Рассмотрены теоретические аспекты эволюции субъектов хозяйственной деятельности и экономических отношений на основе целевых установок развития. Описан механизм и инструменты государственного регулирования экономических взаимодействий в условиях глобализации и финансовой виртуализации экономики. Проанализирована роль государства в регулировании хозяйственной деятельности и экономических отношениях.

Освещены диаметрально противоположные социально-экономические идеологии: идеология капитала и ее истоков, которая противоречит законам Природы, но на которой основываются и постоянно деформируются экономические отношения капитализма, идеология труда, вытекающая из законов Природы, которой должны строго соответствовать экономические отношения, но на практике не соответствуют. Раскрыта истинная сущность и "тайна" создания прибавочной стоимости, прибыли, ренты, процентной ставки. Предложена модель экономических отношений капитализма, строившегося социализма и рыночного реформирования.

Проанализированы основные теоретические положения строившегося социализма. Раскрыта истинная сущность собственности, ее разгосударствления и приватизации. Дана научная оценка теоретических принципов строительства социализма. Внимание уделено военному коммунизму, новой экономической политике, государственному капитализму, кооперации, сталинскому периоду строительства социализма в СССР. Рассмотрены внутрихозяйственные экономические отношения предприятий трудового хозрасчетного типа в период "рыночной" трансформации. Освещена экономическая сущность арендных отношений.

Розглянуто проблему формування методології сучасної економічної теорії в контексті просторово-часового підходу. Простежено витоки відносин економічної цінності, що криються в глибинах господарської організації первісного суспільства.

Розглянуто інституційні обмеження оптимального розподілу правомочностей між центральною владою і регіонами. Показано теоретичну можливість досягнення оптимального за Парето розподілу прав влади. Проаналізовано причини, що відмежовують мотивацію до ефективного розподілу прав. Досліджено формальний і спонтанний порядок розподілу влади між центром і регіонами. Надано інституційні межі здійснення ефективної регіональної політики.

Одержано розвиток теорії імпліцитних контрактів. Проведено аналіз імпліцитних угод між владою і населенням, у маркетинговій діяльності, в тіньовій економіці. Розкрито роль чинників ризику, невизначеності в імпліцитних відносинах.

Визначено місце публічно-приватного партнерства в інституційній структурі суспільства. Досліджено передумови розвитку публічно-приватного партнерства в Україні, обгрунтовано доцільність застосування проектів на основі державно-приватного партнерства як інструменту антикризового регулювання і конкурентоспроможного розвитку.

Розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження оплати праці з позицій розвитку економічних відносин між капіталом і найманою працею. Обгрунтовано необхідність системного аналізу оплати праці як єдності і взаємодій фаз національного відтворення. Особливу увагу приділено взаємозв'язку вартості робочої сили, міри праці і міри грошової (матеріальної) винагороди за неї.

Розглянуто проблеми якості інформації, що впливають на рівень невизначеності економічного простору і на довіру в системі економічних відносин. Проаналізовано інформацію в контексті її вартості та цінності у часі.

Розглянуто теоретичні та методологічні аспекти суб'єктного самовизначення й адаптації особистості в системі економічних відносин (СЕВ). Показано значущість соціально-психологічних чинників у даному процесі за умов економічного середовища України. З'ясовано, що суб'єктне самовизначення є структурно організованим, містить цілісну систему різних компонентів, які перебувають між собою у відношеннях структурного та процесуального характеру. Виокремлено й охарактеризовано когнітивний (економічні уявлення, знання, економічне мислення), емоційний (економічні емоції та почуття, що виникають за умов переживання людиною економічних процесів), ціннісно-вольовий (економічні норми, ціннісні орієнтації особистості, економічний інтерес) та мотиваційний структурні компоненти суб'єктного самовизначення особистості в СЕВ. Запропоновано програму цілеспрямованого впливу на суб'єктне самовизначення особистості, а також розкрито принципи побудови та зміст програми з розвитку адаптації особистості в СЕВ.

