Освещена специфика выявления методов и принципов новой мифологии романтизма (учения трансцендентальных философов Ф.Шеллинга и Ф.Шлегеля рубежа XVIII - XIX ст.) в музыке, приведена трактовка мифологем как конструктов новой мифологии. Предложена методика энциклопедического анализа, основанного на синтезе исследовательских подходов для изучения воплощающего идеалы новой мифологии романтизма музыкального произведения как энциклопедии-хаоса.

Освещены проблемы новомифологического числотворчества, рассмотрены число и имя как способные к развертыванию свитые смысловые центры, через прохождение которых происходит оформление мифологем. Раскрыта сущность музыкальных произведений романтизма как "новых мифов" на основе нумерологического и ономатологического методов анализа. Доказано, что нумерологический анализ направлен на постижение мифотворчества в музыке как числотворчества, ономатологический связан с его осознанием как именотворчества.

Висвітлено основні інструментальні форми, особливості їх застосування у різних стилях і жанрах відповідно історичним традиціям розвитку музичного мистецтва. Увагу приділено простим і складним формам, рондо, варіаціям, сонатному алегро, циклічним формам та матеріалам про оперний жанр. Розкрито зміст понять літургії, меси, ораторії, сюїти, опери, репризи у сонатній формі. Охарактеризовано принципи побудови подвійних варіацій.

Освещены основные инструментальные формы, особенности их использования в различных стилях и жанрах в соответствии с историческими традициями развития музыкального искусства. Внимание уделено простым и сложным формам, родно, вариациям, сонатному аллегро, циклическим формам и материалам об оперном жанре. Раскрыто содержание понятий литургии, мессы, оратории, сюиты, оперы, репрезы в сонатной форме. Охарактеризованы принципы построения двойных вариаций.

Вивчено одну з типових форм художнього тексту в музиці перехідних історико-стильових періодів, яку запропоновано визначати як автодескриптивний текст (АДТ). Його специфіка полягає в результуючій репрезентативності найрізноманітніших музично-мовних елементів усього попереднього періоду в їх синхронно-діахронних зв'язках, які подано a priori як дещо безпосередньо дане та таке, що не потребує роз'яснень. В цих текстах музично-мовний дискурс як узагальнення попереднього досвіду досягає граничної межі - дескрипції, яку неможливо спростувати чи підтвердити. Вперше запропоновано методику аналізу автодескриптивних текстів, яка репрезентує один з можливих різновидів сучасного текстологічного дослідження. Як прояв принципів конструювання АДТ в музиці розглянуто епоху пізнього бароко, уособлену в творчості І.С.Баха, що показано в аналітичних етюдах.

Визначено суть та специфіку варіантності як техніки письма та принципу музичного розвитку, проаналізовано її генезис. Досліджено варіантність як метод художнього моделювання на прикладі різних стильових та жанрових моделей. Розроблено систему критеріїв варіантності як музичної універсалії. Розширено термінологічний апарат аналізу сучасної музичної композиції. Виявлено композиційні закономірності варіантної форми та характер взаємодії варіантності з іншими принципами музичного розвитку формотворення. На підставі загального дослідження варіантності в різних функціональних проявах створено типологію варіантних форм. До наукового обігу залучено музичний матеріал, що заповнює прогалини у вивченні сучасної музичної культури.

Розроблено теоретичні та методико-практичні засади виконавського аналізу музичного твору, визначено його пріоритетні напрями (стильовий, жанровий, фактурний, емоційно-драматургічний). Встановлено, що виконавський аналіз займає особливе місце в системі музично-теоретичних процедур і має свою специфіку як окремий, спеціальний вид дослідження музичного твору, спрямований на його виконавську інтерпретацію. У процесі розгляду виконавського аналізу та його об'єкта (твору) застосовано системно-структурний (зокрема, порівняльний), функціональний та історико-типологічний підходи. Запропоновано визначення поняття "виконавський аналіз" та типологію його основних алгоритмів, які включають аналіз емоційних вражень та їх естетичні оцінки ("емоційно-естетичну програму"), а також програму "змістового поля" твору та її відображення у драматургії, рокриття й аргументацію його художнього генезису (жанрово-стильовий комплекс), побудову виконавського "фактурного плану" та створення моделі майбутньої інтерпретації. Результати наукового дослідження використано у виконавській і педагогічній діяльності під час роботи над інтерпретацією фортепіанних творів різних жанрів і стилів.

З'ясовано та систематизовано музично-педагогічний зміст поняття "оцінне судждення", визначено й охарактеризовано його структуру. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови становленння оцінного судження в процесі вивчення курсу "Аналіз музичних творів". Створено методику становлення оцінного судження студентів на базі технологічного комплексу особитстісно-орієнтованого навчання.

