Архитектура от ансамбля до города рассмотрена как система "среда-человек", в которой среда архетипически предстает целостным, художественно организованным миром. Особое внимание уделено мифопоэтике как способу взаимодействия среды и человека. При этом мифопоэтический код характеризуется как основа метаязыка в теории композиции архитектуры и искусства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х883.9(4Укр)7 + Щ110.03

Рубрики:

Злочинність в окремих країнах

Соціальна природа архітектури

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено сутність "матеріального" та "духовного" аспектів в архітектурі. Сформовано концепт розуміння архітектури як системи людина - середовище, та як різновиду мистецтва, який складається з єдності дуальностей, в аспекті культури, філософії, соціального та технічного розвитку суспільства.

Определена сущность "материального" и "духовного" аспектов в архитектуре. Сформирован концепт понимания архитектуры, как системы человек - среда, и как вида искусства, формирующегося из единства "материального" и "духовного", в контексте культуры, философии, социального и технического развития общества.

The essence of MATHERIAL and SPIRITUAL aspects in architecture is defined by this article. The concept is being formed of understanding architecture as a system of HUMANBEING-SOCIETY and as the variety of art that is formed from the unity of dualitiesin sense of culture, philosophy, social and technical development of the society.

Раскрыта сущность понятия сложной системы, показаны особенности ее организации. Приведена характеристика моделей человек - среда и человек - жилище - среда. Рассмотрены процессы восприятия, распознавания, осознания, побуждения. Определены психологические и физиологические показатели комфорта, освещены вопросы согласования биологических и природных ритмов. Описано взаимодействие человек - жилище, уточнено содержание понятия "комфортное жилище". Приведены факторы среды и жилища согласно выделенным уровням в моделях человек - среда и человек - жилище - среда. Показаны возможности применения традиционных восточных методик (фэн-шуй и васту) для выбора размещения жилища на местности, его структуризации и создании интерьера. Рассмотрены текущая и перспективная экологическая ситуация в мире как в целом, так и в отдельных регионах. Описаны существующие и перспективные возобновляемые и экологически чистые источники энергии, а также энергосберегающие технологии, обоснованы возможности их использования в строительстве.

Розглянуто аспекти гуманізації архітектурного середовища з позиції екології, ергономіки й архітектури - дисциплін, спрямованих на створення безпечних і комфортних умов середовища життєдіяльності людини (людей) за умов сучасного мегаполісу.

Наведено основні теоретичні положення, які стосуються зв'язку архітектури з природним середовищем і мають бути підставою для наукових досліджень цього питання. Виклад теоретичних положень базується на наукових працях ряду різних авторів.

Розроблено методологічні засади екологічної реабілітації архітектурного середовища. Показано світовий досвід і актуальність робіт з екологічної реабілітації на сучасному етапі. Запропоновано характеристику досліджень, які формують загальнонаукову методологію сучасних концепцій стратегічного планування, регіональну доктрину екологічної реабілітації міського середовища. Розглянуто історичні передумови формування екологічної думки в архітектурній діяльності. Розглянуто проблеми екокультури як загального вектора проектної культури. Надано пофакторну характеристику міського середовища як об'єкта дослідження та реабілітації. У цьому аспекті виділено дві групи впливових факторів - природних і антропогенних. Розглянуто проблему еколого-містобудівної сталості та змінюваності міського середовища. Розроблено у матричній формі класифікацію та здійснено оцінки екологічних проблем і ситуацій. Сформульовано методологічні засади формування завдань екологічної реабілітації архітектурного середовища. Показано структуру, принципи та фактори, що визначають зміст, функціонування та розвиток реабілітаційного середовища як системи. Розглянуто екосистемну стратегію перетворення архітектурного середовища міста. Сформульовано основні принципи, прийоми й етапи такої реабілітації. Показано, що головною ідеєю екологічної реабілітації є концепція, яка полягає у створенні цілісної саморегулювальної системи життєзабезпечення міста на базі активізації соціально-економічного потенціалу мешканців,

Розглянуто питання реабілітації міського середовища на основі функціонально-планувальних та ергономічних заходів. Запропоновано концепцію реабілітації міського середовища. Сформульовано модель і розроблено методику реабілітації житлового утворення. Викладено рекомендації щодо удосконалення міського середовища в окремих районах Харкова.

Висвітлено типологічні, архітектурно-просторові та сутнісні характеристики взаємодії архітектурних просторів, сучасного мистецтва та новітніх технологій (НТ). Розкрито закономірності формування суспільного простору й особливості процесів змін культурного пейзажу та семантичної мутації середовища на основі впливу інформаційно-комунікаційних технологій, які призводять до фундаментального переосмислення, визначення й організації простору у контексті соціокультурних трансформацій. Увагу приділено питанням переосмислення функціонування суспільного простору за умов парадигматичних змін світової глобалізації, з залученням досліджень практики соціальної скульптури та методів public art з використанням НТ.

