Індекс рубрикатора НБУВ: Ш163.12-8*03 + Т223.5

Рубрики:

Турецька ( османська ) мова

Східна палеографія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш163.12-221

Рубрики:

Турецька ( османська ) мова

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Данное пособие является первым в Украине учебным пособием для интенсивного изучения турецкого языка. Представлена современная общественно-политическая, экономическая и научно-техническая терминология. Отражена лексика, связанная с историей Украины, ее становлением, международными политическими, экономическими и культурными связями.

Проаналізовано фонетичні процеси асиміляції голосних та приголосних афікса та кореня запропоновано формальний поділ іменників турецької мови на парадигматичні класи. Згідно з правилами турецької словозміни, введено парадигматичні формули турецьких іменників, для яких виділено й описано тридцять два парадигматичні класи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш163.12-0

Рубрики:

Турецька ( османська ) мова

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено найважливіші ознаки та підстилі офіційно-ділового стилю сучасної турецької мови. Наведено теоретичний і практичний матеріал щодо різного типу турецьких ділових паперів особового складу, довідково-інформаційних, розпорядчих і організаційних документів. Надано оригінальні тексти даних типів турецьких документів. Запропоновано турецько-український словник-мінімум лексики ділового спілкування.

Выявлены важнейшие признаки и подстили официально-делового стиля современного турецкого языка. Приведен теоретический и практический материал о разных видах турецких деловых бумаг личного состава, справочно-информационных, распорядительных и организационных документах. Предложены оригинальные тексты данных типов турецких документов. Помещен турецко-украинский словарь-минимум лексики делового общения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш163.12-33

Рубрики:

Турецька ( османська ) мова

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш163.12-33

Рубрики:

Турецька ( османська ) мова

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш163.12-34:У

Рубрики:

Турецька ( османська ) мова

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-1 + Ш163.12-1

Рубрики:

Турецька ( османська ) мова

Шифр НБУВ: Ж69231/філол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено лексичний склад і граматичну будову мови турецької газети. Здійснено комплексний лінгвістичний аналіз лексичних засобів мови й охарактеризовано їх роль та умови функціонування в основних жанрах турецької газетної публіцистики. Проведено системну класифікацію термінологічних одиниць на підставі даних щодо їх використання у тексті газети. Проведено докладне дослідження елемента газетного тексту - заголовку, здійснено повноцінний опис його лексичного складу та граматичної структури. Визначено особливості граматичної організації газетної мови у контексті законів окремого жанру. Описано синтаксичну побудову речень, спосіб поширення окремих типів речень. Виділено функції прямої та непрямої мови, інфраструктурних елементів.

Досліджено питання словотвору, лексикології та лексикографії турецької лінгвістичної термінології. Проаналізовано теоретичні питання визначення терміна з семіотичних засад, описано турецькі термінознавчі дискусії. Подано опис формування та розвитку турецької лінгвістичної термінології, способів і засобів словотвору термінів, їх словотвірних моделей. Лінгвістичні терміни турецької мови охарактеризовано з лексико-семантичного погляду. Розглянуто проблему лексикографічного закріплення, уніфікації та стандартизації турецьких термінів. Окреслено перспективи подальшої розробки теми та запропоновано варіант двомовного турецько-українського словника лінгвістичних термінів.

Визначено національну специфіку семантики турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом у турецькій мові. Здійснено тематичну класифікацію фразеологізмів, вивчено фразеологічні синоніми та варіанти з компонентом-зоонімом у сучасній турецькій мові. Фразеологізми з компонентом-зоонімом відповідно до біологічного походження тварини поділено на шість окремих груп: власне зоо-, орніто-, ентомо-, іхтіо-, рептиліо-, амфібіофразеологізми. У складі зоо- та орнітофразеологізмів виділено дві окремі підгрупи: фразеологізми з назвами диких та домашніх тварин. Показано доцільність застосування у даному дослідженні запропонованої класифікації, що розглядає фразеологізми з компонентом-зоонімом і вивчає лексеми фразеологічних виразів, які ніколи повністю не десемантизуються. Показано, що тематична класифікація є найбільш широкою та повною серед наявних в українській лінгвістиці класифікацій фразеологізмів з компонентом-зоонімом. Обгрунтовано шляхи вирішення деяких актуальних теоретичних проблем фразеології, зокрема за допомогою способів ідентифікації фразем і паремій.

Вперше здійснено комплексний етимологічний аналіз та виявлено базові словотвірні тенденції суспільно-політичної лексики турецької та кримськотатарської мов у порівняльному аспекті. Визначено особливості розвитку зазначеної групи лінгвістичних одиниць у різні епохи їх функціонування. Вивчено словотвірні та етимологічні особливості суспільно-політичної лексики та здійснено її класифікацію, зокрема, виділено групи вузькоспеціальних і широковживаних політичних термінів. Враховано аспекти формування політичних лексем з періоду виникнення кримськотатарської та турецької мов і сучасні тенденції розвитку суспільно-політичної термінології як базової основи аналізованих груп слів.

