Висвітлено психолого-педагогічні дослідження французьких науковців у царині розвитку та саморозвитку особистості, що в системі освіти відображається поняттями "освіта" та "самоосвіта." Представлено трансформативно-педагогічні, конструктивістсько-психологічні, системні та класичні теорії щодо саморозвитку особистості. Розглянуто теоретичний внесок українських педагогів і психологів у розробку даної проблеми з урахуванням особливостей глобалізаційних процесів.

Освещены психолого-педагогические исследования французских ученых в сфере развития и саморазвития личности, отображаемых в системе образования понятиями "образование" и "самообразование". Представлены трансформативно-педагогические, конструктивистско-психологические, системные и классические теории, касающиеся саморазвития личности. Рассмотрен теоретический вклад украинских педагогов и психологов в разработку данной проблемы с учетом особенностей глобализационных процессов.

Проаналізовано маловідомі педагогічній науковій громадськості України теоретичні розробки науковців-педагогів і психологів Франції, присвячених вивченню питань саморозвитку, самоосвіти та самовиховання особистості, показано їх актуальність за умов раптового збільшення обсягу наукових знань, лавинного розвитку інформації та комп'ютеризації освітніх систем на рівні держав і континентів. Процес саморозвитку розглянуто як освітню технологію, що виконує важливі соціальні й особистісні функції: загальноосвітньої та професійної підготовки, загальнокультурного розвитку особистості, оптимальної організації вільного часу, адаптації, амортизації, компенсаторної терапії, опанування засобів самоосвіти та самовиховання. Різновиди саморозвитку відтворено за допомогою відповідних моделей, відмінними рисами яких є досвідно-професійна, наукова, культурологічна диференціація та спеціалізація особистості. Моделі диференційовано за соціально-демографічними, духовними, статусними, соціально-економічними, професійними та кваліфікаційними ознаками.

Розглянуто питання розвитку в освіті ВНЗ акме-компетентнісного потенціалу майбутнього фахівця. Розкрито сутність, зміст і структуру педагогічного професіоналізму як акмеологічної категорії, акмеологічні засади професійного становлення викладачів педагогіки та методики початкової освіти, підготовки керівників навчальних закладів (НЗ) до впровадження освітніх інновацій. Викладено акмеологічні підходи до визначення сутності педагогічної обдарованості, вивчення психологічної компетентності керівників загальноосвітніх НЗ щодо подолання професійних криз. Висвітлено досвід і перспективи та передумови розвитку акмеологічного середовища для підготовки педагога-професіонала. Описано акмеологічні технології особистісно-професійного зростання майбутніх психологів. Визначено шляхи підвищення акмеологічної спрямованості професійної підготовки студентів-магістрантів. Проаналізовано досвід впровадження акмеологічних ідей у педагогічну практику.

Розкрито сутність акмеології як міждисциплінарної галузі знань у системі наук про людину. Обгрунтовано теоретико-методологічні основи акмеології, закономірності та етапи змін зрілої особистості впродовж акме-періоду її життя, сутнісні характеристики головних умов і факторів, що сприяють прогресивному розвитку. Висвітлено шляхи активізації особистості, проблеми глобальної зрілості. Особливу увагу приділено питанням самовдосконалення людини, розвитку професійної компетентності та самовдосконалення соціальних педагогів та працівників.

Раскрыта сущность акмеологии как междисциплинарной отрасли знаний в системе наук о человеке. Обоснованы теоретико-методологические основы акмеологии, закономерности и этапы изменений зрелой личности на протяжении акме-периода её жизни, сущностные характеристики главных условий и факторов, способствующих прогрессивному развитию. Освещены пути активизации личности, проблемы глобальной зрелости. Особое внимание уделено вопросам самосовершенствования человека, развития профессиональной компетентности и самосовершенствования социальных педагогов и работников.

Розглянуто теоретико-методологічні засади становлення особистості й основні теоретичні підходи до проблеми її соціалізації. Наведено методику вивчення та формування якісних характеристик особистості. Увагу приділено факторам соціалізації, особливостям самореалізації й соціально-професійного становлення особистості. Проаналізовано вплив комп'ютера на соціалізацію його користувачів.