Проаналізовано стан і розвиток економічних засад архітектури України як форми суспільного буття. Увагу приділено розгляду народного господарства як матерії архітектурного розвитку, історико-політичним і соціально-економічним обмеженням архітектури та містобудування, економічності архітектури й економіці архітектурної творчості. Висвітлено макроекономічний і соціальний аспекти житлового будівництва, проблеми доступності житла, особливості інвестування закордонної елітної житлової нерухомості. Розглянуто систему техніко-економічних показників оцінки проекту, проблеми оптимізації проектних рішень житлових будинків ,економічні аспекти підвищення ефективності будівництва.

Проанализированы состояние и развитие экономических основ архитектуры Украины как формы общественного бытия. Уделено внимание рассмотрению народного хозяйства как материи архитектурного развития, историко-политическим и социально-экономическим ограничениям архитектуры и градостроительства, экономичности архитектуры и экономике архитектурного творчества. Освещены макроэкономический и социальный аспекты жилищного строительства, проблемы доступности жилья, особенности инвестирования зарубежной элитной жилой недвижимости. Рассмотрены система технико-экономических показателей оценки проекта, проблемы оптимизации проектных решений жилых домов, экономические аспекты повышения эффективности строительства.

Розглянуто соціокультурні передумови формування архітектурного середовища ділових комплексів. Розроблено основи ергономічного підходу в розробці принципів організації внутрішнього простору ділового комплексу (ДК). Визначено планувальні основи формування структури будівлі. Встановлено роль функціонально-технологічного процесу у формуванні оптимального простору. Висвітлено принципи організації функціональних процесів в архітектурному середовищі ДК. Вивчено особливості обліку психофізіології сприйняття внутрішнього простору. Показано роль факторів внутрішньої мотивації в сприйнятті інтер'єру. Розглянуто види поводження людини у внутрішньому просторі: цілеспрямоване та невимушене. Обгрунтовано алгоритм формування базових архітектурних систем. Сформульовано принципи організації архітектурного середовища інтер'єрів. Показано, що архітектурне середовище ДК є результатом процесу взаємодії й інтеграції ряду факторів, які реалізують соціальні, естетичні, екологічні та ергономічні потреби в життєдіяльності людини.

Висвітлено історичні передумови формування екологічного підходу до сучасної архітектурної діяльності. Розглянуто основні види зовнішніх впливів на структурні елементи архітектурних систем. Вивчено антропогенні фактори, що впливають на формування архітектурного середовища. Увагу приділено проблемам еколого-містобудівної стійкості та змінюваності міського середовища. Вивчено особливості пофакторної оцінки стану навколишнього середовища на прикладі Одеського регіону. Удосконалено архітектурно-планувальні та конструктивні рішення як важливі засоби нейтралізації антропогенних впливів довкілля на людину. Сформульовано принципи формування житлового середовища. Запропоновано методику архітектурно-екологічного проектування житлових комплексів.

Рассмотрены вопросы оптимизации выбора жилища на базе научно обоснованного представления о качественном и комфортном жилище, полностью соответствующем предпочтениям и потребностям человека и легко трансформируемом по мере изменения его запросов, семейного положения, социального статуса. Разработана модель "человека - жилище - среда". Приведены показатели психологического комфорта. Изложены методы определения психологических типов личности. Установлена связь между потребностями и показателями комфорта психологических типов и решениям экс- и интерьеров жилищ. Рассмотрены вопросы экологичности и энергоэффективности жилища. Уделено внимание проблемам энергеэффективности жилища, в частности, тепловому балансу здания, использованию климатических условий, утилизации солнечной радиации, воздушному и лучистому отоплению.

На основі ретроспективного аналізу продемонстровано різні концепції формування міських просторів. Показано їх значення для розвитку нової міської ідентичності.

Рассмотрены подходы к анализу визуально-экологических свойств архитектурной среды, описаны методы анализа ее визуальных свойств. Раскрыты психофизиологический, эмоционально-эстетический и образно-художественный аспекты восприятия архитектурной среды. Изложена суть модели иерархической структуры визуальных параметров архитектурной среды, позволяющая профессионально, системно осмыслить взаимосвязь и взаимовлияние уровней визуального освоения человеком архитектурной среды. Показано, что архитектура и ее восприятие человеком как беспорно сложнейший, многоуровневый феномен требует такого же многоуровневого описания - от строгого языка математического анализа, который используют исследуя морфологическую информативность архитектурных объектов, воспринимаемую на психофизиологическом уровне, до языка литературных описаний, которые используются при описании их семантиченских и эмоционально-оценочных характеристик.

