Штайнером. Зокрема зазначається, що естетичні принципи евритмії, що у перекладі з грецької означає "прекрасний ритм", мають глибоке коріння, яке сягає античного періоду історії, в якому сформувалися її основні засади. Вказується на її інтегративний характер, що лежав в основі античного синкретизму з пріоритетною роллю музичного елементу. Особливістю музичної евритмії є відображення музичної тканини твору крізь "евритмічний жест" або відповідний рух людського тіла. Мистецтво грунтується на цілісному охопленні тілесно-душевно-духовної субстанцій людини, що знайшло відображення у синтезі мистецтв: музиці, руху/жесту та кольорі.

Розглянуто музичне мовлення як одна з визначальних характеристик музичного стилю. Визначено, що частотні характеристики музичного мовлення партесних композицій другої половини XVII - першої половини XVIII століття використовуються як для вирішення однієї з ключових проблем у вивченні партесної музики -- атрибуції творів, так і для характеристики партесного стилю на різних його рівнях. З’ясовано, що музичне мовлення партесних композицій систематично відрізняється в композиторських стилях авторів, належних до різних територіальних осередків партесної творчості. Окреслено відмінності музичного мовлення в партесних творах київської, московської та віденської композиторських шкіл. Показано специфіку музичного мовлення різних композиторів у межах кожного осередку. У київських рукописах знайдено анонімні твори, що походять і з інших осередків. Виявлено єдність музичного мовлення творів київського осередку в творчості композиторів різних поколінь.

Дисертацію присвячено дослідженню еволюції жанру фортепіанної багателі, специфіки їхньої багатовимірної ритмічної організації в широкій історичній ретроспективі. Виділено основні параметри осмислення категорії ритму в загальногуманітарних і музикознавчих розуміннях; запропоновано типологію музичного ритму, яка охоплює чотири ступені організації, а саме: синтаксичний, композиційний, драматургічний та жанрово-стильовий ритми. Проаналізовано особливості чотирирівневої ритмічної організації буття фортепіанної багателі в творчості композиторів кінця XVIII - початку XXI століття, а саме: Л. Бетховена, А. Лядова, Б. Сметани, Я. Сибеліуса, К. Сен-Санса, Б. Бартока, К. Фабіо, П. Б'юра, В. Сильвестрова. Важливим етапом у роботі є розгляд ритму як явища та категорії, якому приділяється багато уваги у загальногуманітарних і музикознавчій науках. Створено власну типологію музичного ритму, яка включає чотири рівні ритмічної організації будь-яких процесів або буття будь-яких явищ в музиці - синтаксичний, композиційний, драматургічний, жанрово-стильовий. Така типологія дозволила простежити еволюцію жанру фортепіанної багателі та виявити характерні її жанрові ознаки на деяких рівнях ритмічної організації буття жанру. Це дозволило виявити "ідеальний" жанровий тип фортепіанної багателі, формування якого припало на творчість Л. Бетховена, і простежити розвиток (мандрівку) жанру багателі протягом двохсот п'ятдесяти років.

Дисертація присвячена дослідженню остинато як одного з важливих конструктивних і семантичних засобів музики XX століття. Актуальність роботи обумовлена об'єктивною необхідністю вивчення остинато у його історичній та смисловій динаміці та вияву його характерних рис як одного з різновидів повторення у музиці XX століття. Основний напрям дослідження визначила специфіка остинато як потужного філософського-семантичного й естетичного музичного засобу. Теоретична концепція дослідження ґрунтується на розумінні інтеграції структури та семантики музичного твору, що зумовлює вивчення остинато як одного з найяскравіших проявів музичного мислення XX століття. У процесі дослідження остинато у музиці XX століття як музичного явища і як теоретичного поняття одержано результати, які полягають: у розгляді остинато як певної системи повторень, інтегрованої у музику XX століття; обґрунтуванні диференціації понять "повторення" та "остинато" через уточнення їх сутнісної специфіки у контексті музики XX століття; структуруванні функцій остинато як формотворчого засобу й естетико-семантичного прийому в музиці XX століття.