Рассмотрены теоретико-методологические основы становления личности и основные теоретические подходы к проблеме ее социализации. Дана методика изучения и формирования качественных характеристик личности. Уделено внимание факторам социализации, особенностям самореализации и социально-профессионального становления личности. Проанализировано влияние компьютера на социализацию его пользователей.

Проаналізовано взаємозв’язок понять «самовиховання» та «самоосвіта», розглянуто взаємний вплив цих процесів. Схематично відображено зміст самовиховання, розмежовано поняття «розумове самовиховання» та «самоосвіта».

Проанализирована взаимосвязь понятий «самовоспитание» и «самообразование», рассмотрено взаимовлияние этих процессов. Схематично изображено содержание самовоспитания, разграничены понятия «умственное самовоспитание» и «самообразование».

На основі аналізу педагогічних досліджень розглянуто процес входження особистості в соціальну роль, пов’язану з майбутньою професією, а також підходи до проблеми професійного самовдосконалення особистості, що є початковим етапом у пошуку сенсу життя й однією з умов для адекватної педагогічної взаємодії.

На основе анализа педагогических исследований рассмотрен процесс вхождения личности в социальную роль, связанную с будущей профессией, а также подходы к проблеме профессионального самосовершенствования личности, которая является начальным этапом в поиске смысла жизни и одним из условий адекватного педагогического взаимодействия.

Зроблено теоретичний аналіз теорій професійного розвитку, зокрема виділено наступні групи: структурні, центральною ідеєю яких є взаємообумовленість професійного розвитку і професійної поведінки від конкретного етапу і умов життя; мотиваційні, особливістю яких є вияв внутрішніх сил особистості, які спонукають її до відповідного типу професійної поведінки; та індивідуальності, основною ідеєю якої є розуміння професійного вибору як спроби реалізації своєї "Я"-концепції. Звернено увагу на професійну діяльність як особливу диференційовану соціально значущу діяльність, яка потребує від людини певних знань, умінь, навичок та певних особистісних якостей. З позицій системного підходу охарактеризовано соціоцентристську модель педагогічної діяльності, основними компонентами якої є соціальний досвід, соціальна зрілість. Підкреслено тезу, що досягнення "акме" в системі категорій "самореалізація - самоздійснення - саморозвиток" формується на перетині гетерогенних процесів її розвитку, онтогенезу та соціогенезу.

Сделан теоретический анализ теорий профессионального развития, в частности выделены следующие группы: структурные, центральной идеей которых является взаимообусловленность профессионального развития и профессионального поведения от конкретного этапа иусловий жизни; мотивационные, особенностью которых является проявление внутренних сил личности, побуждающие ее к соответствующему типу профессионального поведения; и теории индивидуальности, основной идеей которой является понимание профессионального выбора как попытки реализации своей "Я"-концепции. Отмечена профессиональная деятельность как особая дифференцированная социально значимая деятельность, требующая от человека определенных знаний, умений, навыков и соответствующих личностных качеств. С позиций системного подхода охарактеризована социоцентристская модель педагогической деятельности, основными компонентами которой являются социальный опыт, социальная зрелость. Подчеркнут тезис о том, что достижение "акме" в системе категорий "самореализация - самоосуществление - саморазвитие" формируется на пересечении гетерогенных процессов ее развития, онтогенеза и социогенеза.

The article deals with the analysis of peculiarities of the social and professional development of personality based on the process of formation of her qualitative characteristics. Any professional activity is given as a special differential and socially meaningful activity which demands respective knowledge, skills and certain personal qualities.

Проаналізовано результати перевірки ряду соціально-педагогічних умов становлення самооцінки особистісних моральних якостей на основі тренінгу "Пізнай себе". Підтверджено припущення про те, що деякі види особистісних моральних якостей можна коректувати за умов навчального процесу.

Проанализированы результаты проверки ряда социально-педагогических условий становления самооценки личностных моральных качеств тренингом "Познай себя". Подтверждено предположение о том, что некоторые виды личностных моральных качеств можно корректировать в условиях учебного процесса.