Розроблено методологічні засади дослідження соціокультурного аспекту в архітектурі та систему теоретичних положень, спрямованих на формування стратегій сталого розвитку міст України. Сформульовано категоріально-понятійний апарат дослідження, базовим поняттям якого визначено "соціокультурну ідентичність". У руслі системного підходу розроблено предметну характеристику соціокультурної ідентичності як ресурсу формування гуманістичного та конкурентоздатного міського середовища за сучасних умов глобалізованого світу. На матеріалі історичних текстів з архітектури та сучасного європейського досвіду розвитку архітектурного середовища міст було визначено основні механізми та засоби формування соціокультурної ідентичності в сфері архітектури, що дозволяють будувати систему взаємозв’язків між міським середовищем і способом життя його мешканців. Установлено та систематизовано основні стратегії формування міського середовища, показано, що запорукою успіху в цьому процесі за сучасних умов глобальної економіки є розробка конкурентної ідентичності місця (територіальний брендинг).

Досліджено теорію і методологію формування громадських просторів з урахуванням міфо-топонімічного потенціалу як засобу збереження національної ідентичності території на тлі сучасної глобалізації, що відповідає поставленим у міжнародних документах всесвітніх організацій ІКОМОС, ЮНЕСКО, ООН питанням щодо необхідності вивчення і розуміння "духу місця", шляхів збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини. Вперше представлено архітектурно-містобудівну діяльність засобом збереження та охорони нематеріальної культурної спадщини, а нематеріальну культурну спадщину визначено фактором формування громадських просторів. Розроблено містобудівні методи оцінки міфо-топонімічного потенціалу громадських просторів, як основу формування функціональних містобудівних та архітектурно-просторових структур із заданими функціональними, морфологічними та семантичними властивостями міського середовища, що значною мірою визначають регламент використання міського середовища, сприяють формуванню планувальних обмежень доречних видів діяльності та регламентації функціонального зонування в міському середовищі. Визначено вплив цього дослідження на вдосконалення структури містобудівної документації, а саме створення та введення нової науково-проектної документації — міфо-топонімічного опорного плану на всіх рівнях планування територій, законодавчої бази України в галузі містобудування й охорони культурної спадщини, вдосконаленню державних будівельних норм України, розробленню нової міжнародної хартії з підвищення ефективності розуміння, архітектурно-містобудівної охорони та популяризації нематеріальної культурної спадщини, у тому числі розробки навчальних програм і політики в галузі містобудівного законодавства. Запропоновано вносити дані міфо-топонімічного опорного плану до містобудівного кадастру та використовувати при складанні містобудівних умов та обмежень, підготовці завдань на проектування, розробленні й погодженні відповідних видів проектної документації, передбаченої законами України. Акцентовано увагу на необхідності урахування міфо-топонімічного потенціалу в процесі розроблення планів стратегічного розвитку міста та регіону, як важливого культурного, соціального, економічного ресурсу.

Дисертація присвячена вивченню питання архітектурно-планувальної трансформації рекреаційної системи в приміській зоні Львова, виявленню особливостей та тенденцій цієї трансформації, розробленню науково-методичних основ архітектурно-планувальної організації та розвитку рекреаційної системи (PC) на цій території. З'ясовано місце і значення PC у приміській зоні - вона виступає рівнозначною з іншими системами. Аналіз трансформацій PC приміської зони здійснено на макро-, мезо- та мікрорівнях. На основі досліджень території, об'єктів та їх аналізу створено модель просторової організації приміської рекреаційної системи Львова. Визначено перспективні рекреаційні території, які формуються на об'єднанні та створенні зв'язків між розосередженими локальними рекреаційними територіями шляхом їх сполучення між собою та існуючою системою розселення. Запропоновано ряд практичних рекомендацій та схему формування приміської рекреаційної системи. Пропозиції зосереджені на рівнях: реформування і розвитку рекреаційної схеми всієї приміської території, вибраного рекреаційного вузла, а також окремого рекреаційного об'єкта. Концепція функціонально-планувального розвитку рекреації у приміській системі Львова дозволила виділити перспективні рекреаційні райони.

У дослідженні розглянуто чинники визначення цілепокладання в архітектурному проектуванні як стимули розширення ядра професії "Архітектор". Розглянуто роль і місце цілепокладання в загальній структурі чинників, які формують професію "Архітектор". Модель, яку розроблено в дослідженні, пропонує розглядати розвиток факторів цілепокладання в архітектурному проектуванні за трьома основними напрямками: екосфера, техносфера і соціум. Своєю чергою, кожен із напрямків цілепокладання розглядається з точки зору трьох основних ієрархічних рівнів: стратегічного, тактичного та локального. Подібний підхід надав можливість виявити та проаналізувати основні кластери компетенцій, які формують і розширюють ядро професії "Архітектор" під впливом фактора цілепокладання в архітектурному проектуванні.