Наведено результати порівняльного дослідження фонетичної будови та лексико-семантичної системи турецької та кримськотатарської літературних мов у синхронному плані. Виявлено інтегральні та диференційні ознаки двох споріднених мов у сфері голосних і приголосних звуків, досліджено специфічні особливості фонетичних систем порівняних мов. Вперше на лексичному матеріалі турецької та кримськотатарської мов зроблено порівняльний аналіз анатомічних назв, серед яких виявлено такі, що збігаються за фонетичною та семантичною структурами в обох мовах і мають фонетичні та лексичні відмінності. На матеріалі двох тюркських мов детально вивчено деякі морфологічні особливості назв частин тіла і похідних від них, а також способи їх творення. Порівняно турецькі та кримськотатарські назви свійських і диких тварин, основна частина яких сформувалася в епоху найбільшої близькості давньотюркських діалектів і збереглася у всіх або переважній більшості сучасних тюркських мов без змін або з незначними фонетичними розходженнями. Доведено, що назви свійських і диких тварин у турецькій і кримськотатарській мовах відносяться до архаїчної спільнотюркської лексики, часто використовуються у прислів'ях і приказках, виступають твірною основою для утворення термінів різних галузей. На документальному та фактичному матеріалі вперше здійснено періодизацію історії розвитку кримськотатарської літературної мови, розкрито етапи зближення та віддалення кримськотатарської та турецької мов у сфері фонетики і лексики.

Проведено дослідження семантико-структурних особливостей складнопідрядних з'ясувальних конструкцій у турецькій мові, розроблено їх класифікацію. Доведено існування та встановлено диференційні ознаки складнопідрядних з'ясувальних конструкцій, зокрема, наявність опорного слова у головній частині, існування синтаксичного та семантичного зв'язків між головною та підрядною частинами. Розроблено новий підхід щодо визначення способу формування підрядного компонента речення на основі граматичних та семантичних особливостей опорного слова без визначення його синтаксичної ролі. Виділено десять семантичних типів з'ясувальних конструкцій у турецькій мові і розширено способи їх передачі та відтворення.

Розглянуто особливості турецької мови Болгарії, Румунії, Македонії, Боснії, Косова, Греції, Кіпра й Албанії, встановлено єдину картину побутування мови, проведено порівняння її рис, серед яких визначальними є синтагматичні. Доведено, що в зонах різносистемних мовних зустрічей зміни призводять до потенційного маркування "прагматично обумовлених" граматичних явищ, синтаксис є етапним бар'єром для контамінаційного вторгнення однієї системи в іншу. На підставі аналізу писемних джерел досліджено прагматичні розрізнення, що прогнозують правила інверсії з синтагматичною здатністю до передпозицій. У писемній мові наявні суб'єкт-початкові, безпосередньо переддієслівні та постпредикативні обмеження. Доведено, що ієрархію синтаксису та семантики у балканотурецькій мові зумовлено синтагматично.

Визначено особливості системи мікросинтаксису турецької мови, зокрема, шляхом виконання структурно-семантичної класифікації словосполучень, а також вивчено їх інтра- та екстралінгвістичні фактори, які впливають на процес інтеграції мікросинтаксичних одиниць. Основою виконаної структурно-семантичної класифікації є глибинна структура словосполучень, ключовим елементом якої є семантичне наповнення досліджуваних одиниць. Зазначено, що поняття глибинної структури містить зв'язок між семантикою та організаційною структурою словосполучення, зокрема, типами синтаксичного зв'язку. З'ясовано, що мікросинтаксис турецької мови складається з трьох структурно-семантичних типів словосполучень - посесивних, об'єктних та ідентитивних, які базуються на універсальних поняттях категорії посесивності, об'єктності та ідентитивності відповідно. Реалізація зазначеної семантики відбувається за допомогою типів субординаційного синтаксичного зв'язку - узгодження, керування, прилягання, які отримали дефініції, відмінні від традиційних. Не визнаються словосполученнями синтаксичні утворення, інтегровані на підставі сурядного синтаксичного зв'язку, а також ті, між складовими елементами яких існують предикативні відношення. Запропоновано нові розв'язання низки актуальних теоретичних проблем системи мікросинтаксису, зокрема, категорій числа та дефінітивності, відмінково-післяйменникової системи, принципів диференціації частин турецької мови.

Досліджено лексико-граматичну систему турецької мови, побудовано теоретичні схеми для словозмінних класифікацій турецької лексики та їх реалізації для лексико-граматичного класу турецького іменника. Проаналізовано ефекти нечіткості, які виникають у процесі визначення окремих лексико-граматичних класів турецької мови. Запропоновано використовувати формалізм теорії нечітких множин для побудови нечітких граматичних станів, що дозволяє враховувати виявлені неоднозначності. До наукового обігу введено поняття А-еквівалентності на множині турецьких слів, за допомогою якого інваріантним способом розроблено словозмінну класифікацію лексики. Систематизовано морфологічні процеси словозміни, виведено повний набір словозмінних формул, за допомогою яких побудовано замкнену словозмінну класифікацію турецького іменника, у межах якої виділено тринадцять словозмінних класів. Для кожного класу побудовано відповідні афіксальні комплекси, на базі яких створено лінгвістичні алгоритми словозміни турецького іменника. На підставі вивчення морфонологічних процесів в основі слів удосконалено словозмінну класифікацію шляхом виділення 31-го підкласу у восьми словозмінних класах. Для верифікації авторської теорії створено два комп'ютерних інструментальних лексикографічних комплекси - тлумачного та граматичного словників турецької мови, які рекомендовано використовувати для проведення досліджень, укладання нових словників, а також у навчальних процесах.

Досліджено функціонування дискурсивних слів (ДС) турецького походження (ТП) у текстах сучасних болгарських мас-медіа. З'ясовано, що вживання ДС ТП зумовлене тенденцією наслідування сучасними мас-медіа особливостей усного спілкування. Визначено прагматичні, комунікативні, структурні та сполучні характеристики ДС, запозичених із турецької мови. Охарактеризовано їх функціонально-семантичні групи. Розкрито значення ДС для вивчення питань формально-граматичної та змістової зв'язності мас-медійних текстів, їх комунікативної спрямованості.