Рresents some results of verification of some social and pedagogical conditions of developing self-estimation of personal moral features which was done through the elaborated training system "Learn yourself". The research proved the assumption that some kinds of personal moral features can be corrected within educational process.

Висвітлено різні підходи до визначення поняття "самоствердження" й охарактеризовано найважливіші, необхідні для його реалізації чинники: самосвідомість, самооцінку, самовизначення, самореалізацію та самоздійснення. Обгрунтовано актуальність дослідницької та практичної роботи, спрямованої на пошуки ефективних виховних технологій, розробку моделей самореалізації особистості за умов сучасного соціокультурного простору. З'ясовано, що процес виховання молоді має бути цілісною педагогічною системою, за якою необхідні оптимальні методи особистісно-орієнтованих виховних технологій.

Представлено акмеологічний та аксіологічний підходи до розвитку особистості та значення аксіології виховання. Дано дефініцію феномену "акмеологія освіти", що розуміється як спрямованість суспільства, освітніх органів, педагогічної громадськості на створення умов та досягнення вершин розвитку всіх учасників освітнього процесу та "аксіології виховання" як орієнтації на цінності, що сприяють задоволеню потреб людини та відповідають особистим запитам і нормам у певній історичній та життєвій ситуації. Наголошено, що аксіологія - це складова формування і розвитку гуманістичних якостей особистості, зокрема, тих, що визначають змістовий аспект спрямованості особи, різні форми вираження орієнтацій, ставлення до себе, до світу, до інших людей. Зазначено пріоритетність розвитку структурованої акмеологічної наукової школи та діяльність кафедр послідовників аксіології виховання в країнах СНГ. Аргументовано, що введення понять "акмеологія", "аксіологія" освіти, виховання, особи - дає чіткі орієнтири і цілепокладання на новітні суспільні виклики в освітній галузі - орієнтацію на особистість, гуманістичні цінності, освіту протягом усього життя.

Розглянуто нову міждисциплінарну галузь знань у системі наук про людину - акмеологію. Розкрито суть акмеологічних досліджень, етапи становлення науки та її класифікацію. Висвітлено джерела та фундаментальний внесок провідних учених у її розвиток. Мотивовано потребу реалізації акмеологічного підходу в системі освіти України.

A new interdisciplinary field of knowledge in the sciences of man - akmeologiya. Reveal the essence of akmeologicheskih research stages of development of science and its classification. Highlights the sources and the fundamental contribution of the leading scientists in its development. Akmeologicheskogo motivated by the need to implement the approach in the education system of Ukraine.

Рассмотрена проблема развития личности в разных теориях и научных исследованиях, подчеркнута важность создания специальной организации обучения и воспитания ребенка как в его основной жизненной деятельности, так и в педагогически целенаправленной образовательной среде.

Розкрито аксіологічний зміст педагогічного спадку видатного українського педагога В. О. Сухомлинського в контексті ціннісних пошуків другої половини ХХ ст., найхарактернішою ознакою якого був, на думку провідних філософів Європи, аксіологічний драматизм. Узагальнено ідеї В. О. Сухомлинського щодо необхідності змін у радянській системі освітньо-виховних цінностей та переходу до визнання пріоритету особистісно орієнтованої педагогіки. Визначено термінальні (людина-особистість) та інструментальні (інтегроване поняття людяності, духовність та творчість) цінності, котрі сповідував і пропагував педагог. На підставі аналізу спадщини В. О. Сухомлинського зазначено, що він розглядав категорію духовності в трьох вимірах: як родову характеристику людини, особистісну характеристику конкретного індивіда і як нормативний морально-етичний ідеал. Наголошено, що новаторський внесок В. О. Сухомлинського у вітчизняну педагогіку полягає в зламі практики слідування педагогічним авторитетам, в оновленні ціннісних напрямів розвитку молоді, в розробленні конкретних шляхів творчої самореалізації кожної особистості.