Розглянуто основні поняття теорії ренти, простежено історію виникнення та розвитку уявлень про ренту в різних економічних теоріях, а також виявлено сучасні підходи до визначення цього поняття.

Викладено методологічні засади дослідження інституту довіри в координатах економічного простору-часу. Розкрито проблеми довіри та ціннісні засади сучасної системи господарювання. Висвітлено особливості формування й емпіричні індикатори довіри в грошово-кредитній сфері України. Розглянуто українське суспільство й економіку в емпіричних оцінках рівня довіри (внутрішні виміри та міжкраїнні порівняння).

Надано результати дослідження тенденцій десуб'єктивації сучасного інформаційного простору і напрямків зростання інформаційній асиметрії. Показано суперечність гуманізму інформаційного суспільства, виражену конфліктом між необмеженими можливостями в одержанні необхідної для розвитку людини інформації та необмеженим деструктивним впливом інформаційного простору на соціоінституційний простір. Доведено необхідність подолання кризи професіоналізму в цілях модернізації та структуризації соціоінституційного простору.

Досліджено засади інституційної довіри до державної політики та інститутів. Систематизовано основні теорії довіри в економічній, політичній і соціальній науках, що дозволяє визначити основні складові інституційної довіри. Розглянуто інститут незалежності центрального банку і його вплив на формування довіри до грошово-кредитної політики.

Доведено складність природи розвитку, необхідність переходу від використання методології загальнонаукової класичної парадигми до принципів системно-синергетичного аналізу, використання підходів цивілізаційного дослідження суспільних явищ і процесів. Встановлено наукові принципи застосування соціальних технологій у суспільному розвитку. Обгрунтовано явище виникнення "інституціональних пасток" у перехідних економіках, можливості їх уникнення та виходу з них у процесі реформування, закономірність коригувальних дій держави щодо забезпечення соціально-економічної рівноваги, гнучкого поєдання державного і ринкового механізмів регулювання економічних відносин.

Запропоновано концепцію конструктивної економіки як нового способу ідентифікації, формалізації й систематизації економічних відносин, який розроблено на підставі конструктивного підходу до дослідження та проектування економічних систем.

Здійснено спробу проаналізувати стан розвитку суспільних відносин і взаємодії основних суб'єктів (особистості суспільства і держави), проблеми формування громадянського суспільства в роки незалежності України, вплив цих чинників на економічний розвиток країни і життя населення.

Рассмотрена проблема структуры самого процесса экономического развития. Данная проблема в научной литературе за последние 15 - 20 лет практически не рассматривалась.

Досліджено сучасні форми господарювання в системі аграрних відносин, в якій надзвичайно важливу роль відіграє інституційне забезпечення функціонування соціоеколого-економічних форм господарювання. Аргументовано, що господарювання в аграрному секторі - це діяльність, яка забезпечує реалізацію комплексу взаємопов'язаних складових: економічної, соціальної та екологічної у виробництві сільськогосподарської продукції, де господар безпосередньо приймає участь у виробничому процесі, а саме виконує управлінську, адміністративну та виконавчу функції. Показано необхідність створення ефективної системи інституцій з метою функціонування раціональних, економічно вигідних форм господарювання в аграрному секторі України, які забезпечували б збалансоване поєднання економічної, соціальної та екологічної складових.

Акцентовано увагу на проблемі детермінації довіри в економічних відносинах сучасного українського суспільства. Узагальнено теоретичні підходи до детермінації довіри, виявлено чинники, що зумовлюють довіру економічним інституціям та контрагентам в Україні. Визначено специфічні чинники, що зумовлюють довіру окремим державним регуляторам економіки та соціальним суб'єктам у межах соціально-трудових і фінансових відносин. Встановлено загальні чинники довіри громадян в економічних відносинах українського суспільства загалом (культура недовіри (цинізму), соціальний оптимізм громадян, сприйняття загальної економічної ситуації в країні, локалізації громадян у межах соціальної структури суспільства за ознаками статі, віку, типу поселення, регіону країни).