Висвітлено систему конкурсного прогнозування наукових досліджень та проведено їх класифікацію. Розкрито методичні засади незалежної експертизи наукових розробок. Визначено пріоритетні наукові напрямки творчих пошуків. Розглянуто Державний фонд фундаментальних досліджень як елемент системи підтримки наукових робіт. Здійснено аналіз науково-технологічної сфери в Україні та викладено засади її реформування. Досліджено проблеми перехідного періоду та шляхи їх розв'язання.

Приведен программно-методический комплекс для пропедевтики основ информационной культуры в 5 - 6 классах. Рассмотрены компьютерные технологии для обучения и контроля знаний студентов первого курса, информационные ресурсы для науки и образования на базе единой сетевой инфраструктуры. Исследованы процессы оптической записи в пленочных системах "аморфный полупроводник - металл". Показан подход к построению систем дистанционного обучения на основе агентных технологий. Описано влияние характеристик деформационного упрочнения на свойства деталей машин. Освещена обобщенная модель взаимодействия между вибрационным буровым инструментом и горной породой. Произведена оценка влияния эмоционального фактора на результаты дистанционного обучения.

Здійснено систематичну характеристику наукового простору: його виникнення, структури, функцій, особливостей розвитку в докласичний, класичний та посткласичний періоди. Особливу увагу приділено проблемам інституціоналізації наукового простору відповідно до специфіки виокремлених історичних періодів науки, а також дискусійним питанням наукового простору сучасної України.

Розглянуто проблему визначення способів включення фундаментального і прикладного знання в культуру через дослідження кореляції фундаментальних і прикладних наук, а також понять фундаментальних і прикладних методів, обумовлених відповідним соціальним середовищем. Доведено зв'язок фундаментальних і прикладних наук з різними формами позанаукового знання.

Викладено роздуми про долю українського народу в період суспільних перетворень та роль науки у розв'язанні складних соціально-економічних проблем суспільства. Обгрунтовано обов'язок держави щонайперше підтримувати фундаментальну та галузеву науку.

Рассмотрены проблемы смерти в современном обществе, которому присущ разрыв с традицией в понимании конечности человеческого бытия. Подняты вопросы, связанные с противоречивым объяснением феномена смерти в науке и в религиозных учениях, которые вносят коренные изменения в образ жизни современного человека.

Изложено авторское видение состояния современной земной цивилизации, рассмотрены основные причины ее кризиса и пути выхода из него. Раскрыто авторское понимание природы цивилизации, особенности нового этапа ее эволюции и актуальности реформирования. Сформулирована проблема "предупреждения заката земной цивилизации", обоснована возможность поэтапного вывода проблемы на изначальный, т. н. триадный уровень целостности бытия. Предложены меры по реформе образования и воспитания, подготовке специалистов "широкого познавательного профиля", а также реформирования основных сфер жизнедеятельности глобального социума, создания принципиально новых органов управления земной цивилизацией. Изложены апробированные мировой практикой технологии по переводу предложенного проекта в программу реформ современной земной цивилизации.

Здійснено аналіз основних показників становлення і розвитку суспільства знань у різних країнах світу - високорозвинених, країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються.

Досліджено парадигмальні особливості розвитку сучасної науки з точки зору певних норм та цінностей. Розглянуто процеси осмислення ідеалу природничих наук та його контекстуальну, історичну зміну. Продемонстровано факт існування наукового інваріанту, "ядра науки", без якого існування сучасної методології наукового пізнання неможливе. Стверджено фундаментальну роль математичного аналізу та експериментування для пізнання світу в більш об'єктивній формі і органічність цих методів для особистості, яка долучається до процесу продукування знання. Проаналізовано сукупність методологічних принципів, які складають свого роду генетичне ядро науки. Розглянуто проблеми об'єктивності та релятивності наукового знання.

Проаналізовано традиційні та нові погляди на визначальні риси головних варіантів суспільств. Охарактеризовано відповідні системи освіти й науки. Наголошено, що головним фактором впливу на суспільну еволюцію людства були зміни у засобах життєзабезпечення, зумовлених накопиченням наукових знань та удосконаленням технологій. Доведено, що сучасна точка біфуркації світової науки полягає у необхідності вибору стратегічного шляху розвитку у ХХІ ст. Акцентовано увагу на сутнісних недоліках термінів "інформаційне суспільство" і "нанотехнології". Запропоновано підтримати "четверту хвилю" і прискорено розвивати ноотехнологіі.

Представлены традиционные и новые взгляды на определяющие черты главных вариантов обществ. Охарактеризованы соответствующие системы образования и науки. Отмечено, что главным фактором влияния на общественную эволюцию человечества были изменения в средствах жизнеобеспечения, обусловленных накоплением научных знаний и совершенствованием технологий. Доказано, что современная точка бифуркации мировой науки заключается в необходимости выбора стратегического пути развития в XXI в. Акцентировано внимание на сущностных недостатках терминов "информационное общество" и "нанотехнологии". Предложено поддержать "четвертую волну" и ускоренно развивать ноотехнологии.

Рresents traditional and new views on the defining features of the main options for companies. Characterized by the corresponding system of education and science. It is noted that the main factor influencing the social evolution of humanity have beenchanges in the means of life support by the accumulation of scientific knowledge and technology improvements. It is proved that the modern world of science, the bifurcation point is the need for the development of a strategic choice in the XXI century. Attention is focused on the essential weaknesses of the terms "information society" and "nanotechnology". Asked to support the "fourth wave" and rapidly develop nontechnology.

На засадах соціально-системного підходу та комунікативної філософії вперше доведено роль науки як стабілізаційного чинника суспільних процесів, що відбуваються в умовах перманентного посилення соціальної турбулентності. Усебічно розглянуто феномен науки як такий, що за своєю сутністю спрямований на виявлення сталих і незмінних характеристик певних систем релевантності, зокрема й суспільства як динамічної і відкритої системи. Зауважено, що виявлені наукою знання щодо закономірностей розвитку суспільства, підкріплені науково обґрунтованими знаннями щодо детермінації процесів у світі загалом, створюють необхідний теоретичний базис, спираючись на який розробляють ціннісні, світоглядні, методологічні та праксеологічні рекомендації стосовно збереження сталого розвитку суспільства й успішної протидії дестабілізаційним чинникам, передусім тим, які мають характер соціальної турбулентності. Соціальну турбулентність проаналізовано як особливий різновид соціальної детермінації, коли невизначеність істотної частини суспільних подій різко контрастує із запитом суспільства на сталий і прогнозований розвиток. Наголошено, що це зумовлює необхідність застосування превентивних дій для збереження і зміцнення наміченого курсу розвитку подій. Такі дії мають характер виконання чітко визначених операційних завдань відповідно до виявлених науковими дослідженнями функціональних потреб тієї чи іншої соціальної системи. Акцентовано, що завдяки такій науково обґрунтованій операціоналізації соціальні системи не виходять за рамки допустимого (порогового) соціально-інституційного дисбалансу або гарантовано відновлюють свій необхідний соціально-інституційний баланс.