Розглянуто дискурс як соціолінгвальне явище комунікативного середовища та політичний дискурс як феномен сучасного інформаційного простору України. За результатами аналізу методології та архітектоніки дискурсу виділено основні конститутивні, жанрово-стилістичні, семантико-прагматичні та формально-структурні категорії дискурсу. Розкрито механізми створення та функціонування політичних текстів на матеріалах сучасної газетної публіцистики. Висвітлено жанрові особливості актуалізації українського політичного дискурсу.

Рассмотрен дискурс как социолингвальное явление коммуникативной среды и политический дискурс как феномен современного информационного пространства Украины. На основании результатов анализа методологии и архитектоники дискурса выделены конститутивные, жанрово-стилистические, семантико-прагматические и формально-структурные категории дискурса. Раскрыты механизмы порождения и функционирования политических текстов по материалам современной газетной публицистики. Освещены жанровые особенности актуализации украинского политического дискурса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-319 + Ч612.161

Рубрики:

Література

Публіцистика (Преса)

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні. Визначено складові інформаційної політики держави, її законодавчу базу. Висвітлено методологічні аспекти вивчення політичної культури, зокрема тележурналістики. Розглянуто питання комунікаційного розвитку політики та культури, новітні тенденції у формуванні ісламської ідентичності в країні.

Проанализированы перспективы развития гражданского общества в Украине. Определены составные информационной политики государства, её законодательная база. Освещены методологические аспекты изучения политической культуры, в частности тележурналистики. Рассмотрены вопросы коммуникационного развития политики и культуры, новейшие тенденции в формировании исламской идентичности в стране.

Проаналізовано досвід світоглядної публіцистики світу у царині висвітлення й обгрунтування глобальних проблем людства, визначення сенсожиттєвих орієнтирів. Розглянуто принципи комплексного підходу до журналістських явищ на підставі світоглядного, філософського характеру публіцистики. Показано руйнівну роль сучасного нігілізму. Висвітлено тенденції розвитку світу та місце України у глобальному процесі моральної реформації людства. Увагу приділено розвитку прогнозувальної публіцистики, визначенню пріоритетів на основі релігійно-національних вартостей, пошуку рівноваги між культурою та цивілізацією.

Проанализирован опыт мировоззренческой публицистики мира в контексте освещения и обоснования глобальных проблем человечества, определения сенсожизненных ориентиров. Рассмотрены принципы комплексного подхода к журналистским явлениям с учетом мировоззренческого, философского характера публицистики. Показана разрушительная роль современного нигилизма. Освещены тенденции развития мира и место Украины в глобальном процессе моральной реформации человечества. Внимание уделено развитию прогнозируемой публицистики, определению приоритетов на основе религиозно-национальных ценностей, поиску равновесия между культурой и цивилизацией.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч612.161

Рубрики:

Публіцистика (Преса)

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто періодичні видання, які виходили в Рівному під час Другої світової війни. Проаналізовано суспільно-політичні передумови заснування та програмні цілі міських газети "Волинь" і однойменного видавництва "Волинь" у контексті українського національно-визвольного руху. Розкрито основні тематичні напрями публікацій У. Самчука, охарактеризовано жанрово-стилістичні, типологічні, проблемно-тематичні виступи журналістів і позаштатного активу газети "Волинь" у 1941 - 1944 рр.

Рассмотрены периодические издания, выходившие в Ровно во время Второй мировой войны. Проанализированы общественно-политические предпосылки основания и программные цели газеты "Волынь" и одноименного издательства "Волынь" в контексте украинского национально-освободительного движения. Раскрыты основные тематические направления публикаций У. Самчука, охарактеризованы жанрово-стилистические, типологические, проблемно-тематические выступления журналистов и внештатного актива газеты "Волынь" в 1941 - 1944 гг.

Проаналізовано досвід світоглядної публіцистики світу в контексті висвітлення й обгрунтування глобальних проблем людства в сучасний період, визначення сенсожиттєвих орієнтирів. Розглянуто питання публіцистики онтологічного оптимізму, концептуальної публіцистики в історичному аспекті, онтології публіцистики. Розкрито креативний потенціал інформації, місію І. Франка як публіциста.

Проанализирован опыт мировоззренческой публицистики мира в контексте освещения и обоснования глобальных проблем человечества в современный период, определения смысложизненных ориентиров. Рассмотрены вопросы публицистики онтологического оптимизма, концептуальной публицистики в историческом аспекте, онтологии публицистики. Раскрыты креативный потенциал информации, миссия И. Франко как публициста.

Наведено результати досліджень творчої спадщини провідних українських публіцистів, зокрема, Б. Грінченка, А. Ніковського, М. Хвильового, Д. Гуменної, У. Самчука, Д. Павличка, В. Чорновола. Увагу приділено видавничо-редакційним проблемам сучасних ЗМІ.