Розглянуто проблему функціонування тембру як важливого чинника композиційної та драматургічної логіки. На підставі вивчення деяких інструментальних творів українських композиторів, написаних за останню чверть XX ст. (О.Іщенка, М.Ковалінаса, Г.Ляшенка, С.Луньова, В.Рунчака, Є.Станковича, Л.Юріної), розглянуто особливу функційність тембрового чинника, зокрема, модальність, пов'язану з сонористикою, як з психологічною установкою, передумовою вибору оригінальної за темброво-інструментальними якостями мови. На підставі налізу музичного матеріалу відзначено принципову діалектичну сполучність тембрової модальності з іншими принципами організації звукового матеріалу, її дієву стилетвірну, виражальну та формотвірну сутність.

Визначено зміст і сутність художньо-педагогічного аналізу творів вокального мистецтва у процесі співацької підготовки учнів. Розкрито структурні компоненти аналізу вокальних творів, запропоновано методи щодо його застосування у практиці музичного навчання.

Висвітлено сутність естетичного аналізу музичного твору як засобу інтеграції мистецьких дисциплін. Наведено результати лабораторного експерименту, проведеного в мистецьких ВНЗ з метою виявлення особистої значущості способів художнього синтезу. Розкрито технологію інтеграції мистецьких дисциплін засобами естетичного аналізу музичних творів.

Освещена сущность эстетического анализа музыкального произведения как средства интеграции художественных дисциплин. Приведены результаты лабораторного эксперимента, проведенного в художественных ВУЗ с целью выявления личной значимости способов художественного синтеза. Раскрыта технология интеграции художественных дисциплин средствами эстетического анализа музыкальных произведений.

When covering the essence of the aesthetic analysis of musical works as a means of integration of artistic disciplines. The results of laboratory experiments conducted in the art institutions of higher education in order to identify ways of personal significance of artistic synthesis. Disclosed technology integration artistic disciplines by means of an aesthetic analysis of musical works.

Репрезентовано деякі особливості артикулювання на баяні на прикладі виконавського аналізу Сонати N 9 "Пастораль" Д. Скарлатті. Об'єктом аналізу є вибір акустичних засобів артикулювання та способів технічного втілення інтонованого сенсу на баяні в контексті виявлення художньої цілісності твору.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми формування вмінь художньо-педагогічного аналізу музичних творів у процесі фортепіанної підготовки вчителів музики. Обгрунтовано принципи, педагогічні умови формування таких вмінь. Запропоновано модель формування вмінь художньо-педагогічного аналізу музичних творів у процесі фортепіанної підготовки вчителів музики, розкрито взаємозв'язки мотиваційно-ціннісного, емоційно-когнітивного та діяльнісно-творчого компонентів, обгрунтовано критерії, показники та рівні сформованості означених умінь. Розроблено та перевірено методику формування вмінь художньо-педагогічного аналізу музичних творів у процесі фортепіанної підготовки вчителів музики. Доведено, що її ефективність залежить від забезпечення наступних педагогічних умов: цілеспрямованого педагогічного керівництва процесом формування вмінь художньо-педагогічного аналізу, опори на життєвий і художній досвід студентів, досягнення діалогових засад взаємодії викладача та студента в процесі художньо-аналітичної діяльності, забезпечення інтеграції мистецьких знань в процесі фортепіанної підготовки, а також методів (мотиваційних, пізнавальних, інтерактивних), що сприяють успішному набуттю студентами вмінь художньо-педагогічного аналізу музичних творів.

Досліджено проблеми сучасної композиторської творчості, зокрема специфічні музичні явища, що виникли в період другої половини XX - початку XXI ст. Виявлено хронотопічну спільність алеаторики та сонористики, як технік, що грунтуються на об'єднанні принципів свободи та передвстановленості в авторському тексті, яка виявляється в неодмінній наявності в цьому тексті виконавської імпровізації. Визначено принцип текстової організації композиторського мислення - "відкритий текст", порушено проблему його інтерпретування за допомогою імпровізації. Запропоновано термін "алеаторно-сонористична композиція" як понятійну номінацію, що узагальнює провідні композиторсько-виконавські тенденції в сучасній музичній творчості, виявлено особливий вид "артикуляційного тематизму", що є формо- і змістотвірним фактором зазначеної композиції. Стан сучасної музичної поетики розглянуто як двоїсте явище, що включає технологічну та семантичну сторони. Приділено увагу проблематиці сучасного композиторського мислення. Стильова спрямованість алеаторно-сонористичної композиції визначано як інтерпретативну.

Розкрито художню цінність музичного твору Й.-С.Баха "Страсті за Матфеєм", визначено його композиційні особливості. Проаналізовано образну систему "Страстей за Матфеєм", особливу увагу приділено дослідженню способів творення та ідейного навантаження образів Ісуса Христа, Доньки Сіону, Євангеліста, Пілата, Іуди, натовпу. З'ясовано, що Й.-С.Бах розширив виразні та драматургічні можливості складових частин композиції "Страстей за Матфеєм" - арій, хоралів і речитативів, перетворивши їх у вільні фантазії, в яких розкриваються характерні властивості образів. Доведено особливо важливу роль фантазій у композиційній організації твору, що набувають значення вузлових, кульмінаційних моментів музичного розгортання твору та сюжетної дії. Зроблено висновок, що домінуючим драматургічним принципом є контрастне зіставлення як засіб розкриття індивідуальних якостей образів і розширення можливостей їх естетичного впливу.