Раскрыт аксиологический смысл педагогического наследия выдающегося украинского педагога В. А. Сухомлинского в контексте ценностных поисков второй половины ХХ в., характерной чертой которого был, по мнению ведущих философов Европы, аксиологический драматизм. Обобщены идеи В. А. Сухомлинского о необходимости изменений в советской системе образовательно-воспитательных ценностей и перехода к признанию приоритета личностно ориентированной педагогики. Определены терминальные (человек-личность) и инструментальные (интегрированное понятие человечности, духовности и творчество) ценности, которые исповедовал и пропагандировал педагог. На основании анализа наследия В. А. Сухомлинского указано, что он рассматривал категорию духовности в трех измерениях: как родовую характеристику человека, личностную характеристику конкретного индивида и как нормативный морально-этический идеал. Отмечено, что новаторский вклад В. А. Сухомлинского в отечественную педагогику заключается в сломе практики следования педагогическим авторитетам, в обновлении ценностных направлений развития молодого поколения, в разработке конкретных путей творческой самореализации каждой личности.

The axiological content of the outstanding Ukrainian pedagogue V. O. Sukhomlynsky's pedagogical heritage in the context of the value search of the second half of the XXth century has been discovered. The author has generalized his ideas on the necessity of transformations in the Soviet system of the educational values in the tideway of recognition of the priority of the child-oriented pedagogy; defined the terminal (human being-personality) and instrumental (integrated notion of humanity, spirituality and creativity) values professed and advocated by the pedagogue.

Висвітлено основні аспекти психолого-педагогічного аналізу категорії «самоаналізу», підходи щодо визначення поняття. З’ясовано, що у ході розвитку педагогічної думки проблему самоаналізу вивчали з двох позицій: необхідність звернення до самоаналізу учня задля самоосвіти і необхідність самоаналізу педагога з метою професійного самопізнання та самовдосконалення. Встановлено, що в контексті проектування спеціальних педагогічних умов для самоаналізу в майбутнього вчителя надзвичайно важливим є визначення як результату такого аналізу не лише нагромадження студентом уявлень про себе, але й досвіду самоаналітичної діяльності, його збагачення.

Освещены основные аспекты психолого-педагогического анализа категории «самоанализа», подходы к определению понятия. Определено, что в ходе развития педагогической мысли проблему самоанализа изучали с двух позиций: необходимость обращения к самоанализу учащегося для самообразования и необходимость самоанализа педагога с целью профессионального самопознания и самосовершенствования. Установлено, что в контексте проектирования специальных педагогических условий для самоанализа у будущего учителя очень важным является определение в качестве результата такого анализа не только накопление студентом представлений о себе, а и опыта самоаналитической деятельности, ее обогащение.

Розглянуто проблему осмислення творчого потенціалу молоді. Обмірковано деякі філософські аспекти здвигу полів індивідуальної та суспільної норми та спроможність творчого потенціалу особистості вирішувати виникаючі протиріччя. Проаналізовано історичні приклади ставлення до творчості, вирішальну роль особистості у творчому розвитку та проблему творчості як аномалії. Висунуто припущення, що творчість може виступити як фактор адаптації до впливу навколишнього світу, організовуючи внутрішній простір і створюючи можливості самопізнання і самозаглиблення.

Сформульовано тезу про те, що основою пошуку досконалої моделі управління світовим розвитком є управління людини самою собою, усвідомлена й осмислена саморегуляція.

Розглянуто рівні особистісної самоорганізації, самоорганізації педагогічних систем та системи освіти в цілому.

Рассмотрены уровни самоорганизации личностной, самоорганизации педагогических систем и системы образования в целом.

The levels of personal self-organizing, self-organizing of pedagogical systems and education system as a whole are investigated

Розглянуто проблему самовиховання особистості в процесі соціально-педагогічної діяльності сучасних суспільних об'єднань.

Рассмотрена проблема самовоспитания личности в процессе социально-педагогической деятельности современных общественных объединений.

This article deals with the problem of selfeducation and the social pedagogical activity of the youth organizations.

Визначено шляхи аналізу мотивації творчої активності обдарованої особистості.