Приведены результаты исследований творческого наследия ведущих украинских публицистов, в частности, Б. Гринченко, А. Никовского, Н. Хвилевого, Д. Гуменной, У. Самчука, Д. Павличко, В. Черновола. Уделено внимание издательско-радакционным проблемам современных СМИ.

Проаналізовано радянський дискурс про мистецтво на матеріалах мистецтвознавчої періодики 1930-х - початку 1940-х рр.(1932 - 1941) за моделлю, викладеною в розробках Ернесто Лакло і Шанталь Муфф.

Досліджено тенденції висвітлення проблем довкілля з 1992 до 2008 рр. З'ясовано роль сучасних ЗМІ у запобіганні катастрофам, формуванні екологічної культури. Розкрито суть поняття "екологічна публіцистика". Визначено специфіку сучасної екологічної публіцистики. Охарактеризовано функціонування екологічної публіцистики за сучасних умов (зокрема, проаналізовано роль медіа у висвітленні двох глобальних самітів у Ріо-де-Жанейро у 1992 р. та Йоганнесбурзі у 2002 р., а також підходи західних, українських і російських медіа до висвітлення глобальних екологічних проблем). Зроблено спробу класифікувати весь масив матеріалів, що належать до цього сегмента журналістики. Проаналізовано особливості та потенціал екологічної публіцистики за кордоном та в Україні. Проведено порівняльний аналіз матеріалів західної преси й української як чинників формування екологічної культури та свідомості. Обгрунтовано можливості та засоби медійної сфери для ефективного формування екологічної свідомості громадян розвинутих країн і посткомуністичного світу.

Запропоновано дефініцію прихованого впливу, розроблено класифікацію його видів залежно від реалізації мети та засобу активізації уваги реципієнта. Проаналізовано прийоми продукування прихованого впливу на рівні структури, семантичних відношень та лексичного вираження денотатів. На підставі аналізу масиву сучасних публіцистичних текстів виявлено особливості адаптації прийомів впливу у тексті. Запропоновано три часткові методики виявлення впливогенних місць у тексті: "визначення інформаційного балансу тексту", "векторного аналізу тексту", "смислово-експресивного картування" та комплексну методику, що поєднує та структурує використання часткових. Розроблено алгоритми аналізу тексту, проведено експериментальну перевірку ефективності використання даних методик.

Досліджено питання виявлення потенціалу демінутивних одиниць як засобу створення емоційно-оцінного колориту повідомлення й емоційного впливу на адресата. За допомогою контент-аналізу здійснено спробу описати мовні засоби, здатні реалізувати на словотвірному рівні емоційну оцінку у газетній періодиці. З'ясовано значення демінутивних утворень для комунікативно-впливового потенціалу газетно-публіцистичних текстів. З метою одержання даних про сприймання пестливих слів адресатом, вплив емотивно-оцінних слів (зокрема демінутивів) на читача, роль цих засобів у вираженні авторської оцінки проведено анкетування. Здійснено порівняльний аналіз впливу лексем з демінутивними формантами на емоційно-оцінне забарвлення центральної та регіональної молодіжної преси. Виявлено шляхи досягнення адекватності емоційних оцінок, виражених або посилених демінутивними формантами, у російській та українській пресі.

Розглянуто теоретичні засади масової комунікації (на прикладі журналів "Літературно-науковий вісник" і "Питання філософії та психології"). Масив текстів, який раніше вивчався в хронікально-описовому аспекті, проаналізовано в контексті теорії комунікації. Методологія комунікативної репрезентації журналістського тексту, запропонована як доповнення до загальноприйнятого висвітлення історико-журналістського матеріалу, дає змогу в повному обсязі розглянути екстралінгвістичне "буття" публіцистичного виступу, розшифрувати не лише поверхневі значення, але й імпліцитно виражені. Ідентифіковано низку жанроутворювальних факторів публіцистики, а також виявлено метатекстові елементи, які є передумовою задовільного перебігу процесу комунікації.

Вивчено особливості розвитку української публіцистики у період суспільно-політичних змін (1985 - 1990 рр.). Проаналізовано розвиток напрямів наукових досліджень у галузі публіцистики та визначено характерні ознаки, притаманні українській школі теорії публіцистики. З'ясовано особливості функціонування та концептуальні засади української публіцистики у динаміці її розвитку протягом 1985 - 1990 рр. Грунтовно вивчено проблемно-тематичні й ідейні аспекти публіцистичних творів дослідженого періоду. Висвітлено морально-етичну, культурологічну й історичну проблематику на шпальтах журналів "Київ" і "Вітчизна". З'ясовано особливості інтерпретації поняття правдивості та висвітлення питання української національної ідентичності у публіцистиці зазначеного періоду.