Раскрыта художественная ценность музыкального произведения И.-С.Баха "Страсти по Матфею", особое внимание уделено исследованию способов создания и идейной нагрузке образов Иисуса Христа, Дочери Сиона, Евангелиста, Пилата, Иуды, толпы. Установлено, что И.-С.Бах расширил выразительные и драматические возможности составляющих частей композиции "Страстей по Матфею" - арий, хоралов и речитативов, преобразовав их в свободные фантазии, в которых раскрываются характерные свойства образов. Доказана особо важная роль фантазий в композиционной организации произведения, приобретающих значения узловых, кульминационных моментов музыкального развития произведения и сюжетного действия. Сделан вывод, что доминирующим драматургическим принципом является контрастное сопоставление как способ раскрытия индивидуальных качеств образов и расширения возможностей их эстетического влияния.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ315.42-03(4РОС)5-81 + Щ310.585

Рубрики:

Фортепіано

Аналіз композиції музичних творів

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У геномі людини приблизно 3 мільярди пар основ, повний набір дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), що складається з двох скручених парних ланцюжків, складається з чотирьох нуклеотидних основ - аденіну (А), тиміну (Т), гуаніну (G) і цитозину (C). У той же час хроматична музична гамма складається з дванадцяти нот, що утворюють 12-тональний лад, який сьогодні є ладом, що найбільш часто використовується у західній музиці. Ясно, що ці 12 тонові послідовності можна інтерпретувати як свого роду послідовність "інформаційних нуклеотидів ДНК". Це підхід, який може змінити сприйняття музики для слухача і допомогти складати більш інтелектуальну, концептуальну музику для композитора. Біотехнічна автоматизована система керування (БАСК) для написання музики допомагає композитору створювати музику з меншими зусиллями, завдяки цьому приділяти більше уваги нюансам і в той же час загальній якості складаної музики. Узагальнена структурна схема БАСК складається з трьох основних блоків: A - програмне забезпечення на основі нейронної мережі "Aquarius"; В - композитор (людина); L - слухач або пацієнт музично-терапевтичного впливу. Всі три компоненти нероздільні, елементи C і A створюють взаємозалежність, оскільки вони весь час взаємодіють між собою в процесі створення музики. Вони також впливають на елемент L, оскільки цей елемент, безсумнівно, є об'єктом впливу БАСК. Випадковий музичний сигнал створюється за допомогою стандартних функцій C ++ rand () і srand (). У БАСК "Aquarius" донині використовувались лише рівномірно розподілені випадкові числа. Але щоби поліпшити продуктивність, розширити можливості вибору необхідного інструментарію для музичної композиції, можна, звичайно, ввести різні розподіли, такі як нормальний, пуасонівский, експоненційний, вейбулівський, логонормальний, дискретний, кусочно-постійний, кусочно-лінійний і т. д. Код c ++ для нормального розподілу дозволяє генерувати випадкові числа, керовані двома основними параметрами - математичним очікуванням і середньоквадратичним відхиленням. Цей код вставлено в основний код БАСК, і з його допомогою була отримана нова стохастична музика.

Дисертація присвячена дослідженню остинато як одного з важливих конструктивних і семантичних засобів музики XX століття. Актуальність роботи обумовлена об'єктивною необхідністю вивчення остинато у його історичній та смисловій динаміці та вияву його характерних рис як одного з різновидів повторення у музиці XX століття. Основний напрям дослідження визначила специфіка остинато як потужного філософського-семантичного й естетичного музичного засобу. Теоретична концепція дослідження ґрунтується на розумінні інтеграції структури та семантики музичного твору, що зумовлює вивчення остинато як одного з найяскравіших проявів музичного мислення XX століття. У процесі дослідження остинато у музиці XX століття як музичного явища і як теоретичного поняття одержано результати, які полягають: у розгляді остинато як певної системи повторень, інтегрованої у музику XX століття; обґрунтуванні диференціації понять "повторення" та "остинато" через уточнення їх сутнісної специфіки у контексті музики XX століття; структуруванні функцій остинато як формотворчого засобу й естетико-семантичного прийому в музиці XX століття.

Представлено посібник з аналізу музичних форм, який представляє собою конспекти лекцій, що має на меті допомогти студентам отримати та впорядкувати певні теоретичні знання. Подано у компактній, стислій формі основну інформацію щодо форм інструментальної музики, специфічних технік музичного письма, музикознавчої термінології від епохи Відродження до теперішнього часу. Запропоновано по кожній темі тест на самоперевірку, методику аналізу певної структури та список творів на опрацювання. Рекомендовано для підготовки до будь-якого музикознавчого іспиту в музичних коледжах та вищих музичних навчальних закладах та стане у нагоді для викладачів музично-теоретичних дисциплін.