Наведено результати дослідження оцінної номінативної лексики публіцистичних текстів дискурсу політичного протистояння сучасних суспільно-політичних газет України у 2004 - 2006 рр. На підставі матеріалів часописів, засновниками яких є владні та полівладні установи, а також політичні партії, показано, що актуалізація емотивності текстів є не тільки стилістичним, а й функціональним засобом публіцистики. Доведено тісний взаємозв'язок між якістю пейоративності газетної публіцистики під час виборів 2004 - 2006 рр. і прагматичним наміром організаторів політдискурсу використовувати публіцистику з метою масифікації чи демасифікації аудиторії. У публіцистичних текстах досліджено спроби лексичної сугестії (навіювання) на етапі сприйняття читацькою аудиторією змісту публіцистики через контроль за доцільним використанням структурних елементів цих текстів (у цьому випадку емотивної лексики).

Зроблено спробу представити українську наукову публіцистику XIX - початку XX ст. як яскравий феномен науково-творчої та загальнокультурної діяльності українських учених. Обгрунтовано доцільність, продуктивність та перспективність "поетизації" сучасної вітчизняної наукової прози. Запропоновано періодизацію її формування та розвитку типологічної схеми, у межах якої уточнено та доповнено дефініцію поняття "наукова публіцистика". Досліджено теоретичні засади поетики наукового тексту з використанням теорій XVII - XVIII ст. та універсальних поетичних концепцій XIX - початку XX ст. (О.Потебні, І.Франка, В.Домбровського). На реальних матеріалах продемонстровано ефективність творення та аналізу наукових текстів у поетичному аспекті. Визначено основні складові поетики та виокремлено жанри наукової публіцистики з найвищим "поетичним" потенціалом.

Досліджено прагматичний, композиційно-структурний, когнітивний та паралінгвістичний аспекти літературно-критичної статті (ЛКС) сучасної німецької публіцистики. Розглянуто категорію оцінки та способи її прояву на прагматичному та пропозиційному рівнях. З'ясовано закономірності взаємодії композиційних та комунікативних блоків, слотів фрейма та компонентів тематичної будови, ілокуцій та пропозицій, вербальних та невербальних компонентів тексту ЛКС. Визначено поняття літературно-критичної статті та її основні ознаки, специфіку типів аргументації оцінки, встановлено значення суб'єктивного інформаційного пласта. Макропропозицію тексту ЛКС описано за макроправилами Ван Дейка, обгрунтовано найбільшу прагматичну валентність ілокуції - констативну. Доведено вплив оцінності та похідності як основних ознак тексту ЛКС, на прагматичну стратегію, композицію, фрейм та макроілокуцію. Змодельовано дворівневий фрейм ЛКС. Описано горизонтальні пропозиційні та ілокутивні відношення, висвітлено особливості гібридності та креалізованості тексту ЛКС. Наведено основні ознаки літературно-критичної статті як гіпертексту в Інтернеті.

Досліджено причини реформування університетів в Україні початку 1920-х рр. Проаналізовано радянську журнальну публіцистику 1920 - початку 1930-х рр. в історіографічному аспекті. Визначено співвідношення між образами публіцистики та історіографії в процесі з'ясування причин закриття університетів. Розкрито особливості розуміння причин перетворення університетів у даний період на основі інтер- та екстерналістських факторів.

Розкрито особливості політичної публіцистики періоду посткомунізму та виявлено ступінь і якість її впливу на світоглядні орієнтації людини на посткомуністичних теренах (на прикладі України, Росії та Білорусі). Установлено, що політична публіцистика впливає на готовність / неготовність суспільства сприймати цінності демократії. У порівняльному аспекті проаналізовано матеріали української, російської та білоруської політичної публіцистики як чинників соціокультурної трансформації. Наголошено, що вплив даної публіцистики на зміни у світоглядних орієнтаціях має дифузний характер. Наведено моделі розвитку національного медіа-простору у зазначених країнах, запропоновані провідними політичними публіцистами. Сформульовано вимоги до сучасної політичної публіцистики та висвітлено нове бачення можливостей подолання світоглядних бар'єрів у процесі розвитку міжслов'янських відносин якісно нового типу.

Здійснено комплексний аналіз сучасного жанру публіцистичного портрета, викладено та доведено гіпотезу функціональної незалежності, методологічної та поетичної самодостатності жанру. З використанням історико-порівняльного методу існуючих портретних зразків сформовано загальну концепцію жанру та сформульовано його особливу роль у формуванні естетичної думки та створенні історичної пам'яті в іменах. Базуючись на системно-типологічному методі, виокремлено концепт жанру "об'єкт - мета" і на його основі запропоновано диференціювати різновиди публіцистичних портретів у однорідні типологічні ряди. Проаналізовано еклектичну, імпровізаційну, феноменальну за своєю інтелектуальною розкутістю природи публіцистичного портрета.